Я бы с удовольствием отправил их на Дальний Восток, осваивать 2 гектара. Через год вернул бы их обратно, не знаю, но может быть они бы стройным маршем ходили по форуму и по улице в поддержку Порошенко.
«Якби я повірив в усе, що зняли і збрехали про мене - я б сам за себе не проголосував» П.О. Порошенко.
Ну що тут скажеш... життя ше навчить. жді... DIALOG.UA Кошевой посмеялся над Порошенко, болеющим сахарным диабетом: видео
Восьме коло Пекла, четвертий рів. Витончений Данте помістив сюди грішників з обличчами, повернутими назад. Нещасних, які можуть бачити тільки те, що знаходиться у них за спиною. У колишні роки цей похмурий образ проектувався на супротивників України в гібридної війні. Люди з обличчами, поверненими назад, - "совки", варті зневаги. Бранці власної ностальгії, що відкидають сучасну реальність. Шанувальники покійної імперії, сумують за втратою "золотого віку". Страждальці, які живуть вчорашнім днем. Нам лестило те, що боротьба за суб'єктну Україну - це битва між минулим і майбутнім. І ми рідко замислювалися про те, що український виступ на боці майбутнього багато в чому ситуативне. Імперському "золотому віку" було просто неможливо протиставити національний: далекі і ефемерні проекти на кшталт УНР або Гетьманату на цю роль явно не годилися. Патріотичним українцям доводилося дивитися вперед, тому що позаду не було відчутного і в той же час привабливого минулого. Але 20 травня 2019 року таке минуле з'явилося. З'явилося для десятків тисяч наших співвітчизників, які підтримували Петра Порошенка і сприйняли прихід Зеленського як національну катастрофу. Відтепер у цього прошарку суспільства є свій втрачений "золотий вік". Власний ностальгічний ідеал, на тлі якого поточна реальність викликає презирство і огиду. Власний аналог "найсмачнішого морозива", "найбільш читаючої країни" і "держави, шанованою в усьому світі". Епоха Порошенко тривала вчетверо менше радянського застою, але встигла надихнути безліч активних громадян, як і раніше формують нашу публічний порядок денний. В їхніх очах Україна 2014-2019 стала еталоном справжньої українськості. Так і не змирившись з поразкою, вони приречені знову і знову обертатися назад. Патріотам, хто ненавидить СРСР і оплакує поразку Петра Олексійовича, представилася унікальна можливість: поглянути на життя очима своїх багаторічних опонентів. 1991-й і 2019 й породили масу співзвучних думок і емоцій. Будучи різними за своєю природою, хворобливі програші створюють напрочуд схожу картину світу. Почнемо з того, що сам кінець "золотого століття" здається абсолютно ірраціональним і протиприродним. Об'єктивні передумови події не розглядаються в принципі. Єдиною причиною краху бачиться масове запаморочення, помножене на ворожі підступи. "Ідіоти проміняли велику країну на американську жуйку і джинси!" - за своїм змістом і звучанню цей класичну тезу дуже близький до нинішнього "Ідіоти проміняли сильну, незалежну, європейську Україну на клоуна-малороса!" Примітно, що в обох випадках особлива роль відводиться згубному впливу маскультури. Вульгарні голлівудські комедії і бездуховні бойовики зі Сталлоне і Шварценеггером; "95 квартал" зі своїм низькопробним антинаціональним гумором - ось диявольська сопілка щуролова, що збила мільйони обивателів з істинного шляху. Жорсткі претензії пред'являються і до інтелектуальної фронди. До радянських інтелігентів, що критикували радянську ж систему. До українських "зрадофілів", нападників на президента Порошенко. Вся ця шкідлива публіка подумки ділиться на дві категорії. По-перше, свідомі агенти ворога, руйнували країну заради грошей Вашингтона чи Москви. По-друге, короткозорі ідеалісти, лаяли недосконалу державу, щоб отримати кошмарний результат. І якщо з першими діалог виключений, то другим адресується саркастичне "Ну що, задоволені ?!", "Ви це зробили разом!". Всебічна деградація країни і суспільства. Гордість змінюється приниженням, стабільність - кризами, досягнення і перемоги - здачею позицій. Контраст між піднесеним і ницим, що обурювало прорадянську публіку в дев'яності, легко виявляється в сьогоднішній Україні. Замість підкорення космосу, натхнених піонерів і великої культури - торгашество, секс і попса. Замість урочистої тріади "Армія. Мова. Віра" - листування депутата з повією, плани легалізації грального бізнесу та перетворення президентської політики в гротескне шоу. Спостерігаючи за тим, що відбувається, ностальгуючий прошарок суспільства розривається між зловтіхою і пекучою образою за державу. Будь-яких присвітив в цій похмурій картині не передбачено. Нові віяння апріорі не можуть бути перспективними і доброчинними для країни. А будь-який шматочок позитиву інтерпретується як спадщина минулого, яке ще не встигли зруйнувати горе-реформатори і зрадники Батьківщини. Зрозуміло, подібний погляд на речі не передбачає ніякої іншої програми, крім сакраментального "Поверніть все взад!". Альтернативою пострадянському буттю бачиться реставрація СРСР. Пошук інших рішень і стратегій розвитку не ведеться через непотрібність. Про які ще стратегії може йти мова, якщо "золотий вік" вже мав місце, і нам пощастило в ньому жити? Єдине застереження, яку готові зробити ностальгують, - це можливе посилення реставрованого минулого. "З ними треба бути твердіше!" Оплакувальники брежнєвського застою нерідко мріють про нового Сталіна, який напевно не допустить повторення перебудови. А сумуючі за президентством Порошенко все частіше замислюються про військову диктатуру, яка точно не дозволить населенню вибрати чергового Зе ... Що ж, залишається лише оцінити гірку іронію того, що спостерігається в Україні. Гостра туга за минулим охопила саме ту частину суспільства, яка завжди пишалася своєю просунутістю і готовністю до змін. Ще недавно ці люди були сміливими візіонерами і футурологами. Чи відчували смак історії, міркували про перетворення країни, ототожнювали себе з новою епохою. Всі їхні думки і почуття були спрямовані у завтрашній день. А тепер вони уподібнилися страждаючим дантівським персонажам, чиї обличча повернені назад. Втім, іронії стане ще більше, якщо згадати першоджерело: автор "Божественної комедії" підготував цю кару самовпевненим віщунам, які намагалися заглянути в майбутнє. Михайло Дубинянський
це щось дике оселилось на чемному львівському форумі. Хомнич, може етічніше сцилу надати, чим три екрани тексту, які ніхто не читатиме точно? Ви ж пропагандист, ви так нікого не розпропагандуєте - одне роздратування від вашої діяльності.
Олексій Танін: ..."ты Пороха тоже не идеализируй" ... А я и не идеализирую ....я утверждаю, шо это единственный лидер в этой галактике, который открыто сказал путину, шо он х.йло и Україну он не получит. И не просто сказал, а дал в рыло московитским басмачам. Все остальные президенты, премьеры, канцлеры, султаны, шейхи, короли и королевы просто шакалы с языками в ж@пе закормленные по самые гланды московитским баблом... А Порох волчара ...мудрый, умный, опытный, смелый, хитрый вожак стаи ......с таким вожаком рядом....то похер кто стоит напротив ................а теперь станьте рядом с зеленским ..чувствуете как воняет страх ............» - Якби був обраний на другий термін, то збулися б слова Суркова, який казав, що другий термін Порошенка Росія не витримає. Могли б за 5-10 років бути в Євросоюзі і в НАТО. А так дуже допомогли Путіну обираючи як не зека, то клоуна. Oleg Helgiv: Главное вовремя признатся! Министр Милованов и премьер Гончарук признались, что на президентских выборах голосовали за Порошенко. Ату их, они дблы! Закричали экзальтированные Слуги Народа. Нет ребята, дблы - это вы. А они просто начали понимать, чем весь этот ваш балаган закончится. Через год окажется, что большинство Слуг и зелефанов - голосовало за Пороха!
Цікаво. Щось нема ніякого джерела на слова Суркова, що другого строка Порошенко економіка Раші не витримає. Ірина Геращенко це казала, а де казав Сурков?
Гражданочка, вам не Суркова надо слушать, а лучше борщ варить. Уверяю вас, проку для страны будет больше. Не о себе забочусь, об Украине говорю.
Бпп пісяють окропом Затримання відомого фінансиста Олександра Писарука це частина «вендетти» Коломойського проти Нацбанку, – прес-служба «Європейської Солідарності» Не розумію, чому такий кіпіш довкола тотих банкірів? Якщо чемний - відпустять. Якщо нечемний - обдеруть як липку і все одно відпустять. Мусет ще ні один банкір не сидів, шо хіба нє?
Та хто сидів взагалі? І браслети якомусь міністру прямо на засіданні вдягали,і під ковдрою лежав в суді головний налоговик і діаманти в робочому кабінеті прокурорів перераховували, а не сидить ніхто. Якщо і при слугах правоохоронні органи будуть весь час довбити в штангу, то перспектив в нас немає.
Цікаво було б, якби реагували по іншому. Зранку слухав Сєрьожу Лєщенка, так той каже, що Писарук, тоді замісник Гонтарєвої в НБУ, дав банкові VAB на оздоровлення 1 млрд 200 млн гривень, а застава складала лише 200 млн. Ну і, зрозуміло, що один мільярд гавкнув. Народних грошей. НАБУ розслідувало справу, накопало 100 томів, але ті справи чомусь погано зберігалися, в якомусь необладнаному підвалі, намокли і пропали. Так було сказано ще 3 квітня цього року. Зверніть увагу на дату. Луценко забрав у НАБУ провадження щодо Бахматюка і передав поліції, яка вже закрила 4 справи проти нього – ЦПК Звідти: Одним словом, ділки хотіли Україну ВіЕйБі-ати на мільярд гривень. Може, хоч зараз когось візьмуть за же. Так що ця справа почала носити "замовний політичний характер" ще давно, ще до всякого Коломойського-Рябошапки. Почитайте уважно, що писалося за посиланням на Радіо Свобода ще 3 квітня 2019 року.
За окошком дождь и град. - Зеля, Беня виноват! Кошка бросила котят! - Беня, Зеля виноват, Зайку бросила хозяйка - Кто виновен, угадай-ка! Вот кончается доска У несчастного бычка, Наша Таня громко плачет - Рядом Бєня, не иначе!
А якщо з тотого гавкнутого мільярда гривень тамті ділки відрахують 73% теперішнім ділкам? І знову НАБУ будуть копати на 100 томів для мокрого підвалу))) зі Нє вєрю! Подивіться, що робиться з грановським, гладковськими і рештою порошенками-свинарчуками... Пашинський замінив сідєльца Єфремова - от і все;