Злочини НКВД

Він з ФСБ чи звідки і що він довів ?

 

Романе, не треба на мене вішати чужі гріхи, своїх за очі...

Невже, Куме, Ви уособлюєте в собі всі ці поважні організації і органи? Ні? То якого холєри Ви дозволяєте собі заявляти про реальність цих паперів

Хоча Вас важко запідозрити в серйозному підході до розгляду такого плану питань. Ваше кредо - "Вірую!", яке автоматично зтирає із лексикону поняття "думаю".

А от тепер, Куме, дайте мені чітку відповідь - Скільки було знищено рудих (колір волосся) в сталінській СССРі за 1939-й рік. Наведете хоч один факт чи документ, я на колінах благатиму Вас вибачити мене за мої світоглядні помилки...

Допоможемо... Ще викльовували печінку, при цьому щодня, та виїдали очі, при цьому зранку, до схід сонця...
Що, Гугля зламалась? Нафіга іхати аж у Чортків, якщо в самому Тернополі є музй політв"язнів. Вони точно знають, чи від "Жигулёвского", чи від "Русской" пхали...

Все...?

 

Ви ж заявляєте про фіктивність цих документів. Ви мабуть уособлюєте всі вище перелічені організації.

 

Доказом моєї правоти є дані наведені в інших, поважних джерелах. А саме відсутність в природі такої структури, як "Главное управление безопасности" є доказом неправдивості цього так званого соглашенія.
Сприйміть поразку із честю...

 

Із яких джерел? Із москальських вони так недавно відмахувалися від пакту Молотова-Рібентропа і Катині і тепер признали, пройде час і це признають.

 

дуже просто все вирішується, не захищайте грішників в особі комуністичних виродків і все
і не намагайтесь довести те, в чому не можливо встановити істину, яка вже і так комуняками спотворена до невпізнання

 

шановне паньство! будь-ласка не ігноруйте мій допис з 23 сторінки. дуже потрібна відповідь....

 

Не крутіть словами, як жид Сонцем...
Назвіть мені що таке "Главное управление безопасности" в Німеччині 38-го року.

Фальшивку? Не смішіть людей...

 

Масові розстріли в Західній Україні.
Раджу цю книгу:http://ukr-film.ucoz.ua/load/rizni/z...djvu/9-1-0-489

А також можете заглянути сюди Віртуальний тур тюрмою на Лонцького
http://daily.lviv.ua/?page=virtual_l...na_lonzkogo_3D

А також цю книгу: http://pashnyzkyj.at.ua/load/knuhu/i...u1991/3-1-0-11

Також інформацію про розстріли можна знайти в цій книзі:
Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади. Книга 1 (Підготували Я. Лялька, П. Максимук, І. Патер та ін.) Авт. передмови Я. Лялька, Р. Бачинський. - Львів, Просвіта, 1993; іл. - 800 с.

 

Ніхто і не ігнорує.

Це перше.
Друге, Вам потрібна інформація про кількість пляшок чи кількість котів?

 

Я вам вже казав я думає що це відомство Гейдріха СП і СД служби безпеки Німеччини.

Так до недавнього часу Пакт і Катинь теж були фальшивками. І що з того вийшло.

 

Напишіть назву німецькою мовою.

 

Я німецької не знаю

 

шановне паньство! будь-ласка не ігноруйте мій допис з 23 сторінки. дуже потрібна відповідь....

 

Та Ви вже забємбали...
Дред накидав купу книжок, гугль зашкалює на запит "злочини НКВД", на форумі кілодописи на цю тему....
Що Ви хочете, аби Вам дали точну кількість занханих в лона котів чи, як я вже писав, кількість пляшок від "Жигулёвского"???
Блін...

 

а мож людина не знає шо то є таке гуголь

 

та ну вас! я так і знала що тут зборище старперів, які займаються нікому не потрібним холіваром. а я просто запитала чи то часом не німецька пропаганда. хотіла отримати чітку та лаконічну відповідь. а не список десятитомника трудів ілліча. прочитала всю гілку цього форуму і роблю висновок все що ви можете так то переливати з пустого в порожнє і обливати один одного г...ом , ховаючись під дурнуватими ніками.Теж мені історики... Ну , вибачте, що потурбувала і перервала вашу вельми ЗМІСТОВНУ дискусію на тему-дурний -нє, ти сам дурний. От такі як ви шароварні псевдо спеціалісти і відбивають у школярів любов до історії

 

Злочини НКВС. 1941 року, в уманській в"язниці, нелюди НКВС закатували майже 900 ні в чому не винних українських чоловіків, жінок, юнаків та дівчат.
В Умані, на Міщанському цвинтарі, сплять вічним сном 767 замордованих жителів Тернопільської області й близько двох сотень мешканців уманщини. Так більшовицький режим "об"єднав" Західну і Східну Україну - у братській могилі...
Коли фашистська Німеччина, зламавши опір радянських прикордонників, сунула військами в глиб країни, її правителі думали не про те, як зупинити ворога, а-кого із співгромадян негайно розстріляти...
23 червня 1941 року наказ № 2445 М наркома Держбезпеки СРСР Всеволода Меркулова зобов"язав НКВС поділити усіх в"язнів тюрем, що можуть опинитись під окупацією, на дві категорії. Одні підлягали депортації у концтабори ГУЛАГу на сході країни, інші-негайному знищенню. Цей наказ поставив останню крапку на життєвій дорозі сотень тисяч мешканців Західної України та багатьох жителів Уманщини.
Звістка про масові страти в"язнів у Львові, Дрогобичі, Рівному, Чорткові, Луцьку Вінниці, Умані облетіла увесь світ. У 1941 році про це повідомляли польські, французські, італійські видання, писали найпопулярніші газети США - "Нью-Йорк пост" і "Нью-Йорк геральд триб"юн". Агенція "Ассошіейтед прес" навіть прислала до Львова власних кореспондентів,
2 липня 1941 року з міста Чортків Тернопільської області пішла на схід велика колона чоловіків, жінок, молоді. ЇЇ оточували озброєні автоматами та гвинтівками енкавеесники. За наказом Меркулова вони вже розстріляли 800 в"язнів чортківської тюрми. Решту погнали в глиб України пішки.
У колоні було 954 в"язні, всі виснажені нелюдськими умовами утримання в тюрмі, допитами та тортурами. Найстаршому - 62 роки, наймолодшему - ледве 18.

Тюремні наглядачі та солдати будівельного батальону Червоної Армії гнали етап без перепочинку, не годували, не давали води. Арештанти непритомніли від перевтоми, спраги і голоду. Тих, хто не міг підвестится, енкавеесники пристрілювали на місці й викидали у кювет. Напитися води в"язням вдавалося лише тоді, коли на шляху траплялася річка. Співробітники НКВС заганяли їх туди - як худобу. Самі дивились, як люлди хлебтали скаламучену воду...
Якось у дорозі група в"знів, членів ОУН, спробувала звільнитися. Через фізичне знесилення втеча не вдалася. Конвоїри на місці розстріляли 123 бунтарів. Проте шістьом приреченим таки пощастло вирватися з пекла. П"ятеро втекло на етапі, а шостий зміг пережити страту! Імена чотирьох втікачів відомі. Це машканці села Шидлівці Михайло Шевчук та Михайло Демкін, а також Василь Росолович із Копичинців Гусятинського району та Омелян Чернеча із села Мушкатівки Борщівського району Тернопільщини. Ім"я заарештованого, який пережив страту, поки що встановить не вдалося.
Маршрут етапу лежав через Тиврів, Скалу-Подільську, Кам"янець-Подільській, Вінницю, Жмеринку, Ситківці, Христинівку. Останньою трагічною пристанню стала Умань.
До Умані етап із Чорткова дійшов увечері 19 липня. Подолавши за 18 днів майже 400 кілометрів. Ледь живі, люди заснули на підлозі камер уманської пересильної тюрми.
Вермахт уже наступав енавеесникам на п"яти. Вагонів для пересилки не знайшли. І військовий прокурор Південно-Західного фронту та заступник наркома Держбезпеки УРСР Ткаченко розпорядилися стратити в"язнів з Тернопольщини просто в тюрмі.
А разом з ними і жителів Уманщини, заарештованих до війни та на її початку.
20 липня 1941 року в"язниця здригнулася від вигуків: "выходи по пять человек!" Розстрілювали дві доби. Щоб мешканці міста не чули пострілів, стогонів та прокльонів - тюрма в центрі Умані - увімкнули двигуни вантажних машин.
Убивали двома способами. Декого пострілами в голову, а інших ударами багнетів змусили спуститися в підвал і сісти один на одного... Коли підвал наповнився доверху-засипали живих людей вапном й зачинили ляду. В"язні задихнулися під вагою тіл та випарів вапна. В уманській тюрмі співробітники НКВС СРСР знищили 767 тернополян і близько 200 жителів Уманщини.
Точна цифра закатованих місцевих мешканців невідома, бо, за різними даними, із підвалів тюрми дістали 874-899 тіл. Ще якась кількість залишалася замурованою у стінах...
1 серпня 1941 року в Умань вступили частини вермахту. Незабаром німецькі солдати звернули увагу на важкий сморід, що висів над подвір"ям тюрми. Сморід ішов із підвалу, заповненого дровами й різним мотлохом. Підвал очистили і знайшли нещодавно замуровану стіну. Розібрали її і побачили пересипані вапном та сіллю тіла людей. З деяких трупів ще сочилась рідина, вивалювалися нутрощі, інші були сухі й чорні. За словами уманчанки Мотрі Буткевич, "як відкрили підвал, то троє чоловіків біля дверей були ще живі. Двоє з них вдихнувши свіжого повітря, одразу померли, а один закрив руками обличчя, встав і повільно пішов". Хто це був, яка його доля-невідомо досі.
За наказом бургомістра Умані тіла жертв більшовицького режиму розклади на подвір"ї тюрми. Мешканці Уманщини приходили упізнавати рідних. Упізнавали, фактично, по зубах, одягу та взутті. По одягу знайшли свою матір, Химу Кузьмівну Рябу, жителька села Іванівка Уманського району Тетяна Телепенко. По зубах, піджакові та торбинці для махорки, вишитій власними руками, жителька села Громи Уманського району Ганна Заєць упізнала свого чоловіка Григорія. Документи, що посвідчують особу (акти обвинувачень, вироки суду тощо), були лише на 83 тілах. Серед закатованих знайшли своїх родичів жителі сіл Полянецьке, Кочержинці, Городецьке, Родниківка Уманського району, села Талалаївка Христинівського району.
Вони позабирали тіла своїх рідних додому. Тіла "в одязі характерному для Західної України", поховані в Умані, на Міщанському цвинтарі, в семи братських могилах. Перевезення загиблих на цвинтар тривало тиждень. За свідченнями уманчанина Василя Пентюка, жертв НКВС поховали за християнським звичаєм. На заупокійній службі Божій "...були присутні кілька тисяч уманчан. Співав церковний хор".
Що на цьому цвинтарі поховані жертви НКВС- не згадували майже 50 літ. Після війни могили позаростали бузком та бур"янами. Наприкінці 1980-х років активісти Уманської крайової організації народного руху України та народознавчого товариства "Берегиня" розшукували в Умані свідків Голодомору. Тоді почули від старших людей і про ці могили. Рухівці разом з "Берегинею" розчистили їх, на кожній встановили хрест. Перший за півстоліття мітинг реквієм та поминальна служба Божа відбулася 11 лютого 1990 року.Відтоді щороку громадськість Уманщини проводить тут Дні пам"яті та поминає роковини Голодомору.
У липні 2001 року родичі вбитих встановили на цвінтарі дубовий хрест та скульптуру Богородиці. Кілька років тому, за розпорядженням місцевої влади Умані, споруджено пам"ятник жертвам політичних репресій.
Зібравши свідчення очевидців, у 1989 році колишній політв"язень, голова Уманської організації НРУ, нині кандидат історичних наук, доцент Уманського державного педуніверситету Богдан Чорномаз подав прокурору Умані заяву: відкрити карну справу за фактом масового знищення в Умані органми НКВС СРСР невинних людей. З прокуратури відповіли, що "...не виявлено достовірних даних, які б підтвердили причетність до вбивств осіб з числа НКВС чи окупаційної армії фашистської Німеччини". У 1999 році Богдан Чорномаз надіслав аналогічну заяву до Генпрокуратури України. Правоохоронці карну справу відкрил, але не провели жодних слідчих дій.
3 липня 2011 року у Чорткові відбувся велелюдний мітинг-реквієм за невинно убієними.
12 липня у 70-ті роковини страхітливого злочину, делегація Тернопільщини на чолі з головою облради Олексієм Кайдою прибула до Умані. Тут, на Міщанському цвинтарі, поруч з братськими могилами жертв більшовицького режиму, тернополяни спорудили меморіал своїм землякам. На шістнадцяти гранітних плітах-імена 767 мучеників. І напис: "На цьому місці лежать українські патріоти-в"язні чортківської тюрми, уродженці тернопільської області, яких розстріляно працівниками НКВС СРСР у м.Умані 21 липня 1941 року".
Під час мітингу, в якому взяли участь гості та уманчани, до підніжжя обеліска та на плити меморіалу лягли квіти, колоски пшениці та кетяги калини. На вишитий рушник поставили склянку води і поклали три чорні хлібини.
Виступали родичі загиблих. Тернополянка Романія Гричківська розповіла: "Троє з нашої родини йшли у цьому моторошному етапі до Умані. Брата моєї бабці, 26-річного Богдана Гоя, убили по дорозі конвоїри..Сестру бабці, молоденьку Леонтину Пилик, розстріляли в Умані. Старшого брата мого дідуся, Степана Сося, замучили у в"язниці..."
Після завершення жалобного дійства Богдан Чорномаз звернувся до земляків - уманчан з проханням гуртом, як це зробили тернопільці, увічнити пам"ять загиблих краян. Адже й досі їхніх імен немає на меморіальному камені. Ще й досі вони йдуть шляхом із забуття у вічність.



---------- Додано в 14:25 ---------- Попередній допис був написаний в 14:12 ----------

[
CENZ][/CENZ] Бачите із з а Вас молодь всіх позорить. А ну висловлюйтесь по темі та без алкоголю, інакше до проктолога пАлковника відрядемо

 

дякую, стаття з ГОЛОСУ я так розумію... вдячна за адекватну відповідь