Про спасіння

Послання Якова -Старий Заповіт??!!:

 

Левко, а Яків куди звертається? не в Старий Завіт?

 

Думаю, що для людей, про яких Ви пишите, головним питанням булo не те, що вони можуть отримати...
а те, як вони можуть віддати своє життя Богові i дозволити Йому діяти крізь себе.

Все вірно. І приходить час запитати себе, - а наскільки люблю Його я?...

 

Доречі, Левко, запитання.

Ісус Христос часто звертався до Старого Завіту, а ви його цураєтеся. Як тоді ви себе вважаєте наслідником Спасителя, коли відкидаєте те, що Ісус ніколи не відкидав?

 

Я не цураюся...

 

Уривок з недільного читання РКЦ і цікаві роздуми до нього...

5. Апостоли сказали Господові: “Додай нам віри.”
6. Господь же сказав: “Якби ви мали віру, як зерно гірчичне, сказали б цій шовковиці: Вирвися з корінням і посадися в морі, - і вона б послухала вас.
7. Хто з вас, мавши слугу, орача або пастуха, скаже до нього, коли він прийде з поля: Іди мерщій та сідай до столу?
8. А чи не скаже йому радше: Зготуй мені щось на вечерю та підпережись мені служити, поки я буду їсти й пити, а потім ти будеш їсти й пити?
9. Чи буде дякувати слузі (тому) за те, що виконав наказане?
10. Отак і ви, як зробите все, що звелено вам, кажіть: Ми слуги непотрібні, виконали те, що повинні були зробити.”
(від Луки 17:5-10)

Хто є в центрі твого світу?
о.Кирило Лесько
Роздуми до Слова Божого на XXVII звичайну неділю, рік В

Людина внаслідок первородного гріха звикла дивитися на світ таким чином, що в центрі цього світу є вона сама, а все інше начебто має обертатися навколо неї, її очікувань, бажань ідей.
Навіть молитву, набожні вчинки ми намагаємося підсвідомо використовувати для того, щоб вони служили нам, для нашого душевного комфорту, виконання своїх бажань,
створення доброго враження на ближніх, тощо. Таке бачення світу глибоко проникло в людину, нам важко самим від нього відійти, навіть майже неможливо.
Ми так звикли до такого бачення світу, як звикли до того, що шовковиця росте тут на землі, це для нас звичайно, ми так просто живемо!

Натомість віра вимагає радикальної зміни свого погляду на світ: не я в центрі світу, але Бог.
Це настільки радикальна переміна мислення, свого ставлення до життя, що можна її уподібнити до виривання з корінням шовковиці і кидання її до моря.
Ми служімо Богові, а не Він нам повинен служити. Подивимось на віру Непорочної Діви Марії:
найглибшим вираженням Її довіри Богові були слова: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по Твоєму слову!» (Лк 1, 38).

 

хороша практика....

 

Сьогодні відкрив для себе це місце з Матвія:
Матв.5:17
Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи
Пророків прийшов, Я не руйнувати
прийшов, але виконати.
Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не
минеться, ані йота єдина, ані жаден значок
із Закону не минеться, аж поки не збудеться (не виконається) все.

Можна з двох ракурсів трактувати це місце.
1.Закон не зникне, поки аж земля і небо не минуться.
2.Закон не може зникнути до тих пір, аж поки не виконається все з нього.

На рахунок першого, то якщо небо і земля ще не зникли, то значить ми живемо ще під Законом.
Але що тоді Ісус мав на увазі, коли говорив, що прийшов виконати?
Я думаю, Ісус говорив про те, що Закон і пророки зникнуть тоді, коли хтось зможе виконати всі заповіді Закону і пророцтва.
А Ісус якраз і виконав всі пророцтва, котрі були про Нього, а разом із ними і весь Закон!
Рим.10:4
Бо кінець Закону Христос на праведність
кожному, хто вірує.

 

має перейти в повністю змінений постійний стан...

 

Це і називається народженням згори, коли уже не власне Я на троні нашого життя, а Ісус...

 

Та?

Я щось не помітив...

 

В моєму розумінні це і є любити Бога всім серцем своїм і довіряти Йому...

 

В моєму також!

А за що ви полюбили Бога всім серцем і довірились Йому?

 

Я вважаю, що "народження згори" - це щось таке сокровенне і чисто особисте, а експлуатація цього вислову по відношенню до інших людей, оцінюючи їх за ознаками поведінки, або вимальовувати кордони, мов оті згори, а оті знизу... виглядає якось неправдиво і гордовито. Осудження, чи оправдання когось, використовуючи "народився/ненародився згори" є марна справа, зверхність і примірка чужого костюму до себе. І якщо ми хочемо бути, як діти, то просто немаємо права таким чином ділити людей.

 

чого це особисте: біси і неопятидесятники зразу бачать хто згори, а хто знизу ))).

 

за радянських часів після спілкування з баптистами такого терміну не пригадую, вони називали себе "віруючими", а не народженими згори...то щось нове...

 

Тепер можуть навіть висміяти тих, хто про це не знав, чи забув. Прогрес...

 

це коли ізраїль з єгипту вийшов, а єгипет з ізраїлю ні...

Називали себе віруючими, і досі називають, з незрозумілої мені причини, так наче інші християни не віруючі... Хоча - це більше відноситься до духовних дітей, які іноді(дуже навіть часто), вже по віку(проведеному в церкві) мали б бути вчителями, але досі потребують молока...
Спишем це на недосконалість людської природи, та вічну переконаність у власній непомильності

 

А називати самого себе спасенним, а інших формально відвідуючами церкви як? Хотілось би почути коментар.

---------- Додано в 00:49 ---------- Попередній допис був написаний в 00:47 ----------

У власній самовпевненій спасенності?

 

Та все те ж, усі ці прояви це показник не свідомої людини і це не залежить від віросповідання. Це зараз більше стосується людей, котрі визначають хто спасеться а хто ні. Якщо ж ми говоримо про впевненість у власному спасінні, то тут можна дискутувати довго, тому що є місця в Біблії які говорять про те, що людина може знати спасенна вона чи ні і є протилежні. Все буде залежати від правильності конкретного трактування. В даному випадку ортодоксальна церква з єдиним магістерієм має перевагу у визначеному трактуванні на кожне з місць. Протестантська церква має на кожне місце по талмуду трактувань, що не рідко викликає дебати та міжусобиці. Що кому приймати, вирішує конкретний прихожанин чи член конкретної громади. Що є правильно? - я не знаю став лібералом. Але знаю, що істина завжди є і вона завжди одна. Принаймні хочу в це вірити.