Viewing blog entries in category: життя таке життя

... а здохло як має бути.

Зрадив! Знайшов собі іншу, а вдома жінка розумниця-однодумниця, спільне минуле й переживання, пристрасті, і плани, звичайно, спільні друзі й захоплення.

А він повівся на борщ і гладкі коліна.

В сім'ю, він звісно, повернувся, після домашньої гааги з його батьками, її батьками, хресною мамою і бабою з Дуліб. Але треба було йому того борщу?

... жінка має більше часу зайнятись собою" (цитата з інтернету)

Ранок починається півшостої (тоді просинаються жайворонки), і ще годину на досипання-спостереження вікна-прислухання до звуків-што дєнь грядущій нам готовіт. Тоді через годину вниз, в кухню, за мною тупотять коти, відкрити консерву - аби не мотались під ногами, спочатку перекус дітям до школи по дозах, поставити чайник-залити чай, піднятись нагору-розбудити-роздати матолкам свіжі труси-носки і повернутись назад, приготувати сніданок, піднятись нагору, розбудити шуміка, проконтролювати вичищені зуби, роздати цьоми, помахати у вікно (ритуал, йопересете). Застелити ліжко (якщо гарна погода), або просто позбирати розкидані з вечора речі, збити подушки і приготувати собі гніздечко (якщо погана погода). Дочекатись шуміка із свіжими булочками, зробити сніданок, поснідати з елефом, закласти пральку (якщо хороша погода), залізти в ліжко або сісти на балконі, відповісти на десяток мейлів, прийняти з десяток дзвінків, повтішати, підбадьорити, посварити народ (хто що заслужив), придумати рекламу, полазити по балконі з годину, фотографуючи, вчергове собі пообіцяти влаштувати в підвалі студію при першій можливості, пояснити шуміку, що має бути на рекламі, посперечатись і добитись свого, поїхати по дітей, заїхати по спагетті, відповісти на десяток питань, поки вони варяться, пообіцяти забрати ікс бокс в малого, якщо не буде 5 з математики і пообіцяти забрати ноутбук в малої, якщо не буде 5 з французької, знайти скаутський галстук і гельму, пробігаючи повз дзеркала скривитись на свої лупи в волоссі, поцілувати і помахати від дверей скауту, витягнути з морозильника м'ясо на завтрашній гуляш, відповісти на десяток мейлів, думаючи, яка буде завтра зупа, взяти з собою в кухню ноут, вигнати котів, які зжерли решту торта зі вчорашнього дня, начистити картоплі, замочити фасолю, закласти знову пральку, оцінити поглядом комин на прасування і зробивши вигляд, що ще невеликий, посортувати білизну на наступну пральку, показати малій різницю між імпресіонізмом та експресіонізмом, збігати залити лаванду на балконі і копнути мушкати, бо курва не ростуть, залити чай, подзвонити малому з десять разів, протягом одинадцятого дзвінка пояснити йому, що білка в парку не фотографується не тому, що я йому десять разів дзвоню, а тому, що в його телефоні нема камери, завити завиванець з сиром, засунути в бритуру, подзвонити засмученій конкуренцією манікюрші і пообіцяти, що все буде добре, відкрити фірмовий фб, повісити нову рекламу, позбирати декілька десятків лайків, і в дев'ятій вечора, видавши дітям свіжі піжами, ОДНИМ І ТИМ САМИМ СКРАБОМ ПРАВОЮ РУКОЮ ПОСКРАБИТИ ЦІЛЕ ТІЛО, а лівою - ванну піском, залізти в ванну, змити скраб і одночасно ванну, сказати челяді, що ванна готова, випити в кухні холодний чай, пожалівши за з'їдженим котами тортом. Все!

Ну інколи бувають варіації в меню. )))

Бувають дні, коли фізичний стан відповідає душевному. Або навпаки.

Якщо додати до цього відчуття, що ти спостерігаєш за своїм тілом, як в кіно, і те, що бачиш, не зовсім подобається, до усіх відчуттів додається тонка біль врізаного пальця... тільки де болить - не знаєш. І нема сил. Ні фізичних, ні душевних.

І поруч нема нікого сильнішого за тебе.

І не допоможе ніхто.

І над поверхнею тримає тільки одинокий смайлик в чаті, людини, від котрої цього не чекаєш.

А чи завжди наші очікування збігаються з реальністю?