Color
Фоновий колір
Фонове зображення
Border Color
Font Type
Font Size
  1. Гібридна війна проти України нині шириться у напрямках які визначені Кремлем та його союзниками, з орденських та окультних структур з-за кордону, як приорітетні. Це напрямки у яких беззаперечний вплив мала б мати лишень українська держава.

    Ці напрямки стають метою ворожих інформаційних атак, як і їх суспільні механізми, що донедавна були віддаленими від глобальної політики та самого поняття війни. До них відноситься системи формування колективної свідомості українців, українського національного менталітету.

    В житті країни це сфери національної культури, краєзнавства, туризму, патріотичного виховання молоді, історичної науки.
    01.jpg
    Фото 1. Патріотизм та любов до українського, прадавнього та рідного, формується з дитячих років

    Очевидно, що вони є найбільш значимими для формування світогляду молодого покоління, майбутніх носіїв української державницької ідеї, патріотів свого народу.

    Зрозуміло, що якщо українська культура, краєзнавство, туризм будуть начинені правдивою історією, справжній українським духом волі, чистою вірою предків, то вони сформують духовно стійкого молодого українського патріота.

    Але чи нині ми створили міцний бар’єр перед чужинськими зазіханнями на наші духовні основи?

    Давайте проаналізуємо.

    За останнє тисячоліття, та особливо за минулі 300-400 років, вказані напрямки суспільних впливів в українському середовищі піддавались тотальному руйнуванню, облудній фальсифікації з боку різних імперських, орденських, окультних, ідеологічних інституцій сходу і заходу.

    І сліди цього ідеологічного терору, особливо його радянського відтинку, нині очевидні та зовсім не подолані. Ми до сих пір не знаємо і не вивчили власної історії у всій її повноті! Бо руйнація настільки глибока, як і широко тотальна!

    Початки її слід шукати у фальсифікуванні давньої слов’янської історії московсько-золотоординськими літописцями 15-16 століть.

    Вона схована у імперських ідеях Карамзіна та його послідовників, авторів багатотомної «Історії государства Российского», у холопстві частини радянських науковців, які привчили нас до злегка модернізованого імперського викладу історії слов’ян та України, називаючи його українським.

    Цей виклад і нині є стрижнем історії в незалежній Україні.
    02.jpg
    Фото 2. Відомі вчені з Києва активно пропагують фальшиві давньоруські літописи 15-16 ст. як і імперські ідеї Карамзіна

    Саме через так звані «давньоруські» літописи, точніше московські підробки 15-16 століть, з історичного минулого слов’янства та України викреслено величезну та славну історію слов’янських державних утворень та імена великих слов’янських предків.

    Ми майже нічого не знаємо про давні слов’янські держави - Артанію, Дулібію, Рось, які існували понад дві тисячі років до татарського (яхівського) нашестя у середині 13 ст. н. е.

    Це ж стосується Волині-України 14-17 століть, про яку побіжно говорять європейські картографи пізнього середньовіччя.

    І що з цього витікає?

    А витікає те, що ґрунт, для гібридного втручання в українську культуру та історію, аж занадто сприятливий.

    Вся наука в Україні досі базується на прихованих основах «русского мира», які є програмними в українських школах та ВУЗах.

    Тому ми постійно чуємо:

    • - що «давньоруські» (московські) компелятивні літописи є, начебто, справжніми історичними джерелами;
    • - що українці (давні артанці, дуліби, роси) і московіти (яхи, русские) є, нібито, беззаперечними братами;
    • - що у наших предків ніколи не було ніяких держав, окрім спільної з московітами Русі та пізнішої промосковської Гетьманщини;
    • - що наш алфавіт – це візантійська кирилиця, а не давня велесовиця, унікальне сакральне рахманське письмо слов’янських предків.
    То чи зможемо в умовах історичної неправди позбавитись почуття вторинності та рабського менталітету?

    Чи маємо чим достойно відповісти фальсифікаторам?
    03.jpg
    Фото 3. Реконструкція Запорізької Січі - українського символу волі та православного служіння Україні

    Саме тому, підтримуючи ідеї оновлення національних святинь, знаних пам’яток української архітектури, популяризації давніх православних звичаїв та обрядів, розбудови національних етнографічних парків, організації краєзнавчих форумів та фестивалів, маємо гостро реагувати на ініціативи зовсім іншого штибу.

    Такі називаються «історичними реконструкціями», проте несуть облуду чужинської гібридності та окультності, що лукаво заповнює вакуум нашого незнання.

    Такі ініціативи подаються та фінансуються здебільшого з-за кордону, через представників п’ятої колони в середині країни, через різноманітні фонди та гранти.

    Їх завдання - формування прихованого каналу ідеологічного та окультного впливу на українців.

    Їх ціль - підміна світоглядних цінностей нашого народу, повне розмивання українського менталітету, української ідентичності, цементування духовної вторинності.

    При цьому нас повчають і нам закидають:

    • - не вникайте у ідейну суть пропонованих «історичних реконструкцій», не шукайте темних ідеологічних плям, бо ви люди "відкриті" і "сучасні", які не вірять у забобони;
    • - реконструюйте усе історичне, у тому числі «давньоруське», а також чуже і вороже, бо воно ж, нібито, цікаве і безпечне, і не принесе вам ніякої шкоди;
    • - сприймайте усе як легку гру, як відпочинок, як хорошу розвагу, бо все робиться для нових яскравих вражень, для вашої найширшої інформованості;
    • - заробляйте на таких акціях, ініціюйте яскраве шоу, намагайтесь освоїти надані кошти та просіть таких коштів ще і ще...
    Які наслідки отримає українське суспільство від таких лукавих настанов та заманливих фінансових спокус?

    Воно отримає те, чого так хочуть ідеологічні вороги та закордонні окультні порадники.

    Суспільство перестане усвідомлено берегти слов’янський та український світогляд! Перестане нести українську духовність, яку наші православні предки вважали найціннішим скарбом у житті!

    Суспільство втратить свою ідентичність - український світогляд та українську ментальність!
    04.jpg
    Фото 4. Поборники «русского мира» на фестивалі «історичної реконструкції» - попереду Ігор Стрєлков-Гіркін

    Таким чином нас намагаються зробити примітивними споживачами різних псевдо-історичних розваг, а з такими, нерозважливими споживачами прихованого ідеологічного бруду.

    Впевнено можна сказати, що такі «історичні реконструкції» є нічим іншим як зброєю масового ураження, засобом промивання мізків українцям, способом духовного переформатування.

    Та чи дієва саме така форма ворожої ідеологічної обробки?

    Очевидно, що так!

    На це вказує досвід Російської Федерації, де відразу ж після розвалу СССР, як гриби після дощу, з’явились різні клуби «історичних реконструкцій», які стали на захист московської імперської ідеології.

    Форми роботи таких клубів підтримали високі кремлівські чиновники та спеціальні таємні служби. Згодом, через школу таких клубів пройшли майже усі бойовики, що воювали на Кавказі та в ДНР-ЛНР, які принесли «русский мир» в Крим.

    Тут варто згадати Ігоря Стрєлкова-Гіркіна, який, як офіцер спецслужб РФ, відвідував Україну з метою популяризації «реконструкторства» ще до подій у Криму і на Донбасі.

    Чому ж нині нам нав’язують фіктивне «історичне реконструкторство»?

    Бо для кремлівських ідеологів «русского мира» надзвичайно важливо, щоб московська (яхівська) імперська ідеологія зберігалась на українських землях якомога довше. Щоб вплив компілятивних «давньоруських» літописів (як закамуфльованої ідеології яхів) не втрачав своєї сили, а навпаки, зростав.

    Підтримують їх у цьому і європейські союзники, з різник окультних орденів та масонських лож, переважно одинського (вікінгівського) штибу.
    05.jpg
    Фото 5. Ініціатори будівництва драккара вікінгів «Гунгнір» у м. Рівне (на фото човен-дракон під навісом) в так званому «давньоруському» одязі

    Одним з відгалужень «історичного реконструкторства» серед прихильників «русского мира» є спроби відтворення вбрання періоду, так званої, Київської Русі (988-1054 р.), яке видається ними за слов’янське.

    Такі реконструкції виводяться з сумнівних ілюстрацій «давньоруських» літописів, які не відображають ні час, ні місце подій (Подніпров’я, Волинь, Прикарпаття) бо виконані не раніше 15-16 ст. у Московському улусі Золотої Орди.

    Ще у ХХ-му столітті дослідники помітили, що зображення у «давньоруських» літописах повторюють московські аналоги 16-18 століть. У них православні хрести та хрестики, на ілюстраціях, мають довгі вертикальні планки, присутня велика кількість усіляких перекладин, що не характерно для зразків з центрально-слов’янських територій більш ранньої доби.

    Відомо, що справжні хрести та хрестики 9-13 століття з Середнього Подніпров’я, Волині, Прикарпаття, виконувались виключно симетричними та рівносторонніми, без усяких додаткових перекладин та видовжень.

    Подібне варто сказати і стосовно зображень «давньоруського» одягу.

    Виконавці ілюстрацій, а є обґрунтоване припущення, що це були німецькі майстри 16-18 століть, для зображення таких брали місцеві московські та угро-фінські аналоги, та одяг вікінгів та германців, який добре знали на батьківщині.

    Отже, в літописах показані не автентичні слов’янські одежі з Вісло-Дніпровського регіону 9-13 століть, а щось інше, не справжнє. Про це говорить майже повна відсутність на такому одязі слов’янських символів та слов'янської вишивки.
    06.jpg
    Фото 6. Реконструкція давнього одягу вікінгів на фестивалі у Петербурзі (Російська Федерація)

    Тут варто звернути увагу на спорідненість давніх окультних вірувань нащадків вікінгів і германців (у Європі) та варягів і московітів-яхів (на Поволжі). Усе через те, що їх об'єднуює спільна ідеологія, яка була занесена у Європу у часи походу чорного мага Одина з Середньої Азії до Скандинавії у ІІІ тис. до н. е. (дивись карту походу війська Одина).

    Мова йде про одинізм та яхветизм, який породив звіриний стиль в мистецтві. Кожен з них сформований на подібній ідеологічній основі – вірі в Вальгаллу, Одина та нечисть антисвіту (темні духи).

    Тому окультні прояви яхветизму характерні і для одинізму. Спільна у них і символіка та потяг до знаків темних та хижих духів - рун.

    Тому не дивно, що будівництво човнів-зміїв, човнів-драккарів, характерне не тільки для Скандинавії та вікінгів, але і для Московії та яхів. Різниця тільки у назві човнів. На Верхній Волзі, та її притоках, такий човен носив, та носить зараз, назву ладья.

    Як і драккар, ладья яхів та варяхів (варягів) увінчується головою дракона, а сам човен є тілом дракона у якому поміщується команда човна.

    Так само як і у вікінгів, ладья яхів та варягів оздоблюється зображеннями у чіткому звіриному стилі, рисунками на парусах і щитах, з відповідними темними рунічними написами-заклинаннями в визначених місцях.
    07.jpg
    Фото 7. Русская ладья – драккар яхів, який видають за слов’янський човен, з головою змія-дракона попереду

    На відміну від драккарів вікінгів та ладей яхів, слов’яни користувались іншими плавучими засобами - виключно човнами які називались чайками.

    Такі човни не несли окультної символіки, та не оздоблювались головами драконів чи хвостами зміїв. На парусах та бортах таких були знаки Прави та Світлого Ірію, які ставали оберегами команди.

    Слов’янська назва човна, чайка, дожила і до козацьких часів, а її бойові якості, на Дніпрі, Прип'яті, Дністрі і у Чорному морі, неодноразово показували українські козаки 15-18 століть.

    Тому вповні шокуючим фактом є застосування в Україні зображень драккарів, човнів давніх ворогів слов’ян, власне вікінгів, як емблем на рекламних плакатах фестивалів, на об'явах туристичних представництв, на вивісках об'єднань реконструкторів. Особливо у давньому Волинському регіоні, у серці слов’янства та українства, православному по природі, де ніколи суден такого типу не зустрічалось.

    Навпаки, на річках Волині (Горині, Случі, Стирю) були знайдені лишень залишки чайок, які потребують музеєфікації та реконструкції. Чим не достойна справа для справжніх патріотів та ентузіастів?!

    Тому виникає запитання.

    Використання символіки драккара зроблено ініціаторами фестивалю по незнанню, чи зумисно?

    А можливо, таке бажання висловив невідомий спонсор заходів, який прекрасно розумів, що робить і для чого? Тоді чому, шановні українці, мовчимо?
    08.jpg
    Фото 8. Дивна реклама українського по назві фестивалю на Волині з окультним драккаром вікінгів (рогатим драконом) як головною емблемою

    У результаті напрошуються короткі підсумкові висновки.

    Висновки, які мають підкреслити існуючі проблеми у сфері національної культури, краєзнавства, туризму, патріотичного виховання молоді, історичної науки, через які ідеологічна отрута непомітно проникає в українську ментальність.

    Маємо знати таке:

    1. Недруги українського духу нині ініціюють та фінансують сумнівні, окультні по значенню, дивні по формі «історичні реконструкції», і у такий спосіб ведуть гібридну війну проти української духовності та ментальності;
    2. Підґрунтям такої гібридної війни є стан української історичної науки, яка досі перебуває у полоні «русского мира» та сформована на фальсифікованих у Московії «давньоруських» літописах 15-16 століть;
    3. Ворогам українства вигідне наше незнання справжньої історії слов’янства та України, як і відсутність новітніх досліджень в Україні, що дозволяє їм затягувати українців у тенета неправди, сіті окультизму та «русского мира»;
    4. Головним методом просування окультної облуди у сферу туризму, історичного реконструкторства, етнографічних фестивалів, є зовнішня мімікрія під українське, з глибоким приховуванням в середині чужого та небезпечного, окультного та магічного.
    То як же подолати такий негативний стан справ?

    Як правильно оцінити патріотичність та корисність справжнього історичного реконструкторсва?
    09.jpg
    Фото 9. Предки вчили повсякчас передавати український дух та відвагу молодому поколінню українців!

    Справжнє історичне реконструкторство, те яке слугуватиме українському народу та українській державі, має мати чіткі та зрозумілі позитивні ознаки:

    • - воно має прививати українцям, особливо молоді, глибоко духовний, український православний світогляд!
    • - воно має навчати українців, особливо молодь та дітей, любити та берегти українську державність та землю!
    • - воно має не пускати в українське суспільство чужинський окультизм та облуду, чужинські магічні символи та знаки!
    • - воно має слугувати відтворенню правди про найдавнішу слов’янську, православну та українську минульщину, яку маємо любити та шанувати!
    Лишень тоді будем вільно почуватись на власній землі!
    10.jpg
    Фото 10. Світлі духом люди у вільній країні, які люблять Творця – ось чому вчить нас давній український православний світогляд!

    Але чи здатне нині українське суспільство пізнати історичну правду?

    Чи готові українські науковці, українська журналістика, українська влада, до необхідних суспільних трансформацій?

    А може надалі будемо об’єктом гібридної війни, численних атак «русского мира» та намовлянь усіляких лукавих та окультних радників, що обсіли нашу державу?

    Як гадаєте?

    Очевидно, що ми маємо розпрощатись з своїм тотальним незнанням минулого! Ми маємо відкинути облуду «русского мира» та підступність його таємних європейських союзників!

    Чи готові до цього?

    Час покаже!

    + + +

    По матеріалам з інтернету
    Nagorny подобається це.
  2. Що ми знаємо про Україну 14-17 століть? Що говорить картографія про цю добу нашого народу та його державу?
    Які відомості можна почерпнути з карт виконаних за межами України, головно в Західній Європі?
    Чи правдиві ці карти і чиї інтереси вони захищають? Чого не змогли приховати замовники карт?
    Чи існують українські карти того періоду і де вони сховані?
    Яку роль відіграла Волинь, та її центральна частина, Роксоланія, у історії становлення України 14-17 століть?
    Як закордонні картографи показали нам те, чого уникає історична наука сьогодення?
    Про це та інше у статті нижче...



    КАРТИ РОСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ПІЗНЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ: ВОЛИНЬ—УКРАЇНА XVI-XVII СТ.

    У пізньому середньовіччі носієм роського, давньослов'янського, давньоправославного світогляду та роської державності залишалась Волинь. Історичні землі її центру, Роксолані, та найближчі околиці і надалі були центром роських та слов'янських земель. Тут, у серці Волині, на Погорині, у 13-14 ст. н. е. концентрувались головні духовні установи слов`янського світу. Тут зростала нова роська та українська еліта: Рахмани, волхви, духовенство, військові керівники, старшина.

    [​IMG]
    Рис. Карта України 1648 року Гійома Боплана (північ внизу)

    Незважаючи на досить несприятливі умови, на тиск різноманітних католицьких орденів, таємних лож та окультних організацій, особливо на населення колишнього Дулібського Союзу та околиць Роської держави, жителів Прикарпаття, Західного Поділля, Білорусі (литвинів), не зважаючи на зростаючу кількість відступників від православного світогляду, як тисячолітньої віри Святих православних Отців, тяготіння таких до стану жадібної шляхти та магнатства, історична Волинь з центром на Погорині у 15-17 ст. н. е. усе ж залишалась землею рахманства та волхвівства, носієм знань закону Прави та православного світогляду.

    На Волині успішно провадилась підготовка світоглядно стійкого роського керівництва, яке ставало головною силою у розбудові нової держави з об'єднуючою назвою - Україна (Країна духовних вчителів - волхвів-укрів).

    Ця держава, стараннями волинян, вийшла за межі місця свого центру, історичної Волині, та у 16-17 століттях міцно укріпилась на давніх слов'янських просторах Середнього та нижнього Подніпров'я, Лівобережжя Дніпра, Причорномор'я і Слобожанщини.

    [​IMG]
    Рис. Рахман - духовний православний Отець давнього минулого

    Назва роської держави, Україна, у 14 ст. н. е. була прийнята Рахманами та волхвами Волині, початково для Роксолані (з центром в Погоринні), а далі для усієї історичної Волині (від Західного Бугу до річки Росі і Дніпра, від Прип'яті і до Південного Бугу), та стала духовним знаменням нової епохи.

    Ця назва дозволила виокремити роські земелі від земель, що потрапили під вплив чужинських окультних ідеологій (одинських, яхівських, масонських, орденських) західного та східного штибу.

    Про історію походження назви Україна, населення якої щиро шанувало роських духовних православних вчителів далекого і не далекого минулого (волхвів-укрів), читайте у статті «Укри та українці: забута історія предків».

    Повернення роських (рахмано-волхвівських) впливів на слов`янські землі, у межі колишньої Роської держави, спочатку з назвою Волинь, а надалі вже як України, було головною метою волинських духовних вчителів.

    [​IMG]
    Рис. Слов'янський світ та його оточення у 10 ст. н. е. (дослідницька карта)

    Першим напрямком духовного подвижництва, зважаючи на навколишні умови, стали колишні східні дулібські та роські землі. На територію Київщини, Чернігівщини, Подніпров`я, Лівобережжя Дніпра зусиллями Отців Волині повертався у всій повноті давній роський, православний світогляд. Процес мав охопити і відвойовані у Золотої Орди дулібські та роські лісостепи і степи: Слобожанщину, Подонщину, Причорномор'я та Приазов'я - Дике поле.

    Тут, у південних степах, під кінець 15 ст. н. е. планувалось створення міцного військово-духовного осередку, військової потуги духовних воїнів з Волині та усієї України. Про це докладно у статті під назвою «Волхвівський дух України: волинські корені Запорізької Січі».

    У кінці 15 ст. н. е. на Дніпровських порогах постала Запорізька Січ – особливий центр вишколу Пересопницько-Білівської військово-духовної школи з Волині, де молоді воїни-Рахмани остаточно ставали характерниками (духовними воїнами). Після навчання на теренах Роксолані, характерники відточували свої навички в реальних умовах, в практичних ділах по захисту роських та українських земель від розбійних зайд які проникали у Дике Поле головно зі сходу (орд яхів-буджаків). Одночасно вони вчили військовому мистецтву тих, хто визнавав православний світогляд.

    Активна та планомірна діяльність роських посланців з Волині закріпила у 15-17 ст. н. е. назву Україна за колишніми землями Дулібської та Роської держави: за обширами Київщини, землями Подніпров`я, просторами на схід від Дніпра та частинами Дикого Поля.

    На відміну від базового осередку історичної Волині, або Волині Верхньої, ці землі стали носити назву Низова Волинь (Bassa Volinia). Вони, як і Верхня Волинь, тепер теж Україна – Країна Козаків.

    Таким чином смислова ідентичність назв Волинь (земля духовної волі, вільних душею людей з православним світоглядом) та Україна (країна духовних вчителів православного світогляду), що побутували у суспільстві, їх взаємозамінність, потрапили на карти іноземних картографів 16-17 століть.

    [​IMG]
    Рис. Французька карта 1700 року: Волинь (від Західного Бугу до Чернігова і Дикого Поля) та Поділля (Подністров'я та Південне Побужжя) - разом Україна, Країна Козаків

    Активна діяльність роських духовних православних Отців у 14-15 ст. н. е., відродження просвітництва у Волинському регіоні, стали активним подразником і в усій іншій Європі де панувало засилля католицького орденства, окультизму та йшла жорстока боротьба з вільнодумством.

    Рахманська просвітницька діяльність на слов'янських землях наштовхнулась на відвертий спротив окатоличеної частини слов'янських народів, особливо зрадливого магнатства та шляхти, та тієї частини старшинства на землях Подніпрянщини та Слобожанщини, яка поглядала на схід, на яхів (ядро Золотої Орди, а далі Московії).

    Серед ворожо налаштованих було багато відступників від слов`янського світогляду та батьківської віри. У намаганнях концентрації одноосібної влади та швидкого збагачення (вплив тевтонського духу начальництва - гетьманщини) вони бажали заволодіти усіма роськими землями та перетворити слов`ян у духовних та мирських рабів (кріпаків).

    Такі відступники наполегливо нищили усе роське (далі українське), вільне духом, православне, світле, людське, намагаючись стати шляхтичами (знак належності до окультної еліти яхів) та сприяти появі на слов`янських, роських, далі українських землях ворожих орденських структур, таємних організацій та лож, що поширювали ідеологію кріпацтва.

    Події, що розгорнулись на Волині-Україні та навколо неї у 16-17 століттях – це боротьба носіїв роського православного світогляду з ворогами Прави, ворогами Світлого Ірію та Творця, з властолюбним та жадібним магнатством, шляхтою, їх услужливим та окультним оточенням.

    [​IMG]
    Рис. Шляхта 16-17 століття - носій орденства та окультизму

    Часи 16-17 ст. н. е. – це момент загострення боротьби давнього, світлого, православного руху просвітництва з ідеологіями які базувались на темних окультних ідеях антисвіту. Тієї боротьби яка тривала на просторах планети не одне тисячоліття. Це війни шанувальників Світлого Ірію та Прави з носіями нелюдської, вірусної, окультної ідеології зміїного, драконячого кубла темних сил.

    Світоглядні просвітницькі осередки різних часів (у Артанії у І тис. до н. е.; у Дулібії 1 ст. до н. е. - 9 ст. н. е.; у Росі 10 - 14 ст. н. е.; на Волині та Україні у 15 - 17 ст. н. е.), були вдалими спробами у побудові гармонійного, влаштованного на законах Прави, православного суспільства. Вони - дітища православних Святих Отців, мудреців та носіїв знань закону Прави, зримий результат впливу на суспільство мудрих Рахманів та Аріїв. Такі гармонійні та людяні суспільства можна назвати виявом Вселенської Богократії, прямого керівництва Світлих Сил земним суспільством (через контакт Світлого Ірію зі Святими Отцями).

    Своїм існуванням такі утворення дратували тих, хто зневажав Праву, закони Творця, закони любові та добра, хто уповав на агресію, гордиливість, брехню, жадібність. Тих, хто прагнув привласнення суспільної влади, державних багацтв, рахманських здобутків та бажав перетворити православний народ на кріпаків.

    У запеклій світоглядній боротьбі, противникам рахмано-волхвівської просвітницької системи важливо було отримати доступ до таємниць рахманського та волхвівського устрою, організації їх влади, системи управління. Вороги бажали лиш одного - паразитування за рахунок крадіжок енергії Творця та сакральних знань.

    У 16-17 ст. н. е. зрослий інтерес західних можновладців (папи, королів, магнатів), їх орденських структур, таємних католицьких лож, до слов'янських земель Волині-України, бачимо через появу великої кількості картографічних матеріалів, що виконані західноєвропейськими картографами на їх замовлення, і які охоплюють Центрально-Східну Європу та землі колишньої Роської держави.

    Карти, і це зрозуміло, відтворюють головно магнатську, експансіоністську версію устрою слов'янських земель у 16-17 ст. н. е. Проте, при всій неприязні до рахмано-волхвівської системи замовників карт, картографи вимушені були показувати, звісно у певній мірі, розбудову держави Волині-України, фіксуючи у такий спосіб світоглядні зміни які відбувались на просторах від Західного Бугу до Подоння, від Прип`яті до Причорномор`я, у постординський період.

    [​IMG]
    Рис. Волинь та Поділля, разом Україна на середньовічній карті П. Коронетті

    На середньовічній карті П. Коронетті бачимо, що майже уся територія на схід від історичного свого ядра Волині на Погоринні носить назву - Волинь (Volinia). Частина цієї території, Подніпров`я, Запоріжжя, Лівобережжя Дніпра, зветься Низовою Волинню (Bassa Volinia).

    Землі північного Подністров`я та Південного Бугу на карті Коронетті названі Поділлям (Podolia). Разом з Волинню Поділля є і Україною, або Країною Козаків (Ukraine - Paese de Cosacchj). Ця назва виглядає як додатковою, дублюючою та об'єднуючою, хоча візуально поступається значенням назві Волинь.

    На французькій карті 1700 року землі Волині (Volhonie) тягнуться від Західного Бугу на лівобережжя Дніпра та до Причорномор`я. Разом з Поділлям (Podolie) землі Волині - Україна (Ukraine) та Країна Козаків (Pays de Cosaques). Тут назви Україна та Країна Козаків рівноцінні назві Волинь та Поділля.

    Цікаво те, що назву Волинь на даній карті можна трактувати і як назву Волхонія - країна волхвів, або волхвів-укрів (волхвів - духовних вчителів).

    Прикарпатські землі, що потрапили під орденський та магнатський окультний вплив з заходу найпершими, названі на карті Руссю Красною Польською (Russie Rouge Polonoise).

    [​IMG]
    Рис. Фрагмент французької карти 1700 року: Волинь (від Західного Бугу до Чернігова і Дикого Поля) та Поділля (Подністров'я і Південне Побужжя) - разом Україна, Країна Козаків

    На карті Джовані да Мула, початку 17 ст., окрім Волині (Volinia), яка простягнулась від Прип`яті до Причорномор`я та Сіверського Дінця; Поділля (Podoliа), земель охопивших Північне Придністров`я; Чорної Руси (Russia Negra), чи історичних земель Прикарпаття; з`являється ще одна назва. Це Полісся (Polesia) – землі у верхів`ях річки Прип`ять (нині частина Польщі, Білорусі, Волині).

    Цікавою є карта 1674 р. Ґійома Сансона. Вона теж подає назву Волині як Волхонія.

    Ця карта в багатьох деталях повторює французьку карту 1700р. На ній Волинь (Volhynie) - це землі від Західного Бугу до Подоння і дельти Дніпра; Поділля (Podolie) — землі північного Придністров`я і Побужжя; Чорна Русь (Rossie Noire) — землі Прикарпаття та Холмщини.

    На цій карті Україна – це Країна Козаків, яка об’єднує Волинь та Східне Поділля.

    [​IMG]
    Рис. Карта України (Волині, Поділля) Гійома Сансона 1674 р.

    На карті Сансона, одначе, з`являються і додаткові дані та деталізація. Великі роські чи українські землі на ній поділені на окремі регіони (рalatinat), що є відображенням бажаного магнатством устрою українських земель (в супереч устрою рахманському, роському, українському).

    Можновладці, місцеве магнатство та шляхта, які мали вплив на формування іноземних карт, прагнули відобразити на таких картах свої стратегічні плани, подати їх у якості єдино можливих. Це їх претензії та наміри. Тому правдивість адміністративного поділу на них радше не об'єктивна реальність, а бажання магнатів та шляхти поділити Україну на свій розсуд. Це підтверджується наявністю великого числа інших карт, які суперечать одна одній.

    Особливою є карта Центрально-Східної Європи 17 ст. н. е. Гійома Боплана. Вона, як і карта Ґійома Сансона, враховує лишень магнатсько-шляхетський погляд на українські землі та влаштування їх територій.

    Так Волинь (Volhynia) на даній карті складається з двох регіонів: Volhynia Superior (Верхня Волинь) та Volhynia Inferior (Низова Волинь). Україну (Ukrania) на карті традиційно утворює Волинь разом з Поділлям.

    Територіальними центрами регіонів на карті Боплана показані магнатські осередки. До того ж сама карта не дає уявлення про державні кордини і належність земель. Вона більше заплутує істориків ніж пояснює історичну ситуацію.

    [​IMG]
    Рис. Карта Центрально-Східної Європи середини 17 ст. Гійома Боплана

    Цікавою є інша карта, виконана у 1641 р. картографами групи Сансонів. На відміну від попередніх карт, ця карта не несе подробиць регіонального, магнатського по баченню, устрою земель.

    На карті позначені землі, що входять в Україну 16-17 ст.: Верхня Волинь (Alta Volinia ), Низова Волинь (Bassa Volinia), Верхнє Поділля (Alta Podolia ), Низове Поділля (Bassa Podolia ).

    Разом вони іменуються і Країною Козаків (Vcriania o Paese de Cosacchi).

    Вказані назви накривають майже усі землі які нині входять у межі України ХХІ століття, та не виокремлюють регіони Прикарпаття, Слобожанщини, Причорномор'я. Означена лишень зона Полісся, хоча не зрозуміло чи це назва географічна чи адміністративна.

    [​IMG]
    Рис. Карта Волині-України групи Сансонів 1641 року

    Роблячи висновки, скажемо таке.

    Виконані на замовлення іноземних можновладців, орденських структур, окультного магнатства та шляхти, тих сил, які зазіхали на Українські землі та бажали закріпачення вільного православного люду, які нищили духовну основу українства, рахмано-волхвівську православну систему, власне державу Україну тієї пори, карти України 16-17 ст. н .е. іноземного походження несуть у собі значний суб’єктивний та не український чинник.

    Вони створені на замовлення тих, хто розглядав Волинь-Україну як зону експансії та визиску, як місце створення орденської системи магнатства, де магнати - це очільники-маги окультних осередків, що ділили православні землі на шматки. Такі опирались на військову силу гетьманів (носіїв орденства тевтонського кореня), які силою меча та окультизму мали тримати народ у покорі.

    Проте така замовна суб'єктивність присутня не на усіх іноземних картах і не у всьому.

    Знаходяться серед карт і такі, що несуть цікаву і у великій мірі правдиву інформацію. Такі карти не можливо назвати пророськими чи проукраїнськими, бо вони не відтворюють у деталях роське бачення держави Україна, справжнє та детальне рахмано-волхвівське (українське) влаштування її устрою тієї пори.

    [​IMG]
    Рис. Рахманський устрій України середини 17 ст. (дослідницька карта)

    Проте, втішним є вже те, що виконавці таких карт, знані європейські картографи, не допустили однобокості. У скупих написах на своїх картах вони надали нам цінну інформацію для роздумів.

    Ці картографи звернули увагу на європейську потугу, Волинь. Вони помістили на карти роські назви давнього православного краю Рахманів та волхвів і їх народу - Волинь, Україна, Країна Козаків та інші.

    Це сталось тому, що вони добре знали:

    - що Україна 16-17 ст. н .е. – це Волинь, навколо якої об`єднані інші православні та слов'янські землі, де шанують православний світогляд, високі знання світоустрою та закону Прави;

    - що історична Волинь – це головне ядро рахмано-волхвівської системи, яка поширювала справжні знання закону Прави на усі, колись дулібські та роські землі регіону - Середнє та Нижнє Подніпров'я, Лівобережжя Дніпра, Слобожанщину, Причономор'я, на усе Дике Поле;

    - що Волинь та інші роські землі - це Країна Козаків, Україна, на якій утворена військово-духовна потуга, ядро характерницького вишколу з Волині, Запорізька Січ (Світло Ірію Чисте).

    [​IMG]
    Рис. Козак Мамай - образ духовного воїна-Рахмана

    Тому питання широкого вивчення основ тієї сили, яка спромоглася зберегти на теренах України 15-17 століть тисячолітню світоглядну основу часів Дулібського Союзу та держави Рось, головні рахманські та волхвівські навчальні заклади православної еліти, основоположні світоглядні знання Прави, зуміла захистити віру від зрадливих земляків які переметнулись до зараженої окультизмом і орденством шляхти та магнатства, є нині особливо актуальним.

    Не менш актуальною задачею є отримання картографічних матеріалів тієї пори роського та українського походження. Вповні логічно вважати, що такі матеріали були приховані у часи лихоліть, хоча можливо вони частково понищені і приховані ворогами православ'я та України.

    Складністю є і те, що життя волинського православного рахманства та волхвівства, устрій їх організації, участь у духовному житті усього волинського старшинства, закриті від нас викривленими історичними оцінками тієї доби, нав’язаним нам магнатсько-шляхетським поглядом на історію Волині-України, заїждженими академічними штампами стосовно бачення суспільних процесів у 14-17 століттях, однобокими оцінками діяльності ключових історичних постатей виключно з позиції ворожого до православ'я та України магнатсько-шляхетського окультного табору.

    Розгортання духовних утисків та репресій супроти носіїв роського світогляду у 17-18 ст. н. е., змусило Рахманів та волхвів покинути центральній регіон Роксолані і утаємничити своє перебування у віддалених регіонах Волині та за її кордонами. Незрадливі духовники у 18-19 столітті зазнали численних репресій і для більшості вони ніби розчинились у середовищі українського народу.

    Проте в складних умовах їм вже не вдавалось займатись духовною діяльністю та просвітництвом з огляду на агресивні дії та терор, спочатку Речі Посполитої (до 1795 року), а далі Московії.

    [​IMG]
    Рис. Могили предків 17 ст. кличуть нас знати правду

    Але їх незламність не забута! Як і їх роль хранителів давнього спадку!

    Нині стає відомо, що у 14-15 століттях волинські Рахмани та волхви у непримиренній боротьбі почали будувати оновлену Роську державу, яка спочатку назвали Волинню, а далі Україною. Саме вони поклали на це усі свої духовні та фізичні сили. Грандіозність та стрімкість подій на землях України 17 століття тому доказ.

    Лишень зрадливість тих, хто, спокусившись окультною владою, легким багатством, чужинськими грошима, хто відійшов від православного світогляду і зумисне відірвав суспільство від живильного впливу давніх світоглядних знань і закону Прави, дала змогу ворогам смертельно вразити Українську державність у 17 ст. н. е.

    Активна війна проти роських та українських духовних інституцій, утворення магнатської та окультної промосковської Гетьманщини на частині земель України – це початок так званої Руїни.

    Це час цілеспрямованого викорінення справжніх Рахманських православних духовних основ, які гармонізували життя народу. Це період формування псевдо-державних утворень по одинським-яхівським зразкам, найбільшим серед яких стала Гетьманщина. Це безкінечні війни зажерливої шляхти, яку легко купували оманою всевладдя, облудою імперського по формі та масонського по духу дворянства.

    Процес цей призвів до нищення у 18 ст. н. е. знакового православного символу - Запорізької Січі та давньої православної (артанської, дулібської, роської, козацької, незалежної) церкви.

    [​IMG]
    Рис. Історико-культурний комплекс "Запорізька Січ" нині

    Ослаблення контакту зі Світлим Ірієм та Творцем, втрата правдивих світоглядних знань Прави, стали тяжким ударом та трьохсотлітнім випробовуванням для роського, нині українського, народу. Випробовуванням яке, незважаючи на оновлену державність, продовжується.

    Значення і зміст такого випробовування треба зрозуміти кожній людині, усім хто зветься українцями та православними. Бо таке випробовування завершиться лишень тоді, коли повернемося до світоглядних основ славних предків, до розуміння Вселенської світобудови та закону Прави, до справжньої та рідної православної духовності.

    Тому маємо повчитися у предків, Святих Отців минулого, незрадливих Рахманів та волхвів, терпіння та міцної віри, справжніх знань про Світлий Ірій та Праву.

    Бо предки тисячоліттями несли православний світогляд і світлі знання до нас, щоб передати їх нам як найдорожчий спадок. А через нас і наступним поколінням...

    Дяка їм за це!

    + + +

    Джерело
  3. В ЗМІ та на телебаченні з'явилась інформація, що у місті Рівному мають намір побудувати копію човна давніх вікінгів, який має дивну назву - дракар (човен-дракон, човен-змій). Це для того, щоб на його основі на місцевому озері Басів Кут створити музей під відкритим небом.

    Здавалось би, що це мила ідея з реконструкції атрибутів давнього європейського минулого, яке маємо знати. Але...

    Напрошується питання: чому саме дракар? Чому човен-дракон, на якому скандинавські зайди грабували і приносили смерть багатьом народам Європи? Чому головний військовий атрибут ворогів слов'янства, ідеологія яких (одинізм) стала основою гітлеризму, нацизму, тоталітаризму, а надалі "русского мира", і є давнім знаком темної біди?

    Чому не слов'янська чи козацька чайка? Та чайка, рештки якої знаходять по усім річкам давнього осердя слов'янського світу — історичної Волині? Чому не наше предковічне та світле, українське та православне?

    Вочевидь, хтось виношує таємне бажання відволікти нас від нашого споконвічного, православного, рідного і світлого та намагається розширити палітру засобів гібридної війни елементами окультизму та атрибутами чужинської ідеології. Про це та інше у статті нижче...



    ДРАКАР "ГУНГНІР", АБО КОМУ ПОТРІБНИЙ ЗМІЙ У РІВНОМУ?

    У багатьох українців, в першу чергу рівнян, виникає закономірне запитання: чому човен-дракон вікінгів, або дракар, який завзяті ентузіасти збираються збудувати у Рівному, має незвичну для українців назву "Гунгнір"?

    Що символізує це дивне поняття? Як до такої назви ставитись справжнім українцям?

    [​IMG]

    На фото: Кирило Кожум'яка — символ боротьби українців за світле, українське!

    Про дивну ідею побудови човна-змія, човна-дракона вікінгів, у центрі давніх слов'янських земель, на святих українських теренах історичної Волині, ви можете прочитати тут - Будівництво дракара у Рівному – навіщо?

    Виходячи з того, що організатори самої акції з приводу головних символів дракара, його загадкової назви, нічого не пояснюють, то спробуємо отримати цю інформацію з відкритих джелел інтернету.

    Ось що виходить...

    В одинізмі, як чорній та окультній системі вікінгів, в усіх течіях близьких до нього (наприклад, яхветизмі та ідеології "русского мира"), поняття "Гунгнір" означає — бойовий спис чорного мага Одина, інструмент його чорної сили, головна енергетична зброя для вбивства усіх ворогів.

    А такими ворогами Один вважав світлі народи, включаючи предків слов'ян та українців, яких вбивав, грабував, калічив, гвалтував - Іван Морозенко: Одинізм і яхветизм - антидуховні системи, основа гібридних воєн

    Ворогами він сприймав і конкурентів з власного оточення, які теж поклонялись темним богам антисвіту (Вальгалли) і займались грабежем та розбоями. Гунгнір давав Одину у цьому велику перевагу, як особливо жорстокому нелюду, магу найпотужнішої руйнівної сили.

    Тому висновок очевидний — у Рівному хочуть збудувати човна дракара, який символізує темного змія-дракона (того самого біблейного змія, який спокушав Єву), і планують дати йому чорну назву спису темного мага Одина — Гунгнір, предмету який символізує силу його окультизму та чорної руйнівної магії!

    Хочеться сказати — українці, схаменіться! Що робите?!

    Адже відомо, що у давніх слов'янських та українських традиціях присутня постійна боротьба з темним і зміїним, з брудним і хижим! Боротьба за світле та праводиве, за світлу волю Творця!

    І ця тисячолітня боротьба нашого народу, усіх світлих душею людей, має зрозумілу та давню назву - змієборство!

    [​IMG]

    На фото. Пам'ятник Котигорошко у Києві — пам'ятник змієборству!

    Змієборством проникнена уся духовна боротьба українців минулого!

    Духовне змієборство відтворено у давніх казках (про Котигорошка), у легендах (про Кирила Кожум'яка), у билинах (про Добриню), у народних традиціях!

    Саме через це, потребі повсякчасної боротьби з темним, з чорними духами антисвіту, з адептами темного у миру, наші предки, духовні Отці минулого, вчили з малих літ, щоб подорослішавши, світлі душею люди, мали внутрішню волю протистояти лукавим атакам драконячого та нелюдського!

    Чому ж ми не робимо цього нині? Чому пускаємо у власну хату чорні символи ворожого та антиукраїнського? Ті символи, які є вісниками облуди та духовного падіння!

    Та і чому підносимо на п'єдестал зміїний окультизм та чорну магію?

    Невже духовно осліпли?!

    І ще одне запитання, на яке маємо дати відповідь.

    Будівництво човна-дракара та музею під відкритим небом (скансену) ідея не надто дешева. Вона потребує владних рішень, значних коштів, ресурсів та підтримки ззовні.

    Хто і чому таку здійснює? Кому потрібно, щоб символи змія-дракона, його чорна сила, з’явилися у центрі слов’янських земель?

    Тільки не кажіть, що за цим стоять виключно місцеві ентузіасти.

    Ініціатори, схоже, десь далеко…

    + + +

    По матеріалам з інтернету - Іван Морозенко: Дракар "Гунгнір", або кому потрібний змій у Рівному?
    Коммунарец подобається це.
  4. 0.0.0.jpg
    Нинішній момент в історії характерний тим, що розрив з тоталітарним минулим у України проходить надто болісно та не вповні зрозуміло для загалу.

    Ми досі так і не знаємо які ідеологічні системи минулого, що сформовані на антидуховних принципах, перетворили Україну на країну, яка не відає коренів своїх проблем.

    Тому цікаво знати, як постали ці антидуховні системи? Хто і коли їх сформував? Чи діють вони сьогодні?

    Стаття, що подана нижче — це спроба препарувати тисячолітню історію, намагання побачити джерело темної окультної, антилюдської, антислов'янської, антиукраїнської ідеології. Бо саме вона є підґрунтям німецького нацизму та радянського тоталітаризму, що нині «русский мир».

    Публікація закликає українців бути пильними, особливо стосовно усіляких закордонних ініціатив, непомітного нав’язування нам ідеологічного бруду та чорної атрибутики, з якими тисячоліттями боролись Святі Отці слов’янського минулого. Чому? Читайте нижче...

    ОДІНІЗМ — ТЕМНА ІДЕОЛОГІЯ В ОБГОРТЦІ ІСТОРИЧНОГО РОМАНТИЗМУ

    Після перемоги над гітлерівським нацизмом у Другій Світовій війні, поразки Німеччини та її союзників, усе ж слід визнати, що сам феномен виникнення ідеології гітлерівського нацизму, як і сталінського тоталітаризму, досліджений досить погано і поверхово. Науковці так і не докопались до джерела процесу, зваливши усю відповідальність за світову криваву бійню виключно на фанатичних очільників Третього Рейху. Питається, чому?

    Бо людством втрачена ясність розуміння внутрішньої природи антидуховних феноменів які у минулому стимулювали світові війни, що призвело до вбивства десятків мільйонів мирних землян. Не вивчене і джерело подібних феноменів, причини появи таких на Землі у далекому минулому, на що натякає ціла низка подібних ситуацій на протязі останніх 5-6 тисяч років земної історії.

    Гітлерівський нацизм у цьому списку, за силою своїх наслідків, виявився найбільш руйнівним. У ланцюжку планетарних антидуховних явищ він став глобальною загрозою та проблемою, причини виникнення якої потрібно зрозуміти та оцінити, щоб не допустити подібного у майбутньому.

    [​IMG]

    Фото 1. Чорні ідеології завжди ведуть до кривавих воєн та вбивств

    Вже не раз говорилося про те, що за останні десятки тисяч років діяльність носіїв світлого людського світогляду (даного Творцем), носіїв знань законів Прави, Старотців-Рахманів, неодноразово натрапляла на найжорстокішу протидію адептів темних вчень, шанувальників найагресивнішої та вірусної за природою ідеології антисвіту (https://uamodna.com/articles/viyny-proty-slovyansj... ).

    Варто зазначити, що антисвіт, як духовний вірус, неодноразово здійснював спроби знищення на Землі духовної рахмано-волхвівської системи — системи просвітлення, яка боролась проти проявів хижості, обману, брехні, і яка берегла заповіти Творця. Антисвіт, зусиллями своїх адептів, різноманітних окультистів, орденців, членів темних товариств, військових і державних утворень загарбницького характеру, чинив наругу над усім світлим та праведним на Землі.

    Перипетії планетарної боротьби Старотців-Рахманів і усіх світлих народів з адептами антисвіту описані в багатьох історичних книгах та літописах, включаючи «Біблію» та «Велесову книгу». Остання натякає нам на нові часи, коли антисвіт поставить життя на Землі на грань існування, та коли з'явиться Син Інтри (Син Божий), щоб врятувати людство від руйнівного сценарію.

    Поведінка адептів темного нероздільно пов'язана з головними ідеологічними поняттями антисвіту, які за своєю природою, є прямою протилежністю правилам Прави, бо стимулюють хижу поведінку, брехливість, заздрість, прагнення грабунку, потяг властолюбності, розбою, ініціюють намагання вирішити усі питання виключно застосуванням сили (Сім правил Прави :: «Рівне-Суренж» ).

    Варіацією такої хижої поведінки і є гітлерівський нацизм, який має конкретного ідеологічного батька – одинізм.

    [​IMG]

    Фото 2. Такий вигляд мав носій одинізму — агресивний гот та войовничий вікінг

    Основа одинізму була виплекана в особливих чорно-магічних центрах Середньої Азії у 3 тис. до н. е. Серед таких центрів домінував Асгард, місто, у якому чорна ритуальність сягала самих низів антисвіту і опускалась до рівнів змія-дракона.

    Асгард був заснований на схід від Каспійського моря, у передгір’ях Копетдагу, переселенцями з магічних аккадських (гаккадських, халдейських) центрів Межиріччя, які існували тут у 3-5 тис. до н. е., і звідки чорні маги намагалися ширити свої впливи на усі території Азії.

    У Асгарді був вихований особливий адепт антисвіту, воїн-маг особливої чорної сили, носій надзвичайно руйнівної ритуалістики, який звався Один (Одін, Вотан, Водан).

    Його готували для виконання особливої темної планетарної місії — поширення ідеологій антисвіту на усі землі Європи та Азії і руйнування рахмано-волхвіської (арійської) системи та праведного життя більшості народів які шанували Праву.

    Цим магом та його супутниками (жерцями та численним військом) темні вчення і дух агресії мали бути занесені у різні регіони Європи: до Уралу, на Поволжя і у Прибалтику (у формі яхветизму), а далі у Скандинавію (у формі одинізму).

    Одинський центр на півночі Скандинавії (починаючи з 3 тис. до н.е.) діяв до того часу, до поки його окультисти не закріпились на півночі Західної Європи та суттєво не вплинули на формування войовничої ідеології майбутніх германців та франків.

    [​IMG]

    Фото 3. Шлях Одина у 3 тис. до н. е. та поширення яхветизму та одинізму в Європі

    Побіжно зауважимо, що чорно-магічні одинські місця Скандинавії перед Другою Світовою війною не раз відвідували ідеологи Третього Рейху, які були переконані у допомозі їхнім планам чорних богів антисвіту (Вальгалли).

    Одинські символи (символи антисвіту) та руни (знаки темних духів) стали атрибутикою Третього Рейху, темними емблемами німецького нацизму та фашизму.

    По смерті Одина, зі свого гнізда у Скандинавії, одинізм поширюється по Європі зусиллями нових носіїв – ідеологів з середовища готів, вікінгів, германців, франків. В наступні часи він підхоплюється ідейними послідовниками таких — представниками різних орденських організацій, таємних лож, різних мастей окультистами, магами, а далі, прихильниками тоталітаризму і тероризму.

    І хоча носії одинізму, у тому числі готи Скандинавії та народи з якими змішалися готи на початку 1 тис. н. е., почали сповідувати інші вірування і релігії, чорний дух одинізму не покидав регіон Скандинавії та Західної Європи. Паралельно новітнім віруванням (наприклад християнству) тут існували одинські криваві ритуали, чорна магія, таємне поклоніння Вальгаллі та темним богам антисвіту (наприклад Тору), тривало використання одинських амулетів та символів.

    Діяльність готів тієї пори (1 тис. до н. е. — початок 1 тис. н. е.) можна оцінювати як загальну, європейську по масштабам війну. Готи воювали майже у всіх куточках Європи і були ворогами не тільки слов'ян, але і Римської та Візантійської імперій, гунів та інших народів Європи. Вони множили ідеї одинізму там де вели війни.

    [​IMG]

    Фото 4. Для готів і вікінгів війна, грабіж і насильство, стали способом хижого існування

    Проте саме Скандинавія надалі залишалася головним розплідником ідей одинізму. Уже в 3-1 ст. до н. е. одинізм, зусиллями його магів, через Ютландію (Данію), проникає на південь, в центр Європи, де в німецькому субстракті впливає на появу нового об'єднання – франків (германців).

    На це вказує присутність у франків тих же ознак звіриного стилю у мистецтві, який домінував у їх північних сусідів. У франків, як і у готів, так само превалює ідеологія войовничості, право грубої сили, хижості та загарбництва. Цю войовничість вони принесли до Британських островів, а далі – на схід до Вісли і на південь до Альп (тут вони зустріли опонентів – готів з Причорномор’я).

    Лишень на початку нової ери слов’янські (дулібські) впливи на землі західних та східних оріїв призупиняють рух одинізму у континентальну Європу на декілька століть (https://uamodna.com/articles/taemnyci-istoriyi-ukr... ).

    Проте Скандинавія у 5-8 ст. н. е. підносить Європі черговий одинский удар, який виплескує на континент нових носіїв ідеології одинізму — вікінгів.

    Сьогодні діяльність вікінгів надмірно романтизується і звеличується, захоплюючи необізнаних їх надуманою псевдовеличчю, особливо серед шанувальників історії та реконструкторів.

    Але в реальності вікінги були жорстокими воїнами і вбивцями, грабіжниками і різниками, які не бажали працювати і створювати цінності, а були готові лиш вбивати, грабувати, спустошувати, ґвалтувати, чинити усіляке насильство там де їм хотілося. Боги Вальгалли (антисвіту) їм це вповні дозволяли.

    Арабські літописці 8-11 століть описують вікінгів як примітивних і варварських істот, постійно не митих і смердючих, не здатних мати почуття людськості.

    Ахмад Ібн-Фадлан вказує на вікінгів, як не надто розумних та постійно брудних особин, натомість сильних і статних від природи. Він підкреслює їх неконтрольовану поведінку, грубе і надто примітивне світосприйняття.

    І це цілком правдивий опис носіїв ідеології одинізму — мстивих, жадібних, кривавих та цинічних осіб, найманців і живодерів, які заробляли грабежем та вбивствами.

    [​IMG]

    Фото 5. Для носіїв одинізму життя усіх оточуючих не мало ніякої цінності

    Вікінги у 8-11 ст. н. е. понесли чергову хвилю одинизму в усі куточки Європи, аж до Уралу (там діяли осередки яхветизму – ідеології з якої вийшов одинізм), а також на Близький Схід і в Анатолію (до Візантії та арабів).

    Тут у місцевих владних еліт виникали потреби брутальної сили, жорстокості, безпринципності, які пропонували вікінги, щоб чинити напади та розбій. Останніх же заманювали збагаченням через грабунок у землях небажаних сусідів.

    Походами вікінгів Європою та Близьким Сходом розноситься і супутник одинізму так званий звіриний стиль мистецтва, який з'явився у всіх тих місцях, де воювали вікінги. Поширювалась одиніська темна символіка та усілякі рунічні знаки.

    Поява човнів дракарів (човнів-драконів), зі скульптурами дракона на носі та хвостом змії на кормі, ставали для народів світу знаками біди та війни.

    Не дарма епоха середніх віків у історії Європи носить назву «темних віків». Вповні очевидно, що найголовніша роль для такої невтішної характеристики європейського средньовіччя належить одинізму – варварській та темній ідеології людиноненависництва, жорстокості та грабежу.

    [​IMG]

    Фото 6. Голова змія-дракона на дракарі – бойовому човні вікінгів (дракар – символ змія-дракона)

    «Темні віки» — це ціла епоха воєн по усій Європі, яка супроводжувалась епідеміями, падінням моралі та людяності. Це своєрідна світова війна, яка розтягнулась на декілька довгих і похмурих століть.

    Від такого кривавого та темного минулого Європа стала відходити не раніше епохи Відродження, хоча і після цього прояви одинізму нікуди не зникли. Вони набрали «цивілізованіших» форм та були перенесені європейцями на інші континенти де набирав сили колоніалізм.

    Їх несли різні орденські структури та ложі, таємні магічні товариства, стимулюючи розвиток рабства та кріпацтва, надихаючи війни за новий переділ Європи та світу.

    Ці прояви отримали різні назви, такі як — візантизм, колоніалізм, тоталітаризм, імперськість. Частина адептів та носіїв таких перебралась на інші континенти планети, несучи з собою чорний дух одинізму, темні поняття Вальгалли.

    Очевидно, що колоніалізм, шляхом захоплення територій та населення інших континентів, застосовуючи методи насильства, жорстокої експлуатації стосовно місцевого населення (Азії, Америки, Африки, Австралії), багато в чому повторював досвід готів і вікінгів, але з використанням нових винаходів та досконалішої зброї (техніки, гармат, гвинтівок).

    Світові війни у 20 столітті — це остання велика спроба вирвати шматок награбованого у тих, хто награбував більше, з боку менш спритних (німців, італійців, японців). По суті і по формі — це прояв неоодинізму та неояхветизму, які прикрились націоналістичними і шовіністичними гаслами. Це бенкет старої ідеології у новому вбранні – масці нацизму, фашизму, тоталітаризму.

    [​IMG]

    Фото 7. Жертви німецького нацизму і його одинської ідеології у ХХ столітті

    Німецький нацизм та фашизм 30-х років ХХ століття не став навіть приховувати свого прямого зв'язку з одинізмом. Більш того, він возвеличив і обожнив одинізм. А для закріплення і посилення принципів ідеології насильства та грабунку, його адепти створили особливу імперську структуру – дослідницький інститут СС «Аненербе».

    Свій початок "Аненербе" бере від містичних, чорно-магічних німецьких організацій "Германенорден", "Туле" та "Вріль", які були охоплені романтичною ідеєю реанімації скандинавського, готсько-вікінгівського одінізму. Ці чорно-магічні утворення початку ХХ століття і стали "трьома китами" націонал-соціалістичної ідеології Німеччини.

    Вищі діячі Третього Рейху та керівники СС ще до початку Другої Світової війни неодноразово відвідували одинські ритуальні центри в Скандинавії. Вони спішно створювали нові окультні та магічні центри одинського спрямування у самій Німеччині. Для чого використовували різні замки та історичні споруди (такі як Вевельсбург).

    У таких центрах вони намагались відтворити нове «братство» одиністів (псевдоарійців) та прививали прийнятим в орден СС головні одинські «чесноти» — віру у грубу силу та магічне служіння антисвіту і його богам: Тору, Одину і т. п. (https://uamodna.com/articles/ariyi-nayvyschi-duhov... ).

    Вони виховували у залучених в орден безжалісність до людського і світлого, всіляко возвеличуючи культ фюрера та ідеалізуючи власну смерть заради долучення душі до Вальгалли.

    Саме офіцери СС мали стати новими берсерками (ідеологічно вірними вбивцями, справжніми носіями одинської ідеології) які до останнього свого дня зобов’язувались виконувати темні клятви і нести чорний дух одинізму.

    [​IMG]

    Фото 8. Масові вбивства людей невіддільні від темних понять одинізму та яхветизму

    Але ідеї одинізму (як і яхветизму у формі тоталітаризму) не були остаточно та безповоротно стерті з лиця Землі після завершення Другої Світової війни. Цьому завадила нова війна, так звана "холодна", у ході якої злобливість та ненависть набули особливого, всепланетарного масштабу, а ядерна зброя, як спосіб шантажу, давала змогу ворогуючим сторонам десятки разів знищити усе живе на Землі.

    У другій половині ХХ століття магія одинізму та яхветизму стала у нагоді усіх мастей реваншистам, тоталітаристам, окультистам та носіям ідеї світового панування. Нетерпимість та зажерливість швидко здобрили ґрунт регіональних та локальних конфліктів, стимулюючи світовий тероризм та ідеологію гібридних воєн.

    Україна пізнала їх вплив на собі уже у ХХІ столітті, отримавши удар в спину від свого сусіда, де суспільство давно хворіє ідеями яхветизму і досить схвально ставиться до усього того, що здавна практикував близький до яхветизму одинізм, називаючи жорстокіть та нелюдяність відвагою та мужністю.

    Свою політичну, ідеологічну та військову агресію цей сусід прикрив історичною та псевдоромантичною назвою – «русский мир» (https://uamodna.com/articles/davnjorusjki-litopysy... ).

    Сьогодні носії одинізму та яхветизму і на далі прагнуть покладатися на хитрощі та обман, на силу та підступність, на провокації та насильство, створюючи атмосферу непорозуміння, злобливості, інформаційного тиску, суцільної дезінформації, закриваючи перед людьми правду законів Творця.

    Явними чи прихованими одиністами життя більшості людей на планеті не вважається цінністю. Воно, це життя, стає розмінною монетою у їх злобливих суперечках, в боротьбі за території та природні ресурси, у змаганнях за присвоєння чужого. І не важливо у який спосіб: чи то силою зброї, чи то голодом і грабежем ресурсів, чи то брехнею та обманом.

    [​IMG]

    Фото 9. Результат дії ідеології «русского мира» – неправедна смерть на кавказькій війні

    Старотці-Рахмани вчили наших предків, давніх слов'ян та українців, що жити в Праві, відати Праву, славити Праву – означає бути справжніми православними, щирими дітьми Творця та Світлого Ірію.

    Саме тому життя по Праві у наших предків вимагало життєвої мудрості, взаєморозуміння, внутрішніх духовних зусиль, любові до близьких та друзів, до сусідніх народів, які цінували чесність, любов та мирне небо.

    Хто розумів і приймав це рахманське та православне вчення, хто відчував потребу у чистому житті, той і ставав слов'янином насправді (https://uamodna.com/articles/prava-yava-nava-yak-o... ).

    Тому світ давнього слов'янства та українства — це в першу чергу союз вільних і мудрих народів, скріплений вірою в силу Творця, об’єднаний розумінням мудрості законів Прави та Світлого Ірію. Адже така віра дає справжню дружбу духовно світлих людей, спільне сусідське життя без докорів і бруду, без вимог та загроз, без брехні та підступності.

    Тоді братні народи насправді щирі сусіди, які не здатні підняти руку на світлого душею друга, того, хто очистився від одинскої та яхветичної чорної злоби, від спокуси і заздрощів, від бажання панувати та гнобити.

    Ось чому одинізм і яхветизм – це тисячолітні вороги всього слов'янського, доброго і розумного, праведного і щедрого!

    [​IMG]

    Фото 10. Українці завжди бажали усім світлим народам щастя, любові та добра!

    Нині одинізм та лукавий яхветизм, зумисно ховаються в обгортках історичного романтизму, релігійного та світоглядного невігластва. Силами своїх адептів вони маніпулюють пристрасністю багатьох людей до історичних реконструкцій, розпалюючи цікавість до відтворення чогось незнаного (https://uamodna.com/articles/psevdoslovyanizm-ta-s... ).

    Не обізнаних з окультизмом вони спокусливо заманюють повторювати давні зразки одиніської та яхветичної культури з зображення та знаки які ті не здатні свідомо оцінити. У той же час ідеологи одинізму і яхветизму приховують справжнє значення магічних символів, прикриваючись посиланнями на традицію та культурну європейську та світову спадщину.

    Але яку традицію? Яку спадщину? Світлу чи темну? Ту яка породила гітлеризм та німецький нацизм? Ту, яка привела у Крим та на Донбас підступного ворога?

    Зрозуміло, що головна мета прихильників одинізму та яхветизму привчити нас сприймати незрозумілі знаки на історичних відтвореннях як свої. Адже ці символи, усілякі різблення драконів, зображення богів Вальгалли, графіка одінських та яхветичних рун, приносять у наше життя реальний вплив темних сил та темних духів. Бо це мітки темного, його вінка у наш мир!

    Відтворюючи їх, ми пускаємо на свою землю, у свій дім, до своїх душ, руйнівних чорних потвор!

    Тому не дивно, що під їх впливом добрі та світлі люди втрачають розум і поволі стають готові чинити не добре, а надалі і зле.

    Хіба не знаємо як це сталось у Німеччині у 30-ті роки ХХ століття? Хіба не бачимо як під впливом яхветизму з’явився «русский мир» у сусідів?

    То чому бавимося підкинутим чужим і злим? Тим злим, яке руйнує наше споконвічне, світле, православне і дароване предками?

    Невже знову хочемо закликати біду у нашу українську хату?

    Українці, шануйте праведне та своє!

    Любіть українське!

    + + +

    По матеріалах з інтернету — Одинізм і яхветизм - антидуховні системи, основа гібридних воєн — Последние новости Украины и мира vremya.eu
  5. [​IMG] Проблеми які виникли у Рівному з захистом культурно-історичної спадщини обласного центру, а до такої по законам України відносяться об'єкти архітектури і історії, археології і містобудування, ландшафтної архітектури та архітектури скверів, визначних історичних місць та пам'ятників минулого, не є унікальними для України. З такими проблемами стикаються майже усі історичні міста та містечка держави, які, згідно законодавства України, мають мати у складі генерального плану так званий історико-архітектурний опорний план. Це міжнародна і європейська практика, це вимоги цивілізованного суспільства!

    Історико-архітектурний опорний план, з одного боку, є актуальним реєстром виявлених та підтверджених офіційними документами об'єктів культурної спадщини населенного пункту. З іншого боку, він містить механізми регулювання забудови у місцях скупчення історичних об'єктів які виділені у історичний ареал. Такі параметри, як необхідність попередніх археологічних досліджень, обмеження висоти та характеру забудови, збереження масштабу і характеру забудови, і є визначеними законом методами регулювання будівельних процесів.

    Проте історико-архітектурні опорні плани в Україні стали кісткою в горлі будівельно-інвестиційних компаніям, які заради зиску готові будувать що завгодно, де завгодно, і скільки завгодно. Головне щоб вище, швидше і масштабніше! Про приклади будівельного вандалізму і нищення українського історичного минулого волають громади Києва, Харкова, Львова, Луцька та інших міст України. Проте порушення законів України місцева влада не осуджує і не зупиняє. Питається чому?

    Схоже нині відстоювати своє минуле має Рівне.

    Нижче подана стаття, яка звучить як відповідь на матеріал, який стосується містобудівної ради у Рівному, на якій історико-архітектурному опорному плану міста було проголошено чергову війну. Відчуйте атмосферу боротьби з українською минульщиною!



    ЧОМУ У РІВНОМУ ВОЮЮТЬ ПРОТИ ПРИЙНЯТТЯ ІСТОРИКО-ОПОРНОГО ПЛАНУ?

    Переглянувши матеріал Миколи Кульчинського, на сайті РАДІОТРЕК про події на так званій містобудівній раді у м. Рівному, стосовно багатостраждального історико-опорного плану, хочеться спитати, хто замовив оцю дику маячню, яку пише автор?

    ( Древнє місто Сонця та як зберегти здоровий глузд у Рівному (ФОТО/ВІДЕО) )

    [​IMG]

    1. Бо історико-опорний план м. Рівного немає ніякого стосунку до книги В. Дем'янова!

    Статус історичного міста Рівне отримало ще у 2001 році, задовго до появи книги Дем'янова (2006-2007 роки).

    Такий статус ініціювали рівненські історики, діячі культури та місцева влада.

    І він, цей статус, дається державою не усім містам, а тільки дійсно історичним...

    2. А тепер по суті...

    За законом м. Рівне має мати історико-опорний план!

    Будь-який історико-опорний план, який виконаний згідно діючого законодавства України, надалі є обов'язковим документом для історичного міста.

    Поважні львівські фахівці сформували його на основі даних від офіційних державних органів та установ, на основі офіційних історичних довідок, відповідно до пам'ятнико-охоронного законодавства України (таке законодавство діє у більшості країн Європи!).

    Чому ж 18 років підряд у Рівному ігноруються закони України і ніхто не несе відповідальності за це?

    Кому це вигідно?

    3. Автор матеріалу вводить громадськість Рівного в блуд, коли говорить про неможливість, з моменту прийняття документу у дію, щось будувати у регулятивних зонах!

    Це не правда!

    Історико-опорний план не забороняє усе підряд. Він своїми обмеженнями направлений на збереження масштабності (як у європейських містах), характеру та стилістики забудови (як у інших історичних містах України), усіх пам'ятних місць які звуться культурною спадщиною.

    Так є в усьому світі, так має бути у нас!

    Звідси, історико-опорний план застерігає від будівельної вакханалії, від ігнорування інтересів громади, інтересів суспільства та країни!

    Але когось ця вакханалія вабить! Вакханалія ручного "управління"!

    Саме у намаганні зберегти ручне управління (незаконну будівельну вакханалію) ховається розгадка того базару, який створили розробникам проекту крикливі гості засідання, які волали про що завгодно, тільки не про справу.

    Напевно так було вигідно керівництву містобудівної ради та закулісному будівельному лоббі. Бо мета схоже одна — черговий раз зірвати появу в місті важливого документу.

    Відсутність історико-опорного плану — це подальша незаконна можливість будівництва будь-чого у переущільненому центрі міста, незаконна можливість зведення будівель на історичних місцях поза вимог генерального плану, з однією метою — отримання надприбутків.

    А те, що при цьому місто стає не комфортним, позбавленим масштабного середовища, позбавленим нормативних соціальних зручностей, будівельне лоббі не цікавить! Бо бабло усе перемагає!

    Сприяють збереженню будівельної вакханалії і не фахові журналісти, які готові поступитись інтересами громади заради своєї вигоди.

    Хіба це не очевидно?

    [​IMG]

    + + +

    По матеріалам з інтернету - Будівництво: Рівне воює з власною історією? — Последние новости Украины и мира vremya.eu
    Коммунарец подобається це.
  6. З цілком достовірних джерел близьких до Міністерства підземних справ держави Моксель, з кіл близьких до радників її великого царя Пу Піна, патріотам України стало відомо, що у Рівному з’явилось відділення підступної секти – «Коло брехунів»!

    [​IMG]

    Ця небезпечна секта в усьому світі десятками років маскується під журналістів і намагається впливати на суспільну думку шляхом поширення «найправдивіших» матеріалів з всесвітньої мережі ОБС (одна баба сказала), видаючи їх за журналістику. Адепти секти проникли в усі засоби інформації і множать свої безальтернативні матеріали з надзвичайною швидкістю, повсякчас черпаючи їх з вузлових точок мережі ОБС.

    З кіл наближених до керівництва Рівненського відділку секти та від тих диваків, які відмовляються входити у «Коло брехунів», надходить інформація – сектанти обожнюють зелені папірці та осіб, які намагаються їм ці папірці вручити за виконання якихось, потрібних їм, інформаційних послуг.

    Тому якщо у вас виникли політичні, бізнесові, сімейні чи особисті проблеми, чи ви сумніваєтесь у який спосіб зрадити Батьківщину, проте маєте зелені папірці – ви клієнт секти! Якщо у вас таких папірців немає, то як кажуть знавці сектантства, варто звернутись в Міністерство підземних справ Мокселя з відповідним проханням, через мережу його агентів в Україні.

    [​IMG]


    З неперевірених джерел відомо, що сектанти крутяться у прес-центрах і редакціях ЗМІ, де проводять свої дивні ритуали – одностороннє та нахабне навіювання читачам, глядачам та слухачам замовленого.

    Говорять, що у них є герб на якому зображена: чи то людина з мікрофоном, чи то мавпа з гранатою, яка символізує силу четвертої влади.

    Як кажуть знані міжнародні психологи, впізнати сектантів з «Кола брехунів» серед журналістів не складає особливих труднощів, бо їх видає наступне:

    • замовну інформацію вони миттєво кидають в інтернет, без перевірки достовірності, без аргументів, без мінімального пошуку правди;
    • надто люблять смажене, особливо брехню, плітки, неймовірні новини з системи ОБС, бо такий товар добре продається;
    • вони уникають поміркованості і поваги до чужого достоїнства, бо вважають - публіка з’їсть усе, що вони їй підсунули (опоненти ж швидко відповісти не зможуть!);
    • паритетність думок вважають старомодним моралізуванням, яке полишає журналістику бізнесової живості (продажності);
    [​IMG]

    Українські патріоти говорять, що Міністерство підземних справ Мокселя дуже задоволене роботою відділку секти «Коло брехунів» у Рівному. Воно вважає таку роботу прикладом для поширення по усій Україні! До того ж українських журналістів і громадських діячів незгодних з такими оцінками, Міністерство виловлює і направляє на стажування за полярне коло своєї країни, у спеціальні тренувальні заклади, щоб вони остаточно зрозуміли могутність та велич Мокселя.

    Міністерство підземних справ сусідньої країни хоче поширити практику стажування на усю Україну, через що досвід «Кола брехунів» у Рівному воно готово ставити у приклад журналістам усієї Європи та Азії.

    Міністерство наполягає – у журналістиці головне гроші! Тому не думай, що верзеш! Поширюй те, що замовили! Обожнюй зелені папірці та накопичуй їх у будь-який доступний спосіб! Бо ціль визначає засоби! «Зелене братство» з тобою!

    [​IMG]

    І під кінець.

    Українці, а ви як думаєте, чи взагалі існує така секта? І чи серед журналістського корпусу України є сектантські осередки «зеленого братства»?

    Також цікаво знати, що з приводу виконання норм журналістської етики у середовищі засобів масової інформації думають порядні та патріотичні журналісти у Рівному? Чи зможуть вони змінити ситуацію у Рівненських ЗМІ на краще? Як гадаєте?


    По матеріалам з інтернету