А хіба у Бога є розлучення? Ні одна рука тут на землі не може розлучити те, що було скріплене Богом на Небі. Розлучення є недійсне лише у тому випадку, коли хоча б один з подругів ішов під вінець не по своїй власній волі, не по свому серцю. Тоді такий Шлюб не був укладений Богом на Небесах. Молодята присягали на Біблії, це буде смертельним гріхом, якщо цю присягу порушити.
Якщо спільне життя просто є непосильним моральним і фізичним тягарем для одного з пари, то не порушивши дану клятву вони будуть ще більше грішити, тому що "шкода власному здоров"ю є найбільшим гріхом". Саме таке сказав мені священник на сповіді, коли я сказав, що в зв'язку з специфікою роботи просто не можу дотримуватись посту. Я думаю, що до життя в парі це також відноситься, дуже багато бачив своїх знайомих, які від "жаху", бо стосунками я то назвати не міг і не можу, і від постійного морального знущання просто помаленьку їхали мізками. Скажіть мені таке. Якщо стосунки стали такими, що просто убивають морально, а як результат і фізично, і в кінцевому результаті людина починає хворіти частіше і частіше, в людини пропадає жага до життя і самовдосконалення, це хіба не гріх? На мою думку це ще більший гріх, аніж розлучення. Скажете стерпіти можна все. Хочу побачити, з яким задоволенням ви будете "спішити" додому, знаючи, що вас чекає чоловік, який почне на вас волати без причини, просто морально знищувати як особистість, принижувати, а коли Ви скажете йому, щоб він так не робив, замість розуміння отримаєте про себе багато нової інформації, і власних назв так на поверхи три, плюс, для повного щастя, новий головний убір, рогами в народі називають. Цікаво, чи довго б Ви витримали таке. Вважаю ні, приблизно півроку, а потім або розійшлися б, або знайшли собі когось для моральної розрядки, з ким вам огидно не буде. Так що пані Ірино, якщо по Біблії то так, це важкий гріх, але на мою думку, хоч я і віруючий, Біблії вже багато років, вона не може бути повністю пристосованою для використання в сучасному житті, скажем так, дещо трохи застаріло. Тим більше, якщо добре вчитатись, там є багато протиріч, прости Господи. Так що казати однозначно, що розлучення - гріх, просто не можна. люди розлучаються по одній причині, МОРАЛЬНА НЕМОЖЛИВІСТЬ ЖИТИ НАДАЛІ РАЗОМ. БО ЯКЩО ПРОДОВЖУВАТИ, ТО МОЖЕ СТАТИСЬ ЩОСЬ НЕПОПРАВИМЕ - НАСИЛЛЯ, СУЇЦИД. Що на таке скажете?
Повністю і абсолютно з вами згоден. Бо при такому житті страждають не тільки подружжя, а в першу чергу діти. І коли деякі люди кажуть: "живемо заради дітей", - то вони брешуть в першу чергу Богу, потім самі собі і людям. А якщо продовжувати жити в такому пеклі - як же ти тоді, в призначений час, коли постанеш перед Творцем, будеш оправдуватися за змарноване, а то і забране життя дітей? Я категорично не не сприймаю жодного фанатизму - ні релігійного, ні політичного, ні футбольного, бо жоден фанатизм до добра не приводить. Завжди і всюди потрібен здоровий глузд. Не даремно народна мудрість говорить: "застав дурня молитися, то він і лоба розіб'є"
До AlexPH Щоб вдало одружитися потрібно дуже просити Бога, щоб знайти ту половинку, яка є саме твоя – від Бога. Якщо люди не просили Божої Волі на Шлюб, тому і терплять ось так в житті. Але ж вороття нема. Обіт Богові даний. Ну, якщо хочете розійтися, то вихід є – жити до кінця життя самому, у чистоті. Бог все знає, Бог не може змінюватися, не може бути застарілим чи модернізуватись. Він дав 10 Заповідей, за якими маємо жити. Можливо ми заслужили на ті чи інші проблеми, може це така покута за гріхи. Але, які б не були проблеми у сім’ї, завжди є вихід. Бог дає різні випробування для нас, різні терпіння. І тоді дивиться, як ми будемо поводитися у тому чи іншому випадку... вивчає наше серце, чи ми виберемо шлях гріха та зради Богові, чи ми прибіжимо до Господа і скажемо: „Господи, поможи!” Найперше необхідно подякувати Богові за ті клопоти і страждання і обов’язково їх пожертвувати у якомусь намірі, от хоча б за спасіння свого чоловіка чи дружити. Бог ту пожертву прийме, повірте! Подружжя має разом довіритися Богові, найперше щиро каятися у Святій Сповіді, приймати Святе Причастя, бо це є найбільший лік від усіх хворіб, як душевних так і тілесних. Необхідно складати Богу пожертву в пості, милостині, в молитві. Бог все бачить і чує і ніколи не залишить без потіхи. Просіть заступництва у Матінки Божої. Все зміниться, от побачите. Треба лише вірити! Є гарна молитва „Згадай, Всемилостива Діво Маріє...” (http://www.faithful-remnant.org.ua/?page=consult&consultid=29), ця молитва є дуже помічна, коли у хаті скандал. Так сказала Сама Матінка Божа через Свою вибрану Служницю... Ото ж просіть і моліться, і Сама Діва Марія прийде до вас і спокій наведе як у домі так і у серці.
Ну оскільки тема про уневажнення шлюбу, то апріорі ми не говоримо про гріх чи зловживання а всього-навсього застосування Канону, яким сама Церква і користується. Тому якщо ми слухаємо у всьому (і у випадку уневажнення шлюбу)Церкву, відповідно, ніякого гріха тут нема, ми застосовуємо передбачену Каноном Східних Церков (у випадку УГКЦ) процедуру.
А якщо і просили? Людині може видаватися, що Бог не чує її прохання, а насправді Він має щодо цієї людини Свої наміри і діє у відповідності з ними. І терпіння в шлюбі чи безвідносно до нього може бути частиною цих намірів. Вихід, який ви пишете, себто сепарація, теж вимагає дозволу Церковної Влади. Як і уневажнення шлюбу. Сепарація застосовується, зокрема, якщо відсутні підстави для уневажнення шлюбу. Не може, це правда. Просто заповіді інтерпретують люди, як самі заповіді, так і їх застосування в тих чи інших умовах. Оскільки умови з розвитком людства змінюються, змінюється і інтерпретація. Саме для цього і існує Церква, щоб як єдина встановлювала правила для вірних. Якщо під гріхом мається на увазі уневажнення шлюбу, то я вже це пояснив. Щодо нашого поводження в тому чи іншому випадку, чи не здається вам, що від нас саме і може очікуватися вміння самостійно подбати за себе і вміння розв'язувати життєві ситуації, нехай при цьому і просячи Божої підтримки, але активно роблячи теж все, що в наших силах? Я звернув увагу, що ви вже не вперше радите цей сайт. Що говорить офіційна Церква про ці так звані об'явлення в Тенополі і Лішні?
Ну скажем так, маю інформацію від людей, що, як виявилось опісля розлучення, моє одруження не зовсім було по добрій волі. Сказується специфічність регіону так і людей тутешніх. Можу в принципі розказати, мені ані соромно ані жалко. До двох місяців перед одруження я не був охрещений (помилка батьків). В нас місто не є велике, практично знають всі одне одного. Ще зі школи в моєї мами залишилась добра знайома, моя вчителька іноземної мови. Та то таке. Для сторонніх складалось враження, що я з глузду з'їхав. Заради дівчини, а потім і жінки, готовий був на все і переступити будь-які межі також. До одруження все в нас було гаразд, була казка на нашій грішній землі. Та після одруження все кардинально помінялось, в двох словах з мене намагались зробити килимок для ніг, коли я не піддавався, мені влаштовували скандали і погрожували розлученням. Про нащадка я навіть права не мав заікнутись 9хоча до одруження з цим питанням було все вирішено в позитивний бік) В кінцевому результаті, я почав помаленьку змінюватись, якось пристосовуватись до таких кабальних умов. Проте моя жіночка виявилась жадібливою, вона почала вимагати від мене таких змін на які я не міг піти чисто з моральних принципів, які були зформовані ще задовго до нашого знайомства. В кінцевому результаті я змушений був забути про друзів, з яким ріс змалечку, таке поняття, як піти на день народження (на роботі в колективі, про дні народження друзів я мовчу) прийшлось викоренити, ще одною зайвою крапльою в чаші терпіння став "подарунок" на нашу річницю - вона спокійно прийшла вечором додому (запізнившись з роботи на півтори години) і заявила, що зрадила мене, і їй це споодобалось, і вона не має ані краплі жалю, що це зробила. Я це витерпів, заціпив зуби і терпів. Через майже 2,5 роки в мене були проблеми з здоров"ям-я захворів. Вона заявила, щоб я забирався до батьків, бо бачте я їй хворий не потрібний. Я задумався, та буквально за годину я інтуїтивно відчув, що якщо я її лишу, мені буде не добре. Я не помилився. За тиждень я вилікувався, але вирішив ще тиждень побути дома - захотів відпустки від кошмару. Та не так то було. Буквально на наступний день я відчув, що мене буквально волочить до неї, люба спроба супротиву призводила до погіршення як фізичного так і духовного стану. Прийшлось повернутись і все почалось знову. Через два місяці я розбився на скутері, при чому чудом залишився живим, мені скутером забило грудну клутку до такої степені, що вдихнути я просто не мав змоги. Так тривало десь 5 хвилин - це межа для мене, коли я починаю втрачати свідомість. Та Всевишній допоміг і той вдих таки вдалось зробити. Як сказав лікар потім, якби я не вдихнув то точно б помер, а так просто тимчасова смерть була. Та на наступний ранок, коли я прокинувся, я зрозумів, що прокинувся іншою людиною. Ще проживши місяць я побачив, що нічого не міняється, вона абсолютно не взяла до уваги мої прохання, і як результат появилось рішення про розлучення. Розлучились через суд. І от одного дня моя мама зустрічає мою вчительку. Вчителька як завжди поцікавилась, як там життя у одного з її улюбленців в школі. Мама відповіла, що розлучились. На що вчителька відповіла:"Я знала, що то так буде, бо інакше не могло. Одного разу на вчительскому семінарі я бачила Наталку (мою тещу). Вона спитала як в моєї меншої справи і сказала, що якщо не може вийти заміж, то вона (теща) може дати адресу людини, яка поможе вирішити справу, і тоді бажаний нікуди не дінеться". Самі розумієте про що йшлося. Як потім виявилось на мою тепер уже колишню жінку було два претенденти я і ще там хтось. Батьки її вибрали мене і теща звернулась до тієї людини. Потім я поспілкувався з певними людьми (маю таких знайомих), які мені пояснили, що навіть якщо був приворот, то тоді, коли я розбився на скутері, я фактично помер, і все "оте" розвіялось. Мабуть тоді ще не суджено було померти. Тепер у мене до неї нема абсолютно ніяких почуттів, тільки співчуття, бо якщо вона не винесла ніяких уроків з цього - не знайде такого, хто терпіти буде. Як бачите з історії моє одруження було не зовсім правомірним бо відбувалось тоді коли я був під впливом чогось, навіть не знаю як таке назвати. ПИТАННЯ, пані Ірино. Невже у цьому випадку розлучення - гріх? Особисто я вважаю, що Господь просто витягнув мене за вуха з цієї халепи і дав шанс на нормальне життя. Бо продовження цих стосунків призвелоб до деградування мене як особистості і повного морального саможнищення. Як на мене, це ще більший гріх, який особисто я прирівнюю до гріха суїциду.
Все це добре, але я так і не отримав поради, як правильно все зробити, щоб хоча б почати процес церковного розлучення. Народ, порадьте. Хоча цікаво посперечатись у форумі
у мене питання по темі до фахівців у КП-релігії..... в Біблії є одне правило, яке дозволяє розлучатися -- перелюб, чи правда, що в католицизмі таких правил є значно більше?... я чув: якщо не може народжувати дітей і так далі...
Наскільки я пам`ятаю, обгрунтовується тим, що шлюб існує в тому числі ля продовження роду людсього. відповідно - відсутність дітей за певними показниками медичними є підставою для розірвання церковного шлюбу. І взагалі-то вже не пригадую, але 1 - перелюб, 2- бездітність, 3- обман при одруженні, 4- одруження не з власної волі. Треба уточнити в священника
без образ, пан мих, але хотілося почути слова фахівця... те, що ви не чули -- не є точною інформацією...
Є передумови дошлюбні. Розлучення у Католицькій Церкві немає. Взагалі такий термін не існує. Так це хіба для людей називають. Якщо ж хтось дуже хоче перестати бути в подружжі, то можна почати процес визнання такого подружжя недійсним, у сенсі, що воно взагалі ніколи подружжям не було. Далі просто подам цитату щодо розірвання шлюбу між двома охрещеними особами (у випадку, де один із подругів неохрещений, є інакше). У Православних є зняття благословення. Але тоді другий-третій шлюб священик дає у чорних (траурних) ризах, і молода не має права тоді на фату та шлюбну білу сукню. Щоправда, не завжди цього дотримується. Ну, але я пишу, як би мало бути. Де ви таке чули? То хіба у жидів, і то лише ортодоксійних, здається. У Католицькій Церкві чиєсь безпліддя може бути підставою до уневажнення шлюбу, якщо воно було затаєне, тобто подружжя будувалося на обмані. Так само недійсним є подружжя, якщо одна чи друга сторона думала, що то не є важливе і можна буде собі на сторону ходити, тобто планувала зраду до, під час і після шлюбу. Ось тут є всі канони щодо цього. І не вигадуйте, чого нема. http://old.ugcc.org.ua/CCEC/16.html#c853 Арт. VІІІ: Розлучення супругів Крім того, варто звернути увагу на те, що під розлученням мається на увазі сепарація.
А якщо точніше, то підставою до визнання недійним, і зовсім не причиною. Та і процеси тягнуть зазвичай по надцять років, аби дати подружжю можливість подумати і, можливо, знову зійтися.
