Хто що зараз читає?

@ІгорМ
Дослухав "Імперія ангелів" Бернарда Вербера. То ті двоє літунів - то є зелений Ігор та Едмон в армагеддоні?


Перейшов до його ж "Ми боги".

 

Тобто, маємо інструкцію, як обікрасти іншого? Логічне продовження духовного падіння з наміром отримати блага без поту і праці, але типу своїм розумом за рахунок чужого блага?
Пекло чекає тих, хто таке робить і вчить інших

 

Не можу слухати аудіокниг.
І електронна книга не моє /дуже рідко, хіба якщо складно купити паперову/

У вас широка уява

Я взагалі-то хотів, щоб ви звернули увагу на зброю і оснащення Ангелів і Неприкаяних.

Я ніяк не зберуся. Книжка мусет вже давно є.

 

Обходив ринки і навіть свого знайомого бібліотекаря. Не було ніде книжки, а на ОЛХ не хочу. З'єкономив.)
Про зброю не було мови. Хоча оригінально і передбачено про неї.

 

Значить ви неуважно читали слухали
Була і зброя, і щити. Я от тільки що пролистав книжку - все є.

Шкода, бо я власне тільки через це і порекомендував вам Імперію Ангелів.

Але то таке...

 

Взагалі-то все почалось з малюнка двох літунів, а не зі зброї, що вони нагадали вам когось з книги про ангелів... Але якщо то було не так, то нехай так і залишається.

 

ви її прочитали?
вже смутно пам'ятаю, про що та книжка... але здається там більше про підприємницький підхід до роботи, чим про намагання побільше заробити...

Часть I
Теневые инноваторы
Вступление
«Я не слишком утомляю вас своими разговорами?» – в третий раз спрашивает Сэм Хостетлер, фермер-амиш 1 из Миссури, прежде чем продолжить рассказ о том, как увлечение
экзотическими животными привело к мысли о дойных верблюдах.
Хостетлер родился в семье набожных христиан в городке Тампико штата Иллинойс, «в
том же городе, где на свет появился Рональд Рейган». Когда ему было девять, семья
переехала на ферму в окрестностях Буффало штата Миссури. Его отец занялся строительным
бизнесом и стал настоятелем местного церковного прихода. Родители воспитывали своих
сыновей добродетельными, глубоко верующими и прямодушными людьми. В возрасте
двадцати одного года Хостетлер женился на своей супруге Корлин. «Да я ее и до этого всю
жизнь знал», – посмеивается он.
Будучи ребенком, Хостетлер обращал на себя всеобщее внимание горячим интересом,
которые вызывали в нем разного рода необычные вещи. «Не знаю почему. Думаю, что мне
всегда нравилось справляться с вызовами», – рассуждает он. Хостетлер вспоминает, как эта
любовь ко всему необыкновенному возбудила в нем интерес к редким длиннохвостым
курам. В девятилетнем возрасте родители купили двадцать пять таких птиц, и это стало
началом увлечения экзотическими животными, которое осталось у него на всю жизнь.
Карьеру фермера Хостетлер начал с покупки нескольких страусов. Некоторое время он
выращивал этих птиц на продажу, а затем, по его словам, стал интересоваться еще более
экзотической фауной. Он покупал бегемотов и носорогов, превратившись, по его
собственному выражению, в «скотовода-альтернативщика». Этим он зарабатывал на жизнь в
течение почти тридцати лет.
А затем однажды вечером ему позвонила женщина – местный врач, которая начала
разговор с необычного вопроса: «Известно ли вам что-то о дойных верблюдах?» Даже
Хостетлер не знал о том, существует ли что-то подобное в Соединенных Штатах. Врач
сказала, что хотела бы давать одному из своих пациентов верблюжье молоко, и решила
поинтересоваться у Хостетлера, где его можно приобрести. Реакцией Хостетлера стало: «Как
известно, я всю жизнь занимаюсь какими-то безумствами, так что еще одно какое-то мне не
повредит».
Вскоре после этого разговора Хостетлер стал прикидывать возможности организации
бизнеса по верблюжьему молоку – насколько он знал, подобных бизнесов на тот момент в
Штатах не существовало. Возможность создания нового источника дохода имела для него
определенное значение, но в первую очередь в молочных верблюдах его привлекало то, что
«это не как у всех». Он начал дело с минимальными вложениями, купив несколько
верблюдов, а затем его стадо разрослось до тридцати животных. Ему нравятся трудности
такого необычного дела, и, судя по всему, он увлекся самими этими животными. «Просто
мне нравятся верблюды. Они не слишком красивы, скорее даже наоборот, но я их люблю».
Считается, что верблюжье молоко, которое называют «белым золотом пустыни»,
обладает почти волшебными целебными свойствами. В самых разных частях света люди
приписывают ему лечебное воздействие на организм, в частности пользу при симптомах
гранулематозного энтерита (болезни Крона), аутизме, диабете, болезни Альцгеймера и
гепатите С. Некоторые даже утверждают, что верблюжье молоко

 

На те й існує лукавий, щоб вміти погане видати за бажане. Тільки-но влізь туди... Колись у мене вірус скочив - пише, перерахуй гроші і я не знищу твої дані. Підриємець грьобаний...
Звісно, українці хапають усе підряд, що лізе з заходу і вони дуже пошкодують, що погналися за грошима, а інші на схід мліють.
Одним людям у світі випадуть природні катастрофи, а нам духовні випробування. Хто вже зара задумався над майбуттям, тому легше буде пережити наступні події божого покарання. Хоча покарання якесь дивне...

 

Всім привіт. Порадьте хорошу художню книгу.

 

А.Гайдар "Школа"
Оповідання про проблеми перехідного віку від романтизму до дорослого життя.

 

Джек Лондон "Лунная долина"
Майкл Льюис
С.Курилов "Один в океане"
Тур Хейердал
Айзек Азимов

 

Алан Александр Милн - «Вінні-Пух і всі-всі-всі»
Пригодницька книжка про балакаючих зайців, тупе порося і ще тупішого ведмежа. Повний фентезі-екш, особливо у поєднанні з канабісом під бджолиний бздик.

 

Дяка за круті книги) А читав хто "Квіти для Елджернона"? Бо внесла у список мастрід, а не знаю, чи варто розпочинати

 

художні і фантастику вже не читаю взагалі... ну дуже рідко... не вміщуються в голову
згадана книга описана тут:
«Квіти для Елджернона»: не покладайся на свій розум

 

читання - чудовий спосіб пізнання світу
найбільше обмеження тут - навантаження на зір
хоч електронні книжки і значно доступніші за паперові, їх теж багато не прочитаєш
тому мабуть треба читати тільки найкраще
це вже індивідуально... і залежить від мети

 

Мені подобається щось простіше, без маніпуляцій людським мозком. Хоча книга для того і створена, але мене тягне до того, що робить нас добрішими, наприклад, як оповідання В. Колупаєва. Коли не було інтернета, то збирав книжки, щоб були під рукою...

Потім все про Анжеліку і т.п., що попадалося, нещодавно збірки Н.Рериха і зараз більше інформаційно-релігіозного складу. Важно не перелік мати прочитаних книг, а їх розуміння для себе.
Все так і не скажеш одразу, тому це тільки частинка промови.

 

@Коммунарец, ви там мусет в масонів вдарилися.
Якщо ще не читали, то рекамендую казочку

 

Я, мабуть, єдина, хто не читав цього автора. Ніяк себе не переосилю

 

і я не читав дена брауна, колись починав... не пішло

 

і ще не дивився "Аватар" і "Володар перснів" ... просто не тягне на фантастику