Поговорим об Украине.

Акулина, ты меня пугаешь ))))

 

шо, либидо нет?)
кстати, правильно женщина- педофил, а не женщина- педофилка,
так шо не знаю как Вас, но женщину сделать нетрудно)

 

Будь внимательным с незнакомыми тетями )))
Почитай
http://masterbiz.info/womans_pedophilya.htm

 

Вибачте, заблудився. Я думав тут - про Україну.

 

это к Spice) претензии)

 

хе, стрелочник:rolleyes:

 

хе, ну так почитайте, кто первый завел про педофилов, при чем явно не понимая сути этого термина)

 

"он первый начал" (с) )

 

так и я про то)

 

когда перестанете быть потенциальным объектом для педофилов (в смысле вырастите из песочницы), тогда возвращайтесь на остров

 

[OFFTOP]
"Любовь Александровна, а Алёша показывает средний палец" (с) ....[/OFFTOP]

 

Краще кременчуцький хлопе скажи, як там острів Зелений. Не змило ще? Любили ми там хлопчаками після війни гранати та інше військове залізяччя збирати. Як будто вчора було, на майже неіснуючий тепер острів Фантазія перепливали. Як в доброму сні - тоді ми навіть не гидували воду з Дніпра пити, бо ще тоді цю річку не зовсім зачепило імперське невігластво.

 

[OFFTOP]не смысло, у меня окна выходят как раз на Зеленый
Фантазия совсем маленькая-маленькая стала, зазеленеет там ива, выложу фотку [/OFFTOP]

 

А чому? Я просто хотів новини з Кременчука, в якому виріс, почути. Невже на "хлопа" негативно відреагував? Не варто, бо це не лайливе слово.
А взагалі то вибач, тільки не знаю за що.

 

[OFFTOP]не смыло*, описка вышла[/OFFTOP]

 

Хай буде гречка. Повернемося до України.
Продовження теми "Наша ментальність"
З суспільного життя українцю до вподоби лиш сімейна структура, далі він з впертістю одноосібника ігнорує громаду, державу. Йому присуща терплячість раба і примітивна кмітливість останнього. Він весь час "на сторожі" з боязню, що хтось постійно хоче його надурити, але й не гребує це зробити з кимось іншим. Шляхетність - це не те середовище, в якому привик жити і формувався наш земляк, тому, попадаючи в нього, він часто досить позитивно міняє свою поведінку, відкриваючи глибинні і несподівані навіть для нього риси характеру. Для прикладу, основна маса українських емігрантів стали порядними громадянами цивілізованих країн. Але, якщо він попадає в погане іноземне середовище (типу "рашен" на Брайтон Біч), то і в еміграції продовжує залишатися зі своїм зіпсованим "я". Візьміть порівняйте українців з Тюмені і Бостона з однаковим стажем еміграції і ви побачите дуже різних людей. Отже не українець створює моду життя, а середовище ліпить його, тому він з легкістю може позбутися свого хорошого культурного здобутку (наприклад мови) ради того, щоб бути "як всі". Оце мавп'яче "як у сусіда" може привести і до позитиву, якщо підсуне життя відповідну моду. Як колись Париж "розкрутив" нам наші ж чоботи (тамтешні модельєри помітили такі в 60-х роках в ансамблі Вірського), то може якась розумна людина підкине нам моду і на рідну мову. Тому десь в Канаді, бачачи, що представники інших народів бережно ставляться до своєї доеміграційної культури, наші земляки теж дублювали їх, зберігаючи свою. Але поки що ми беремо з цієї "моди" в більшості випадків лиш малопідходяще для нас - типу коротких курточок з омитої теплим Гольфстрімом західної Європи, які при нашій континентальній погоді нічого нам крім замученого попереку не приносять. По цій же причині і наші менші мавпенята, не вивчивши історію свого народу, позитиви гопака, подібно копіюють заморський брейк. І це невігластво вони називають "круто", тому що не мають достойних вихователів в вигляді батьків чи вчителів, в яких самих немає достатньої "клепки" в голові, яку цивілізований світ називає аналізом. Але з приведеного витягнемо позитив - з українця можна щось ліпити, потрібен лиш хороший скульптор з підходящою для нашого майбутнього модою.
Та ж недосконалість аналізу привела нашого земляка в полон догм і до консервативної інертності життя. Він весь час живе в порівнянні з минулим. При "совєтах" він з ностальгією згадував царя, а зараз жалкує за ковбасою в 2руб з 70-х років. Погляд в конструктивне майбутнє у нього майже відсутній. Замість побудови цього "майбутнього" українець паралізований отим невпевненим - "щоб не було ще гірше". Він не пробує звільнитися від рабства, а всі сили направляє на пристосування в ньому. І це інколи досить непогано виходить, якщо згадувати історію перетворення української Насті в турецьку Роксолану. До цього можна додати приклад реакції на зовнішні чинники – на відміну від народів західної Європи наші предки майже не чинили опір вікінгам. Здоровий глузд наш «герой» замінює сумішшю алогічних догм, які є невід'ємною частиною його відсталої культури. Язичницький дух продовжує керувати ним. Не розуміючи основ християнства, він вперто б'є поклони перед іконою, при цьому так же бездумно, як язичником стрибав через вогнище. Абсолютно не ознайомившись з принципами НАТО, він готовий кидатися з вилами на це незрозуміле опудало. Українець напивається 8-го березня, не розуміючи що він святкує давнє єврейське свято на честь жінки, яка допомогла євреям в вавілонському полоні. Він, не знаючи хто такі кельти, навчився їхніх страшилок в вигляді свічки в порізаному гарбузі. Подібно наш герой по невігласьки може відкинути традиції вшанування свого воїна на Покрову ради підкинутого якимось пройдисвітом Троцьким "23 лютого" на честь неіснуючого бою лиш надуманої на той час армії. Також невігласька догма хуторянина "хоч поганий, але свій" продовжує вести мільйони сліпих українців і в теперішньому політичному житті, приводячи до влади чергових Януковичів та Кендзьорів. "Чорна кішка", "пусте відро", "тринадцяте число" продовжують керувати нами. А все тому, що логіка є чимось чужим для українця. Звідси стільки тупиків і помилок в нашому житті. Тому ми ніколи не мали хоч посередніх філософів чи достойних організаційних лідерів.
Тут вже можна сформулювати ланцюжок формування наших негативних рис. Багата природа - лінь думати –загальмована зупинка на щаблі життєвої філософії ВИЖИВАННЯ по зрівнянню з повноцінним ЖИТТЯМ ЦИВІЛІЗОВАНОЇ ЛЮДИНИ. Отже, ми в процесі еволюції знаходимося лиш на примітивній відмітці "виживання", не дійшовши розумом до більш цивілізованих методів життя. А суспільство, діюче по функціях лиш виживання з його нешляхетними правилами і відсутністю стратегічного погляду в майбутнє, являється загальмованим, поїдаючим себе і приреченим на загибель, тому може й не добратися до наступного цивілізаційного щабля.
Є й нав’язані постороннім середовищем міфічні ментальні риси українця. Так москалі, по причині елементарної зневаги до нас (поряд з подібною до багатьох інших народів), придумали казку про "надкушені українцями яблука". Придивившись до спустошливої дії москалів на наших теренах і зрівнявши з подібною ситуацією перебування українця в Росії, можна з впевненістю вказати на справжнього "надкушувача яблук" – москаля. Ось і зараз Путіни, наносячи перш за все собі збиток, пробують куснути нас неподачою газу, хоча розуміють (а може тупі й не розуміють), що час повного впливу на нас вже закінчився. Але сліпий українець не може оцінити справжнього "надкушувача яблук", тому під диригентську паличку дресирувальника він здатний все ще опорочувати себе отим шевченківським "моголи ми, моголи".

Цей поверхневий огляд нашого "я" можна продовжувати і далі, але достатньо і цих не дуже приємних рис. Не буду також зупинятися на позитивних аспектах нашої ментальності (типу згаданого вже ефекту хорошого середовища), бо мета цих роздумів - пошук наших хвороб для подальшого лікування. Хоча все ж для доказу позитивності в нашій історичній ментальності наведу ще одну строчку з аналізу того ж Г. де Боплана: "Вони кмітливі і проникливі, дотепні й надзвичайно щедрі, не побиваються за великим багатством, зате люблять свободу, без якої не уявляють життя". Але це йшлося про козаків, які формувалися в нетиповому для пересічного українця (особливо теперішнього) середовищі, тому мало хто з нинішніх нас зміг би причислити себе до них, бо останні століття знищили в нас ці принади чи приховали їх десь глибоко для реалізації при інших умовах нашого існування. А отой сурогат з теперішнього "козацтва", з його жлобськими лампасами та еполетами, є лиш доказом нашого теперішнього невігластва.
Наша ментальність дещо трансформувалася під впливом змін культури життя протягом століть, але головні негативні риси все таки вперто продовжують гальмувати наш розвиток. І помиляється той, хто думає, що Інтернет та присутність сучасних комунальних послуг дуже віддалили нас від того древлянина, який і свого достойного правителя не міг виховати і чужинця Ігоря розіп'яв на березах. Ми, навіть, програємо йому, тому що древлянин не проходив через спотворюючу особистість школу рабства (сплата данини хозарам і кріпосництво Московії – це зовсім різні речі), а ми вже її пройшли. Нам також далеко до греків 2500-річної давнини, тому що ми так і не пізнали основ сучасного цивілізаційного розвитку, поштовх якому дали ці греки. Ми продовжуємо паразитувати на Богом даній благодатній землі, користуючись здобутками цивілізації, які створили більш розвинуті народи. І існує це наше невігластво лиш тому, що ми не маємо свого погляду на життя, а тупо дивимося на нього через підсунуту кимсь стороннім скривлену лінзу. Отже, оглянувши поверхнево нашу суть, спробуємо розібратися "чому".

 

Эххх....А воздух у нас - молоко...Хлеб пахнет в печи - ты пробовал когда-нибудь? А ягоды...А женщины какие - да хоть мир переверни, а таких нет))))
Имперцы, ёлки))))))))))))

 

Луна, не відволікайте мужиків від серйозних тем. Спати будуть неспокійно. Це ж істоти чоловічого роду. Їм тільки капни на мозок, а далі й червоної ганчірки не треба. Весна наступає.

 

Нічого, ми якось...порозуміємось.
Хіба українські жінки - то не є Україна?))
Пишайтесь...)))))))

 

В тій книжці, уривки з якої я тут періодично викидаю, в аналізі "українства" на перше місце поставлений останній наш редут чогось особливого - це ГАРНІ ЖІНКИ.