НЕльвів'яни про Львів

Нда... Это самая большая проблема.
Наверное, дядя Рома так и не дождётся меня в гости...

 

а чо?

 

Та... Нерешительная я... Всё никак не соберусь... (Правда, я и не собиралась!)

 

Взагалі я чоловічу стать мав на увазі....
А жіноча це лебідоньки....
Заклювати не заклюють...
А защипати можуть до смерті...:smile:

 

Хее....Ви ще нас погано знаєте :girl_cool::girl_cool::girl_cool: Ми вас ще й на тім світі дістанемо :cool:

 

А так і не скажеш, судячи з ніку і дописів

 

:biggrin:

 

УпсҐ, вибачаюсь.Вже виправила:biggrin:

 

Так, згодна!
Якщо десь в Україні можна жити - то у Львові. Я от із Києва, хочу переїхати до Львова, а мене ніхто не розуміє, бо люди навпаки до столиці перебираються.

 

о, я столиці не проміняю наЛЬвів, у мене краща мрія: здобути (чомусь лише цим словом можу виразити бажання мати там квартиру) там і приїжджати відпочівати. я люблю ритм, що є у місті Київ і відпочіваю у Львові. сама я з Дніпропетровська, за своїм рідним не сумую.

а за Львовом - ех, прикро, на цей НР не приїду в гості. але романтична частинка мого серця зі Львовом

 

Хм...нові враження НЕльвівянки про ЛЬВІВ:
Ранок...Привокзальна...І мене мало не збив трамвай... Якийсь старший мужчина відшарпнув мене назад і транспорт пройшов в 20 см від мене.
Ну нема в Тернополі трамваїв ...нема...

 

Я коли попадаю у велике місто -гублюся.У нас же по центральній вулиці коли їде з десяток машин, то вже ТАКИЙ РУХ!:biggrin:..і один світлофор на все місто.
Добре, що у Львові мене возили на машині

 

Ну і ще отаке:

Сьогодні Львів запах мені туманами...
Під дзвін трамваїв,брязкіт колії,
усмішкою на ратуші, спонтанною,
осінній день пробіг собі поволі...
Вечірня кава пахне Лембергом,
з відтінком коньяку і сірості провулків.
Останнє листя під ногами спогадом
шуркоче, ледь доторкаючись немокрої бруківки.
Вокзал... Перон... Вагон... шарілися,
очима перехожих в душу заглядаючи.
Лев, засинай...
А ми разом молилися...
й я, скільки сили, житиму, чекаючи...
До тебе рвуся, Львове!

 

знайомий випадок.

Львів дуже люблю.Часто буваю машиною.

 

Це Ваша творчість?

 

Так,але воно пасувало біьше сюди ніж у МУЗА ФОРУМУ:smile:

 

Вы немного не правы. Вот кому далеко, так это мне. Хотя если бы была возможность ездил бы во Львов каждый месяц. Жили мы в Дублянах, в общежитии с/х института в котором учился Степан Бандера. Оттуда была и довольно скоротечная эксурсия которую проводил бывший преподаватель теормеха. Конечно за весь день мало что увидишь (тем более что на второй ездили по замкам), но тот океан впечатлений который остался просто невозможно выразить словами. Не мастак писать прозу....
Скажу одно - у города есть ДУХ, а еще ЛИЦО. Это есть везде. В людях, в домах, в улыбках, в каждом камешке, в маленьких узкоколейных трамваях, этот дух пронизывает тебя насквозь, и вдруг начинаешь понимать, что все что было пережито на этом месте, это все в тебе, это становится ЧАСТЬЮ тебя....
Кофе. После Львова было несколько городов, и пусть в меня полетит град камней, но кофе, настоящий кофе делают ТОЛЬКО во Львове!
По поводу любви/не любви.......не знаю, все наверно зависит от человека. Например мой родной Слобожанский Харьков, в последнее время, нравится все меньше, но от этого я его любить меньше не буду, поскольку, мои родичи жили здесь с самого дня его основания, мне он дорог, и в моих жилах течет казацкая кровь, поскольку фамилия - производная от казацкой клички.
Вообще думаю что жителям крупных промышленных центров, нужно почаще бывать в таких городах как Ужгород, Мукачево, Тернополь, Луцк. Панове - это очень полезно для осмысления СЕБЯ САМОГО. Как говорится: большой город - большое одиночество.
P.S. Жена, как сказала: чтоб к пенсии насобирал на домик - хочу жить в Мукачево.

 

Люблю Львів!!!!!!!!!!!!!!хочу поїхати туди як можна скоріше)

 

"Там, там, там, тільки там де нас нема все е!..." Хорошо там, где нас нет... (может именно потому?)