Зневага до суржика веде до зникнення української мови

Це моє особисте міркування. Знаючи про імовірне негативне ставлення до суржика в оточуючих, україномовна людина в Києві чи подібному місті постарається перейти на нейтральну російську, шоб не почуватися гіршою, адже говорити в будь-якій ситуації літературною українською вона, звісно ж, не зможе, бо її засвоїти нема де — зрозуміло ж, шо популяції (міста, регіону), де всі говорять літературною, просто не існує, всі говорять більшим чи меншим суржиком, тому мова кожного україномовного це більший чи менший суржик (є ше таке, шо навіть найлітературнішу українську можуть назвати суржиком, назалежно від того, яка та мова є насправді). Тобто, боротьба з суржиком є для тих, хто хоче більше української навколо, пилянням гілляки, на якій вони самі сидять. Для мене це дуже очевидно. Але багатьом цього чомусь не видно.

 

Вполнє согласєн.
Я в розмові все ніяк не можу позбавитися суржика. Мені навіть казав один добрий знайомий, що моя мова дуже засмічена. Та я й сам знаю.
Але справа в тому, що коли розмовляєш, немає часу підбирати літературні слова. Хочеш сказати, що думаєш.
Тому не завжди згадаєш, наприклад, слово "втім", скоріш за все скажеш "впрочім", або "вобшім". Вобшім, коли балакаєш швидко, то не задумуєся, а тому получаєця суржик.

Але коли спілкуєшся письмово, наприклад, тут, на форумі, тоді, коли виникає сумнів, коли відразу не знаходиш вірне слово, а те, що прийшло в голову - "не клеїться", тоді не варто поспішати, а краще за все поглянути в гугл-перекладач. Інколи перекладаєш російське слово на українську мову, і відразу згадуєш. З часом це українське літературне слово закріпляється в голові надійно.
Якщо розібратися, то англійська - також спадкоємець суржику германської та норманської мов.

 

В середні віки в мову англосаксів проникло багато скандинавської лексики, бо тоді на острів масово переселялися датчани й норвежці. Пізніше сталося завоювання острова франкомовними норманами, французька була мовою нової еліти. Французький вплив надзвичайно великий, навіть «морква» (carrot) в англійській мові — з французької. Також творці літературної мови — еліта, письменники — дуже любили латину і домішували її до своєї англійської. Англійська це дуже насичений непитомими словами суржик. І нічого — всі її обожнюють.

 

треба називати речі своїми іменами - україномовні хочуть заробити більше грошей - і тому переходять на російську, англійську, і т.д.
----------------------------------------------
поки писав, подумалось:
мова - це в першу чергу засіб спілкування.... чи засіб самоідентифікації? ......

 

Мова - засіб спілкування. Тому і виникла. Яка там самоідентифікація, якщо не заженеш мамонта в яму - помреш з голоду?
Тому й казали один одному - спілкувалися: ви, хлопці, заходьте зліва, а ви - справа, а ти будеш попереду стояти. Як тільки побачиш, що на тебе мамонт женеться, то не тушуйся, а дай йому палицею в хобот, коли з ямою порівняєця.

 

уви, життя складається не лише з екстремальних ситуацій...
я живу на півдні, переважно російськомовний, у такому ж оточенні...
----------------------------------------
але я не хочу бути частиною "русскага мира" (хоча мабуть грошей заробляв би більше)
(і наступ англійської та інших іноземних мов мені також не подобається...)
думаю що таких в Україні мільйони... зрозумійте це

 

В тамому розрізі - так. Я, коли служив в армії ще за радянських часів на Крайній Півночі, розмовляв із солдатами-українцями українською. І не я один такий був. У мене якось язик не повертався говорити з хлопцем російською, коли я знав, що він - українець.
Колись, пам"ятаю, було весілля одного лейтенанта, а я вже був тоді старший лейтенант. Сиділи за столом. Тихо, тільки мовчки випивають та закусюють. Співати захотілося.(щас-спою) Я затягнув якоїсь української, а тут бачу - полковник (абсолютно мені незнайомий) з дружиною підхватили. Заспівали ми кілька гарних українських застільних.
Інші сидять мовчки - очі витріщили. Полковник нахиляється до мене і тихо каже: " У них крім ..бтвоюмать і капуста більше нічого нема"
Так що так - ідентифікація в мовному плані також не на останньому місці.

 

Але (я тут поки дрова носив з берега, трохи філозофствував), якщо це стосується біологічного чи соціального виживання, тоді мова як засіб спілкування відтісняє мову, як засіб самоідетифікації на другий план.
Дитина чому починає користуватися мовою? Образно кажучи - щоб виживати. Їй мова потрібна, щоб щось попросити, щоб у чомусь комусь відмовити, щоб спілкуватися з ровесниками на вулиці тощо.
Стів Кауфманн, якого я часто згадую в інших мовних темах, народився в Швеції (батьки туди втекли з Чехословаччини від Гітлера) і до шести років розмовляв шведською мовою, звичайно. На тому рівні, на якому розмовляють шестирічні діти.
Потім разом з батьками переїхав у Канаду, де почав спілкуватися англійською, а шведську забув начисто. Йому, фігурально, неможливо було б вижити серед англомовних, якби він розмовляв виключно шведською, німецькою чи чеською (цими мовами його батьки володіли абсолютно досконало).
Але, звичайно, кожна нормальна людина повинна пам"ятати свої корені, прагнути не забувати рідну мову (мову матері) і при нагоді спілкуватися на цій мові.
"І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь" (с)

 

Від суржика нікуди дітися, коли хочеш навчити дитину мови в немовному середовищі. В мене дуже патріотичний син, і він сам перейшов на мову, щоб його мала навчилася. Книжок дитячих російською не купує і від мене не бере).Теща і його жінка більш-менш можуть українською мовою повністю спілкуватися - в них середовище було іншим. В сина мова поки несуразна: "і" та "и" не всюди як треба, але ще народився малюк (зараз йому рік), і син не відступає.

У малої довго був суржик.При чому поганий. Во дворі дівчатка мови не знають.
Але пішла ось до школи - а школа українська - і їй там порівняно з іншими легше, і мова краще стала.Коли з нею розмовляють на мові - вона буде відповідати на мові, коли на російській - відповість на російській.

Доньчин малий як пішов в 3 роки в садок (в центрі, крутий садок), де виховательки розмовляють українською, то розповідав мені, що "тёти разговаривают на английском")) .
А потім (у нього добра пам'ять) стільки віршиків на свята, та пісень навивчав...І теж пішов суржик. Деякі слова каже українською постійно)
Нічого страшного, я вважаю. Я йому українські книжки читаю - все розуміє дитина, хоч у себе дома тільки російську чує.
Процес українізації йде - його не зупинити. Щоб всі поголівно розмовляли на мові - такого на сході в найближчі 5-10 років, мабуть, ще не буде. Але тих, хто з дітьми будуть на рідній мові спілкуватися - тих буде все більше і більше.
А тих, хто не розуміє мови і робить скандал на цьому питанні, тих не буде зовсім.

 

Тому ми на цьому форумі - де майже всі використовують українську.
Я, може, роблю помилки, але до гугля за переводом вже не звертаюсь.
Раніше пан iso робив мені зауваження за русізми, а зараз його нема - пішов як і інші, бо таке припливло до нашого берега, що скоро тільки воно тут і залишиться..

 

Ні, навіть при письмі нема часу лізти в перекладач, якшо спілкуєшся в чатах і тих чатів в тебе безліч. Ні, треба просто писати як виходить в даний момент. І нічого поганого в такій мові нема.

 

Ви перебільшуєте.

Це таке - тільки "российское".

Суржик виникав протягом сотень років в процесі поглинання української ідентичності російською.
Російська ідентичність не допускала української. Вона була покликана її замінити.
Негативне ставлення до суржику - різновид непорозуміння.

 

ви вважаєте, що кілька століть тому виник такий собі канон... набір правил української мови, який охопив всі сторони життя на багато століть вперед?
-----------------------
люди, які тоді жили, не знали сучасного життя...
якщо людина хоче бути, наприклад, інженером... а підручників українською немає, що робити?

 

візьмемо, як приклад, нове слово "гуглити"
фактично це слово існує? всі розуміють значення?
і шо... куди його до української мови?
це суржик чи цілком кошерний вираз?
і найцікавіше, хто має право визначати - суржик це чи не суржик?

 

Якшо особа хоче стати інженером, - вона повинна володіти іноземними мовами.
"Гуглити" - неологізм. До суржика не має відношення.

 

ну і чим "суржик" гірший за "неологізм"?

тобто якась інша мова пропонує людям кращі умови для розвитку, чим українська?
це і є комплекс меншовартості, який наша система освіти культивує останні 30 років...
(щоб отримати хорошу роботу, треба знати іноземні мови...)

суржик?

 

Абсолютно ні. Так чи інакше розмовна українська мешканця будь-якого регіону відрізняється від літературної української. Якшо є люди, які навчилися навіть в якості розмовної використовувати літературну завжди й за будь-яких обставин — очевидно їх так мало, шо погоди вони не роблять.

В наш час негативне ставлення до суржика це такий собі соціальний расизм — людям подобається зневажати, а тут культура (шо українська, шо російська в Україні) їм підказує: зневажайте оно тих! І ці дурачки з радістю біжать зневажати. Але україномовним дурачкам я раджу застановитись — тому шо в Києві і околицях відбувається саме так, як я описав в першому пості. І ніякої іншої розмовної української, крім сучасного суржика, радєтєлі за поширення української в наших сучасних умовах не отримають. Тому мають радіти йому.

 

Ви забули, шо суржик це суміш мов? Якої мови тут домішано в слові «якшо»? Ніякої. Це звичайне українське слово, тільки розмовне.

 

Це Ви про кого кажете?
Про автора першого допису?

 

Дурачки, бо пиляють гілку, на якій сидять.