Чи потрібно одружуватися?

Закохатися по справжньому і тоді всі сумніви відпадуть самі собою.Коли людина сумнівається у своєму виборі, значить вибір ще не зроблено остаточно.

 

Это точно.
Помню, просто дураком выглядел.
Предки жены (1-й) ждали, что я начну у них просить руки их дочери.
А я заявил, что нам стелить уже можно вместе.
Капец, короче.

 

Варто тоді, коли відчуваєш, що поруч тобі потрібна людина, яка завжди буде тебе підтримувати, а ти - її. Коли відчуваєш, що чогось тобі не вистачає, хоча ніби все є: робота, друзі, дім, а все рівно, щось не так..

 

Значит надо менять щосьнетакого.
ИМХО.

 

Не женитися. Нашо комусь такий чоловік шо навіть вженитися боїться. От коли сміливості наберетеся відповідати за себе і ше за когось - може хіба тоді можна буде

 

Як показують мої спостереження, так кажуть люди, які мучаться в шлюбі, і їх жаба давить, що хтось живе інакше. Люди, які справді щасливі в шлюбі, ніколи не скажуть, що тобі пора через вік абощо, тому що в них були мотиви зовсім інші. Якщо хтось з друзів одружився, бо вже вік піджимав (то частіше у випадку дівчат), або синів мами женили скоро (бо вже скільки років, дітей пора мати), то такі люди і комусь будуть давати ті самі тупі питання: "тобі вже 30?? і чо ти не женишся?".
А ще я зустрічала мужчин, які хотіли поскоріше одружитись на дівчині, щоб не пішла до іншого, ну бо розуміли, що знайшли те, що довго шукали, і щоб з-під носа не вкрали))

 

кожному своє...
ми з чоловіком до одруження довго зустрічались, а потім якось "дозріли" чи що. маю багатот знайомих, що не одружені і щасливі.

 

нема слів, ну, козел, я б на її місці розвернулась і пішла.

 

З питанням одруження не варто впадати у крайнощі. З одного боку, не треба одружуватися на аби ком тільки через те, що "вік прийшов" або "вже пора". Одруження, все-таки, це серйозний крок у житті.
З іншого боку, надовго затягувати з одруженням теж не варто. Наведу приклад. Моя найкраща подруга зустрічалася майже 4 роки з хлопцем. Начебто у них було все добре, але вона вже хотіла вийти заміж, а він не хотів одружуватися, бо вважав, що "ще занадто молодий, для того, щоб одружитися". У результаті вона його кинула і рівно через півроку після цього вийшла заміж за іншого хлопця. Її колишній хлопець дуже переживав і був у найглибшій депресії. Але, втім, він був сам винен: він не хотів одружуватися, а для неї це було дуже важливо.
З іншого боку, такий швидкий шлюб з іншим хлопцем теж представляється мені кілька необдуманим. Хоча моя подруга вже давно заміжня і досить щаслива у шлюбі, але я б на її місці не так поспішала.

Однозначно треба одружитися в тому випадку, якщо плануються (або вже на підході) діти. Це допоможе уникнути багатьох юридичних казусів (батькові не доведеться доводити, що він батько і т.д.).

 

Я вважаю що одружуватись звичайно треба але на все свій час і потрібно дозріти до цього думати про майбутнє, а не просто так!

 

Одружуватись потрібно для того, щоб отримати Боже благословення на продовження роду та щасливе подружнє життя. Правда сама процедура одруження є дієвою лише тоді, коли між парою є справжня любов, а не щось інше.
Якщо між парою є любов, то між ними є Бог. Шлюб без любові приречений на розпад, тому що в своїй основі немає Бога - тієї ж Любові.

 

Чесно кажучи слово "Одружуватись"в мене викликає страх.
Щоб одружитися потрібно бути готовим і духовно і матеріально
Чому матеріально?Не думаю що хтось хоче сидіти на шиї в своїх батьків і клянчити гроші на утримання сім"ї
А друге діло вже духовне думаю багато форумчан згодяться зі мною що зараз знайти свою другу половинку дуже важко.

 

Якщо заради папірця - то не потрібно. А якщо є кохання, то нащо вам папірець?

 

Але не факт, що у вас таке буде. Що за песимістичні настрої.Наскільки я зрозуміла дітей ви хочете, а одружуватись ні. Невже ви думаєте, що дітям краще рости без батька?

 

Явно, не блондинка. Как всегда... дурят нашего брата.

---------- Додано в 13:18 ---------- Попередній допис був написаний в 13:12 ----------

Надо искать очень близкого человека по духу (блин... как у Юща получилось), а потом мягко довоспитывать, ну и, естественно, иметь запас своего компромисса.

 

Підтримую! Так само як із дітьми

 

Я звичайно все розумію але вихованням має займатись його мама. Я можу лишень звернути увагу на те що мені не пасує, а он чи захоче він для мене відмінити свої деякі навики то вже від нього залежить. Нажаль якщо не захоче то мушу і то сприйняти адже я його брала свідомо і повинна розуміти що когось змінити невозміжно, я маю владу лише над собою і ніким більше.

---------- Додано в 00:24 ---------- Попередній допис був написаний в 00:23 ----------

А хіба дітей вибирається?

---------- Додано в 00:26 ---------- Попередній допис був написаний в 00:24 ----------

а мене вчили що треба обирати того чиї вибрики тобі не бридкі

 

Потрібно, якщо цього хочеться і їй і йому. І якщо вони впевнені в своїх почуттях і почуттях партнера.

Відео по темі:
http://www.youtube.com/watch?v=0v6EyIlAQk4