Viewing blog entries in category: поетичне
-
І знову Леона Вишневська
Я завжди знав – ти поряд.
Ти в кожній виделці у цьому домі,
на горлянці келиха губною помадою.
Парфум,
яким ще досі пахне мій комір.
Ти та, за якою сумую і яку крізь сон згадую,
тільки торкнуся тілом простирадла.
Ти сукня у шафі, панчохи й білизна в комоді.
Ти мрійниця у романах Жорж Санд.
Світло, що ллється по шторах крізь призму
світанку.
Ти океан ілюзій, безодня чуттєвих рапсодій.
А я, мов чернець, що зрікся прийняти сан.
Ти у всіх цих кімнатах,
в дзеркалі, рамках для фото,
у словах на папері, якими даєш мені спокій,
не бажаючи ані крихти зла.
Ти у всіх цих речах…У всіх і в кожній.
Бо,
коли ти пішла – я не просто залишився сам.
Наш дім без тебе тепер став порожнім. -
http://youtu.be/7RkUCXYEc10
Це ті слова, які не дають опуститися рукам, впасти у відчай і кожного дня вірити в те, що все буде, все неодмінно буде...
А це з недавно прочитаного..Проймає та молода особа прямо до кісточок..
Ренуart.
Такий погляд, наче синя акварель на полотні
лиця загусла,
наче вії довкола нього –волосинки з пензля.
Через ці очі ти, пам’ятаю, не раз полотнів,
незграбно намагаючись приховати свій переляк.
Щічки у неї солодкі, залиті пряженим молоком мюслі,
посмішка, мов ореол, сяє радістю так, що
у тебе виходить з-під ніг земля.
Вуста її – ягідна, липка гуаш,
тільки торкнися й відчуєш на смак літо.
Гляди ж но мені, якщо цілишся, тоді не промаж!
Таких не зворушать манірні слова, їм байдуже
навіть пряне відлуння подиху літер.
Рішучим будь, дій беззупину.
Якщо жінка твоя- картина, то любити її – це мистецтво.