Відчуваю біль у голові, шиї та ключиці справа, злість на себе за неправильний спосіб життя і жаль за втраченими роками. Майже класика.
iso, без образ, але ви мені нагадуєте реінкарнацію одного... колишнього форумлянина, який теж чіплявся до кожного третього мого допису і приколювався з нього. Навіть якщо воно геть виходило за рамки такту. Таке враження, що людина робила це спеціально. І як тут не повірити в переселення душ? Ласкаво прошу в ігнор)
Я, мабуть, неправильна, бо вважаю, що їх треба ще й хотіти. А так - дякую за тих, що він мені дав тоді, коли я їх хотіла. А зараз я відчуваю втому. І зміни.
Сны забываются… Боль унимается… Раны срастаются… Время меняется… Судьбы ломаются. Люди меняются… Чувства теряются… Маски снимаются. Взгляды меняются… Мысли метаются. Что-то находится. Что-то теряется… Время меняется… Переживается… И забывается… Жизнь продолжается. Надьярная Ольга
Післявідпускове відчуття повного хаосу. Коли розумієш, що будні вже почались, але вклинитись у звичний ритм ще не можеш.