Відповідь: я боюсь... я не боюсь... У мене те саме було (незвична й незрозуміла сентиментальність, наприклад). Пройде. Але до дитини - ні.
Відповідь: я боюсь... я не боюсь... ви про інших людей? я мала на увазі, що страх за дитину робить мене вразливою будь-який страх робить нас вразливими, але не будь-якого легко позбутися
Відповідь: я боюсь... я не боюсь... завжди боюся відпускати любов! коли хтось просить відпусти а ти ще любиш... здається що більше НІКОЛИ ТАКОГО щастя і митей радості не переживу що більше таке в моєму житті не повториться ніколи і що-та страшно стає
Відповідь: я боюсь... я не боюсь... Нічого страшного нема в тому, що діти роблять нас вразливими, це нормально, тому що це природній страх. Ще коли наше дитя у нас в утробі ми вже стаєм вразливими і переживаєм за найменшу дрібницю і коли наші діти вже дорослі і самостійні ми всеодно відчуваєм всі страхи за дітей не менш ніж раніше. Думаю боротись з цим кардинально неможливо і не треба, так як любов до дітей вічна, так і вразливість і страхи будуть завжди поряд з цією любов"ю. Я вважаю що самі сильні і стійкі люди стають вразливими із-за своїх дітей і нічого страшного в цьому нема Лілю, ви насправді б хотіли бути самотньою в цьому житті ?
Відповідь: я боюсь... я не боюсь... Боюся за рідних та близьких, боюся коли їх нема поруч і не знаю що з ними, переживаю за їх. Боюся що не буде мене поруч, не встигну, не допоможу. Своєї смерті не боюся, бо коли вона прийде мене вже не буде, а поки є я, неї нема. Смерть ми пізнаємо тільки через близьких людей.
Відповідь: я боюсь... я не боюсь... філософія каже, що людина має страх тільки смерті. всього решта це тільки побоювання.
Відповідь: я боюсь... я не боюсь... а найбільший потяг (інстинкт) - до їжі. воля до виживання на другому місці.
Відповідь: я боюсь... я не боюсь... а сон?.. без їжі можна кілька днів проіснувати, а без сну ніяк....
Відповідь: я боюсь... я не боюсь... сон не виділяється. вважається, якщо людина втратить память, розум і відчуття часу і простору то бажання їсти виникне на першому місці, потім вижити
Відповідь: я боюсь... я не боюсь... Можливо то в більш глобальному сенсі. В мене були локальні випадки втрати пам'яті, розуму і відчуття часу: недосипання + недоїдання + емоційне та розумове перевантаження; так можу сказати що їсти мені не хотілося, тільки відпочити З власного досвіду можу сказати що голодувати досить легко, важко пережити тільки перший день. А от 2 доби без сну - і край, нічого не хочеться, тільки впасти і заснути. Ще коли після тривалої перерви поїсти то потім дууууже хочеться спати Існує думка що людина використовує потенціал мозку тільки на 4%, можливо коли повністю освоїть його то і зможе не спати тижнями і місяцями, або як дельфіни - спочатку ліва половина мозку, потім права.
Відповідь: я боюсь... я не боюсь... я згадав, що я страшенно боюся (підсвідомо, мабуть): паразитів..... фу, блін, як подумаю, що вони можуть мене "захопити", чи правильно написати "загарбати"....... брррррррррррррррррррррррр.....
Відповідь: я боюсь... я не боюсь... Це дуже страшний страх!!! Тут лишається лише наслідувати приклад "настоящего полковника" І в паразитів також.
Відповідь: я боюсь... я не боюсь... боюсь переломів, операцій, аварій, нерозуміння, байдужості, почуттів без відповіді, швидкісної їзди, кажанів, провалів у пам"яті, галюцинацій.
Відповідь: я боюсь... я не боюсь... боюся комах)) а так більше нічого...непевно) не боюся) риторичне питання можна відповідати довго і нудно)
Відповідь: я боюсь... я не боюсь... ви так чітко сформулювали мою думку! від першого до останнього слова. у мене такі самі переживання.
Відповідь: я боюсь... я не боюсь... Боюся тільки двох речей - що мої діти виростуть без мене і що я постарію без своїх дітей. Бо діти не повинні рости без мами, а батьки хоронити своїх дітей. Але я намагаюсь про це не думати, щоб не нагнітати. Не боюсь темноти, висоти і швидкості... я взагалі не з лякливих...