от я і сам роздумую - зекономити пару сотень і купити таку чи взяти зі шлангом. вона не перекидається, можна хоч в наметі розпалювати) на деяких речах економити не варто, бо зекономиться на здоров'ї. особливо це стосується наплічника, взуття, спального мішка. та і взагалі майже всього. Тобто я хоч і не зовсім профі але мені не шкода 140 доларів на хороший чеський наплічник. Тут справа не в шикарності а якості. на форумах вже все давно пережовано але ніхто не поспішає їх закривати))
про поручіка не сумніваюсь а хто такий Ніцше знаєте? чи така сама ситуація, як і з Коко Шанель? а так... досить страждати нарцисизмом. моя Вам порада. ---------- Додано в 20:21 ---------- Попередній допис був написаний в 20:16 ---------- на рахунок походів... я скажу так. не існує нічого ліпшого, ніж армійський дойчівський рюкзак, стара, обпалена сонцем улюблена бейсболка, старий добрий бритівський DPM та поношені секонд-хендівські італійські берци і обовязково ніж на поясі, без нього нікуди. все інше від лукавого. і в ліс
Знаю звісно. Він ж не займався бабською модою, і через це трохи цікавіший для мене) Я не страждаю. Я ним насолоджуюсь. Абсолютно згідний. Зараз правда не так просто знайти такі речі)) Навіть на секондах. А в "Штурмі" такі ціни що краще купити шось попростіше)
обожнюю гори! Одного разу піднімались з друзями на Тростян. ледве вилізла! Але потім так собою пишалася!!!!!!
Якось пішли з моєю, дуже міською, дружиною - великою шанувальницею комфорту - гірку "штурмувати". В Яремчі (ну що там за гори!?) А моя з вигляду спортивна дружина "тієї дурості - лазити по горах" не розуміє. Але вмовив. І навіть досить легко: сказав, що її і так спортивна фігура і ноги будуть виглядати ще фантастичніше! Ну пішли. Доки йшли - стогнала, що погодилась на таку "дурість". І ось не дійшли до вершини 200 метрів - вона сідає на камінець і каже - "все, далі не піду" . Я кажу "дивись, он вершина, підкоримо - і горді прийдемо назад!". "Ні, ноги болять, ти собі йди на вершину, а я тут посиджу, тебе почекаю..." Доки я її вмовляв - за кілька хвилин раптом подув вітрюганчик, набігла хмара, і на відстані пару сотень метрів від нас страшенно оглушливо в пеньок бабахнула блискавка! Дружина моя як впірвала донизу, роблячи такі гігантські стрибки, що я просто не міг догнати! Все-таки вона в мене спортивна... :kiss3:
Минулого літа з друзями 3 дні провели біля підніжжя Парашки. Хоча з погодою не дуже пощастило, вражень та емоцій - ціле море. Гори - це сила!
всім привіт! вже давно мрію піти в похід, але компанії однодумців немає. 2 рази піднімалась на Говерлу, але ніколи ще проводила довгий час в горах, про що дуже шкодую. може хтось підскаже якісь молодіжні організації чи просто компанію, яка ходить в походи, а я змогла б приєднатись?? скоро осінь - в Карпатах краса буде. дякую
Пару років назад дочка запропонувала піти на Говерлу. Ну вот, ми (дочка, чоловік, я і подружка дочки) Приїхали на місце, гарно там, людей багато. Думаю собі так - трохи в лісі походжу, потім вони підуть на Говерлу, а я вернусь. Але йдем ліском,доця з подружкою в переді, я з чоловіком позаду. Зустрічаєм по дорозі в лісі молодих хлопців, я питаю чи далеко і довго йти ще на Говерлу, а вони сказали , що не знають, бо тут вперше, та і взагалі не збираються туда лізти. Так ми і з ними йшли, то вони попереду, то ми. І що саме головне, що ніхто ні вони ні я не збрались на Говерлу, а викарабкались туда. Хлопці сказали, що подивились на мене і вирішили, що вони зможуть, а я бачу хлопці немали йти, а пішли і собі сил додалось. Та ще по дорозі підбирала речі своєї дочки-воду, печиво (їй важко було). Але зато на вершині всі просили в мене пити, їсти. Таку отримала насолоду від того походу,самооцінку підняла собі. Вражень на довгий час хватить. Тепер агітую своїх щоб полазити ще десь по горах.