А розкажіть про своє щасливе дитинство?

Морозным воскресным вечером в замок от входной школьной двери налили воды. Утром в понедельник сотни счастливых дураков наблюдали тщетные попытки учителей открыть двери...

 

Я батькові у карман куртки сховала варені пельмені.

 

Помню, как на улице прорвало трубу с горячей водой и вся улица была в густом-густом тумане. Мы с мальчишками с помощью палки и тряпки сделали что-то вроде приведения, спрятались в подворотне и, услышав шаги прохожих, с криком выставляли его перед самым носом. Было весело, пока не напугали так милиционера - убегали так, что один из нас споткнулся и с чувством проехал лицом по асфальту...

 

А я пам"ятаю як в сусідки по дачі нарвали зеленої цибулі і зарили її в купу піска біля воріт .Хтось нас налякав,що скажуть ментам, то ми на пічі за фіранкою просиділи весь день

 

Что-то воспоминания о детстве нахлынули...

Рядом со школой был прядильно-ниточный комбинат. Бракованные нитки на больших катушках сваливали в кучу и затем куда-то вывозили. Мы таскали эти катушки, вечером в парке натягивали их паутиной между деревьями, скамейками, кустами, фонарями. Короче, создавали лабиринт. Если человек попадал в него, то выбраться было архисложно. Интеллигентные дяденьки начинали так изощренно материться! Зато как нам - дуракам было весело...

 

Збережена оригінальна мова, слова та звороти.

-ну... ще трохи...ще хоча б 0,5 літри..
Вже було далеко за 12-ту ночі... окрім мене навколо труби у якій усе село черпало ропу (нафта, прим. авт.) нікого не було, але це якраз мені на руку..
у каністрі уже 7 літрів є, ще доберу оцю банку фарби, перелию, та й додому... Ніч сьогодні тепла... липень на дворі... на небі хтось щиро насіяв зірок, дрібних та не дуже... місяць слугував мені у якості ліхтаря... село уже спало, лише де не де, по хатах (а їх мені було видно добре, оскільки труба з ропою була навпроти гори, на якій розташувались хатки). Шум води у річці попід горою, доповнювався прохолодним вітерцем, який заколихуючи дерева грався поруч зі мною, наче мій останній вірний компаньйон.

-Багато накачав? пролунав знайомий голос у мене за спиною, який мене не стільки злякав, скільки розізлив...
-А ти де лазиш?!! - гаркнув я на брата... який прийшов із 2-ма нашими сусідами...
-Давай переливай і пішли... вже ніч темна...

Здалось би не хитра штука перелити з банки в каністру, та не так все легко як здалось на перший погляд... Банка, у яку я качав ропу дісталась мені від людей, що качали переді мною, звичайнісінька собі 3-ри літрова банка від фарби, з тоненьким горлом і дуже широка в діаметрі (колись у таких фарбу продавали, закривалась вона маленькими 7-8 см кришечками, тоді як сама банка була в діаметрі 20-25см, прим авт). В день, перелити проблем не складало... зате ввечері, коли область видимості зменшилась до мінімуму, виникла проблема, яка штовхнула нас на дуже дивний крок...
-Давай.. я посвічу зажигалкою...
-Тримай її десь подальше, а то як загориться... краще про це не думати...
Юра з Ігором (наші сусіди), товчуться позаду мене, брат запалює вогник, а я намагаюсь перелити ропу....

Не знаю як сталось так, хоча це мабуть не коректне запитання, швидше я б здивувався якби цього не сталось

приходжу до тями з розумінням що тримаю в руках банку з ропою котра палає
-Туши каністру!!! - встигаю почути крик брата та бачу як у напрямку річки, котра тече попід горою летить палаюча каністра, одночасно викидую із рук палаючу банку та помічаю як горять руки і ноги, стан шоку... але дивно що нічого не пече (до сьогодні не можу зрозуміти, чому від того щасливого дня не залишилось жодного сліду, навіть нічого не пекло... у мене справді палали руки... і ноги... хоча на ногах були гумаки... які до речі, поплавились)
Юра з Ігором в один момент опинились уже десь біля річки, щось викрикуючи...
Розвертаюсь у напрямку ріки та намагаюсь бігти туди, як чую крик брата:
-Важай!!!!
Встигаю помітити банку, яку кілька секунд я викинув з рук, котра тепер палаючи летить у мене.... Мої навики гри у футбол дали своє, тому що відточеним рухом "пасую" вогняний м'яч у сторону тієї ж річки, де з криками:
-ТА НЕ НА МЕНЕ!!!
виявився Юра....
Нарешті добігаю до потічка, який впадає в ріку... бачу догоряючу банку з ропою, хватаю її... та забуваю вилити ропу, зачерпую води і біжу гасити пожежу, якою до цього я не переймався.... Підбагаю до вогню, який розгораючись підлізає все ближче до труби... і... виливаю вміст банки....
Зрозумівши що зробив тільки гірше... біжу в потічок ще раз, щоб загасити палаючі гумаки....

На допомогу підбіг брат, який почав гасити вогонь біля труби....
Юри з Ігором уже і слід простиг...
Побачивши що ми відвернули основну загрозу від труби, починаєм, утікати від місця події... У слід чуючи лише сварливий крик людей... які уже повиходили із своїх будинків....


прим. Виділеним показується трикутник, на якому розміщена труба.

 

Згадала свою зелену безрукавочку, яку баба зв'язала мені колись давно-давно А потім, коли я з неї виросла, вона перетворилась в шкарпетки
І ще згадала моду на "хомути" Яке то було кусюче! І ще був кусючим синій шерстяний костюмчик, в якому я ходила в першому класі. На щастя, вилила на светр випадково клей і більше в ньому не ходила

 

То я так горобців виловлювала на селі і теж вгрівала....спати вкладали,хустинки на голови їм зачіпляла,була в мене так слабкість до всього птацтва

 

нагадали ви мені тими курчатами і горобцями як я в селі у бабусі годувала курчат.І зараз моторошно,може через те і не люблю ніякого птацтва.Послала баба у загородкуде курчата були їх погодувати..я присіла біля них,а одне підлізло мені під ногу...довго в моїх вухах ще стояв той хрускіт..бррррр.

 

А ми з братом ,червяків дощових і всіляких мух, спершу замордувала,а потім їх хоронили,могилку робили,квіточок туди пониносили.

 

З села пригадую, як сусід приніс з поля куріпок. Він траву косив, не побачив їх, то маму косою забив, а малі лишились. Ми їх в коробку поклали, я там сіна насипала, травички, черв'ячків, хлібчика, мушок - всьо, що могло бути їстівним. Але вони ж не вміли ще самі їсти. Нічку пропікали, а потім здохли

 

А курица как цыплят кормит?
Никогда не задумывался над этим.
Как?

 

Дзьобиком, напевно, як птахи. Але коли мені було років 5, то ще не задумувалась про таке

 

Як тільки те курча клюне зерна - сдохне одразу.

 

О, точно, хомути( здається вони знову в моді). А чого кусючі?
Мені мама зв"язала такий гарний і лагідний, рожево-біло-блакитний...так любила я його.

 

Мій двоюрідний брат (у нас 4 роки різниця у віці) живе у Винниках, але все своє дитинство проводив у нас у Львові..ми з ним багато чого чудили, але саме більше запам'ятався випадок...Я живу на 6 поверсі, а у сусідів на п'ятому було весілля...і всі пляцки та торти вони повиставляли на балкон...ми з братом тільки заглядали зверху і облизувалися яке ж то все файне...а потім довго не думаючи взяли шнурочок і прив'язали до нього камінчик..той камінчик спускали в ті тортики, витягували і облизували крем...батьки нареченої коли прийшли за солодким додому були (мягко кажучи) в шоці...і мої теж...бо нашу "хитру схему" зразу розкусили...ми так нализалися того крему, що "Вещдок" (шнурочок з камінчиком) так і залишили в якомусь торті...ось так нас і вичислили..

 

пригадалось, коли мені купляли чи дарували нову ляльку, я одразу йшла їй голову мити. Так не одну понищила, мама ніяк не могла мене впильнувати.

 

В мене або був з кусючої шерсті, або просто якийсь кусючий.

Ну ви даєте

А ще мені пригадались валянки і калоші. Але не пригадую, щоб я в них ходила.. Так ніби бавилась тільки.. Цікаво чиї то були і скільки мені тоді було. Треба буде в мами спитати.