Аборт. За та проти.

Повірте, вони є. Ви ніколи не чули про порадні для жінок у кризовій вагітності? Так, туди може підуть одиниці, бо в тих пораднях переважно сидять люди, підготовлені церквами. Але ж вони є! І не треба виправдовуватись, що не було куди йти, з ким порадитись...
Я точно знаю, що у львівських ПБ працюють психологи, і на Мечнікова їх бракує, тому вони запрошують волонтерів зі спец.підготовкою.
А ще є психологи, які займаються питаннями вагітності, позитивними її аспектами. Але вони так само можуть психологічно допомогти в кризовій вагітності.
Тому не треба розказувати, що такого нема, бо я 100% знаю, що є! Просто виправдання знайти завжди легше...

 

я тут написала про те, що казала би доньці народжувати і допомагала би з дитиною... але... свою доньку я вбила і хто зна чи матиму ще одну...
тоді було інакше... ненависть до чоловіка-самодура, невідомість чи дам раду двом малим дітям, нізвідки підтримки... та я і не радилася... та от.
якось забулося... минуло майже 7 років і ось зараз я починаю скучати за нею... і розуміти що то було...
думайте добре, жінки!

 

Я хотіла би ще підняти таку тему, як "синдром абортованої дитини", не знаю, чи хтось чув про таке. Вважається, що коли жінка вбила свою дитину, а потім завагітніла знову, то тій дитинці передається інформація, що її попередника було вбито. Такі діти народжуються фізично, цілком ймовірно, здоровими, але психіка в них вже порушена: є схильність до суіциду, проблеми із зав"язуванням стосунків, проблеми у спілкуванні і, як наслідок, ці діти стають тим "прошарком ризику". Крім того, діти, які вже були в жінки на момент аборту, інтуітивно відчувають, що сталося, а якщо отримують підтвердження, дуже важко це переносять, ставлять себе на місце тої абортованої дитини ("мама ж так само могла вбити і мене").
Аборт непомітно руйнує сім"ї, руйнує стосунки. Задумайтеся, чи багато жінок, які "залетіли", і яких потім хлопець за ручку відвів робити аборт, зберегли хороші стосунки з цією людиною? Думаю, відсоток таких мінімальний, і в основному ці стосунки надалі будуються не на позитиві, а на відчутті залежності.
Ми дивуємося, чому такий високий відсоток розлучень, чому так багато сімей мають внутрішні проблеми у стосунках між подружжям, між батьками та дітьми. Жінка та чоловік є співучасниками вбивства, і це накладає свій відбиток. Не можна після цього сказати: все ОК, нічого не змінилося...Ззовні врівноважена людина все рівно змінюється всередині. Якщо не безпосередньо після, то через 5-10 років це відчуття пустки наздожене. І безпліддя для таких жінок часто є своєрідним покаранням за те, що не цінували Божого дару.
Все це я веду до того, що маємо докорінно змінювати ставлення людей до подружнього життя, до відповідальних рішень, навчитися цінувати те, що нам дається, аби не каятися тоді, коли буде вже пізно.

 

я гадаю, що цю тему треба підіймати там, де люди вже прийшли готові приймати цю інформацію. поширювати це тут - як мінімум не зовсім (як би то сказати) делікатно...
людина, яка це зробила вже багато пережила і так. нащо зайвий раз травити душу? думаю, не варто. і думаю, маю право про це сказати.

 

Ірено, я не збирлася цим дописом зачепити вас. Просто проблема абортів є дуже багатогранна, це не тільки вбивство, але явище, яке має безліч різноманітних наслідків для суспільства та держави.

 

І тут ви з своїм вбивством!! як добре що п. Левандівка закрив тему на ДП, а то я вам хотіла тираду написати. Яке може бути вбивство, коли вагітність несумісна з життям мами!

 

я в шоці. та вам треба заспокійливе приймати.

ви з НІЧОГО РОБИТЕ ВИСНОВКИ. які оправдання?
підтримую попередній допис.

абсолютно. вбивства, оправдання. і т.д. як ви можете таке писати?

немає ПРАВИЛЬНОГО ВИБОРУ НЕМАЄ!!! вже 100 раз то писала. НЕМАЄ, і НЕ БУДЕ.

 

так не можна гребти всіх під одну мірку.

 

Та пишіть які-завгодно тиради, маєте право. Я ж лишуся при своїй думці, як і ви. Я грунтовно займаюся цією проблемою, тому певні речі маю право говорити.

 

права говорити мають всі
а тиради - то до вас

 

Добре...ви займаєтесь цією проблемою, тоді байте відповідь шановна пані на таке питання:
1) жінка після КС...завагітніла, напротязі 6-ти місяців...
Я вам більше того скажу, що внутрішні шви заживають до 6-7 місяців, ато і до 8-ми, про ніяку вагітність лікар навіть чути не захоче
і питання №2
- у жінки цукровий діабет, і до того вона знаходиться на діалізі...
Більше того, вам скажу,що вона не зможе виносити таку дитину, а якщо вона так і завагітніє, то лікар перериває вагітність!

 

Відповідаю.
1. Лікар не захоче чути, якщо йому про це повідомити. Те, що жінка, знаючи, що їй зараз небажано вагітніти, все ж таки завагітніла, не знімає з неї відповідальності ("незнание закона не освобождает от ответственности"), і тоді це розглядається як свідоме нараження на небезпеку себе та дитини. Що робити далі-залежить від моральності жінки. Якщо вона більше дбає про себе і не вбачає своєї відповідальності у тому, що сталося...ну, вона, напевно, пожертвує дитиною заради себе, коханої. Що каже церква: жінка, свідома того, що вагітність може зашкодити її здоров"ю, повинна утримуватися від статевого життя.
***Якщо заміжня жінка хвора, і їй не можна народжувати?
Якщо їй не можна народжувати, значить, коли вона з’єднується зі своїм чоловіком, вона скоює злочин. Існує поняття недієздатна людина. Такій людині заборонено реєструвати шлюб. Якщо з якихось причин, не розумових, а чисто фізіологічних, жінці не можна народжувати - значить, їй не можна виходити заміж, тому що у шлюбі природно передбачається народження дітей. Якщо не можна народжувати, треба нести це як хрест. Хоче дитинча - будь ласка, є дитячі будинки, багатодітні сім’ї. Можна узяти на виховання, допомогти. Так бувало завжди: наприклад, в сім’ї три дочки виходили заміж, а одна ні — і вона була нянькою для інших. Не всім же нести хрест заміжжя і народжувати дітей. Хтось і іншим шляхом йде.
2. Уявляю собі, як жінка з цукровим діабетом на діалізі вагітніє (оффтоп, але згадався випадок, десь в Штатах, коли жінка лежала підключена до апаратів життєзабезпечення, була фактично "овочем", а її чоловік вмудрився під час візитів займатися з нею сексом, внаслідок чого вона завагітніла...)...Але менше з тим. Див п.1 щодо її особистою відповідальності за те, що сталося. Якщо жінка сама не дасть лікареві дозволу перервати вагітність, вона може а) її доносити і народити шляхом КР, при цьому всю вагітність будуть вести гінекологи-ендокринологи, призначаючи підтримуючі препарати; б) залишити дитину і якщо дитина сама не виживе, це принаймні не буде настільки жорстоко, як вбити дитину, не знаючи напевно, чи мала б вона шанс на життя. Тут хочу ще раз нагадати, що вагітність-це такий особливий стан організму, коли він здатен зцілюватися від хвороб. І запевняю, що випадки, коли жінки з цукровим діабетом народжували, були і є, просто нині лікарям простіше перестрахуватися і пожертвувати дитиною. Крім того, зараз навіть проводять операції, при яких є шанси зберегти позаматкову вагітність! Питання лише в тому, наскільки жінка цього хоче, чи для неї простіше перервати вагітність і не паритися. А ще можливо ви чули, що в Штатах є інститут, в якому проводять внутрішньоматкову операцію з виправлення в 20-тижневої дитини дефекту Spina Bifida? І дитина народжується здоровою, не потребує неодноразового оперативного втручання після народження і може вести цілком нормальний спосіб життя. Але знову ж таки питання: чи багато батьків зважаться на таке чи легше зробити аборт?
3. Від себе: для мене не існує ситуації, в якій я би зважилася на аборт. Навіть якби я помирала. Коли на 9-му місяці в мене був гострий апендицит, який вже практично був розірвався, я крізь запаморочення бурмотіла лікареві та чоловіку, щоб в разі чого рятували дитину, а зі мною вже як буде...

 

ви уявляєте вартість таких речей??

 

А якби у Вас вдома залишилось ще двоє діточок, тоді кого рятувати?Чи може краще коли діти сиротами залишаться?
Ой, це таке питання, що однозначної відповіді не може бути.
Коли є конкретна ситуація то й діють відповідно неї.І засуджувати ніхто нікого не має права.

 

ви це серйозно написали??? ви СПРАВДІ так вважаєте???
я в шоці...

 

Якщо ваша дитина вам дорога, то зробите що завгодно. Цікаво, от люди з радістю допомагають збирати гроші на лікування для онкохворих дітей. Зараз стандартні схеми лікування коштують 85-130 тисяч євро, і нічо, якось люди дають раду, всем миром по нитке...А може легше було б вбити ту дитину? Так же дешевше! То чого ж ненароджену дитину простіше вбити, ніж викласти гроші на її лікування? Чому суспільство так боїться народження хворих дітей, але якщо народжується в них здорова, а потім захворіває, то починають піднімати всіх на вуха, шукати гроші й лікарів...Прошу дати відповідь.

 

Я навела цитату з релігійного видання. Якщо ви про "хрест заміжжя", то я не вважаю заміжжя хрестом, то автор трошки може загнув. Але суті це не міняє. Завжди були жінки, яким не дано народити. Це зараз вигадали ЕКО, а раніше ж такого не було, і нічо...якось жили, дійсно бавили чужих, всиновлювали...

 

Н-да, ви теж очевидно вважаєте себе християнкою, але демонструєте окрім певних моральних норм ще й гординю, категоричність, і осуд. Вважаєте себе вправі вказувати що вправі визначати кому і чим жертвувати ?

Я не ревностна християнка, але все таки позиція от. Кротова мені ближча ніж ваша http://yakov-krotov.livejournal.com/tag/Аборт

 

Я тут ваш допис почитала...таке враження, що ви протирічете сама собі...ви на ДП говорили, якщо я не помиляюсь, що користуватись під час сексу презервативом - свідомо вбити свою дитину...тепер почитайте ще раз те що ви написали!

 

Я проти абортів. Колись перед мною постало таке питання народжувати чи - ні. Звичайно я для себе вирішила, що буду народжувати, хоча ще зовсім не була до цього готова. Батьки мене підтримали, хоч і це не було в їхніх планах, та я дуже дякую їм за те, що мене зрозуміли. Але найбільше мене здивувала реакція лікаря-гінеколога, яка мене і маму переконувала, що можна зробити аборт, і не буде після нього ніяких проблем. Розказувала мені як це все є безпечно і безболісно. Коли я їй розповіла, що буду народжувати, то вона мені ще залишила свій номер телефону, щоб я народжувала в неї. В мене аж мурашки після того по тілі пробігли. Як так можна? І напевне, що не я перша до неї зверталася, це добре, що в мене вже все було вирішено, а є такі що приходять за порадою до лікаря, бо бояться розповісти батькам...