Злочини НКВД

Тема у розділі 'Історія', створена користувачем KARABIN, 20 вер 2012.

  1. серега-очкарик

    серега-очкарик миється в бані

     
  2. KLIBERN

    KLIBERN Status Quo

     
    • Подобається Подобається x 1
  3. Dred

    Dred Well-Known Member

    Забудьте про трипільську культуру це не вона тут і спеціалістом бути не потрібно, щоб це побачити.
     
    • Подобається Подобається x 1
  4. artobstrel

    artobstrel Дуже важлива персона

    да я про что, неужели между трипольской культурой и 37м годом на этой земле ничего никогда не было? это ж тысячи лет прошло, что там было в 19-м, 18-м, 17-м, и т.д веках? не примите на свой счет, но утверждение что "пингвин является крокодилом, только потому что он не является павлином" - странное ... так и наш спор, собственно не совсем и спор, меня из приведенных фактов смущает то, что позы людей и то как они похоронены не указывает на жертв репрессий, ни немецких, ни советских и т.д. ... больше похоже на старое кладбище ...
     
    • Подобається Подобається x 2
  5. серега-очкарик

    серега-очкарик миється в бані

     
  6. KLIBERN

    KLIBERN Status Quo

     
    • Подобається Подобається x 2
  7. Dred

    Dred Well-Known Member

    Шукали і цвинтар тільки про нього нічого не відомо.
     
    • Подобається Подобається x 2
  8. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Как убивали наших отцов и дедов: эссэсовцы в сравнении с чекистами были ангелами
     
    • Подобається Подобається x 2
  9. Capitoshechka

    Capitoshechka Наймоскальніший москаль

    [​IMG]

    [​IMG]

    [​IMG]
     
    • Подобається Подобається x 5
  10. KARABIN

    KARABIN ukropenFuhrer

    Capitoshechka, твої намагання даремні, далекосхідний пацан не розуміє....
     
  11. Capitoshechka

    Capitoshechka Наймоскальніший москаль

    Я навіть знаю що він скаже - що це все я сам на друкарській машинці надрукував і підставив таварісча Сталіна. Єжова, Вишинського і решту рас3,14здяів... Карочє... Наклеп я зробив. І мене за це тре "расстрєлять, как врага народа і нєнадьожного елємєнта"
     
    • Подобається Подобається x 2
  12. Fedir Vygovskiy

    Fedir Vygovskiy Well-Known Member



    ---------- Додано в 11:57 ---------- Попередній допис був написаний в 11:43 ----------

    У Кременчуці з’явився «катинський» дуб

    У Придніпровському парку Кременчука представники міськради, Харківського консульства Республіки Польща в Україні та громадськості посадили дуб, який одразу назвали «катинським». Адже він став своєрідним живим пам’ятником уродженцеві Кременчука, підпоручику Війська Польського Броніславу Урбанському.

    Його у 1940 році разом з багатьма іншими польськими офіцерами та інтелігенцією за рішенням керівників тодішнього СРСР енкаведисти розстріляли в Катинському лісі під Смоленськом.
    Генеральний консул харківського консульства Польщі в Україні Едвард Гранат нагадав про те, що нині відомі імена
    21 857 жертв аналогічних розстрілів польських громадян не тільки в Катині, а й під Харковом, у Калініні, на території Західної України та Західної Білорусії. Саме стільки дубів поляки вирішили посадити для вшанування їхньої пам’яті. Водночас президент розташованої у Кременчуці Асоціації сприяння міжнародному бізнесу та розвитку Анатолій Мельник наголошує на тому, що цей живий пам’ятник закладали люди різних національностей і релігійних конфесій, тож, приходячи до нього, вони згадуватимуть усіх безвинно убієнних в часи сталінізму.
    Зазначимо також, що раніше у центрі Кременчука було встановлено пам’ятний знак жертвам політичних репресій.
    Джерело:газета "Голос України" від 29 травня 2013р.
     
    • Подобається Подобається x 3
  13. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    • Подобається Подобається x 4
  14. Fedir Vygovskiy

    Fedir Vygovskiy Well-Known Member

    Від Сибіру до Вкраїни - з вірою й надією
    Холодної осені 1945 року серед ночі до обійстя родини Костишинів у гірському селищі Верхнє Синьовидне (Сколівській район на Львівщині) нагрянулі незванні гості. У двері й вікна грюкали енкавеесники. Коли заспаний дід Дмитро виглянув, почали вимагати на вихід його доньку 23-річну Марію. "Політично ненадійну" дружину Павла Карпина(воїна УПА, а віднедавна - американського емігранта) і матір двох його крихітних діточок попередили, щоб негайно збиралася до сільради на допит. Того ж дня Марію з "путівкою" на заслання до Сибіру під конвоєм привели, щоб швидко зібрала речі. Під лемент усієї родини, голосіння матері, плач дітей складала до валізи найнеобхідніше. Пригортала старшу Галинку до серця - прощалася з донькою, мов назавжди. Знала з двома ради собі не дасть. Грудну ж Оксанку взяла на руки та, окинувши поглядом рідню, за мить надовго покинула дім..
    Зі Сколівщини етапували на заслання десятки родин, які були хоч якось причетні до національно - визвольних змагань. Біля поїзда на залізничній станції у Стрию чулися ридання і прокльони проводжаючих. У товарні вагони,обладнані дерев"яними нарами, заводили впереміж жінок і чоловіків, старих та молодих, матерів і дітей.
    Було темно, вогко та холодно. Посередині вагона прорізали діру, яка служила за вбиральню. Хтось поділився великим покривалом, і чоловіки зробили символічну загороду-ширму.
    Два з половиною місяці їхав той товарняк! Часто надовго зупинялися, чекали в безвісті, мучилися від дрижаків, були напівпритомні через недоїдання та спрагу. Раз на день конвоїри у відрах принослили на обід баланду з чорним прогірклим хлібом, солену тюльку. Через такий харч потім корчилися в муках. Багато не доїхали, померли з голоду, від хвороб, а хтось і замерз. Марія з усіх сил трималася. Під серцем тихо спало немовля, гріючи неньку. Годувала маля грудним молоком. Люди змилосердилися, і хто чим міг, тим ділився з нею, щоб урятувати обох. У наступному вагоні везли померлих. На кожній зупинці їх підвозили десятками. Всі відвертали погляди від тієї страшної картини.
    Одного ранку все навкруги замело снігом.Стало ще холодніше. Волосся Марії примерзало до стінки вагона, пальці терпли, німіли.За кілька днів прибули на один із розподільчих пунктів. Там усіх згрупували і розвезли по тюрмах та закритих зонах Сибіру. Марії судилося відбувати покарання в маленькому поселенні Усольє Сибірське. Мешкала з донькою в бараку. Скоро була змушена віддати малу Оксанку в яслі-садок. Скромно і бідно жили українці. Виручала дешева риба, яку ловили і продавали місцеві мешканці, а ще - молоко. Його господині приносили на паличках, мов морозиво, бо у банках воно замерзало на кригу.
    Марія мала талант до шиття і золоті руки.Працювала в місцевому побуті. Слава про чудо-майстриню швидко ширилася округою. Згодом, окрім замовлень, які виконувала на роботі, викроювала пальта, плаття й блузки для офіцерських жінок. Хоча й не часто, але отримувала від них дефіцитні продукти, солодкі частунки як плату за працю. Набутий скарб несла дитині. Вдома зрідка випікала смачну дріжджову здобу, якою ділилася з сусідами по бараку.Це було справжнім святом...
    Оксана Павлівна добре пам"ятає ті важкі роки. За межі поселення виїжджати не дозволяли. Тоді, дитиною, вона не розуміла, чому ненька вечорами часто плаче, щось шепоче рідною мовою. Потай вони святкували Різдво й Великдень. Мати виймала зі зхованки старі ікони, крадькома привезені у згорточку з України, ставали з донечкою навколішки перед ними й молилися. Вона вчила Оксанку великодніх гімнів, тужливих українських пісень, а ще- стрілецьких, колискових, веселих коломийок, віршів Шевченка. А потім у садочку вихователька, доля якої подібна до Маріїної, ставила дівчинку на стільчику, й вона виступала. Їй аплодували і казали: "Как красиво девочка поёт". Тішилася, коли з України до них приходила посилка зі смачнющими пісними тістечками та яблуками, котрі в цьому холодному краї не росли. Асоціювала мамину домівку з тими пахощами. Часто з друзями ласувала кедровими горішками та сушеною камбалою, яких там було вдосталь.
    Через довгі 10 років прийшла звістка про звільнення. Був 1955-й. Поверталася з неймовірним хвилюванням, припадала до шибок вагона, мов поранена ластівка. Ступивши на рідну землю, не могла надихатися призабутими пахощами. На колінах дякувала богові за рятунок. Свою донечку, яка вже забула маму, ніжно пригортала до грудей, але була їй майже чужою...
    Впродовж усього життя у серці жінка пронесла біль за скалічену долю.Тут, в Україні, її та тисячі таких само засланців вважали неблагонадійними, зрадниками. Вони почувалися чужими зайдами. Доводилося все починати заново.
    Про особисте життя навіть не мріяла, всю себе присвятила дітям. Не раз в альбомі рідні знаходили потерті світлини її чоловіка Павла, який змушений був рятуватись від переслідувань НКВС. Йому вдалося виїхати та осісти у Венесуелі.
    Марія таки знайшла за своїм фахом роботу. Праця кравчині була потрібна людям. Одного дня 1988 року керуюча будинку побуту принесла хвилюючу звістку: Павло прибуває у райцентр Сколе у складі туристчної делегації, яка обідатиме у місцевому ресторані, але попередила, що жінці туди зась.Таку ж засторогу отримали й доньки, і навіть зяті. Все місто гуло. Павло намагався поговорити з персрналом ресторану, але люди у формі не дали їм поспілкуатися. І це була остання його подорож в Україну. Повернувшись до Венесуели, чоловік трагічно загинув.
    Важко було тоді на серці у рідних, але життя тривало. Марія Дмитрівна стала бабусею п"ятьом онукам. До глибокої старості опікувалася ними. допомагала у скрутні хвилини і все поспішала до них - як і колись донькам, несла солодкі частунки: свої знаментиі штрудлі(завиванці), сік із дикої ружі, варення з порічок...
    Пахне ними й нині світла пам"ять про цю непересічну маму, бабусю і жінку. На надгробному пам"ятнику усміхається зі сітлини, зробленої в Сибіру, Марія Дмирівна. А на подаровних онукам образах її рукою красиво і каліграфічно виведено: " Живіть із Вірою, Надією і в Любові на многії літа".
    Джерело: газета "Голос України" № 99 30 травня 2013р.

     
    • Подобається Подобається x 3
  15. Fedir Vygovskiy

    Fedir Vygovskiy Well-Known Member



    ---------- Додано в 15:26 ---------- Попередній допис був написаний в 15:16 ----------

    [​IMG]
     
    • Подобається Подобається x 2
  16. kym

    kym Well-Known Member

    З цього всього видно що тему треба було назвати "злочини Росії" бо НКВД всього навсього інструмент, який йиму наказ дали такий і виконали. Звичайно і наказувати треба за виконання злочинного наказу, але ще більше наказувати треба за створення і введення в дію злочинного наказу. Так що Росія як правонаступниця злочинної влади повинна хоча б виплатити компенсацію за використання дармового труда по освоєнню окупованого Сибіру з допомогою НКВД
     
    • Подобається Подобається x 1
  17. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    [​IMG]
     
    • Подобається Подобається x 2
  18. Полковник

    Полковник миється в бані

    Ещё одну тему про клятую Россию?
    Вам 5 томов "Справжнего облычча" и сотни подобных на ту же тему не хватает?
    Ну, открывайте.
    И там попишем.
     
    • Подобається Подобається x 2
  19. zherech

    zherech Well-Known Member

     
    • Подобається Подобається x 1
  20. Dred

    Dred Well-Known Member

    Роман Круцик. "Дем'янів Лаз. Геноцид Галичини."

    Масові розстріли
    [​IMG]Заради правди, заради майбутнього України та її нації на основі великої кількості не відомих раніше архівних документів, багатьох свідчень очевидців політичних репресій, матеріалів розкопок Дем’янового Лазу написано цю книгу.
    Написано, щоби ми, нині сущі і майбутні покоління української нації, не забували про масові вбивства кращих синів і дочок українського народу, про ліквідацію українських церков та
    духовенства, вбивства невинних людей большевицькими катами та їх комуністичними посіпаками.
    Світ мусить знати про Дем’янів Лаз.
    [​IMG]Завантажити книгу Романа Круцика "Дем'янів Лаз. Геноцид Галичини", 2009 Київ, Видавничий дім «ПРОСТІР»35.52 MB
     
    • Подобається Подобається x 5
а де твій аватар? :)