ЧОМУ МИ ПРАВОСЛАВНІ ЧАСТИНА 6

Published by Nagorny in the blog Блог Nagorny. Перегляди: 33


Православний календар


На Першому Вселенському Соборі було встановлено канонічне правило, згідно з яким Православний Великдень ніколи не повинен збігатися з іудейською Пасхою. Тоді ж був складений Символ Віри і визначено порядок святкування Великодня.

В XVI столітті, в 1572 році, папа Григорій XIII організував спеціальну комісію. Вона працювала десять років і була проведена реформа календаря і створений так званий григоріанський календар.

Вчені того часу, перш за все, італійські, вирахували, що похибки, які дає класичний юліанський рік, приведуть до того, що через кілька тисяч років Великдень виявиться не навесні, а влітку. А ще через кілька десятків тисяч років він відбудеться восени, і тим самим будуть порушені якісь принципи. Комісія, яка після досить тривалих суперечок прийшла до висновку, що потрібно проводити реформу саме пасхалії, і заради реформи Пасхалії був реформований юліанський календар. У нього були введені поправки, які роблять рік трохи коротшим.

В слід за цим в Константинополі при патріархові Єремії II в 1583 році зібрався Православний Собор який зазначив: «Хто не дотримується звичаїв Церкви, як наказали сім Святих Вселенських Соборів про Святий Великодень і місяцеслів, хто з безбожними астрономами протидіє визначенням Святих Соборів і хоче їх змінити і послабити. Тим нехай буде прокляття, буде відлучений від Церкви Христової. Ви ж, православні і благочестиві християни перебувайте в тому, в чому навчилися, в чому народилися і виховалися, і коли виникне необхідність - і саму кров вашу пролийте, щоб зберегти Святих Отці віру і сповідування».

Постанови Собору, що відбувся в 1583 році в Константинополі, ніким ніколи не були скасовані, і під страшні його погрози і анафеми підпадають всі, хто бажає визнавати григоріанський календар.


«Ніхто в Церкві - ні патріарх, ні священик, ні мирянин не повинен вводити що-небудь нове, таке, що суперечить Святому Письму Старого і Нового Завітів і Переданню писаному і неписаному». Преподобний Серафим Саровський.


Довіра це означає - вірити, якщо ми будемо вірити католикам, які часто вводять до християнського життя нові помилкові зміни і вчення, змінюють навіть Закон Божий, то ми відповідно втратимо довіру до своєї Церкви. Чого домагається Римська Церква, щоб православні визнали верховенство над ними Папа Римського і визнати його, як намісника Бога на землі, і який згідно з догматом Католицької Церкви являється вчителем всіх християн:

«Папа може змінити божественні закони, так як він наділений не людською, а божественною силою». Католицька енциклопедія за 1913 рік (Т. 6. стр. 48).

На Першому Ватиканському (католицькому) соборі, що проходив в Римі в 1869 - 1870 роках, був прийнятий догмат про непогрішимість Папи римського і про те, що його авторитет стоїть вище Слова Божого - Біблії. Це було підтверджено Другим Ватиканським собором (1962 - 1965 рр.).

В католицькому катехизмі написано: «Папа Римський є найпершим єпископом усього світу; він є намісником Христа на Землі; він керує усією Христовою Церквою; він є отцем усього світу; він є пастирем усіх християн; понад Ним, понад папою римським, немає в усьому світі нікого першого між людьми, нікого старшого».

Тому римська Церква без вагань змінює і Заповіді Божі. Друга заповідь, яка говорить: «Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і що у воді нижче землі; не поклоняйся їм і не служи їм». (Вихід 20, 4-6), змінена на: «Не взивай марно Імені Господа Бога твого.». - Католицький катехизм.

Заповіді спрощені і переставлені, деякі перекручені, а десята заповідь розділена на дві, щоб зберегти загальне число заповідей.

Ось текст зі Святого Письма:

1 Господь, Бог твій, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства; нехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм.
2 Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і що у воді нижче землі; не поклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель, що карає дітей за провину батьків до третього і четвертого роду тих, які ненавидять Мене, і творить милість до тисячі родів тим, що люблять Мене і дотримуються заповідей Моїх.
3 Не вимовляй імені Господа, Бога твого, марно, тому що Господь не залишить без покарання того, хто промовляє ім’я Його марно.
4 Пам’ятай день суботній, щоб святити його; шість днів працюй і виконуй [у них] усякі справи твої, а день сьомий – субота Господу, Богу твоєму: не роби в цей день ніякої справи ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій, ні рабиня твоя, ні [віл твій, ні осел твій, ні всяка] худоба твоя, ні прибулець, який в оселях твоїх; бо за шість днів створив Господь небо і землю, море й усе, що в них, а на день сьомий спочив; тому благословив Господь день суботній і освятив його.
5 Шануй батька твого і матір твою, [щоб тобі було добре і] щоб продовжилися дні твої на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі.
6 Не вбивай.
7 Не перелюбствуй.
8 Не кради.
9 Не говори неправдивого свідчення на ближнього твого.
10 Не бажай дому ближнього твого; не бажай дружини ближнього твого, [ні поля його,] ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, [ні всякої худоби його,] нічого, що у ближнього твого.
(Вихід 20,1-17).


А ось витяг з католицького народного катехизму надрукований видавництвом «Місіонер».
Я Господь Бог твій, що вивів тебе із землі єгипетської, з дому неволі.
1. Не знай інших богів окрім Мене.
2. Не взивай марно Імені Господа Бога твого.
3. Пам'ятай день святий святкувати.
4. Шануй отця твого і матір твою, то добре тобі буде і довго будеш
жити на землі.
5. Не убий.
6. Не чужолож.
7. Не кради.
8. Не свідчи ложно на ближнього свого.
9. Не пожадай жони ближнього свого.
10.Не пожадай ніякого добра, що є власністю ближнього твого.
Підписано до друку 10.06.97.
Франц Шпіраго
Змінений також у них догмат про Духа Святого. В Євангелії від Іоана 15/26 Спаситель свідчить: «Дух Святий, Котрий від Отця сходить». Вони через вимогу короля Карла Великого змінили текст «Символу віри», записавши «Що від Отця і Сина сходить».
Також католиками був введене помилкове вчення про індульгенцію. Людина купивши папірець з печаткою Папи, звільнялась від минулих і майбутніх гріхів.

Можна ще навести багато прикладів з історії їхньої церкви, які свідчать відхилення не тільки від Закону Божого, але й від християнства взагалі, такі як інквізиція, спалення людей живими.

Для православ'я григоріанський календар зовсім непридатний, тому що пасхалія григоріанського календаря зазначена так, що Пасха в деякі роки в ньому співпадає з іудейською. Юліанський же календар виконує роль організатора літургійного життя, і ось в цьому своєму значенні календар вже вріс, вбрався в церковну традицію настільки міцно, що будь-які спроби його звідти вилучити обов'язково призводять до дуже серйозних порушень, до того, що образливо для людей, які звикли до цієї літургійної традиції. А літургійна традиція означає для християн набагато більше, ніж просто якийсь ритуал.

Провести календарну реформу в Церкві намагалися зробити не раз. Ті обставини, при яких вводився новий стиль і новий календар, виглядають вкрай підозрілими, якщо не сказати більше. Тому що на Балканах, в Греції, в Румунії, в Константинополі новий календар люто проштовхували прихильниками масонів.

Константинопольський Мелетій IV, скликавши в 1923 році в Константинополі нараду Православних Церков, мав зв'язок з міжнародним масонством, за свідченням деяких церковних істориків. Три східних патріарха суворо засудили цей незаконний, який назвав себе «Всеправославний» конгрес і відмовилися взяти в ньому участь.

У тому ж 1923 році, в Радянському Союзі було прийнято рішення перейти на новий (григоріанський) стиль. Але віруючі люди продовжували відзначати свята за юліанським календарем і не відвідували храми в святкові дні по-новому. Григоріанський стиль в народі не прижився. Незважаючи на примус більшовиків, Церква зберегла досі свій календар і тим самим Церковне Передання. Теж ми спостерігаємо і 2018 році, 25 грудня пройшов як звичайний день, працювали ринки і магазини, люди займалися звичайними своїми справами. Святкувати два рази Різдво в році означає роздвоюватися в вірі, не тримаючись визначеності люди втрачають особливість і цінність цього свята.

Що таке християнська Пасха? - Це спогад про Воскресіння Спасителя, а не сезонне свято. Воно ніякого відношення не має до астрономічних циклів.
Досить аргументовано і дотепно про це писав митрополит Інокентій Пекінський.

Лист митрополита Інокентія Пекінського всім вірним чадам Церкві Христової, дотримуючи Православного Календаря та Передання Святої Вселенської Церкви. (скорочено)

Нами отримано скорботні новини про те, наскільки жорстокі гоніння зазнають ті, що непорушно тримаються переказів Святої Церкви Православної від неправдивої братії, яка під захистом цивільної влади зневажає Божественні закони і глумиться над ними. Видаючи себе за мудреців і просвітителів, ці вовки в овечих шкурах насмілилися, зневаживши страх Божий, взятися за виправлення законів Церкви Христової; засліплені димним затуманенням світу цього, вони вважають себе вище Апостолів і святих Отців Церкви, вустами яких віщав Сам Господь. Але приборкав Бог всю мудрість їх. Вони навіть не знають, про що говорять, і не розуміють того, що хочуть виправляти. І за реформу календаря взялися вони, не відаючи, що творять. Вони стверджують, що наш Православний Календар далеко відступив від істини астрономічної, а тому давно пора перейти на календар григоріанський, визнаний вченими правильним і прийнятий всім боговідступним світом.

Важко сказати, брешуть вони, намагаючись ввести в оману малих сих в вірі, або ж в невіданні повторюють чужу брехня. Але хто розумів би ясно, що ні в одному з їхніх тверджень немає і сліду правди. Вони кажуть, що православний календар на 13 днів відстав від істинного календаря, чому рівнодення припадає на 8 березня, тоді як святі Отці Першого Вселенського Собору постановили назавжди вважати його 21 березня, що нібито і виправлено григоріанським календарем. Довести цього вони, однак, не можуть.

Не більше обґрунтовано та ствердження їх, ніби григоріанський календар правильний. Астрономи давно вже довели, що абсолютно правильний календар скласти взагалі неможливо. А григоріанський календар при цьому ще й так незручний, що вчені всього світу вже піднімають питання про заміну його. Багато з них визнали наш православний календар настільки простим і зручним, що висловлювалися за повернення до нього: Ньюкомб, Болотов та інші. Безпідставні і твердження реформаторів, ніби введення григоріанського календаря було викликано необхідністю виправлення календаря юліанського. Метою введення його було лише бажання єзуїтів, що набули до кінця XVI століття величезного впливу в католицькій церкві, остаточно порвати з візантійською спадщиною Святих Отців і Православним Сходом так, щоб навіть свята святкувати в різний час.

Твердо будемо пам'ятати, що нас змушують триматися православного календаря саме ті ж причини, які спонукали святих Апостолів і Отців Антіохійського Собору і зробили постанови про святкування Великодня, бо якщо ми підемо календарем григоріанським, то нам доведеться частенько святкувати наш Великдень до паски іудейської, часом і в один день з іудеями і з масонами, від чого нехай береже нас Господь. Мало цього, з переходом на новий стиль весь лад життя церковної буде порушений. Так, наприклад, в 1929 року зовсім зник би Петрів піст. За новим стилем 29 червня падає на суботу перед неділею Всіх Святих, - та й інші пости скоротяться. Все це прийнятне для неправдивої братії, так чому б їм разом з календарем католицьким чи не ввести і постів католицьких, і в святу Чотиридесятницю втішатись сирами і яйцями? Ми не перешкоджаємо реформаторам вводити у себе новий стиль. Нехай вони роблять, як хочуть. Нехай скасовують пости, святкують Великдень з іудеями, нехай порушують Божественні канони. Бог їм суддя!

Але навіщо вони намагаються і нас зробити співучасниками їх беззаконь і жорстокими гоніннями примушують нас відректися від переданих нам Отцями звичаїв, які не суперечать ні Святому Письму, ні Переданню? Жила ж вся Церква до 1583 р юліанським календарем і нікому це не заважало, чому ж тепер раптом стало заважати?

Та до того ж, строго кажучи, в основі нашого православного календаря лежить зовсім не юліанський і навіть не місячний календар, а тижневий відлік часу, що ясно бачимо з наших богослужбових книгах, де рахунок ведеться потижнево. З самого створення світу ми закінчуємо свої справи в шостий день, а сьомий день присвячуємо Богу. Нині і багато цивілізованих країн залишили місячний рахунок часу і всі розрахунки проводять потижнево. Не маючи ніяких доказів на користь реформи, реформатори насильством хочуть нас змусити повірити їх суєтному мудруванню і їхнім доводам на захист нового стилю. Вони тиснуть на те, що юліанський календар науково не так точний, як календар григоріанський. Але нехай буде їм відомо, що не личить православним в церковному житті керуватися не благодаттю, а наукою.

Але даремно ми будемо намагатися переконати впертих реформаторів. Якби ми привели і ще більш вагомі заперечення проти їх реформи, вони все-таки не почують слова правди. Так і повинно бути, бо вони тільки личину наділи на себе любові і ревнощів про благо Церкви. Насправді, ж вони керуються зовсім іншими, далеко не релігійними цілями, виконуючи веління тих, котрі вже багато століть підривають основу Церкви Христової. Не григоріанський календар важливо їм ввести, а скасувати наш православний календар і ввести цим розлад і смуту в середовище віруючих, зробити розкол і погасити братню любов. Вони підняли п'яту свою на всі наші звичаї церковні, Отцями передані, старовиною освячені, бо добре знають слуги князя світу цього, що саме звичаями і міцна наша Православна Церква. Відмінно знають вони, що святі й премудрі Божественні канони і що непоборну стіною захищають вони Святу Церкву від тлінного духу світу цього, від тих, хто взяв печатку антихриста; тому і докладають вони усіх зусиль, щоб скасувати канони, бо після цього Свята Церква залишиться без годувальника і зробиться грою вітрів світу цього. Невпинно і наполегливо підривали вороги Христові фундаменти Святий Його Церкви, щоб на її місці поставити іншу церкву, святилище божевільного людства, храм масонський, капище сатани.

А відтак хай не подумає ніхто, ніби ми сперечаємося заради часів, місяців і днів, і терпимо позбавлення і гоніння заради повень і рівнодення. Ми стоїмо за Церкву Святу, Її захищаємо від сил пекельних, повсталих на неї. Знають вороги Христові, яке величезне значення мають для життя нації і Церкви свята і пости в певний, для всіх обов'язковий час, знають вони, що це найсильніше скріплення для нації, держави, а тим більше для Церкви.

Та не спокусить нас тому, хто лестощами, ніби ми боремося з вітром! Ні, Господь сподобив нас воювати за Святу Церкву і страждати за ім'я Його. Честь і хвала тому, хто прийняв гоніння і позбавлення, вічна слава удостоєним від Господа вінця мученицької кончини! У Церкві Христової немає нічого малоцінного, немає нічого неважливого, бо в кожному звичаї втілився Дух Божий, яким Церква живе і дихає. Всякий, який зневажає звичаї і закони церковні, засновані на Священному Переданні і Писанні, повстає на Духа Божого і цим показує всім, хто має очі бачити, якого він духу. Достойно і праведно Свята Церква промовляє на таких анафему.

Молю Господа, нехай укріпить Він ослаблих, нехай оберне заблукалих і так утихомирить вірних Своїх миром Своїм; не тим, який дає цей світ, але світом вишнім!

Інокентій, Митрополит Пекінський і Китайська (1863 - 1931).

Не менш цікаве і аргументоване звернення до православних, на захист нашої Православної Віри, і Православного Передання, вимовляє ієросхимонах Феодосій Карульский з Афону:

Голос Святого Афона

Хто захищає правила і постанови святих Отців семи Вселенських Соборів, той все одно що захищає догмат. Якщо кому доведеться нести страждання за істину, то це зарахується йому, як мучеництво від Господа Бога. Будемо строго зберігати заповіти святих Отців, допомагаючи один одному охороняти нашу віру Православну, і з Божою допомогою відображати безбожне нововведення.
Ми переживаємо винятковий час, коли істинно віруючі становлять меншість, як за часів іконоборців і монофелітів. У той же час реформаторами нововведення проводиться в життя православних з поспішністю і насильством.
Святе Передання - просте, ясне, доступне і для простих віруючих вселенської церковної істини; по слову священомученика Кипріяна Карфагенського, «Душам благочестивим і простим легко уникнути помилки і знайти істину, бо як тільки звернуться до джерела Божественного Передання, омана зникне». Або, за словом святителя Іоанна Златоуста, «Передання є, нічого більше не шукай».

Священному Переданню, як і священному Письму, треба вірити і тлумачити його по Переданню ж - по розуму передавала нам Церква, а не за своїм висновком.
«Збереження священного Передання, - каже Патріарх Іоаким III, - ознака Православ'я».

Отці Собору при Патріархові Єремії вважали старий календар, разом з пасхалією, не тільки заснованим на звичаї церковному, а й узаконеними семи Вселенськими Соборами, а заступників нового календаря - противниками визначень всіх Соборів, а тому і винними клятв Соборним. Інакше сказати, Отці Собору вважають календарне питання канонічним.

Давня загальна церковна практика щодо церковного календаря рівносильна канонам. Сучасна латинська єресь не була засуджена на жодному Вселенському Соборі. Однак в силу усталеною загальної церковної практики, всі православні ставляться до латинян, як до єретиків. Також за силою такий же церковної практики ми повинні ставитися і до прихильників григоріанського календаря, як до розкольників.

Свята Гора Афон 1934 р
Ієросхимонах Феодосій Карульскій
You need to be logged in to comment