Станіслав Лем

Станіслав Лем



Станіслав Лем (1921, Львів - 2006, Краків) - відомий письменник-фантаст.
Народився в Львові,на Галичині в 1921 році.Дитячі та юнацькі роки Станіслава Лема минули у Львові, про що він розповів у книзі «Високий Замок» (1966). Батько його був лікарем, тож і майбутній письменник, закінчивши 2-гу гімназію (тепер 8-ма школа, що знаходиться на вул.Підвальній 2), 1939 року вступив до медичного інституту в рідному місті. Німецька окупація Львова влітку 1941 року перервала його навчання. У воєнному лихолітті (відбитих у трилогії «Незмарнований час»), юнак опиняється у Кракові й вступає на медичний факультет Ягеллонського університету.Ще студентом він 1946 року друкує оповідання, а в 1948 році пише роман «Шпиталь перетворення».
Письменник починає працювати досить-таки інтенсивно, видаючи майже щороку нову книгу. «Сезам» (1954), «Маґелланова хмара» (1955), «Зоряні щоденники» (1957), «Едем» (1959), «Навала з Альдебарана» (1959), «Повернення з зірок» (1961), «Книга роботів» (1961), «Щоденник, знайдений у ванні» (1961), «Соляріс» (1961), «Вихід на орбіту» (1962), «Місячна ніч» (1963), «Казки роботів» (1964), «Непереможений» (1964), «Кіберіада» (1965), «Полювання» (1965), «Рятуймо космос» (1966), «Розповіді про пілота Піркса» (1968), "Ідеальна порожнеча» (1971), «Маска» (1976), «Нежить» (1978), «Повторення» (1979), «Ґолем XІV» (1981) та чимало інших творів. 1988 року вийшов у світ ще один роман письменника «Фіаско».
Переважно це були твори про космічні подорожі, роботів, далекі планети, а також твори сатирично-пародійні («Кіберіада», «Казки роботів», «Полювання», «Повторення»). Чимало зробив С.Лем у царині есеїстики, розмірковуючи над проблемами свого жанру, а через них - над шляхами розвитку науки, технічного прогресу і, зрештою, усього людства («Діалоги» (1957), «Summa Technologіae» (1964), «Філософія випадку» (1968), «Фантастика й футурологія» (у 2-х томах, 1970), «Уявна величина» (1973), «Роздуми та шкіци» (1975), «Бібліотека XXІ століття» (1986)).
Помер Станіслав Лем в Кракові 27 березня 2006 року.

 

Так жаль, люблю фантастику, але ще не читала цього львів*янина. Соромно. Та й дуже погано, що ми так погано поінформовані щодо відомих співвітчизників...

 

А кто вам мешал получать эту информацию. Во времена СССР это был один из самых известных фантастов. И "Високий замок" издавался в постсоветские времена. Я считаю, что это одна из лучших книг о Львове

 

О! Лем класний фантаст. Ми його читали в оригіналі (до речі так і вивчають мову), бо перекладати не встигали.
Космонавт Йон Тихий літав по різних планетах і потрапляв у незвичайні ситуації, де вів себе просто як нормальна людина. То була така вишукана сатира на Систему, кожен там впізнавав бюрократичні і партійні установи, військо, ідеї світлого майбутнього...
А ще були казочки для роботів. Повний смур!
« У Ерга Самозбудника був мозок застарілої системи, який при думанні виділяв надто багато надлишкової енергії. Тому Ерг старався ніколи не думати. «Тільки не думати! Тільки не думати!» Повторяв він постійно. … Дорогу йому перегородили мури якогось міста. Ерг втупив очі в стіну. Треба щось робити. 2 х 2 = … подумав Ерг. Але мури стояли міцно. 3 х 3 = легка дрож пробігла землею. 4 х 4 = мури затремтіли, вкрились тріщинами.. = 16 подумав Ерг і попрямував через руїну вперед.
Не ручаюсь за дослівність, але загалом така ідея

 

А мені "Соляріс" дотепер пам’ятається...
А в класі 7-му "Повернення з зірок"...

 

А мне очень понравился "Насморк"

 

Дуже люблю його "Кіберіаду". Кльово, що її переклали українською http://ru.wikipedia.org/wiki/Кибериада#cite_note-2

 

Читав у оригіналі: "Katar"
з першого погляду - просто дотепно, але для виховання - це справжня школа: миролюбна, звичайна, проста людина - може бути Лицарем і робити "подвиги" наче щоденні речі ( ну "піонер", їй-Богу)

 

"Повернення з зірок" Лем писав у 1960, ще до польоту Аполло та навіть до Гагаріна. Та що там космічні польоти та "парадокс часу"... Він передбачив у книжці навіть певну "генетичну модифікацію" людини, яку назвав "бетризацією"... Це так змінило людство, что астронавт, який повернувся через століття (для нього пройшло лише кілька років) - не зміг адаптуватися до "нового" суспільства...

 

Я читав цю річ кілька разів,вперше в дитинстві...і недавно от ще... Основна думка,що виникає після прочитаного: жодній системі,жодному суспільству не дано витравити з людини людське...

 

Я не любитель фантастики, але після "Солярісу" вирішила не ставити собі жанрові рамки. Відчувається почерк майстра.

 

Лем -- це не суто фантастика. Я б сказав навiть, що SF&F -- лише досить комфортний засiб для формулювання його фiлософських концепцiй.

 

В першу чергу, Лем - видатний, геніальний футуролог! Він блискуче викладав своє бачення найрізноманітніших аспектів майбутнього - філософських, технічних, гуманітарних тощо...
Читаєш той самий "Powrót z gwiazd" ("Повернення з зірок") зараз - і аж мороз по шкірі йде від деталей... А він написав це 50 років тому.
Таке враження на мене не справлял навіть Жюль Верн, бо він не заглиблювався настільки в людину...

 

Це нiяк не суперечить моїм словам, власне Просто з огляду на те, що футурологiя (ще) не набула солiдного наукового статусу, я вважаю за краще називати Лема фiлософом -- тим бiльш, що фундаментальнiсть його мислення тому дає достатньо пiдстав

 

А я б сказав,що будь-яка добротна,хороша фантастика - це,в першу чергу засiб для формулювання фiлософських концепцiй.
Ось,наприклад...

 

, але вже глибоко ввійшла в наше життя...

 

Для справжнiх митцiв -- так i є. Причому воно "само так виходить"

 

Прочитав роман Лема "Фіаско", по - моєму, основна ідея твору - за що б люди не брались, все закінчується фіаско, невдачею, люди - явно не боги... Може, для зрозуміння чм усвідомлення цього цього варто прочитати цей роман...

 

Дуже соромно, що не знав, що Лем зі Львова, думав - росіянин... Дякую за лікбез!

 

Життєвий і творчий шлях

Дитячі та юнацькі роки Станіслава Лема минули у Львові, про що він розповів у книзі «Високий Замок» (1966). Батько його, Самуїл Лем був військовим лікарем австро-угорської армії[2], тож і майбутній письменник, закінчивши 2-гу гімназію (тепер 8-ма школа, що знаходиться на вул. Підвальній 2), 1939 року вступив до медичного інституту в рідному місті. Німецька окупація Львова влітку 1941 року перервала його навчання. Після кількарічних блукань у воєнному лихолітті (відбитих у трилогії «Незмарнований час»), юнак опиняється у Кракові й вступає на медичний факультет Ягеллонського університету.

Ще студентом він 1946 року друкує оповідання, а в 1948 році пише роман «Шпиталь перетворення», який згодом включає до трилогії «Незмарнований час», значно «обтесавши» його під тиском тодішньої догматичної критики. Але й це не допомогло, і опублікувати трилогію він зміг лише 1955 року, коли змінилася політична ситуація в країні.

Можливо, саме невдача із реалістичною прозою наштовхнула молодого автора на думку про фантастику. 1951 року виходить у світ його книга «Астронавти». Успіх додає снаги, і письменник починає працювати досить-таки інтенсивно, видаючи майже щороку нову книгу. «Сезам» (1954), «Маґелланова хмара» (1955), «Зоряні щоденники Ійона Тихого» (1957), «Едем» (1959), «Навала з Альдебарана» (1959), «Повернення з зірок» (1961), «Книга роботів» (1961), «Щоденник, знайдений у ванні» (1961), «Соляріс» (1961), «Вихід на орбіту» (1962), «Місячна ніч» (1963), «Казки роботів» (1964), «Непереможений» (1964), «Кіберіада» (1965), «Полювання» (1965), «Рятуймо космос» (1966), «Розповіді про пілота Піркса» (1968), «Ідеальна порожнеча» (1971), «Маска» (1976), «Нежить» (1978), «Повторення» (1979), «Ґолем XIV» (1981) та чимало інших творів. 1988 року вийшов у світ ще один роман письменника «Фіаско».

Переважно це були твори класичної наукової фантастики (англ. Science Fiction) про космічні подорожі, роботів, далекі планети, а також твори сатирично-пародійні («Кіберіада», «Казки роботів», «Полювання», «Повторення»). Чимало зробив С.Лем у царині есеїстики, розмірковуючи над проблемами свого жанру, а через них — над шляхами розвитку науки, технічного прогресу і, зрештою, усього людства («Діалоги» (1957), «Сума технологій» («Summa Technologiae») (1964), «Філософія випадку» (1968), «Фантастика й футурологія» (у 2-х томах, 1970), «Уявна величина» (1973), «Роздуми та шкіци» (1975), «Бібліотека XXI століття» (1986)).

Брався С.Лем і за традиційний детективний жанр («Слідство», 1959).
[ред.] Характеристика творчості

Головні герої творів Станіслава Лема: Ійон Тихий, пілот Піркс, професор Тарантоґа, вчені роботи Трурль та Кляпавцій. Кожен із них має свою «шухлядку», слугуючи за «фірмовий знак» певного піджанру, і їх неможливо уявити собі героями одного й того ж твору (скажімо, пілота Піркса та конструктора Трурля). Виробивши спочатку у книгах-циклах «Зоряні щоденники», «Розповіді про пілота Піркса» та «Кіберіада» своєрідні чисті культури трьох напрямків літературної фантастики (класична Science Fiction, белетризована фантастико-футурологічна есеїстика, пародійно-сатиричні «казки роботів»), Лем потім не раз повертається до згаданих циклів, додаючи нові й нові розповіді. Так, одна з його книг «Suplement» («Додаток») цілком складається з нових історій про Іона Тихого, Трурля та Піркса.