Вже набрали планову висоту - 35000 футів (10668м) і на швидкості 920км/год влетіли над територією Миколаївської області. За якусь хвилину пролетять чуть західніше Южноукраїнська.
Вже на місці. У дитини стільки вражень від польоту! А в мене від зустрічі. Нам не дали навіть валізи поставити і потягли за стіл. То ми як цигани вкотилися в якесь кафе грузинської (чомусь) кухні. Екзотики, або такого чого б я не знала я не бачила. Але ж усе так смачно!! Не фотографувала їжу, бо поспілкувати дуже хотілося. Вразило те, що у кафе вільно палять. Ми від цього вже відвикли
Так, спочатку летіли з азимутом 179 градусів - майже чітко на південь. Потім звернули на південний схід, а потім ще східніше. Крим облітали. Мля... кілько то зайвого керосіну спалюється, аби облітати ті кацапські майданчики...........
Ну, то ж поки лиш кахве.... От, весільний стіл - то буде зовсім гинша пара валянок))) Так мені видається.
Батько вже рік був на "Севере". Викликав нас. Летіли з Ворошиловграду. Мати вся в сльозах, я її підтримую, як можу. Летіли так високо, що землі не видно... Закрився курточкою... Москва - переїзд до іншого аєропорту, сором від того, що не дав місце дівчині, але боровся... Норильськ. Я починаю ревсти. Мати мене заспокоює... Чокурдах. Три дні серед засмічених закутків так би мовити аеропорту... Сонні худерляві собаки під парканами, голодні обірваня якути, лягти нормально ніде, поїсти теж, туалет - десь захований - "нінецький", по телевізору чемпіонат ЧМ по футболу в Аргентині. Сподобалися голандці Ван Бастен та інші футболісти. Які м'ячі забивали - з центра поля! Потім Черський. Колима, колима, камінь і вода... Певек. Вітер за бортом такий, що дрібний щебень літає, навкруги ні зелені, ні деревця, тільки свинцеві хмари, скажений вітер і наші відчайдушні сльози від страху і переляку... Через деякий час треба було покидати те "привітливе" місце. Плакали, бо так добре там було, що не передати.
Добиралися якось в Нобель на весілля. Ну то чого пилитися по тих автобусах - вирішили до Зарічного на авіалайнері АН-2 б.н.15624. Прилетіли... Мати до землі припала, на колесо сперлася... Льотчик питає:"Жіночко, вам погано?" - Ні, синку, мені добре... - і продовжила далі стогнати... Потім було випробовування на ПАЗ-672 /737. Всі почали давитися в той автобус. Човплися-човплися... півгодини. Я мабуть краще всіх влаштувався - бо вісив майже горизонтально, тільки потім пальці рук не хотіли відпускати поручні, заклякли. Трясця по бутовому камінню і через 15 хвилин половина пасажирів вийшли і ми ще довго дихали пилюкою, яка заволокла увесь салон від тої тряски.
А весілля коли? Ну, так, найперше гостя з дороги треба нагодувати... Можливо їм подобається грузинська кухня.