Часто достатньо було метрику матері показати. Я не знав їхніх інструкцій, їх мабуть знав пан Левін. А прізвище Левіна знали усі євреї совєццького собзу. Рибко, ми офтопимо. Ви хочете до Польщі ? Є дуже простий шлях. Законний. Здогадайтеся, який саме. Або Нірванку спитайте.
Пробачте, просто враження Рибко, я бачу, ви цього так і не розумієте, та не дратуйтесь зря Мабуть колись, пізніше, коли троха більше дізнаєтесь про долю учасників колишнього спільного нацйонального казанка: поляків, мадзярів, німців, словаків, чехів, русинів, україньців, євреїв, вірменів, румунів кого там ще..
То може мені податися. - мову на базовій основі знаю.Розумію , читаю , можy кострубато говорити (набагато гірше ніж по-англійськи).Не пишу. Але це поправиме. - традиції в нашій сімї так переплелися що , що вже не знати де-які є. Святкуємо обидва Різдва.... , борщ з вушками... , шлюб брав в Греко-католицькій Церкві , а дитину хрестив в латинській Катедрі - "доказатєльств про бабушек і дєдушек" більше чим достатньо - є купа знимок. Дід був в обороні Варшави в 1939р.( є його фото на гілці фотографії моїх рідних). Возив військову касу. Коли перші бомби впали ,офіцера що був з дідом і коней вбило. Дід залишився з грошима. Гроші він закопав в парку який був поруч..Потім німецький табір ...і переодітий в цивільний одяг прийшов додому де вже були cовєти... - популяризацією польської культури не займаюся.Але польську музику слухаю , деколи дивлюся фільми.....
А ви підтримуючи українські традиції ходите в вишиванці і коломийки співаєте? Навіщо писати дурниц? Традиціі передаються в сімї з діда-прадіда. Це Свята , це визначні події польського народу, між іншим завтрашній День Незалежності, який буде святкувати чимала польська діаспора на Україні (не знаю як зараз під час карантину, але щорічно у Львові в Будинку Офіцерів, або в Гагаріна відбуваються концерти присвячені цьому дню) Традиціі підтримують також польські школи і змалечку впоюють їх дітям польського походження або полякам, з тих чи інших причин живучим на Україні.
З Польщі була лише моя прабабуся, тобто я полячка лише на 1/8, не більше. А вам не обов'язково, треба, щоб дідусі-бабусі те робили. Що, консул буде зазирати у вікна і дивитися, чи святкуєте ви Різдво? Буде відмічати, чи були ви на концерті? Аааа, це вже не стосується картки.
Золоті слова. Аналоги карти поляка мають багато країн, Україна - не виняток. Причому деякі пішли ще далі - наприклад Ірландія надає громадянство людині, в якої хоча б один предок до третього коліна був ірландцем. Тому що не можна ставити в рівні умови будь-якого іноземця і земляка, який опинився за кордоном в силу обставин. Особливо це відчутно в Центральній Європі, де внаслідок подій останнього століття відбувалися не тільки інтенсивні міграційні процеси, але і перекроювання державних кордонів. Люди опинялися відірваними від своїх рідних і від своєї країни. Наочний приклад - село Сельменці. В 1946 році за одну ніч село опинилося розділене кордоном, причому абсолютно абсурдно - кордон пройшов через сади, городи, кілька будинків знесли. В декого з людей за кордоном залишилася криниця, шопа або корівник, не кажучи вже про земельні ділянки, які у багатьох мешканців опинилися по той бік кордону. Частина Сельменців на стороні СССР стала називатися Малі Сельменці, на стороні ЧССР - Великі Сельменці. Людям заборонили навіть розмовляти через прикордонну загорожу. Це тільки один з багатьох випадків, коли люди абсолютно не з власної волі стали громадянами чужої для них країни, громадянами якої вони, чи їх діти, є і зараз. Якби Ви, Рибко, опинилися в подібній ситуації і для поїздки до Києва потребували клопотати про українську візу на однакових підставах з іншими іноземцями, візу, яку б вам давали тільки на одну поїздку на обмежену кількість днів, візу, у видачі якої Ви ще й не могли б бути ніколи впевненою, Ви б і тоді стверджували, що отримання візи Вами, корінною киянкою, на спрощених підставах є дискримінацією інших іноземців? Скажете, з Вами такого статися не може? Навряд чи мешканці села Сельменці колись думали, що таке може статися з ними.
У сщаслівие часи перейти з Бранденбурзького в саксонське підданство означало тільки змінити патрона, того кому платиш податки. Останнє з сіножатями та колодязями по один бік стіни і хатами по інший -жидомонголи або косміти з Марса в Карпатах влаштували. Рибка права нормально скасувати візи але нащадків марсіан хояева себе брати не дуже бажають. Формально візова політика ЄС підтримує жідомонгольскіе ,не європейські порядки.
Фактично в Європі зараз так і є, навіть більше того - платити податки можеш вибрати кому - або там, де заробляєш, або там, де живеш. Здебільшого вибирають платити там, де вони нижчі
Так і за результатами воєн нпркл. Австріяки взяли поле і ліс у прусаків ,але людям це не заважало як ходили на той млин або в кнайпу так і після війни ходили вже в австріяцку.
Ні, але кілька запитань на тему національних польських традицій, національної символіки і все це на польській мові і все відразу стане на свої місця. Повірте - це видно, коли людина розповідає щось вичитане з книжок, а коли вона тим живе і практикує.
На мою волю я б і тим що з книжок вичитали б допоміг. ( Ну що ми без книжок ?Крова, Овцья, Баранек-фшистко чисто по польску.) Євреї допомагають ,справжніх евреев пейсатих тих що дотримуються звичаїв в СРСР було мало. Але потім невдоволення в інших громадян, мовляв набрали Пол Ізраїлю салоїдiв.
А практикувати ніхто не зобов'язаний. Це особиста справа кожного. Якщо громадянин Польщі не дотримується традицій, його ж не будуть утискати і не позбавлять громадянства. Однак НЕгромадян Польщі це чомусь не стосується.
Рибко, відкрийте в Києві польську кнайпу. Звучить польська музика, одна з офіціанток має знати польську мову. Зробіть знижку для співробітників посольства. Через 3 роки зможете заявити, що Ви сприяєте розвитку польської культури в Україні.
Та ой рибко страшне теоретизуєте. Якщо людина скаже, що він атеїст, то його і про священника на парафії питати не будуть. Аде погодьтесь - є таки церковні святя як різдво, що їх усі святкують, чи практикуючи чи ні, й є деяки нацйональлні традиції. І ще впевнений, що зовсім інакше питають на Львівщині а інакше на Сібірі І це лише несправедливо, не ?
У моєї бабці така ж ситуація: через подвір"я пройшов кордон з Польщею, дали їм годину часу, щоб виселитися. Вони на возі поскладали, що змогли і подалися на український бік щастя шукати. Дошукалися до сибірських таборів. У сім"ї бабці було їх шестеро сестер і братів, тут залишилася вона одна і до початку 90-х років не бачила нікого з родичів. Рідні вже всі повмирали, дехто пропав без вісти, але бабуся дуже хотіла хоча б відвідати могили, поспілкуватися з племінниками-племінницями. І вона б була рада, якби хтось їй дав можливість (картку) поїхати в рідні краї. Та не дожила.