Доброзичливі балачки -20

Просветленно...

 

Один мюнхенський вантажник, щаслива добра людина, валявся в канаві, перебравши пива. Сталася помилка - у будь бюрократичній системі трапляються помилки, - і замість пекла чорти випадково затягли його в рай. Там мали прийняти остаточне рішення, що з ним робити далі: залишити його в раю або вислати в пекло. Святий Петро переглянув його досьє і вирішив, що він має право залишатися в раю.

Вантажник постійно кричав: «Відпустіть мене! У мене є справи на станції. Я вантажник!». Але його ніхто не слухав. Він сказав: «Мені ще рано в рай, я ще не допив пиво!» Але його насильно потягли, п'яного ... йому дали арфу.

- Що я повинен робити? - Не зрозумів бідолаха.

- Тут ніхто нічого не робить, - була відповідь. - У кожного є індивідуальне хмара. Сиди собі на хмарі, пливи на ній, грай на арфі і співай «Алілуя!»

- Дивно все це. Я ніколи в житті не ходив до церкви. За що мені така кара?

Його насильно посадили на хмару і сказали: «Співай "Алілуя!"».

Бідоласі довелося співати, напівсонному, напівп'яному, всюди пливли тисячі хмар, і на кожному з них сидів святий і співав те ж саме: «Алілуя!» Вантажник теж став співати «Алілуя! Алілуя!», А в перервах між співом говорив:« Чорт би вас всіх побрав!».

Це почув Бог. Він подумав: «Схоже, сюди потрапила не та людина. Що це ще за «Алілуя»? Два рази він говорить «Алілуя», а потім додає: «Чорт би вас всіх побрав!» Бог поцікавився у Петра: «Подивися його досьє трохи краще, схоже, ти привів сюди грішника». Пізніше, коли помилка була виявлена, його вирішили депортувати назад.

Вантажник був дуже радий. Він подякував святому Петрові: «Я ніколи не забуду вашої доброти. Відпустіть мене в мій паб! Я абсолютно щасливий. Не посилайте більше за мною своїх посланців. Я найщасливіша людина на нашій мюнхенській станції! Я не хочу співати «Алілуя!», сидіти на хмарі і грати на арфі. Це так дивно».

Його опустили в канаву, туди ж, де схопили. Озирнувшись довкола, побачивши знайомі місця, вантажник подумав: «Боже мій! Як добре вдома!».

 

Педді п'є пиво в барі. На його обличчі помітно заклопотаність.
- Що трапилося? - питає його друг Шеймус. Педді допиває пиво і каже:
- Я дуже боюся ходити біля траси ... і вдень, і вночі.
- Чому? - Здивувався Шеймус, ковтаючи пиво.
- Розумієш, моя дружина втекла з водієм вантажівки, і кожен раз, коли я чую клаксон, я боюся, що він везе її назад!

 

конечно нет...Это со стороны видится как некие "чувства"..однако в реале, у этого человека, подобные чувства ко многим женщинам на моей работе...

 

Ковальські і Забриски щороку виїжджають на полювання в Канаду, щоб зловити там лося для міського зоопарку. На цей раз, як і завжди, вони найняли гідролітак і пілота. Вони відлетіли в саму канадську глушину і приземлилися на одному з озер.

Пілот висадив їх на березі і попередив:

- Не забудьте, тільки одного лося, інакше ми знову не зможемо злетіти через занадто велику вагу. Через тиждень я повернуся за вами.

Літак злетів у повітря, а два поляка, озброєні ящиком горілки, стали заглиблюватися в ліс.

Тиждень потому вони стояли на березі з двома лосями і очікували літак.

- Я ж сказав вам, хлопці, - тільки одного лося! - вигукнув пілот.

- Та ну тебе, - відповів Ковальські, - торік пілот взяв нас обох з двома лосями. Він не побоявся!

Зрештою, після довгих переговорів і рясного пригощання горілкою пілот погодився, і вони заштовхали обох лосів на борт.

Літак спробував відірватися від поверхні води, але через надмірну вагу не зміг це зробити і врізався в дерева на протилежному березі озера. Лосі випали з літака і втекли в ліс.

Ковальські і Забриски прийшли в себе і оглянули місце події.

- Де це ми? - питає приголомшений Забриски.

- А! Зрозумів! - відповів Ковальські, озираючись на озеро. - Ми на сотню метрів далі ніж торік!

 

отвечаю... В прошлом году парни с моей работы поспорили..(прям как в кино... ) на какую-то выпивку вроде...Так вот...тот который делал ставку, не найдя со временем более ничего оригинального-взял и рассказал мне в открытую...что так мол и так-подыграй мне...выигрыш пополам....Посмеялись и заприятельствовали с ним....

 

Ну так далi же... и так шаг за шагом человек надеется... но выводы не делает

 

Коварная... надо запомнить...

 

Кабир, один из величайших мистиков Индии, сделал заявление, которое стоит запомнить:

Херат, херат, хи сакхи Кабир раха херай.

Он говорит: «Мой друг, я искал, искал, но вместо того, чтобы найти себя, я потерял себя».Тайна — это то, в чем можно раствориться. Она поглотит тебя. Ты станешь частью самой тайны.

 

да по-ходу унылопостная...слишком серьезно смотрю на вещи....


Ладно пойду спать...Добранич-спокойного сна..

 

Говорите помедленнее, я записываю

 

Не наговаривай

Добранiч!

 

Привіт!

 

Шо ты записываешь... как балкон покрасить шоб Карабише понравилось? то не записывать... а приготовить шо-то надо... вкусненькое

 

Нє, ну нормально? Кергудуша цілий день на драбині провела, надихалась фарби, а потім ще й до мартена ставай? Сказано... чоловіки

 

Вот оно... у семи нянек ... дiте беспризорное явилось не запылилось...

 

радійте, що явилось А могло ж і загуляти

 

Не просто чоловiк... а наставник понимать надо...

 

Угу... а ремень для чего придумали

 

зачем?) он и так боится, что отравлю