Відірватись від землі Віра в сон, що ходить поміж нами. Про любов, шалену до нестями, Яку показують в кіно, Коли звучить сумна мелодія. Марафон, літають дні за днями, Знов і знов, усе життя і прямо. Та тільки хочеться не рвати струни, Як болить душа моя. І мати силу Приспів: Відірватись від землі, Під крилом авіаліній. І летіти в небеса, І щоб ніхто не бачив. Відірватись від землі, Тільки я і небо синє. В тебе сльози на очах, Це ти від щастя плачеш. За вікном лежить земля в тумані. Знаю вдома не спить моє кохання, І зачаровано шукає в небі, Де ж летить його мала. Віра в сон, що треба далі жити, Про любов, де ми щасливі діти, І знову хочеться не рвати струни, Як болить душа моя. І мати силу
Только потому что кто-то не любит тебя так, как тебе хочется, не значит, что он не любит тебя всей душой. ( Габриэль Гарсиа Маркес )
Зима - это розовые щечки, лыжи и коньки, горячий глинтвейн и Альпы, мандарины, шоколад и Бехеровка, бабушкины носочки и варежки, снеговики и снежки..... Как же можно не любить все это ?!
"ЖИВИ!" - сказала мне Жизнь. "Люби!" - нежно обняла Любовь. "Дари!" - улыбнулось Счастье. "Верь и Иди!" - простучало Сердце. "Решай!" - подмигнула мне Мудрость. ... ..."Попробуй..." - шепнула Мечта. Нежность закрыла глаза, Разум поддался Мечте... Опыт с улыбкой дорогу открыл, И Гордость с Причиной возразить не смогли... "Пробуй!" - опять прошептала Мечта. "БУДЬ!" - сказала и засмеялась Судьба, Поцелуем своим Наградила меня, И в подарок... Удачу дала! ____________________________________