Націоналізм-2

ні Василю, ні...
ви зробили зле шо причепили сюда

не було там єдиного народу, а було насильно створене утворення під назвою срср

 

Коли Ви останній раз були в Україні?

 

Правильно. Те ж саме сповідують і націоналісти. Загнати всіх в одне ярмо, заставити крокувати в ногу і кричати на помах руки якогось фюрера - "Слава Україні", "Бандера наш герой!", "Україна понад усе!".
А хто не бажає - ліквідувати. Як там у них, - Хоч би крові по коліна, лиш би вільна Україна.

 

а нашо нам радикали? най ідут танцювати стриптиз до вашого бару
в корнє нє сагласєн

 

А нащо кричати?
Україна - понад усе.
Чи для Вас понад усе - савєцький саюз?
Так його вже нема.

 

А Вашого сАгласія ніхто і не питатиме.

Як бачимо, нічого не міняється. Спочатку докажи прєданость делу партіі і правітєльства, а потім ми тебе поставимо наглядати за інакомислящімі...

---------- Додано в 22:37 ---------- Попередній допис був написаний в 22:35 ----------

А для Вас Україна понад усе? Чого ж Ви не кинете свою дитину на тьощу, а самі не підете на барикади "За Україну, за її волю..."?
Для мене ні.

 

а хто вам говорив про ВОС? то ж радикали

 

Так,Україна понад усе.
Понад Польщу,Німеччину,Італіію,Великобританію,США,Канаду,Австралійський Союз і понад Берег Слонової кості.
Понад всі державні утворення на отій кулі

 

Василю, був би згідний з вами в усьому. За винятком одного... Покажіть мені в Україні хоч одного націоналіста. Ставлю пиво. З коньяком.
Невже ви думаєте, що балаболи зі Свободи є націоналістами? Чи хоча б патріотами? Кричати якісь фрази, дерти на грудях сорочку - це найлегше.
І найефективніше, бо так хочеться вмокнути своє рило в життєдайне корито.
І ви знаєте, що просліджується якась спільність в патрійотів (як каже Ромко) і того добродія-москаля, що запостив Ромко. Вони всі якомога довше тягнуть звук "р".
Це не націоналізм, Василю. Націоналізм, патріотизм, любов до своєї землі - це акція, дія а не пустопорожнє балабольство.

 

Звичайно... Але суть то одна.

---------- Додано в 22:55 ---------- Попередній допис був написаний в 22:50 ----------

А може вина з ліверною ковбасою?

О!
Я вже який рік товкмачу, що ПАТРІОТИЗМ творить, а націоналізм нищить, а вони мені далі, - Бандера прийде, порядок наведе...
А патріотизм не має етнічного забарвлення. Патріотом України є і українець, і галичанин, і грек, і румун...
Але не є патріотом України ні Онопенко, ні Бандера, ні Зварич...

Націоналізм ≠ патріотизм.

 

Не Ваісилю, суть там різна

 

Золотые слова!

Но национализм с патриотизмом путаете.

Националистов в вышиванках у нас полно, жаль патриотов нет

К слову, в России закидали яйцами их автобус и пытались учинить рукоприкладство

А у нас вона как.
Только сегодня появилась информация, что возбуждено уголовное дело за надругательство над флагом. Ну да политиков понять можно, вовремя не доглядели и теперь вслед за Россией шум поднимают. А вот как же "пересічні українці", которые на концерте были? Неужто ни одного национал-патриота не было, чтобы возмутится?!
Вот думаю националисты там присутствовали, а патриотов не было.
Не модно нынче быть патриотом Украины, проще все про маскалей рассказывать...

 

Василь от в груди б"єцця,що антиукраїнську владу попхали у 2010-му,і зараз маєм радную укрАінскую власць.
Але я переконаний,що тоді влада лиш вдягала маску української.
Тепер вона не потребує маски.
А насправді - яке Їхало-таке здИбало...

http://youtu.be/9_h8UqytIkU

 

Власть как была, так и осталась антинародной. Просто кому-то приятнее смотреть на Юлю, а кому-то на Яныка. Умным людям хочется плюнуть в телевизор, когда там показывают любое из этих лиц (как, в прочем, и в большую часть наших политиков).

 

я донині переконаний,що в Юлі дупця гарніша,як в Янека.
Василь впевнений,що нє - в Януковича.
Але кому шо...

 

Всього-навсього любов до рідної землі.
Хо розумію,для людини,що екстазно повторює заяложені штампи з комуняцької срайтасьми,таке поняття невідоме.

---------- Додано в 00:46 ---------- Попередній допис був написаний в 00:44 ----------

Нє.
Ненависть до совдепу.
Безмірний жаль,що у свій час цю ракову пухлину не вирізали.
Будь-хто - Шикльгруббер,Рузвельт,Черчілль.
Шкодую,що весь світ не повстав і не знищив цю гидь.
Тому для мене Героями є всі,хто нищив большевицьку заразу.

 

Можно почитать мысли умного человека - и совершенно не имеющего отношения к коммунякам:

Джордж Оруэлл
Заметки о национализме

 

А зачем она ему? "Письма из дальнего далёка" проще кропать.Вспоминается один фильм, не полная аналогия , но ...

http://www.youtube.com/watch?v=SwImOofyA-U

 

Це ж треба таке ляпнути

---------- Додано в 13:40 ---------- Попередній допис був написаний в 13:37 ----------

Пане Василь галичани не українців для вас?

 

москволюбство – це напрям (орієнтація), а малоросійство (і теперішня його удосконалена форма – малоукраїнство) – це параліч думки і волі; це атрофія природнього потягу до свободи; це брак віри в усе шляхетне, високе; це – зникнення історичної пам’яті; це – зникнення національного інстинкту; це – пригноблююче почуття своєї особистої і національної нижчості, меншвартості. Це – капітуляція перед боєм. Коротко – це ДУХОВНЕ рабство, а з нього і рабство розумове та фізичне. Іншими словами малоросійство (і малоукраїнство) – це духовне ВИРОДЖЕННЯ (дегенерація) людини до рівня свійської тварини.

„Московська література, політична і неполітична, різні організації і партії, буржуазні і соціалістичні, цілими серіями плодили на Україні перекинчиків. А коли ж ми виправдовували тих перекинчиків, то як же ми могли повстати проти самого джерела, що ростила ренегатів – проти Московщини, її народу, її культури, її демократії, її політичної місії, проти „генія“ московського народу? Ціла прірва ділила таку ментальність тодішньої нашої інтелігенції від ментальності нашого народу, від ментальності Шевченка, який на муки вічні засуджував душу дівчини, що кожному годила і яка несвідомо „цареві московському коня поїла“. Чи з такої ментальності, що виправдовувала ренегатство, могла зродитися така ненависть, яка бухала до Іспанії у фламандців? У французів великої війни до тевтонів? В ірландців до англійців? Чи люди такої психіки (а з них вийшли наші пізніші соціалістичні провідники) могли стати акумуляторами того народного гніву, який виріс в Україні з насіння Мазепи, Полуботка, Калнишевського? Чи з такою психікою можна було мобілізувати жадобу історичного розрахунку з „Петра твореньем“? Чи серед тих людей міг з’явитися український Руже де Ліль із своїм гімном, що закликав „зіпсутою кров’ю ворогів зросити наші борозни“? Історичний момент на цілий зріст ставив трагічну і яку ж тяжку дилему: ми чи ВОНИ. І як же ж могли – не кажу рішати – а хоч би ставити на цілий її зріст дилему люди, які допускали вільний перехід від „МИ“ до „ВОНИ“, і які в ім’я розуму і толеранції виправдували національне ренегатство?“248.

Навіть і легковірний, сліпий і глухий хохол нарешті збагнув велику, правічну правду, що боротьба за державне визволення України – це, насамперед, боротьба за визволення УКРАЇНЦЯ з його московської (та іншої) ДУХОВНОЇ неволі. „Ніколи не загине той народ, що збагнув причини своїх поразок“,– сказав німецький державний муж М.фон ден Брук.

(с)П.Штепа