Бла-бла-бла-бла. Знову купа пустих слів від людини, що не має, взагалі-то, будь-яких політичних переконань.
))))ну звичайно ж) Переконання мають бути радикальними, толерантність та взаємоповага зараз не в моді) А слова не пусті, просто треба подумати, ну...це такий неважкий процес хоч невеличкої напруги головного мозку, який у декого працює лише як генератор пустих образ.
Наприклад, у Києві на вулицях домінує російська мова, але кияни в більшості вперто голосують за національні та демократичні партії, які мають прозахідний геополітичний європейський вибір. Бо для киян – українська мова – це більше ніж мова, це, насамперед, вибір на користь демократії, прав людини і суспільства європейського зразка. О) Розсіяні по всьому світу євреї говорять різними мовами, але це не заважає їм відчувати лояльність до держави Ізраїль та мати таку солідарність, що дехто навіть лякає світ їхньою "змовою". В Україні мова має стати, насамперед, цивілізаційним вибором. І нічого страшного, якщо не всі, хто цей вибір робитимуть, говоритимуть українською. Ще раз - О! Але це ж ДУМАТИ треба. Набагато легше верещати по ресурсу про свою виключну українськість, яка, бач ти, у мові паскудження опонентів виявляється)
вірно,На харківщині і так більшість населення було україномовними, але ви захотіли нав'язати мову всім, і в підсумку залишитеся біля розбитого корита)
Запитувати повинні в своєї душі. А душа багатьох пройдисвітів на теренах України аж кричить проти всього українського. Ще раз вимушений по пам'яті повторити слова іудейського пророка Ієремії від імені Саваофа до своїх одноплемеників в вавілонському полоні :"І піклуйтеся про добробут народу, серед якого я вас поселив, моліться за нього Господу, бо при добробуту його буде і вам мир". А тут багатьом приблудлим важко вчити мову народу, на землі якого колись занесла його доля. Це ж стосується і багатьох постколоніальних манкуртів. Україну потрібно будувати не по прихотях останніх, а для майбутніх поколіннь на базі силою витісненої загарбниками культури. При всіх своїх протирічивих відносинах до сучасних євреїв я все ж знімаю капелюха перед ними за те, що вони зберегли осколки своєї культури з мовою включно. Я не призиваю українців створювати різню на своїх теренах, як робили це євреї в 40-х, але гідності та впертості в євреїв по відновленню своєї держави все ж варто повчитися.
та ви вже рік обіцяєте, а віз і нині там,) до речі, у цьому пості як раз і виявилася ваша брутальна совковость, як би ви не відхрещувалися вид неї
Можно зупинитися на перших трьох словах - переконання мають бути. Немає переконань - немає про що й розмовляти. А тусовати карти зі словами "працювать", "любить", "країна" викладаючи з них різні послідовності, коли всі справжні проблеми абсолютно не турбують, це не викликає респекту в політичній дискусії.
Якщо справжня проблема - то вибір мови спілкування, то для мене вона дійсно не справжня. Мене більше турбують діти, оце моє. Над їх проблемами я працюю, і вважаю, що так повинен робити кожний - виконувати свої професійні обов"язки.
Більших націоналістів ніж іудеї світ не бачив. Варто відкинути вершки їхнього шовінізму з цього пласту і вчитися українцям реанімовувати свою культуру. В противагу де-хто хоче на наших теренах ліпити сурогатну Україну з постколоніальними реп'яхами. ЧУЖИМИ на нашій землі робить багатьох російськомовних зневага до історії та минулої культури корінного народу, яких вони б воліли викинути на смітник. Тому для України не так страшний "язик", як його агресивний носій, який зневажає своїх сусідів по українському городу. Для доказу, подивіться, що бувші імперці зробили для справедливого відновлення в Криму культури караїмів чи так званих татар. Ці пережитки колоніалізму (Сухови) вперто борються на ниві добивання мови караїмів, до яких дійсно відноситься дія "мовної хартії".
Яке блукання в невігластві! Та доля ваших дітей залежить від долі країни, в якій вони живуть. А стержнем цієї країни є МОВА. Всілякий замах на долю цього стержня є замах на прозоре майбутнє ваших дітей. Всякий українець, який прикладує якісь зусилля по будівництву нашої держави, повинен починати з зусиль по відновленню МОВИ. Це константа з часів існування племен, народів, держав. Я років 8 зусиль потратив після служби в армії на відновлення рідної мови. Підкреслюю - ЗУСИЛЬ.
Де, я яких моїх дописах, Ви бачили, що я підтримую замахи на українську мову? Я проти підміни понять, штучної заміни рідної, якою в мене особисто є російська.
а жити в лайні, коли немає закону, а є "право першої ночи", без жодної надії це змінити іншим шляхом- не страшно?