І давала списувати..щось не допомагало..і з хлопцями билася,коли дууууже мене діставали,і з дівчатами... ага..і мені згадувати не хочеться..Слава Богу,все вже позаду...
Я теж не люблю згадувати школу.Не мирилася з дівчатами, більше знаходила спільну мову з хлопцями Ну не слухали ми з сестрою попсу!!!через те й проблеми були, навіть бити збиралися нас
так щоб дражнили - не можу сказати, бо не вмію ображатись довго на людей, з якими постійно спілкуюсь. в школі називали ПАнюшка(наголос на "а" першому), Нафтуся, Туся. дядько дражнив "Євтасенією", а потім вигадав "Тася" - то як вчепилось - то досі більшість друзів так і кличуть мене. маюнка - інтернет-ім"я і ще для кількох людей... Норбі - для бест френд. мама "гарбузиком" кличе.
Дуже-дуже класне вигадав Ваш дядько. В мене асоціюється з родиною - так тітку свою Наталю ще й досі кличу, хоч вона вже "величенька дівчинка" Правда, раз доводилось довго пояснювати її синочку (коли був маленький) хто ж така Тася. То він ше нас переконував, що вона просто мама Загалом в нас так скорочували імена завжди ("родинна звичка") Була Тася, Буся, Олюся, Тусь...я - Мася:smile:
А мене дражнили і ображали бо завжди була повненька. І дуже знущався з мене вчитель фізкультури. В училищі дівки сміялись що у мене не було хлопців, а як були хлопці то дівки злостились бо файні кавалєри на грубу Маруську заглядались. Я вам кажу. Тим бабам ніґди не вгодиш. В мене через багато невдач в підлітковому віці з*явилась ціла низка комплексів. Одна однокласниця навіть мене посварила з моїм хлопцем а я так ніколи і не дізналась чому. З хлопцями мені також було легше товаришувати.
Мені в школі дали кликуху - двоповерхова єврейська модифікація мого імені. Спочатку думав - просто так. Потім з"ясував - це було ім"я та прізвище одного дідка, який грав у парку в шахи-бліц на гроші і шахраював. В тому парку була наша "розширена" тусівка. Друга частина кликухи так прижилася, що ті, хто мене не бачив, вважав моїм прізвищем. Якимось чином кликуха перетягнулася в інститут і на першу роботу. Пізніше бувало, це рятувало від розбірок - шукали людину з таким прізвищем і ніхто на мене не думав. А тепер - як ми дражнили інших: В інституті був у нашій групі такий собі "специфічний" хлопчик, прізвище на "Я". І до нього причепили кликуху "ослик Іа-Іа(прізвище)". Він надихав на творчість - про нього видавалися альманахи - вірші, малюнки, пісні. Навіть на військовій кафедрі був "андерграундний марш" про ішака. Що характерно, він не ображався, бо завдяки цьому був у центрі уваги.
дражнили, особливо дівчата які заздрили... бувало і дуже жорстко( по житті друзі прізвище коверкають і так кличуть ... в підлітковому віці кликали Ксена (ло серіалу про принцесу-воїн).. більше нічого такого не памятаю...
А я по життю "Забавка". Як у першому класі перекрутили від Забави так по нинішній день. Я дурненька колись ображалась, навіть прізвища свого не любила, але з часом мені це перейшло. Мати таке прикольне прізвище - це ж круто! :cool: А ще якось у ліцейські часи були ми в гостях у одного товариша і його мама так активно пригощала мене цукерками "Барбарис", а потім ще й "на дорогу" повні кишені напхала, що товаришу нічого не залишилось, то він мене потім ще довго Барбарискою називав :biggrin: А форумна Зануда виникла абсолютно спонтанно. У момент реєстрації тільки це чомусь у голову і прийшло Але не дивлячись на мій майже 10-річний стаж під іншим прізвищем - я всеодно досі "Забавка"
Москалем дразнили, когда перешел в украинскую школу, ничего, пошло на пользу, правый прямой в нос хорошо в те годы отработал
а мене москальом не називали, хоч і вчився в українській школі... скажіть, пан дарт, а з якої причини вас так називали?
По причине того, что перевелся в 2 последних класса из русской школы, о чем было объявлено классной преподавательницей во всеуслышанье. Да и историк при входе в класс приветствовал следующим образом: Витаю вас друзи та ворогы (суровый взгляд в мою сторону) укоаинськои нации) Пусть земля ему будет пухом, спился бедняга К стати в русской школе у нас было КАТЕГОРИЧЕСКИ запрешены какие либо оскорбления на национальной почве, когда кто то кого то обозвал жиденком, разбор полетов был на 3 дня. А вот в украинской это было в порядке вещей. Возможно мне не повезло, но выводы сделал
ясно!.. у всьому винен пияк-історик!.. чи не про "тридцять п’яту" ви мовите?.. розказували мені, що років 10 тому там і скінхеди вже водилися...
Это какие годы были? С Вами согласен. Нас за это весьма сильно драли. СШ №35 города Львова. 1967-1975. А потом я в город Калинин укатил (сейчас и до ВОСР город Тверь) в суворовское училище. По окончании ОПЯТЬ во ЛЬвов. В ЛВВПУ. Маза была, однако.
Нет, Пупер, общий менталитет. Просто нам с Полковником посчастливилось учиться в одной и той же школе, правда в разные годы. Русские школы были.. разные и сильные и слабые и хорошие и плохие. Сейчас еще осталось несколько всего.
пан дарт, абсурдне ваше твердження про "спільний менталітет".. у моєму класі було багато росіян та дітей зі змішаних сімей, близько третини, ніхто ніколи їх не називав москалем... у перших класах ще була юдейка -- дзвінка мороз, ніхто її ні "жидівкою", ні "єврєйкою", ні ще якось не обзивав... до речі, "дражнити" -- це не зовсім українське слово... є українське слово, але в російській воно має матюкливе значення, тому я його наводити не буду.. є не менше трьох: 16, 35, 6? (на зеленій)...