Вірші нашої революції

Тема у розділі 'Книгарня', створена користувачем Alias, 24 лют 2014.

  1. Alias

    Alias Львів-місто моєї мрії..

    РЕКВІЄМ


    Пливуть гроби по морю, як човни -
    по морю рук, по морю сліз і гніву.
    Пливуть в човнах розтерзані сини
    на хвилі молитов і переспіву.
    Так ніби в жилах замерзає кров,
    а потім б'є у скроні голос крові
    за тим, хто тихо жив, а відійшов
    у дзвонах слави праведним героєм.
    Пливуть човни, гойдає кожну лодь
    людська долоня, тепла і тремтяча,
    човнами править втишений Господь,
    а серце розривається і плаче.
    І кожна мати плаче, і пече
    їй кожна рана у чужого сина.
    Стоїть Майдан братів - плече в плече
    і разом з ним ридає Україна.
    Нехай же вам, герої, віддає
    Святий Петро ключі від того раю,
    де убієнний ангелом стає,
    бо він герой. Герої не вмирають.
    Герої не вмирають. Просто йдуть
    з Майдану - в небо. В лицарі - зі смерті.
    Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть...
    Героєм слава - вписано у серці.

    Автор ?

    А сотню вже зустріли небеса..
    Летіли легко,хоч Майдан ридав..
    І з кров´ю перемішана сльоза....
    А батько сина ще не відпускав..

    Й заплакав Бог,побачивши загін:
    Спереду - сотник ,молодий,вродливий
    І юний хлопчик в касці голубій,
    І вчитель літній-сивий-сивий..

    І рани їхні вже не їм болять..
    Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
    Як крила ангела, злітаючи назад,
    Небесна сотня в вирій полетіла...

    Людмила Максимлюк
    21.02 2014


    Мальчиков укрывают флагами.
    С головой.
    Не вой, дура, говорю, твой – живой. Живой.
    Он такой же, как они – тоже рвется в бой.
    Долго трубку не берет. Но не вой.
    Не вой.

    Мальчиков кладут рядком.
    Прям на мостовой.
    Лиц не видно. Не смотри. И не вой. Не вой.
    Твой такой же – как они – на передовой.
    Разбирает мостовую по кускам.
    Живой.

    Мальчиков выносят строем.
    Траурный конвой.
    Не считай. Зажмурься. Помни, Бог с тобой.
    Он придет. Под утро. Мятый и седой.
    Ты отпустишь снова. Просто жди.
    Не вой.

    О. Кашпор
     
    • Подобається Подобається x 1
  2. Dzeko

    Dzeko Well-Known Member

    ***

    ***

    ***

    ***

     
    • Подобається Подобається x 1
  3. Locke

    Locke невиправний реаліст

    А сотню вже зустріли небеса.
    Летіли легко, хоч Майдан ридав,
    І з кров´ю перемішана сльоза,
    А батько сина ще не відпускав..

    Й заплакав Бог, побачивши загін -
    Спереду сотник, молодий, вродливий,
    І юний хлопчик в касці голубій,
    І вчитель літній, сивий-сивий...

    І рани їхні вже не їм болять,
    Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло.
    Як крила ангела, злітаючи назад,
    Небесна сотня в вирій полетіла...

    21.02 2014 Людмила Максимлюк
     
    • Подобається Подобається x 1
  4. Guelder Roze

    Guelder Roze Well-Known Member

    Вони ще не покинули Майдану,

    Їх души ще прощаються із нами,

    А їх вже зрадили – потвору-дауна

    Підсаджують у крісло „на гетьмана”.

    Воно на те й точилося на сцені,

    Бо то усі гравці одної банди,

    Рукотискання дружнього обценьків,

    Що все тримають нас „за гланди”.

    Воно на те і лізло перед очі,

    Пихате і бундючне до гидоти,

    Аби побачили усі й посеред ночі,

    Що в котрий раз - і знову доки? -

    Оце почвару на потвору поміняти хочуть…

    Як дружньо всі вони у стадо згуртувались,

    Єдиноодобрямсом небувалим зі сльозами,

    Всі, хто роками над народом назнущались,

    Вони й подалі гнуть себе провідниками.

    Нестерпне плем’я людожерів, кровопивці,

    Яких не звуть, та воно лізе ув усі шпарини,

    Падлюче плем’я всіх отих спесивців,

    Що прагне можновладності хоч на годину.



    Їх души ще прощаються з Землею,

    Вони ще бачать ваші пики й ненажерливі очиця..
     
    • Подобається Подобається x 2
  5. terRen

    terRen Дуже важлива персона

    Мамо, не плач. Я повернусь

    Мамо, не плач. Я повернусь
    весною.
    У шибку пташинкою
    вдарюсь твою.
    Прийду на світанні в садок
    із росою,
    А, може, дощем на поріг
    упаду.
    Голубко, не плач. Так
    судилося, ненько,
    Вже слово, матусю, не
    буде моїм.
    Прийду і попрошуся в сон
    твій тихенько
    Розкажу, як мається в домі
    новім.
    Мені колискову ангел
    співає
    I рана смертельна уже не
    болить.
    Ти знаєш, матусю, й тут
    сумно буває
    Душа за тобою, рідненька,
    щемить.
    Мамочко, вибач за чорну
    хустину
    За те, що віднині будеш
    сама.
    Тебе я люблю. I люблю
    Україну
    Вона, як і ти, була в мене одна.

    автор:Оксана Максимишин-Корабель

    http://www.youtube.com/watch?v=VGhaD69hQLc

    [​IMG]
     
    • Подобається Подобається x 3
  6. Alias

    Alias Львів-місто моєї мрії..

    Не питай мене мамо, чом не сплю я і плачу вночі,
    Йду туди, де стріляли,
    Дві червоні гвоздики несу у руці.

    Запалю я вогонь, постою тут хвилину,
    Страшний біль не мина...
    Наш герой залишив сироту Україну,
    Найболючішу втрату відчула вона...

    Я впаду на коліна,
    Бо не сила стояти на рівних ногах...
    Поруч мати за сина
    Біль стискає в скорботних сльозах...

    Покладу тії квіти найсильнішої сотні до ніг.
    Прости, славний син України,
    Твій народ, що тебе не вберіг...

    Кат не буде на волі і йому вже нема каяття!
    Знайте, хлопці,
    Не дарма віддали за майбутнє... своє найцінніше - життя.

    Розквітає у серці героя цвіт вишні,
    Так приходить весна,
    І Небесної сотні усмішки дарує Всевишній,
    Україна у нього одна...

    24.02.2014
    Лілія Слюсар
     
    • Подобається Подобається x 2
  7. Guelder Roze

    Guelder Roze Well-Known Member

    Чорний Ворон не літає,
    - На конику скаче,
    Ой не їзди понад гаєм,
    Лицарю- козаче!
    Проїдь мимо з козаками,
    Збережеш три сотні!
    Чорним лісом та ярками,
    В монастир аж,- Мотрин!
    Браття там – холодноярці,
    Рушниці лаштують,-
    Жовтий степ в неба чумарці,
    Й стогони не чують!
    Чом не слухав отамане,
    Як круки кричали?
    Чорні крила надто рано,
    З смертю повінчали..
    Чорні й хижі твої друзі,
    Чорні побратими.
    Видно Вирій в чорнім крузі,-
    Відлітаєш з ними..
    Креше чорт червону зірку,
    Чіпляє на шолом!
    Пробиває в лобі дірку,
    Старезним пістолем..
    Шолом з зіркою вдягає,
    - Ще без допомоги:
    Час будьоновець не гає,-
    Ростуть з дірки роги..
    Рогачів, аж 10-ть тисяч,
    На 300-та козацтва.
    “Україну чорт не знищить
    Така наша клятва!”
    ..Козаки в гаю вмирали,
    Але не здавались..
    Круки в небові літали,
    В лісах не ховались..
    Козак шаблі не боїться.
    Та ревуть гармати
    Козаків стинають віття,
    ..Непоправні втрати..
    Лежить долі Чорний Ворон,
    Не душа, лиш тіло.
    А душа злетіла вгору,
    Із круками сміло..
    Тіло ж його порубане,
    Сколоте штиками.
    Товариство загублене,
    Сатани військами..
    .. Після бою зайшло сонце,
    Ніч степи накрила,
    Сплять країни оборонці,
    Пробудить несила…
    Аж дівчина їх провідать,
    Прийшла наостанок!
    Отамана смерті, –свідок,
    Не чекала ранок..
    В руки Воронові вклала,
    Набої хрест-навхрест,-
    Їх в бою не вистачало,
    Та смерті не вкрасти!
    Хрест поблискує латунню,
    В пальцях – гострі кулі.
    Руки стисли, мов красуню,
    Так, що не розтулиш..
    …Лице, плачучи, омила,
    Змінила сорочку.
    Отамана ж, чорні крила,
    Стерли сльозиночку..
    Довгий –довгий шлях у Вирій,
    Спішать чорні круки
    Чорний Ворон, – командир їх,
    І вісник розлуки..
    Душа з тілом розлучилась,
    А дівчина плаче:
    Не обніме більше милий,
    Прощавай козаче;
    Прощай, славний отамане,
    Прощай Чорний Ворон!
    А як мене теж не стане,
    - Зустрінемось й скоро..
    Прийдіть люди до могили,
    Де степи широкі!
    Де траву не покосили,
    Дали кісткам спокій..
    Прийдіть туди, і вклоніться,
    Низеньким поклоном!
    В бій останній пішов звідси,
    Козак- Чорний Ворон..
    (Nebratan-kozak_Chornyj_Voron.)
     
    • Подобається Подобається x 2
  8. Locke

    Locke невиправний реаліст

    А я там був, в оту жахливу ніч,
    Як чорний дим лизав на небі зорі,
    Здалось все пеклом… І тонув Майдан
    У беркутні оскаженілім морі…

    О, як тоді бісилась беркутня -
    Дім профспілок спалили в дикій люті,
    А ми молились, за отих дівчат,
    Що там лишались полум'ям окуті…

    І оті хлопці, що тримали бій,
    Щоби Майдан ввесь захистить собою
    Ще зовсім діти… Але Боже мій,
    Їх ледь живих виносили їз бою.

    І так мені хотілося, повір
    У ті хвилини в руки кулемета,
    Щоб зупинивсь оскаженілий звір,
    Щоб хлопці ті спочили у наметах…

    А іноді здавалося, що ми
    Такі собі ягнята на закланні…
    Але тепер, подумав я собі,
    Що, я там був...і був там не востаннє…
    Лідія Яр
     
    • Подобається Подобається x 1
  9. Locke

    Locke невиправний реаліст

    ГЕРОЯМ МАЙДАНУ

    А я живий, матусенько, живий,
    Хоч вже по нас безчесно так стріляють.
    Для них вже свій народ, то вороги…
    Якщо ж загину, то за що , я знаю…
    Я знаю, мамо, як тобі болить,
    Ота моя така нестримна вдача,
    Але не плач… Хай наші вороги
    Від немощі своєї гірко плачуть…
    А я живий, матусенько, живий,
    Бо з нами правда! Їм нас не здолати!
    От, тільки жаль, що наші вороги,
    Цькують на нас, мого по крові брата… Т
    а я живий, матусенько, живий
    І не питай мене, чи я боюся…
    Нехай бояться наші вороги,
    А ти молись… й я ,матінко, молюся…
    Лідія Яр
     
    • Подобається Подобається x 3
  10. terRen

    terRen Дуже важлива персона

    ЧОРНИЙ ДЕНЬ
    24.02.2014

    В цей чорний день не плач за мною, мамо.

    Не повернуся вже із барикад.

    Я полечу у небо із птахами,

    Де квітне хмар яскраво пишний сад.

    Матусю, помолись за свого сина.

    Я так любив, рідненькая Тебе!

    Кривавий сніг. Скорботна Україна,

    Що в серці кожнім вірою живе.

    Матусю, лиш не плач. Утри ж бо сльози.

    Мені так сумно, коли плачеш ти.

    Я не помер. Це по життя дорозі

    Я птахом лину у нові світи.

    Не плач, лебідко. Буде Україна!

    І буде сонце в небі не сумне.

    Скорботний день.

    Свіча.

    Світлина сина…

    Який додому вже не поверне…

    (Катерина Тихонова)
     
    • Подобається Подобається x 3
  11. Dzeko

    Dzeko Well-Known Member

    Якась все жалібна поезія. А де революційна?
     
  12. terRen

    terRen Дуже важлива персона

    Усі ми ходимо по лезу бритви

    Усі ми ходимо по лезу бритви,
    Хто серцем і душею не погас.
    А на Майдані свічі і молитви,
    По тих, хто назавжди пішов від нас
    У небуття. А так хотілось жити,
    Збирати в житі волошковий цвіт,
    Любити світ, дітей своїх ростити…
    Але немає ні життя, ні літ…
    Лиш невимовна туга на Майдані
    І молитви, поклони і печаль,
    Людські промови щирі, полум’яні…
    Ніщо назад не повернуть, на жаль…
    Майдан притих, героїв одспівали,
    Та кровоточить вся душа від ран…
    І люди не здалися, а повстали —
    Поїдуть всі на головний Майдан,
    Щоб там сказати «Ні!» проклятій владі,
    Яка країну нищить і людей.
    Ми кожній перемозі будем раді,
    У нас багато цілей та ідей.
    Хоч всі ми ходимо по лезу бритви,
    Та не здамося, хай там що і як.
    В нас є переконання і молитви,
    І кожен з нас в душі, таки, козак…
    То ж Україні, рідній неньці слава!
    Героям слава! Слава їм повік!
    Іди вперед, бо це твоя держава,
    Якщо ти патріот і чоловік.

    Надія Красоткіна

    [​IMG]
    Юрій Журавель
     
    • Подобається Подобається x 4
  13. Dzeko

    Dzeko Well-Known Member

    Наш боевой призыв

    Товарищ!
    Нет места иному решенью:
    чтоб Родину нашу вернуть –
    двуглавоорластой уродине
    шею
    спеши поскорее свернуть!


    Товарищ!
    Не медли, раздумья излишни:
    ведь ты не труслив и не слаб –
    гляди, ведь уже
    погибает твой ближний
    от жадного хищника лап!


    Товарищ!
    Союзное предано братство,
    растоптан державный наш стяг.
    Не станешь теперь
    за оружие браться –
    потомки тебе не простят!


    Товарищ БалТоРосс

    ---------- Додано в 22:40 ---------- Попередній допис був написаний в 22:22 ----------

    Над баррикадой – черно- красный флаг!
    Туман клубится. Враг, сомкнув кольцо,
    Сияя касками, сверкая бронзой блях,
    Уж дышит нам в лицо...

    Постой, товарищ, - придержи патрон-
    Подпустим ближе, чтоб наверняка,
    Прицельным ощетиниться огнем –
    Немного до последнего рывка.

    Мы, чуть пригнувшись, катим пулемет
    По утренней и влажной мостовой.
    Там, впереди залег десантный взвод
    И полк солдат ОМОНа за спиной.

    Последние минуты тишины,
    Отвергнуты условья сдачи в плен.
    Без революции и классовой борьбы
    Не видеть нам, товарищ, перемен!

    Как вестник гнева и души пожар,
    Как новый день, как отступивший страх;
    Бескомпромиссен, яростен и прав
    Над баррикадой черно-красный флаг!


    тов. Алексей
     
    • Подобається Подобається x 1
  14. terRen

    terRen Дуже важлива персона

    ПАМ,ЯТІ ВСІХ ЗАМОРДОВАНИХ КАТАМИ СВОГО НАРОДУ....ВІДОМИХ І БЕЗІМЕННИХ....ТИХ, ЧИЯ ДОЛЯ ТАК І ЗАЛИШИТЬСЯ НЕВІДОМОЮ... А ЇХ БАГАТО....

    Весна над Україною…Весна…
    Вертають птахи із країв далеких…
    А я до дому вже не повернусь…
    Чомусь, у це повірити нелегко…

    Я знаю, ти молилась день і ніч,
    Матусю рідна, за свого синочка
    І до грудей, мов найціннішу річ,
    Тулила мою вишиту сорочку…

    Моя рідненька , не чекай мене,
    У тишу ночі не вслухайсь тривожно,
    Синочок твій ніколи не прийде,
    Бо звідти повернутись вже не можна…

    Як добре, мамо, що не знаєш ти,
    Які синок терпів страшенні муки,
    Але мені ніщо вже не болить,
    У Ангелів такі ласкаві руки…

    А ти чекаєш…. Тільки не вернусь
    До тебе, рідна, навіть в домовині.
    Та не пропав я... Я віддав життя
    Своє, матусю, неньці Україні…

    Лідія Яр
     
    • Подобається Подобається x 3
  15. Tenaris Kennel

    Tenaris Kennel Active Member

    Гадаєш ти мене образив, коли бандерівцем назвав?
    Скажу тобі на це одразу –
    Я ним не був!
    Тепер вже став!
    Сприймаю це, як нагороду!
    Звання, присвоєне за те,
    Що сином став свого народу, ......
    Любові почуття святе!
    Люблю безмежно рідний край,
    Цю чарівну, магічну мову,
    Дарований Всевишнім рай,
    Красу дівочу чорноброву.
    Люблю за щедрість і за спів,
    Шалені ночі солов’їні,
    Коли бракує навіть слів,
    Освідчитися Україні!
    А ти мене за цю любов
    Оскаженіло ненавидиш.
    Не я до тебе!
    Ти прийшов, На мою землю і тут гидиш!
    Іди подальше від гріха,
    Моє терпіння не безмежне.
    Нехай святиться у віках
    В борні здобута НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!
     
    • Подобається Подобається x 3
  16. Pototsky

    Pototsky פוטוצקי

    Слава ГВК

    Галичина, Волинь, Свобода!
    Це гасло ти запам`ятай!
    Воно є волею народу,
    щоб вільним був наш рідний край.
    Ще поки нас усі паплюжать,
    за наш рахунок всі живуть,
    та ми їх зможемо подужать
    і почнемо свій вільний путь.
    Нехай донецьки і луганськи
    не брешуть, що вугілля з шахт!
    Вони крадуть його по-хамськи
    з твоїх криївок, Бандерштадт!
    Не брешуть хай одеси й крими,
    що Чорне море - то курорт.
    У нас є гори й полонини,
    а їхнє море - другий сорт.
    Нехай мовчать дніпропетровськи
    про сталь, залізо і руду.
    Вони говорять по-московськи!
    Залізо в схронах я знайду.
    І хай мовчить нещасний Харків
    з своїм мерзенним ХТЗ.
    Про трактори, що жруть солярку,
    хай украм більше не верзе.
    Нехай заткнуться ці полтави
    про їхнє масло і зерно.
    Вони крадуть його, як ґави,
    їз наших схронів, все одно.
    І хай Чернігів вже заткнеться
    про свій усім обридлий льон.
    Москальське гноблення минеться
    і льон нам дасть наш диво-схрон.
    Заткніться всі, хто поза Збручем,
    ви нам не гідні у брати!
    Своїм невіглаством дрімучим
    могли лиш гноблення нести.
    Настане час Свободи, Волі,
    ми швидко пхнемо вас під зад,
    і стане в вільнім новім колі
    могутній давній Бандерштадт!
     
    • Подобається Подобається x 2
  17. Вольха

    Вольха Верховная Ведьма

    Я - киевлянин, "я - киянин",
    Я горожанин, "я міський",
    "Львів"янин він", а он - крымчанин!
    А я - такой, "а я - такий".

    Я не делю друзей и "друзів"
    Но не люблю "брехню" и ложь,
    Не подчиняюсь, "не корюся",
    Чужого "не чіпай" - не трожь!

    Люблю Отчизну - "Батьківщину"
    "Тут все моє", здесь, все мое...
    "І якщо треба - то загину"
    Или погибну за нее.

    Пойми же, друг мой, право слово,
    "Їй Богу, зрозумій мене"
    Два языка, "дві різні мови",
    А сердце - "серце лиш одне!"

    Анатолій Матвійчук
     
    • Подобається Подобається x 2
  18. Guelder Roze

    Guelder Roze Well-Known Member

    Стус Василь
    "Сто років як сконала Січ..."

    Сто років як сконала Січ.
    Сибір. І соловецькі келії.
    І глупа облягає ніч
    пекельний край і крик пекельний.

    Сто років мучених надій,
    і сподівань, і вір, і крові
    синів, що за любов тавровані,
    сто серць, як сто палахкотінь.

    Та виростають з личаків,
    із шаровар, з курної хати
    раби зростають до синів
    своєї України-матері.

    Ти вже не згинеш, ти двожилава,
    земля, рабована віками,
    і не скарать тебе душителям
    сибірами і соловками.

    Ти ще виболюєшся болем,
    ти ще роздерта на шматки,
    та вже, крута і непокірна,
    ти випросталася для волі,

    ти гнівом виросла. Тепер
    не матимеш од нього спокою,
    йому ж рости й рости, допоки
    не упадуть тюремні двері.

    І радісним буремним громом
    спадають з неба блискавиці,
    Тарасові провісні птиці —
    слова шугають над Дніпром.
    1963
     
    • Подобається Подобається x 1
  19. Locke

    Locke невиправний реаліст

    Я вирушаю, мила, у похід,
    Ніхто не знає, чим все обернеться...
    Дай на прощання обніму дітей
    І пригорну тебе до свого серця.

    Уже сьогодні, певно, буде бій.
    Для когось може стати він останнім,
    Та ти, кохана, плакати не смій
    У ці хвилини нашого прощання…

    І не шукай мене в отім диму
    Ти на екрані між облич героїв,
    Я на екран, повір, не попаду,
    Я буду там, у самім пеклі бою..

    А якщо, раптом, упаду в бою,
    А чи потраплю до катів за грати,
    Знай, в моїм серці була тільки ти
    І наші діти, й Україна мати…

    Уже сьогодні, мабуть, буде бій…
    Іще бої… жорстокі і запеклі….
    Герої наші будуть у раю,
    А ворогам ми зробимо тут пекло.

    Та я вернусь! Як тільки ця весна
    Нам принесе, нарешті, перемогу.
    Тобі з порога радісно всміхнусь….
    Дай обніму. Мені пора в дорогу….

    Лідія Яр
     
    • Подобається Подобається x 1
  20. Boris_Kiev

    Boris_Kiev Дуже важлива персона

    Пишуть, що автор цього вірша - 13 річний хлопчик Мирослав Вересюк.
    Браво!
     
    • Подобається Подобається x 1
а де твій аватар? :)