Не будь байдужим!!!

Discussion in 'Мовне питання' started by Доброчин, Jan 9, 2007.

  1. iso

    iso Well-Known Member

    Чому все? Не менше в угро-фінів ;)

    У фахівців є інша думка. В того ж Огієнка:
    Російські племена посіли північну землю на Сході. Це були племена: словени — біля озера Ільменя, на самій півночі, східні кривичі — над горішньою Волгою, в’ятичі — по горішній Оці (Ока).
    Племена ці, прийшовши на східну північ, застали там багато різних степовиків, малих фінських племен монгольської раси: чудь, весь, мурома, меря, мордва, черемиси, вотяки, зиряни й ін. І розпочалася тут уперта й довга боротьба слов’янських племен з племенами фінськими. ... Слов’янщення чи рущення фінів розпочалося дуже рано, може ще з VIII віку (див.: проф. С. Платонов. Учебник руской истории, 1945 р., с. 10) і тяглося дуже довго, цілих п’ять віків. Взагалі, всі новітні російські вчені доводять, що росіяни, як народ чи нація, постали з мішанини з підбитими фінами, й постали дуже пізно, десь у XII-XIII віці.*
    Звичайно, ця велика фінська домішка сильно відбилася як на російській мові, так і на самому народному житті. Про це проф. С. Платонов пише (с. 60):
    "Смешение русских поселенцев с финскими туземцами не прошло бесследно для русских. Они восприняли некоторые физические и духовные черты того племени, с которым роднились на новых местах. Изменился их чисто славянский тип и характер, получилось как бы новое славянское племя. Это племя, в состав которого вошли славяне разных областей и племен и некоторая примесь финов, называется великорусским племенем".
    Ось тому й сама російська мова складається під впливом і своїх східних сусідів, різних фінських племен, чому в ній, особливо в топографічних назвах та в мові живій, так багато різних фінських слів**, чого не було й нема в мові південній, українській.
    * Проф. Пресняковъ. Образованіе великорусскаго государства. 1918; Любавский. Образование основной государственной территории великорусской народности. 1929. ** Див. монографію Веске.
    Російська мова, як і мова українська та інші слов’янські мови, намітилася ще на слов’янській прабатьківщині, і то не тільки сама, але в двох своїх головних наріччях: північноруське й південноруське. Від племен українських ці російські племена були відгороджені густими величезними лісами, тому обидві ці мові розвивалися незалежно одна від одної, розвивалися кожна своєю дорогою, без якоїсь спільної доби, для якої нема місця в нашій історії.
    До цього треба ще раз підкреслити, що південний кочовий степ робив життя на українській землі дуже небезпечним, тому весь час була певна колонізація з півдня на північ, в залісся, в Суздальське князівство. Українці (як це бачимо тепер у Канаді) попереносили на північ свої південні назви міст, наприклад: Переяслав, Звенигород, Стародуб, Вишгород, Галич і т. ін. Попереносили також і поширили свої старші билини князівської доби й т. ін. Звичайно, вся ця українська еміграція на північ винародовилася, та й була вона, певно, не надто великою, хоч сліди її в російській мові полишилися надовго.
    10. СПІЛЬНОЇ "РУСЬКОЇ" МОВИ НІКОЛИ НЕ БУЛО
    Говорити про єдність давніх східних племен північних і південних не маємо жодних наукових підстав, — такої єдности ніколи не було, й ніколи не було якоїсь однієї спільної руської мови на Сході слов’янства. Так, Україна, що тоді звалася Русь, під своєю державою об’єднала в IX-X віках увесь слов’янський Схід, цебто народи український, російський та білоруський, але це було об’єднання виключно державне, політичне і в жодному разі не етнічне й не мовне. До нашого державного об’єднання належали й неслов’янські племена. Дійсно, з України, з Русі (це була головно Київщина) пішла наша князівська династія Рюриковичів 7 на північ, так що московські князі аж до 1613 року були, як знаємо, тільки з цієї династії. Але спільність князівської династії (в дійсності варязької) аніяк не свідчить про спільність племінну чи мовну — український народ і українська мова пов’язана з народом російським і його мовою так само, як і з іншими слов’янськими народами й мовами. Державна єдність для розвитку мови — це чинник великої ваги, але не вирішальний, тим більше, що й сама ця єдність не була довгою, і в 1125 році, по смерті великого князя Володимира Мономаха 8 назавжди порвалася. Українська династія занесла з півдня на північ і свою державну назву Русь, а спільність держави зробила цю назву спільною для півночі й півдня вже в давнину. Русь — це була тільки державна назва, до того можливо й не своя, політичний термін, спільний спочатку на Сході для півдня й півночі, але головно для півдня, а не термін якоїсь племінної чи мовної спільноти.
    Що не було якоїсь спільної мови "руської" чи "праруської", про це рішуче твердить проф. С. Смаль-Стоцький у своїй вище цитованій праці "Східні слов’яни", 1928 р., с. 21:

    "Не було (спільного) центра або колиски східних слов’ян на середньому Дніпрі. Словіни новгородські, радимичі, і в’ятичі, і кривичі та й дреговичі середнього Дніпра ані не бачили, в тій колисці ніколи не лежали, і з неї в свої нові оселі ніколи не розходилися, тільки прямо із свого первісного осідку в прабатьківщині, так би сказати, найкоротшою дорогою направці, посуваючися навкруги балтів, ішли до нового осідку. Так само й бужани, і волиняни, і дуліби, і тиверці не вилігувалися в колисці над Дніпром. Якоїсь єдности й спільности східних слов’ян з одним якимсь центром не бачимо навіть ще далеко пізніш, а не то в цих давніх часах. Східні слов’яни, т. зн. їх частини (племена) стикалися в тих часах однаково і з північними, і західними, і південними слов’янами, т. зв. з поодинокими їх племенами, ніякі спільні інтереси супроти інших груп їх тоді до купи тісніше не в’язали, так що про якийсь окремішній спільний їх розвиток у суперечності до південних і західних слов’ян ані сліду ніде не бачимо".
    В 988 р. великий кн. Володимир охрестив Київ, а потім почав хрещення й усієї своєї величезної держави. Тоді ж розпочалася в Києві й наша літературна мова, і кн. Володимир далі ширив по всій своїй державі не тільки православну Віру, але й літературну мову. І на півночі запанувала та сама літературна мова, що й на півдні, і вся ця літературна мовна спільність довго накидала в науці мильний погляд ніби й про однаковість народних мов. Церковнослов’янська мова була тоді літературною мовою для всього слов’янства, але з цього ніхто не стане твердити, що й народні мови були однакові. Літературне, скажемо, вЂра на півдні вже в IX-XI віці вимовлялося віра, а на півночі вєра...
     
    Last edited by a moderator: Dec 20, 2008
    • Подобається Подобається x 3
  2. Bogun

    Bogun Well-Known Member

    Знаєте, я також можу навести список слів, які сходяться в російській з болгарською та запозичення з інших мов.

    То що російська немає, а є тільки болгарська?
     
    Last edited: Dec 20, 2008
    • Подобається Подобається x 1
  3. Степаныч

    Степаныч Дуже важлива персона

    Не може бути! Ніяк!:nea: Це були роки надзвичайного гноблення Росією усього українського. У той час, як на Галичині ніхто нікого не гнітив, а навпаки.
     
    • Подобається Подобається x 1
  4. В Галичине не угнетали? о_О А вы хоть историю знаете?
     
  5. Степаныч

    Степаныч Дуже важлива персона

    Откуда???:eek:
     
    • Подобається Подобається x 5
  6. рівнянин

    рівнянин Well-Known Member

    Рибко! не "древнерусского" а СТАРОСЛОВ'ЯНСЬКОГО! ;)
     
    • Подобається Подобається x 1
  7. Так тоже называют. ;)
     
  8. Чупага

    Чупага Well-Known Member

    Є казка-король Болек був шепелявим.
    Шепелявіть почав двір, потім провінція, а на кінці кінців до селян мода дійшла.
    Русь то й буде "мовний прикол тому" що спочатку"русь"=гребци i шведи.
     
  9. рівнянин

    рівнянин Well-Known Member

    о_О

    Тільки СТАРОСЛОВ'ЯНСЬКА. Бо якщо виходити з вашого твердження, то і болгарська, словенська, сербська, також пішли від давньоруської. Ото росіяни запишаються що вони є витоком стількох народів! :mocking:;)

    КОРОТКА ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ
     
    Last edited: Dec 20, 2008
  10. iso

    iso Well-Known Member

    Правильно. Москалі забрали усе в українців, навіть мову. Довелося нову придумати:scratch_one-s_head:
     
    • Подобається Подобається x 1
  11. Какой такой новый язык?
    П.С. А австрияки и поляки не забрали? Добренькие дяди были?
     
  12. Чупага

    Чупага Well-Known Member

    Рыбко вы ж историю не любите.
    Добренькие австрияки были. Под ними моровяне были , слезяни и ходы и гурали разные Под чехами все стали или станут чехами - богемчуками.
    Не ко всем и всегда добрые ,такой только дед Мороз , Миколай добрый к добрым детям.
     
  13. iso

    iso Well-Known Member

    По-перше, їм своїх вистарчало
    По-друге, не було що й забирати:sad:
     
  14. Так что, они были лучше России? о_О

    Что, языка не было?
     
    Last edited by a moderator: Dec 20, 2008
  15. iso

    iso Well-Known Member

    Та був, але дещо порохом і плісінью припав:sad:

    Рибко. Ви, мабуть, навіть не уявляєте, в якій … тобто в якому загоні була мова, яку зараз ми називаємо українською, в Галичині. Русинська народна була, народ говорив, але аж ніяк себе не ототожнював з українцями. Це була мова найупослідженішого на той час у Австрії народу. Інтелігенція практично була відсутня. Нащадки значніших родів від Галицької Руси ополячилися, знімеччилися. А на письмі вживалася архаїчна (можна сказати вже мертва) стара канцелярська мова, так зване «язичіє». З таким багажем Галичина увійшла в 1848 р.
    Саме від 1848 року, від Весни народів почалося інтенсивне самоусвідомлення русинів себе окремішнім народом. Але ніяк не могли вирішити, до якої мови пристати. Друга половина 19 ст. в Галичині пройшла в політичній гризні з москвофілами. І невідомо, хто б переміг. Тобто ми мали усі шанси говорити російською. Але українофілам здорово помогла айстро-російська війна. (Телергоф) Ну і звичайно діяльність таких постатей, як Шептицький, Барвінські, Франко.
    Українофіли лише десь з 1900 почали себе свідомо називати українцями, і то з початку в піку росіянам, щоб поняття «руський» не путати з «русский».
    Щодо правопису, на Галичині толкового не було. Та й ніхто його дуже не притримувався. Як чулося-так і писали. (За що на галичан були дуже недобрі письменники з України, і, зокрема, за наголоси). Єдиний Франко в якійсь мірі наблизився до прийнятого на Україні правопису. І писав менше-більше грамотно.
    Зате які ми тепер горді, найправильніші і найукраїнськійші українці :good:
    Тут купа філологів, і якщо я щось і підбрехав-мене поправлять.:blush:
     
    Last edited by a moderator: Dec 20, 2008
    • Подобається Подобається x 1
  16. Вах, вах, вах, какого вы о себе мнения! :cool:
     
  17. Otsoa

    Otsoa Well-Known Member

    Та я ж не про те. Вони вже існували, коли з початком петровських часів в Росії запозичили з української багато чого, без того не було б сучасної російської мови. Тобто російська була б, але ж не така, яку ми знаємо. Вона була "європеізірована" тоді завдяки впливу української.
     
  18. А что именно? Можете привети пример?
     
  19. Otsoa

    Otsoa Well-Known Member

    Та вам же вище приклад давали. Можете і російських філологів почитати (правда, вони з того виводять, що українська непотрібна :))).
     
  20. Полковник

    Полковник миється в бані

    Шановна Пани!
    Кто, Где, Когда об ЭТОМ "виводил"?
    Как всегда:"Бла, бла, бла"????
     
а де твій аватар? :)