Авторитет без ремінця :)

Знову напади. :8: :8: :8:
Гелено, я не про те, я про те, що тема ніби спокійна була, а ви істерику вносите. Є потреба?
Чому мама, котра проти фізичного виховання має асоціюватися з емоційною неврівноваженістю в дискусії? Зрештою, то ваша справа.
Але надриваєтеся без потреби. А під дописом стоять два мінуси. Думаю, інші батьки, які то будуть читати, помітять, що ту позицію ніхто не підтримав, а навпаки. Вам не здається?

Та я бачу, що то крайній аргумент. Я в істерики на форумі не впадаю.

Ні, Гелено, я не розумію, що таке ременем, бо мене ніколи ним не били.
А як ви думаєте, інші, кого не били, зрозуміють, чого ви так кидаєтеся?

Ага, і не читаю інші дописи й бачу лише те, що хочу. :8:
Гелено, а чому саме з негативного боку підходити? При тому виключно з негативного. Іншого немає? Бо тоді виглядає все саме як повчання.

Краще розжовуйте, бо не завжди зрозуміло.

Дякую за пояснення. Воно все загубилося в загальній масі.

Варто перечитувати свої дописи часом.

А Гордона почитаю й скажу, що думаю.

 

та справа не в тім що час від часу хтось "пацне" і все - дитина монстр

але давайте подивимося з іншого боку, з "математичного"
якщо кожен день дитину один-єдиний раз пацнути, то за рік то буде 365 разів, а за три роки більше 1000 разів
а за 10 років? невже думаєте що оте постійне пацкання, чи раз на день, чи раз на тиждень по кілька разів ніяк не вплине на дитину, на стосунки між нею і батьками?
ясно, що це розтягується в часі та все ж - скільки то буде тисяч "пацкань" поки дитина не виросте?

Ліля, то не напади. то я хочу спитати: ви на форумі моя совість?
якщо ні, то перестаньте критувати кожне моє слово
критикуйте хоч через одне

емоційно - не значить істерично.
два-три дописи в мене емоційні, це щоб ви знали, що я не робот, а жива людина

 

Я також не дуже зрозуміла чому той допис пана Fon так емоційно сприйнявся Геленою. Кожна здраво-мисляча людина побачить в цьому дописі бідну дитину яку затовкли в дитинстві і яка просто перенесла свій досвід на своїх дітей.
Мою маму в дитинстві били за все, навіть за те що вона впала і розбила коліно. Бо вона заваджала, просто діти були обуза. Вона виросла з такою самою поведінкою і повадками як її мама, вона нас била нізащо. Я вже писала. І була переконана що якщо не бити то ніц путнього з дитини не виросте.
Я стараюсь бути інакша, правда також переношу злість моєї мами яка була вилита на мене за 25 років на своїх дітей часом, але це не ремінець по-дупі а часами можу зірватись і крикнути. Більше ми цього з моїм чоловіком не робимо бо бачимо що результату це не дає а з дітьми треба просто працювати. І коли моя мама одного разу зауважила що мої діти роблять щось погано, то я їй відповіла що я була точно така сама. На ці слова вона мені сказала, що мене замало били. Ось і будь мудрий.

Кожна доросла людина має право на вибір, або притримуватись думки що наука не йде до голови без бука або що на мід зловиш більше мух ніж на оцет. І не думаю що онтой допис в якому було сказано через те що мене били і я буду бити своїх дітей сприйметься як ВПЕРЕД ЗА РЕМІНЦЯМИ!!!

 

То мені нагадало "церковну математику". ) ) )
Як налякати людей? ЦИФРАМИ!!! У-у-у-у!

Та ми здогадувалися, в принципі.

Я так і роблю. Приблизно через одне.

А тут до вас чіпаюся, бо мені хотілося, аби гілка була спокійною і щоби непорозуміння швидко вирішувалися, як воно було на початку, а не щоби стала криком тих, кого били в дитинстві, і тих, хто не б'є своїх дітей, на тих, хто іншої думки не знає.
Уявіть, що ви так комусь чужому на вулиці почнете "пояснювати", чи довго вас будуть слухати?
Я думаю, що про те, чому шкідливо бити, особливо там, де це на 100% несправедливо й без любові, варто говорити спокійно.

 

У меня их двое.
Одному 24, а второму 4.
Честно - НИ разу не ударил!
Старшего пугал словом "ВЫПОРЮ", младшего (со слов супруги) "СДАМ В ИНТЕРНАТ" - сразу всё понимают, физического воздействия не требуют.

 

я ж пояснила - безмежне здивування. людською тупістю в деяких речах. і жорстокістю батьків
декому байдуже щодо чужих дітей, а мені жаль

слово математика я взяла в лапки
але насправді якщо якась дія повторюється постійно, то не може не впливати на дитину
от прочитайте нові дописи на ДП про фізичне покарання, там якраз про це мова
але моїх дописів там нема, не переживайте що там "істерика"

та то більше ваших заспокоєнь, ніж мого крику

в тому то і річ, що я не на вулиці
віртуальне спілкування сильно обмежене, тому ви і не завжди правильно трактуєте мої дописи

п.с. часто думаю краще би я на вулиці була

 

Дитина перестане реагувати на ті пацкання взагалі ?

 

Якби ж то хоч щось давало...

А отут доведеться сказати навзаєм. У мене враження, що ви мене по діагоналі читаєте. :8:

Я також.
Якщо нема що протиставити пацканню, може, я би вашими словами перейнялася (гіпотетично), але проти одного пацкання (а воно мало в кого щодня буває - отака я наївна) стоїть маса обіймів та поцілунків. Я розумію, що негативне пам'ятається більше, але якщо воно втопиться в морі любові та її проявів, то це дитина й запам'ятає, а виховний момент лишиться виховним моментом.

До речі, навіть ця гілка показує, що наслідки биття можуть бути цілковито різними й зовсім неоднозначними.

 

якщо пацкати легко, то перестане. і що тоді? бити сильніше?
але в будь-якому випадку діти копіюють батьків і звичка пацкати когось швидше за все лишиться...

сучасні діти швидко дорослішають, більше розуміють, гостріше відчувають
пацкання як мінімум ображає і принижує дитину
дуже ви хочете обніматися і цілуватися з тими хто вас пацкає? так само і дитина

==================================
ви мені нагадали одну історію, хоча я і так пам*ятаю всі деталі як нині, крім віку
мені було років 4-5, точніше не скажу
сусідська дівчинка зробили якусь шкоду і її баба кричала на неї, а собі побігла додому
моя мама це чула і вирішила що то я зробила шкоду
питає "що ти зробила?" я кажу "нічого", мама "признайся" ну і так далі
я не призналася і мама надавала мені прутом по ногах (ременем мене не били ніколи)
так от, сиджу я після того, реву і думаю як же то несправедливо дістати задурно і боляче і образливо і мучить безсилість
а тут сусідка сказала мамі, що то не я винна, а її онучка
моя мама зрозуміла, що вибила мене задурно і почала плакати, бо їй стало жаль і вона покликала мене до себе
а тепер увага спосіб її перепрошення: "скажи що ти маму любиш", скажи-скажи-скажи
а я стою, надула губки і мовчу. в душі кричу "нє, я тебе ненавиджу"
і думаю що сказати. а мама тим часом плаче. мені її стало шкода і я видавила з себе що люблю
не тому що боялася сказати що ненавиджу, а просто тому що стало мені її шкода, бо вона би плакала ще більше, а мене мучила совість що вона чере мене плаче
і я дитина мала бути мудрішою і не продовжувати ту історію і плач і образи
і про себе подумати і про неї... фу...

їй було потрібне підтвердження того, що все добре і щоб я це сказала що люблю. і то так кожен раз як вона була винна в чомусь вона так "перепрошувала"
от не розумію коли дорослі перекладають відповідальність на дитину, навалюють свої особисті проблеми
тут цілий букет: і нерозуміння своєї дитини в конкретній ситуації, бо я ж була не винна
і змушування до обіймів, до казання "люблю маму" коли я щойно дістала задурно і в мене інші почуття
ну і так далі. просто зразок як НЕ треба виховувати

так до чого це я. до того, що добре пам*ятаю свої почуття коли б*ють незалежно від справедливостві того биття
а якщо доросла людина вже забула що відчувала малою коли били чи пацкали, то не означає що в дитинстві їй було від того легше

діти багато чого розуміють, от тільки батьки про це часто не здогадуються

 

Ой, ну я така сама була. Чи я належу до терміну "сучасна дитина"?
Я дуже швидко подорослішала, а мій брат не так швидко.
А в сусідній Польщі так швидко не дорослішають, а тут взагалі дуже довго...
І як бути із терміном "сучасні діти"?

 

Геленочко, я вам щиро співчуваю. Я свою дитину завжди перепрошую, якщо я не мала рації. І знаю, що то має вагу. Мене батьки не пригадую, аби перепрошували. А "люблю" моя дитина каже лише тоді, коли сама відчуває, що має потребу це мені чи таткові сказати.
Як на мене, вам не треба на інших свої жалі викидати, а просто зробити висновки для себе й не повторювати помилки.
Інших - просто попередити, а не грузити висновками, бо ви найкраще знаєте, що потрібно їхним дітям.
Я знаю, що українці - нація вчителів та лікарів, народних очевидно, але все одно можна то робити так, як ті, вчителі й лікарі з покликання. Бо загалом ви пишете мудрі речі, але з претензією якоюсь, що вносить дискомфорт у дискусію. То так задумано?

Правильно має бути "люби як душу, тряси як грушу".

Воно нею і є. Слабкістю.

 

Я думаю що кожне поколiння думає що вони особливi, тi шо молодшi геть не поважають старших, а тi шо старшi нiц не розумiють про молодьож. Сучстнiсть - дуже абстрактне явище. Це вже залежить вiд того хто про неї говорить, i на якому етапi вони є зараз по вiдношенню до тих про кого вони говорять.
Я не думаю що "сучаснi" дiти є якiсь особливi. Вони не є iншi в загальному нiж колись були ми (я у 80х, i хто мої +- ровесники). То саме скажуть дiти 70х, 90х, iтд. У кожного поколiння є свої особливостi, i в тому вони вiдрiзняються, але я не думаю що можна казати що однi є бiльш чутливi, ранимi, розумнiшi, тупiшi нiж iншi. Люди, є всi однаковi!!!!Хочте вiрте хочте нi. ВСI ОДНАКОВI! Незалежно вiд раси, мiсця проживання чи часу проживання. Може стиль життя iнакший але в головi все те саме. Тому i дiти родяться всi однаковими, як фiзична людина, а вже далi залежить вiд оточення, батькiв та iнших зовнiшнiх факторiв те як вона виросте. З того, я не думаю що фiзичне покарання є єдиний фактор який щось заподiє людськiй психiцi. Зрештою, я була бита, i не мало, i не легко, i я вважаю себе повноцiнною людиною. Зла на "обiдчика" не тримаю взагалi. Людей не рiжу, i не валю всю вину на збiдоване дитинство. Водночас я НЕ пiдтримую ситематичне фiзичне покарання i тим бiльше якесь знущання.

 

тю... та якби досі був жаль, то я не писала би на форум
як каже Д.Грей, "мені батьки завдали багато ран, але я їх зцілив, тому і став хорошим батьком" (не дослівно)
а писала до того що діти дуже відчувають і розуміють все насправді, а коли виростають то забувають про це
якби не кілька чітких спогадів з раннього дитинства то і я би думала "а дитина дурна, мало або ніц не розуміє"

п.с. ну але раз ви так сприйняли, то я викину цю історію з допису

 

Одинакові, різниця лише у середовищі, в якому то покоління, а все решту - одне і теж з покоління - в покоління.

 

Зазвичай навпаки. Жаль проєктують на інших людей тоді.
Але як кажете, що не маєте, то Богові дякувати.
Продовжуємо дискусію.

Тю, самі собі заперечили. :8: Нащо викидати? Поверніть. Дуже повчальна історія якраз.
Я вище зі свого життя історію теж писала. І я жаль таки маю, бо я би хотіла, аби мене за таке перепросили.

 

відколи змінилися погляди на свободу і права людини, відтоді поступово і змінилися самі діти
ну останні деситяліття світ сильно змінився, як це могло не позначитис на дітях?

процитую Д.Грея:
"В прошлом многие общества жили под гнетом и контролем сильных, жестких диктаторов, но сегодня дело обстоит иначе. Теперь народы не склонны поддерживать несправедливость и попрание человеческих прав, но готовы отвечать на такую политику неповиновением. Люди не раз жертвовали жизнью во имя торжества принципов демократии.
Также и современные дети не склонны мириться с угрозой наказания. Они восстают. Сегодня ребенок острее чувствует, что любое наказание несправедливо. Любое наказание оборачивается сопротивлением, возмущением, неприятием и бунтом. Сегодня дети все в более раннем возрасте начинают отвергать ценности взрослых и восставать против родительского контроля.
Дети отталкивают и отвергают жизненно важную для их развития поддержку старших гораздо раньше, чем достигают психологической зрелости и могут обходиться без помощи родителей. Они жаждут освободиться от родительской опеки, когда эта опека им еще необходима для здорового развития"

"Мир вокруг нас изменился — изменились и дети. Воспитание, основанное на страхе, больше не оказывает на них должного воздействия. Старые, основанные на запугивании методы на самом деле лишь ослабляют родительский контроль. Угроза наказания только настраивает детей против родителей и побуждает их к бунту. Крик или удар уже не помогают установить контроль над ребенком, но просто убивают в нем желание слушать и сотрудничать. Родители стремятся к более полноценному общению с детьми, чтобы подготовить их к напряженной современной жизни, но, к сожалению, до сих пор используют при этом устаревшие методы воспитания.

Угроза наказания только настраивает детей против родителей и побуждает их к бунту.

Я помню, как эту же ошибку совершал мой отец. Он всегда пытался контролировать своих шестерых сыновей и дочь при помощи угрозы наказания. Он был военным и не знал иного способа воздействия на окружающих. В каком то смысле он относился к нам как к солдатам. Когда мы противились его воле, он восстанавливал контроль над ситуацией, грозя наказанием. Такой метод воспитания был в известной мере эффективным, когда подрастало его поколение, но эти средства уже не действовали на моих ровесников, тем более не действуют они на современных детей.
Если угроза не склоняла нас к послушанию, отец прибегал к более веской угрозе. Он говорил:
— Если будешь разговаривать со мной в подобном тоне, я неделю не позволю тебе выходить на улицу.
Если я упорствовал, он грозил:
— Прекрати немедленно, не то будешь сидеть дома две недели.
Если и это меня не вразумляло, отец заключал:
— Ладно, будешь сидеть дома целый месяц. А сейчас марш в свою комнату!
Усугубление наказания не оказывает желаемого влияния на ребенка, но только усиливает его негодование. Целый месяц я размышлял о том, как несправедлив мой отец. Вместо того чтобы пробудить во мне стремление к сотрудничеству, он только отталкивал меня своими действиями. Было бы гораздо лучше, если бы он просто сказал:
— Поскольку ты не отнесся к моим словам с должным уважением, я хочу, чтобы ты взял десятиминутный тайм аут.
В былые времена наказание использовалось для того, чтобы сломать своевольного ребенка. Возможно, этот метод позволял добиваться от детей послушания в прошлом, но не сейчас. Ныне дети гораздо искушенней и разумнее, чем прежде. Они понимают, когда родители ведут себя нечестно и оскорбительно, и не склонны терпеть это. Они возмущаются и бунтуют. А самое главное, наказания и угрозы перекрывают каналы общения между вами. Вместо того чтобы способствовать решению проблемы, родители становятся ее частью."

 

Яка ідеальна ідеологія.
імхо, є прагнення до демократії, а не сама демократія. А жертвували життям одиниці. Нема нині диктатів і диктаторів узагалі. Цікавий автор. У своєму світі живе?
Необ'єктивна думка, якщо говорити про "світ" загалом. Цілковито необ'єктивна.
Як бути з дітьми, які СЬОГОДНІ не бавляться, не в школах вчаться, а освоюють АК???
Тільки знервувало мене. Іду я додому й звідти більше напишу, як матиму змогу...

 

я ділюся переважно тим що давно минуло і вже не зачіпає

я викинула, бо ви подумали що я шукаю співчуття абощо
чи ви бачили колись мої дописи в гілці "мені сьогодні гірше всіх"?
отожбоівоно, що ні - я не шукаю розради на форумах

а повернути звісно не можу, бо витерла