Чи потрібно одружуватися?

Не зарікайтися...,всяко буває.

---------- Додано в 21:42 ---------- Попередній допис був написаний в 21:39 ----------

О,дуже слушна думка,в т.ч. і для мене.

 

Locke,Ви просто невичерпна криниця мудрості - респект.

 

Є ще одна притча з приводу одруження:
Старий холостяк на золотому весіллі запитує ювіляра:
- А чи то правду нажуть, що сімейне життя є важким?
- Та ні, брехня! То лише перших 30-40 років важко, а потім звикаєш.

 

Таж кажу мати-одиночка по документах!!! Тобто юридично діти батька не мають, і після його смерті довести батьківство неможливо, чим вдало скористалася свекруха.

 

ну.. вони були дуже мудрі і хотіли мати пільги від держави.. а тепер... мають те, що мають..
все одно її шкода...

 

Штамп в паспорті робить жінку впевненішою, коли вона відвідує жіночого лікаря....

 

Але ж вони жили разом? Є свідки, що вони жили разом? Батьківство можна встановити і після смерті батька, суд буде спиратися на показання свідків. Якщо буде доведено, що чоловік і жінка проживали разом. Хоча це й проблематично довести, враховуючи, яка там свекруха...

 

та мали вони ті суди, і не один... але...
ви ж знаєте, як у нас... у кого гроші, в того і правда...

 

Обовязково треба одружуватися, якщо є діти - такий висновок з цієї історії.

 

та.. краще вчитися на чужих помилках... але, чи завжди так стається... не знаю...

 

Якщо чесно то мені було смішно не з хлопця а з священника. То ж треба так закрутити питання?

 

тільки нерви тратите і нервуєтесь, а то ж форум...забудьте живіть як хочете і буде всім радість!

 

Люди живуть разом, мають спільний сімейний бюджет, вирішують разом проблеми.... у цілому в них нормальна сім'я?
Так і нащо їм штамп у паспорті?
Просто штамп у паспорті - це ще не сім'я, і тут же навпаки - сім'я може бути і без штампа...

Але особливо для дівчат це важливо - я знаю! не всі уявляють собі нормальни відношення у сім'ї без законних підстав!
Просто я вважаю так: цівільний шлюб - теж шлюб! Але, якщо є діти, тре узаконити свої стосунки, щоб захистити майбутне дітей! От і все!

 

це ваш чоловічий погляд, а жінка хоче бути певна, і з тим штампом серце не болить, і вона знає, що вона заміжня
більшість жінок такої думки це підсвідоме

 

Ну чому одразу чоловічий? Коли я зустрічався зі своєю майбутньою дружиною - у нас ніяких "разногласій і разночтєній" не було. Вона покладалася на мене, бо вважала мене досвіченішим, хоч ми й ровесники. Але всеодно я завжди радився з нею, навіть для того, щоб вона почувалася впевнено.

І шлюб я брав з задоволенням, бо статус одруженого чоловіка - це важливо: вже ж не пацан який-небудь, а несеш відповідальність.

І зараз все вирішуємо разом. Колись їхали і засперечалися за дорогу - бо мапи не було. Я був впевнений, і тому переконував - їхати треба от сюди, бо сонце було отам, потім отам, а тепер світить у цю щоку, бо пройшов час, і сонце повернуло!

Коли вже все розклав по поличках і ніби переконав на своє - швидко виїхали куди потрібно. Запитую: "То була логіка чи ні!?".

А вона вже бачить, що їдемо правильно, аргументів уже нема, але здаватися не хочеться, і тому вона всеодно вперто відповідає: "Логіка є, але якась вона дурна, твоя логіка - я ж пам"ятаю - що на тамтій дорозі хмарки на небі були кучеряві, а тут - якісь кругленькі!!!"

Мені такі моменти в житті завжди приносили щастя і задоволення, бо те, що чоловіки різняться з жінками всім, навіть способом мислення, і дає гармонію між чоловіком і жінкою, якщо мати і використовувати розум, і не ломати "жіночу логіку" "через коліно".

Той самий штамп у паспорті - також елемент такої логіки. І навіть якщо жінка погоджується пожити "без штампа", якщо чомусь так "потрібно" - всеодно якийсь черв"як буде її гризти.
Тому краще робити так, щоб вона була впевнена і щаслива, навіть якщо інколи вам здається, що це проти "логіки" і "вигоди".

Тобто: штам - то штамп! Що він, орлу крила повідбиває!?

 

Ви так чудово розповідаєте. І то - дуже зрозуміла відповідь. На жаль, я дуже рідко доставляю задоволення своєму чоловікові почути таку відповідь, бо, одразу визнаю свій топографічний дебілізм, розслаблююся і покладаюся у дорозі на нього. Він, навіть, спеціально питається куди їхати і радіє, як дитина, коли я кажу неправильно.

 

І чому б їм тоді не стати нормальною сім'єю і в очах Бога, і в очах інших людей, й не одружитися?