Аналітичне бачення

Наливайко зосередив у засідці добірний полк. І коли поляки атакували, засадний полк ударив з флангу в центр армії Жолкевського. Ляхи, опинившись під вогнем з двох сторін, змішалися, а козаки почали їх рубати і колоти без жалю. Битва тривала сім годин. Пощади полякам не було ніякої. У живих не полишали навіть поранених, які намагалися врятуватися вплав виловлювали арканами і тут же вбивали. Врятувалися втечею лише ті поляки, які мали швидких коней. Убитих ляхів нарахували потім сімнадцять тисяч триста тридцять осіб. Трупи їх накидали навколо шибениць, з яких зняли тіла страчених козаків - їх відвезли до Чигирина і там поховали в соборній Преображенській церкві.
Після розгрому польської армії Наливайко послав полковника Лободу з військом у задніпрянські і задесенскі міста, а сам з іншою половиною війська пішов між Дніпром і Десною, звільняючи міста і села від поляків і уніатів. За три з половиною місяці обидва війська визволили всю Україну від ляхів. Потім вони зійшлися при річці Сулі і спільними силами вдарили по об'єднаним військам коронного і литовського гетьманів. Чотири дні вони досить успішно штурмували польські укріплення. Проте в цей час прийшли посланці від короля Сигізмунда, які зупинили бійню, оголосивши волю короля: підписати мирний трактат, в якому визнати всі українські права та привілеї. А козакам і всьому українському народу король і сейм дарували амністію. Так закінчилася перша війна з поляками.
У 1597 р. військові депутати за звичаєм вирушили на головний сейм. Наливайко з'явився разом з ними, щоб засвідчити королю свою вірність. Але всіх депутатів в першу ж ніч схопили і кинули в підземну темницю. Тут ні вдень, ні вночі не давали відпочинку гетьманові - сторожа будила його обухом сокири, а на третій день він і депутати виведені були на площу. Після оголошення провини «гонителі віри християнської» (так назвав православних воїнів лях-літописець) були посаджені на мідного бика і спалені повільним вогнем. Страждальців палили кілька годин. Таку люту смерть римське духовенство вигадала мученикам Христовим за правилами своєї «священної інквізиції», а організували її польські вельможі..
Після страти гетьмана Наливайка від сейму вийшов не менше варварський вирок і всьому українському народу, який був оголошений невірним, віроломним, непокірним і присуджений до рабства, переслідування та гонінню. Наслідком цього беззаконного вироку було відсторонення назавжди українських депутатів від участі в сеймі, а всіх українців від виборів, а також урядових і судових посад, всіх українських чиновників і урядників позбавлялися сіл та інших маєтків. Українське воїнство зведено було в чин рабів (холопів), а народ, що відкидав унію, визнаний «схизматиками», тобто розкольниками. У всі українські урядові та судові установи були послані поляки з численними штатами. Міста і селища були зайняті польськими гарнізонами. Військам була дана влада творити з українцями все, що їм захочеться.
І ляхи влаштували в Україні справжній геноцид. Грабували, насилували жінок і дітей, били, мучили іі вбивали вони перевершили в жорстокості стародавніх гонителів християн і звірства турків. Поляки, вважаючи народ полонянами, весь маєток його визнавали своїм.. Православні церкви насильно забирали і оголошували уніатськими. Латинське духовенство переїжджало від храму до храму у візках, в які замість скотів впрягали до дванадцяти і більше українців.

 

У служіння панам і ксьондзам поляки обирали найкрасивіших українських дівчат. Ті храми , де парафіян ніяким насильством не могли примусити до унії , віддані були в оренду юдеям , і покладена за всяку требу грошова плата від одного до п'яти талярів , а за хрещення і похорони - від одного до чотирьох злотих. Іудеї , з ретельністю взялися наживатися на українцях . Ключі від храмів і дзвіниць перейшли в юдейську корчму . Перед здійсненням обряду треба було брати ключі у єврея.
Страждання українського народу збільшилися ще більше, коли українські дворянство , що не стерпівши позбавлення маєтків і чинів , в більшості своїй прийняло унію , а потім і католицтво , ставши такими ж гонителями свого народу , як поляки. Старшини реєстрових козаків також прийняли унію , а самі козаки були ослаблені та розпорошені, частиною перейшовши на бік поляків . Найбільш ж тверді у Вірі і вірності своєму народові воїни поповнили Запорізьку Січ , значно її посиливши .
У 1608 р. запорожці обрали гетьманом Петра Конашевича - Сагайдачного . Новий гетьман прославився у боях з турками і татарами , в яких не знав поразки . Сигізмунд змушений був визнати його Гетьманом Українським .
Сагайдачний , завжди готовий витягти меч для захисту Віри , зайнявся внутрішніми справами . Його непохитне стояння в Православ'ї , а також військова молодецтво утримувала пориви католицького фанатизму. Шляхта ненавиділа козаків та їх Гетьмана , але Сигізмунд дорожив ними , розуміючи значення Запорізького війська у справі захисту своєї влади від непокірних і бунтівних панів . І тому поляки побоювалися занадто сильно дратувати козаків гоніннями на Православ'я . При Сагайдачному польський уряд не порушувало козачих прав , і унія на Україні вщухла . Гетьман повернув насильно захоплені уніатами православні монастирі та храми. У Києві він відібрав в уніатів храм святої Софії. На Подолі Сагайдачний збудував Братський монастир і відновив у ньому за допомогою митрополита Петра (Могили ) Київську Духовну Академію . Навіть на Волині , у Червоній Русі і в Литві в роки його правління гоніння ослабли . Петро Конашевич -Сагайдачний правил чотирнадцять років. Помер він в 1622 р. і був похований в соборній церкві Братського монастиря в Києві.

 

Після смерті Сагайдачного поляки відновили гоніння з ще більшою силою і жорстокістю. Українцям заборонили обирати гетьманів. Крім звичайних податей на православний народ наклали додаткові податки з кожної покупки та продажу, а також особливий «пасочний» податок.
Перед Великоднем всі православні християни за стародавнім звичаєм печуть паски. Продаж таких пасок на базарі була віддана польським урядникам. Греко-католики, у яких був на грудях тканини клапоть з написом «уніат», купували паски безперешкод, а православні, які не мали такого напису, повинні були віддавати частину пасок у вигляді податку. Потім у великих містах поляки віддали цей збір іудеям. Вони стежили за освяченням пасок та мітили вугіллям як куповані хліби, так і паски домашнього приготування, прямо в храмах збираючи свою данину.
У 1624 р. запорізькі козаки обрали гетьманом Тараса Трясила. Під його командуванням вони зібрали Об'єднане військо поблизу міста Переяславля між річками Трубежем і Альтою. Незабаром з'явилися вороги на чолі з коронним гетьманом. Ляхи вдарили по козачому стану, але всі їх атаки були відбиті. Тим часом у ляхів настало свято Панського тіла, який вони зазвичай відзначали з пальбою і бенкетами. Вночі козача піхота атакувала і розгромила польський стан. Напівголі, поляки в страху металися по стану, а козаки без жалю їх кололи, рубали і топили.
Після розгрому польського війська гетьман Трясило розділив свою армію на малі загони і послав у міста і селища України, щоб очистити їх від поляків і їх помічників-іудеїв. Побили тоді козаки чимало ворогів за наругу Православної Віри та українського народу.
У 1632 р. козаки обрали гетьманом Семена Перев'язку. Але поляки підкупили Перев'язку, і він знову допустив польські війська в Україну. Козаки, помітивши зраду, передали гетьмана військовому суду. Але він втік до Польщі за допомогою іудея Лейбовича.
У 1633 р. на місце зрадника Перевязки був обраний хорунжий Павлюга. Він тут же почав множити козацьке військо, щоб звільнити Україну від чужоземного ярма і відновити права українського чиновництва та козацтва. У цей час коронний гетьман Концепольскій з численним військом напав на козаків під селом Кумейки і зайняв український стан. Павлюга ж з козаками відступив до містечка Боровиці, де засів в укріпленому замку, готуючись до оборони.
Тоді поляки запропонували козакам мир з відновленням всіх військових і національних прав за умови, що гетьманом стане Перев'язка, а Павлюги вони гарантували безпеку. Умови миру ляхи підтвердили клятвами. Але лише тільки козаки вийшли із замку, католики напали на них і стали рубати і вбивати. Павлюга і його наближені Гремич, Переможемо, Летяга, Шкуран і Путила потрапили в полон. У кайданах їх відправили до Варшави. Польський уряд засудив козаків до бузувірській кари. Гетьману Павлюги живому здерли шкіру з голови і набили її соломою, а його старшинам відрубали голови. Потім взяли їхні голови з опудалом гетьманської голови і для залякування відіслали в українські міста. За велінням польського уряду голови ці були виставлені на палях у Ніжині, Батурині, Умані та Черкасах. А голову гетьмана виставили в Чигирині.
На місце замученого Павлюги в 1638 р. гетьманом був обраний ніжинський полковник Стефан Остряниця, а радником його став досвідчений воїн зі старого товариства Леон Гуня. Коронний гетьман продовжував нападати на козаків і на українські міста, напад супроводжувався, вбивствами і насильством. Всюди були розіслані польські шпигуни. Великого мистецтва і праці коштувало Остряницю і Гуні зібрати свої розсіяні й постійно переслідувані війська. Нарешті козаки зібралися біля Переяславля і почали звільняти придніпровські міста, намагаючись відновити безпечне повідомлення жителів Верхньої України, де жила основна частина украинского населення, і Нижньої, де були зосереджені головні військові сили поляків, які ніяк не очікували удару від козаків після жаху, наведеної в Україні стратою Павлюги і його товаришів. Тому Остряниця легко розгромив польські гарнізони. Заволодівши ворожою артилерією і амуніцією, козаки добре озброїлися і пішли на гетьмана Лянцкоронського, який засів і зміцнився з головним військом у таборі при річці Стариці.

 

Остряниця, вийшовши до Стариці, атакував поляків і зіштовхнув їх у річку, де багато з них потонули. А коронний гетьман, кинувши своє військо, переправився на конях і втік. Козаки після цієї славної перемоги звів руки до небес і прославили Бога.
Після битви вбитих поляків нарахували одинадцять тисяч триста сімнадцять осіб.
Остряниця погнався за коронним гетьманом і наздогнав його в містечку Полонному в замку. Гетьман Лянцкоронський вислав на зустріч козакам делегацію з проханням укласти мирний договір. Після довгої наради Остряниця погодився на мир . Посланці від обох гетьманів піддані підписали « трактат про вічний мир » , підтвердивши його клятвою на Хресті і Євангелії .
Гетьман Остряниця відпустив війська , а сам поїхав до Канівський монастир помолитися Господу і подякувати Йому за даровану перемогу. Польська шляхта дізналася через своїх шпигунів - іудеїв , що Остряниця без війська знаходиться в Каневі , і , таємно зібравши сили , оточила монастир . Гетьман разом зі старшинами , всього тридцять сім чоловік , був узятий в полон. Їх усіх зв'язали і на возах відправили до Варшави. А монастир , розграбувавши , спалили дотла. Поляки так легко йшли на клятвопорушення тому , що єзуїти , патери і ксьондзи вчили їх , що порушувати клятви , дані православним , не тільки можна , але і похвально .
Дружини полонених козаків , взявши з собою малолітніх дітей , вирушили до Варшави , сподіваючись умилостивити польський уряд , але замість того лише помножили собою число страждальців.
Страта почалася з процесії римського « духовенства » , яке умовляло козаків , ведених на страту , прийняти католицтво. Але ті їм відповідали , що вони вірять і служать Христу , а не римському папі , котрі вважають себе намісником Бога , і твердо стояли за Православ'я .
За указом римського « духовенства » гетьман Остряниця , обозний Сурмило і полковники Недригайло , Боюн , Риндич колесували . Полковники Гайдаревскій , Бутрим , Запалів і обозні Кизим і Сучевскій пробиті залізними спицями наскрізь і живими підняті на палі. Полкові осавули Постиліч , Гарун , Сутіга , личить , Харкевич , Чудак та Чурай і сотники Чуприна , Околович , Сокальський , Мирович і Ворожбит прибиті цвяхами до дощок , облитим смолою і спалені повільним вогнем. Хорунжі Могилянський , Загреба , шкребу , Охтирка , Потурай , Бурлій і Загнибеда розтерзані залізними кігтями у вигляді ведмежої лапи. Старшини Ментяй , Дунаєвський , Скубрій , Глянскій , Завезун , Косирев , Гуртовий , Тумар і Тугай четвертовані . Козачим дружинам обрізали частини тіла , а потім порубали всіх. Дітей же на очах у батьків спалили на залізних гратах , під якими знаходилися жар.
Відрубані голови, руки і ноги розвезені були по всій Україні і розвішені по містах на стовпах. Розвозили їх польські війська творили над українцями всілякі безчинства, насильства і грабунки, що перевершують всяке людське розуміння. Вони кілька разів повторили в Україні публічні масові страти, якими замучили Остряницю і його сподвижників. Кілька разів варили в казанах і спалювали на вугіллі дітей, на очах у батьків, яких зраджували потім ще більш лютим стратам. Нарешті, пограбувавши всі православні церкви, віддали їх в оренду іудеям. А церковне начиння: потири, дискоси, ризи, стихарі та інше розпродали тим же іудеям, які з срібла церковного поробили собі посуд і оздоблення, а ризи і стихарі перешили на нижню білизну єврейкам.

 

А чому Ви поміщаєте чужі маьтеріали без посилання. Козацтво та унія
Це здається не дуже етично, нє?

 

Здається тут немає правил.
Тут, не хочуть читати що пишеш, а посилання тим більше.

 

Саме так сталось з християнською релігією. Бо тимчасово запрпонований Павлом казковий варіант зображення Христа, став її фундаментом й не осмислювався на протязі всіх двох тисячолітть. Тож тепер вона вся поклоняється антихристу.

 

Можна поцікавитися, Ви сповідуєте якусь віру?

 

-Якусь, - звичайно сповідую, та тільки не релігійні догми.

 

Тебя понять не мудрено,
Почем твои дровишки.
В какое ты зовешь окно,
И каковы твои делишки?

 

До -jasvami
Тут, наживкою не цікавляться, тут цікавляться рибаками.
Тому важливо не наживка, яка сидить на гачку, а рибак який тримає вудку.

Христос веде своїх овець і не залишає їх.

"По ділам впізнаєте їх".
В останні часи будуть проповідувати і люди будуть шукати істину, але треба бути обережним, щоб не потрапити на чийсь гачок.
Тому не треба ображатись, але сіті розставлені не тільки для не віруючих, але й для вибраних.

Скажи, хто твої святі?
Язичники, які в останні часи появились у Львові проповідують РУН віру, але коли їх запитаєш які в них святі, то вони називають Шевченка, Франка, та інших видатних українських діячів, але справжні своїх перунів називати соромляться.
Тому треба визначитись з Вашими святими, хто вони і чому вони таємні, що Ви їх приховуєте?
Повірте, я не хочу Вас образити, але через свій досвід знаю, що не кожен хто каже "Господи" є від Бога.
Хай Господь благословить!.

 

1. Ха-Ха: рибка почала цикавитись рибаками?
2.Так. Та на жаль, віруючі християнської релігії - овечки, що втели з його отари й заблудились, поклонившись антихристу.
3. Христу не відомі ніякі "святі".

 

Видно з твоїх слів,
Що ти не з благочестивих рибаків.
Ти піймався вже там давно,
І зачинено для твоєї душі вікно.

Поневолена душа,
Чий ланцюг ти одягла?,
Ти що хочеш і нам
Стати балакунам?

 

Не принижуй ти Христа,
Не знаєш яка дорога твоя!

 

Щоб іншим шлях вказати
Не вистачить однієї лопати.
Чого пустими словами розкидати
Пора свої діла показати.

 

Не бачу відповіді по суті моїх дописів!

 

Важко побачити коли очі закриті.
Духовне заблудження завжди супроводжується трьома ознаками.
1 - Це гординя.
2 - рабська залежність.
3 - це віра в особисту вибраність. (зверхність).

1 - Гординя - це перший гріх через всі люди падають.
2 - Рабська залежність, скоріше схожа на наркотичну залежність. І вийти з тої залежності дуже важко, потрібен стрес або самоконтроль (аналіз). Три роки людина повинна бути ізольованою, щоб повернути свій розум і аналітично почати думати.

3 - у святих перша ознака це бути нижчим всіх, у заблудних навпаки.
Люди які шукають істину часто попадають в руки сектантів, де воля Бога підміняють волею керівника (пастиря), тому коли тобі дають вибір, пекло або рай, ти залишаєшся без вибору.
З цієї підміни вирватись майже не можливо, бо думати в них заборонено.
Хто хоче це зрозуміти хай прочитає Паїсія Святогорця про помисли.
Головна

 

Хочете сказати, що ви, поклоняючись антихристу, Христа не принижуєте?
А я, вказуючи вам на заблудження, цим принижую Христа?

 

Одні балачки...
А що реально ви зробили, щоб хтось повірив або хоча б замислився?
... сьогодні йшов до магазину. Перед дверима стояла картонна коробка для сміття, яке там і було - банка з-під пива, якісь упаковки і т.п. Але я був вражений іншим. Прямо в очі кинулось написано на відвороті від руки:"Прикраси на пасху". Що вони там думали: навмисно чи ні - не знаю. Зауважив. Господар перевернув коробку з написом, щоб не видно було, а я потім відірвав його...
Чую рекламу по радіо, перед великим святом: "Несіть кохання в життя, бо воно не вічне!!!"
"Не ведают, что творят" чи це війна?

 

Я не впевнений що Ви правильно ставите питання, як для віруючої людини.
А хто блукає час покаже.