В ідеалі маска має служити нам, а не ми масці. Але то ше треба вміти шоб так зробити Та то не тільки з маскою так. Візьмемо нашу роботу. Логічно би було припустити шо ми працюємо для того шоб добре жити. А шо часто виходить по факту - ми перепрацьовуємо надміру бо багато роботи і її треба зробити бо треба. питання в тому "кому саме треба?" Або ж візьмемо інтернет. Він вроді має нам служити для легкого спілкування і доступу до інформації. А виходить як в тому анегдоті з сусдньої гілки "Інтернет-інтернет, відпусти в туалет" Такшо маска то просто ше один інструмент над яким можна втратити контроль. ---------- Додано в 20:07 ---------- Попередній допис був написаний в 20:05 ---------- А про стати іншою людиною. Самому змінитися то ше можна. А як то кимось стати. А самі тоді куди подінетеся. Ви станете кимось іншим, а хтось інший шо має стати вами чи як?
тут все досить просто і безжалісно Я маю стати новим, а старий "Я" мусить бути знищений/вбитий/забутий. не знаю як то буде правильно, но суть, думаю, зрозуміла.
Тобто надіти маску, яку не зможете зняти? Це ж маска - вона знімається... ---------- Додано в 01:09 ---------- Попередній допис був написаний в 01:04 ---------- Благі надії... Може краще бути тим, ким є, а не тим, ким вас зробило середовище? Робіть що хочете і будете собою новим без масок...
І знов віршем Я собрался на маскарад, Мне жутко захотелось в сказку И я надел смешной наряд И выбрал поглупее маску. Решил, предстану я шутом С умом и дерзостью нахала И буду распевать о том, О чем и думать не пристало. Я буду сдвинутым слегка, Ведь глупость славе не помеха, И стану корчить дурака, Чтоб люди падали от смеха. Когда ж под маскою глупца, Наизгалявшись до блаженства, Я маску вдруг сорву с лица, Чтоб все узрели совершенство… И вот пришел мой звездный час, Расстаться с этой глупой ролью, Сейчас я огорошу вас, Сейчас. Сейчас… Твержу я с болью, Но что же это — сон? Вранье! На пальцах кровь, как будто краска… И отставать не хочет маска — Она теперь лицо мое. (с)А.Матвійчук
чудесний вірш! велике дякую!! ніколи не чув от цього я прагну досягти, тільки маска не шута, а якась більш серйозна тільки які при тому будуть побічні бажані/небажані наслідки?
Глупство то все про маски. Повторюся. Кожна маска то частина нас. Отже якшо то частина нас то то вже і не маска зовсім, а лише ми такі якими хочемо виглядати в даній ситуації. Нема масвок. НЕМА. Є наше бажання подати себе так чи інакше. Наше бажання шоб нас так сприймали. А оскільки то наше бажання, якшо ми так хочемо - значить то не маска, то наше справжнє лице. Ну і шо шо воно може бути геть різним на роботі, дома і з друзями. Різне, але то все ми, а не маски. Правильного вірша Ромко написав. Маска не злізе ніколи. Бо то не маска, то ми самі.
Вірш дійсно повчальний. А,щодо того,чи може людина змінити себе докорінно... Мабуть ні. Тому я завжди кажу,що в будь-кого з нас немає вибору.Саме тому,що ми є ТАКИМИ. А не іншими. Тому в будь-який мент часу ми чиним ОТАК. А цей інший,в аналогічній ситуації вчинить ПО-ІНШОМУ. Так,як диктує йому його характер,звички,натура. Його ЄСТВО. Яке сформувалось не одномоментно. Генотип,місце народження,час народження,родовід.. .і то не пару поколінь...умови народження і становлення,кожна секунда нашого життя,кожна думка,кожен вчинок,кожен порух душі,а також події,які відбувались навколо нас,кожного з нас,щомиті - оце і є сукупністю чинників,що сформували кожного з нас. А ще...як би це не заперечували побожні,і прочі атеїсти,є така річ,як ДОЛЯ. Яку творим не ми. Яка в Божих руках. ..
Чому не може? Нема нічого неможливого. Ступінь зміни залежить від прикладених зусиль. Десь два тижні тому чув по телевізору про повністю!! паралізованого який за 18 років підняв себе на ноги всупереч волі лікарів.