Туберкульоз, СНІД, тощо теж придумали? є певні кілінічні симптоми згідно яких ставлять відповідний діагноз.
При такій хворобі найбільш ефективна когнітивно-поведінкова терапія у психотерапевта.Ніякі антидеприсанти неварто приймати, і неварто звертатися до психіатра.Допомогти може тільки психолог або психотерапевт і тільки таким методом.
Причому тут туберкульоз і СНІД? Йдеться про психіатрію в якій кількість "діагнозів" останнім часом зросла лавиноподібно. І що цікаво на кожний "діагноз" купа ліків виписується. Мільойнам людей і на мільйони доларів.
Свідомість і мозок найбільш складана річ у всесвіті не дивно що нові підходи дозволяють диференціювати захворювання і відповідно розробляти відповідні і ідєіві специфічні методи лікування. Це позитивний процес. Чомусь аналогічний процес у онкології лише вітається.
То не позитивний процес, а злочин Кіно подивіться, на яке я дав посилання. Там наведені факти злочинних змов психіатрії і фармації.
Це лише фільм - гарне поєднання фактів з метою впливу. В багатьох галузях медицини є подібні речі, але це не є підставою для заперечення факту хворіб.
интересно, а проверяние по несколько раз закрыта ли вода и выключен газ- это ведь тоже навязчивые действия?
Вітаю нарешті хоч хтось заговрив про ОКР. мене діагностували 3 роки тому. пройшов непростий шлях - ліки, психоаналіз, різні клініки і спеціалісти. якщо маєте якісь конкретні питання - буду радий помогти або просто поспілкуватись на цю тему
Ооо... це саме воно, забирає більше всього часу Більшість з вас не знає що це таке, що таке жити в частому страху та переживаннях, відчувати нерозуміння проблеми навіть близькими рідними, що таке коли на роботі вас вважають "дивним", коли ефективність вашої праці становить максимум 50% того що ви можете... і на відміну від шизофренії ви чітко усвідомлюєте все що робите і думаєте "шо за фігня?", "як так?", "ну скільки можна?", але майже нічого не можете вдіяти... і чим більше ви переживаєте через це, тим більше загострюється проблема... :'(
100 % в точку я вже майже 10 років цим хворію, мені важко працювати, я не можу знайти таку роботу де зі своєю хворобою можу нормально працювати, немає друзів, особистого життя, постійна втома, важко з цим жити... хотів поцікавитись може є якісь групи, тренінги ...
Цей розлад ще називають нервозом нав'язливих станів. Його лікують антидепресантами разом з когнітивно-поведінковою терапією після тривалого часу прийому антидепресантів. Якщо бажаєте зайнятись самолікуванням, то я можу порадити, як приймати антидепресанти. Ще можна приймати транквілізатори, але дуже обережно, в малих дозах, щоб не виникло до них звикання та залежність. Вам треба знайти грамотного психіатра. Обходіть тих психіатрів десятою дорогою, які практикують психоаналіз, якщо не бажаєте викинути на вітер гроші.
Slav, я не згодна з вами ! Прийом антидепрессантів і транквілізаторів в данному випадку нічого не дасть, тільки введе людину у залежність. Тут треба працювати над собою с гарним психолгом. Я знаю, про що кажу.
Від антидепресантів залежність не розвивається в любому випадку. Якщо ви не вірите, що ОКР лікують антидепресантами, то я можу вам викласти фотографії з книги про ОКР, яка написана англійськими психіатрами. Неврози пов'язані з низьким рівнем серотоніну в мозку людини, а антидепресантами ( наприклад: есциталопрам ) його доводять до відповідного високого рівня і тим самим полегшують симптоми неврозів. Так, транквілізатори ( наприклад: алпразолам ) треба дуже обережно приймати в найменших ефективних дозах і після курсу лікування транквілізаторами робити тривалу перерву. Залежність від транквілізаторів ( якщо вже до цього дійшло) є легша, чим залежність від, наприклад, паління тютюну. Як їх приймати - справді дуже бажано спитатись досвідченого психіатра. Що ви маєте наувазі під "працювати над собою"? Я б сам хотів від вас взнати про це. Найчастіше рекомендують ще когнітивно-поведінкову терапію для ОКР (як і для інших нервозів), але вона починає тільки ефективно діяти не при дуже гострих симптомах ОКР, а для зниження симптомів ОКР якраз застосовують антидепресанти та транквілізатори. Спочатку тривалий час лікують ними, а вже пізніше, не перериваючи лікування цими медикаментами, ще додають когнітивну-поведінкову терапію. Я ще в темі про допомогу психолога писав, як можна застосовувати трави-адаптогени для лікування нервозів.
Есциталопрам (Escitalopram) http://preparaty.org/info/404 Алпразолам http://7-i-ya.ru/preparaty/57-alprazolam.html Есциталопрам обсесивно-компульсивний розлад ---------- Додано в 00:14 ---------- Попередній допис був написаний в 00:02 ---------- Не проблемою було б знайти грамотного психіатра та заплатити йому за адекватне лікування. Але ж є біда, що багато хто з них думає якби впихувати пацієнтам психоаналіз, щоб тягнути з них шаленні гроші протягом двох років, який допомагає у випадку неврозів, як мертвому кадило.
Відповідаю. Працювати над собою - це робити спеціальні вправи, навіювати собі правильні думки, навчитися розслаблятися, розібратися, чому, з якої причини з"явився розлад. У мене була дуже сильна іппохондрія з больовими відчуттями, панічні атаки, я лежала у лікарнях, лікарі нічого не знаходили... Потім приймала 5 місяців антидепрессанти, протитривожні засоби - поки приймала, ПА не було, дуже важко відвикала від ліків.... Дякувати Богові, мені попався гарний психолог, за допомогою якого я за 1.5 місяці усього цього позбулася.
Я не заперечую, що вам міг добре допомогти якийсь добрий психолог. Я тільки радий, що хтось комусь добре допоміг в таких випадках. Але я виклав класичні підходи лікування нервозів. Мені правда важко повірити, що вам аж зовсім не стало легше після лікування медикаментами. Можливо медикаменти не були добре підібрані. Можливо ваш нервоз знову вертався, бо у вас залишилися ті ж самі думки, ті самі процеси мислення. Я вважаю, що лікування треба починати тими методами, які вважаються найефективнішими та найдешевшими. Якщо вони не допомагають, тоді треба шукати інші методи лікування.
Ваша правда, прийом медикаментів відкрив мені очі на те, что проблема в мене справді в моїй голові, в моїх думках, ( а не панкреонекроз, якого я боялася ) , тому що при їх вживанні трохи ставало краще. Але вилікував мене все ж таки психолог. Я справді дуже рада, що натрапила на такого спеціаліста.