Ото так! А мій навіть сам із води витягне, якщо залишити плавати десь у ночвах. Рибу в сумці з порога чує і оре, як скажений, доки рибою не заціпиш
Я коли приніс злапаних коропів досить великих додому ,і одного показав кицькі то на почала шипіти а потім сховалась в шафі і до вечора не вилазила
А я сьогодні оселедців принесла, так не могла відігнати, бо він змагався зі мною за право дістати оселедець із сумки, пазурами перехоплював з моїх рук
передивляюся раз сьомий - це просто умора! Своєму котові не показую, бо він зробить ось так від сорому і ніч не спатиме
Зараз читаю роман Василя Шкляра "Троща", і прочитавши про твого кота , згадала уривок з роману про собаку Кріса який умів соромитися. Ось:
Були в суботу. Шкода, що не потрапили на відкриття, бо тоді б почули багато цікавого і пізнавального. В решту днів там нема кому розповідати про виставку і про князів зокрема. Запитали, чи може є книжки до яких було створено ці портрети, бо подивитися їх без історії самих героїв - якось не те. Попросили перетелефонувати в понеділок, бо не знають, треба уточнювати
Нэ-а. За нами так безучасно спостерігали, нічого ніхто не запропонував. Коли я звернулася до однієї бібліотекаря, вона сказала, що нічого не знає, сама на презентації була не спочатку. Пішла попитати в інший відділ, чи не залишали раптом книжки. Та там теж нічого не знали. Вона дала візитку в запропонувала зателефонувати в понеділок. Та я сама винувата, легкодумно поставилася до питання, якось і часу не мала підготуватися, пошукати інформацію відповідну. Думала, чомусь, що там хтось зможе щось розповісти. Добре, що не повела чужих дітей, бо їм би було не цікаво. Ото тільки про Данилу Романовича, та про Льва Даниловича дещо пригадала із того, що знала. Та ми з донькою домовилися пізніше пошукати інформацію про тих князів.