гм. пожити з печаткою в паспорті кілька років, "перепихнутися кілька разів" і розлучитися -- не те саме?
Якась дивна перепалка. Шлюб - для відповідальних людей. Те, що він передусім для відповідальних чоловіків - це вже інша історія.
Женитись потрібнло і виходити заміж потрібно. Звичайно все це повинно базуватись на взаємних почуттях, рівноправних засадах та з почуттям обов"язку перед другою половиною. Кожен повинен допомагати один одному в тому, що йому краще вдається. Немаловажним моментом є і секс. Ніхто зі всіма жінками не переспав і не переспить, а набратись лишнього можна запросто, те саме й стосовно жінок. Тому, щоб не товктись, як когут по кур"ях, поки не зарубають, краще женитись.
Звідки статистика? Додати б до неї ще статистику подружніх зрад та статистику по чоловічому алкоголізму, то мабуть 3/4 жіночих ініціатив - занадто мала пропорція, більшість терплять.
Особисто я вважаю, що основна причина - сила волі. До решти причин можна віднести бездуховність, безпорадність, розчарування, втрата сенсу життя і т.д..
Соррі, яку таку психологічну підтримку потребує чоловік, якщо він звісно, не пожежник, наприклад? Тоді вже й жінці потрібна психологічна підтримка. Зрештою, жодна "пила" в РАГС не дотягне, якщо чоловік не схоче. А якщо дотягне - кожний чоловік в кінцевому результаті отримує жінку, котрої заслуговує. (с)
Читаю я вас, і думаю: чи можу я мати об'єктивну відповідь після 25 років подружнього життя? Але, зрештою, думаю об'єктивнвність, - вона суб'єктивна.
В жінок є тенденція відкривати своє справжнє "я" після того ,як в ЗАГСі поставлять печатку в бумажку ,так,що не треба "ля-ля". Хоча б відсутність мізготрахання з боку жінки,коли в житті обставини склалися "не очєнь"... "Жінка заслуговує того чоловіка,якого має"(с)