Дійшли пальці до звіту про недільну подорож. Досить спонтанно знайомий, навіть не товариш, спитав в ФБ, чи не хочу приєднатися до компанії і катнутись на Скелі Довбуша. А чом би й ні? Отже план такий: електричкою до Стрия, звідти виїжджаємо в напрямку Моршина, в Болехові звертаємо праворуч, їдемо до Бубнища, там підйом на Скелі Довбуша, спуск з протилежного боку через Труханів на Синьовидне і паралельно до Київ-Чоп через кілька сіл повертаємося до Стрия, звідки десь в 17.40 електричка нас везе до Львова. Зі Львова Трускавецькою електричкою виїжджаємо в 7.20 ранку, їде вона досить швидко, робить мало зупинок, за якусь годину ми в Стрию. Вартість поїздки з велосипедом - 15 грн (без - 10 грн). Виїжджаємо з міста в івано-франківському напрямку, в Моршині перший привал, 13 км, тут п"ємо каву і далі в дорогу. Через 10 км, в самому центрі Болехова орієнтир - пам"ятник асвабадітєлю Тут звертаємо праворуч. До цього місця було кілька чималих під"йомів, але головне все ще попереду, наразі сил повно. Звідси 10 км до Бубнища, де коло невеличкого водоспаду другий привал перед найскладнішим відрізком дороги. на фоні води перший лук в новенькому шоломі (придбав напередодні), крутий, нє? груповий лук нам забацав якийсь бородатий чувак, який приїхав сюди з Кавказу і сам один пішки з велетенським рюкзаком ходить Карпатами Отже, попереду - перевал, на вершині якого Скелі Довбуша. Звідси до них 4 км крутого підйому по гравієвій дорозі. Скажу чесно, якби я їхав сам, я б майже на початку зліз з ровера і піднімався пішки. Але ж то якось не пасує, всі їдуть і я їду Тим більше, в компанії дядьки, яким вже поза 45 (правда, потім з"ясувалося, що двоє з них чи не професійні велоспорстмени у минулому). На найнижчій передачі при середній швидкості 5-7 км/г я видерся на гору весь мокрий, серце з грудей вискакує, залпом випив майже всю свою воду . Але тепер зате знаю, що я це зміг! Після такого підйом на Зелену, Городоцьку, Стрийську чи Личаківську буде мені легенькою розминкою Зрештою, ми на місці. Спершу обідаємо заготовленими вдома канапками, які тут стають неймовірно смачнючими Потім частина групи лишається внизу відпочивати, а найбільш спраглі адреналіну вирішують видертися на скелю, треба ж наробити луків на вершині світу! Завдяки вказівкам чувака, який вже тут лазив не раз, видерлися. Оскільки під ногами декілька поверхів висоти, спершу триматися хочеться за все, що бачиш, тому луки виходять стрьомні Але потім звикаєш і почуваєшся вільно Краєвид з гори дуже гарний Стала в нагоді функція панорамної зйомки Погулявши по скелях і між ними вирушаємо далі, тепер дорога в основному вниз і кожен кілометр наближає до фінішу. Спускаємося з перевалу крутими гірськими стежками в Труханів. Зупинка на мосту через Стрий Вискакуєм між Верхнім і Нижнім Синьовидним на трасу Київ-Чоп і кілька кілометрів їдемо нею, тоді звертаємо з дороги і переходимо через той же Стрий довжелезним 500-метровим пішохідним мостом, який представляє собою нафтопровід, що перекинутий через ріку. До фінішу менше 20 км, а в нас ще майже 3 години часу до електрички. Тому трохи нижче за течією вирішуємо скупатися в ріці. Знимок купання не пропустила цензура. Виїжджаємо від ріки на Розгірче, робимо останній лук в полі і беремо курс на Стрий, тримаючи середню 25 км/г, дорога там між селами досить хороша. На центральній площі Стрия побачив ось це, згадав про VasMT, от звідки ноги у Вашого "гудка" ростуть? випили по келиху розливного пива, маючи в запасі ще майже годину часу. На вокзал приїхали за 20 хв до відправки Трускавецької електрички, студентів море!!! Ледве встигли взяти квитки і повантажились в останні хвилини До Львова, до речі, вона суне дуже довго, стає біля кожного стовпа, їхали майже дві години, але час за обговоренням вражень і наступних планів минає досить швидко Отаке. Загальний пробіг на двох колесах склав 77 км, якщо не рахувати дороги на вокзал вранці і з вокзалу ввечері, це мені ще десь 12 км. Фізично втомився досить сильно, навідміну від попередньої поїздки (100+ км), оскільки значну частину дороги їхав не у своєму темпі, а доганяв більш матьорих учасників експедиції Ну і сам описаний вище перевал вимотав добряче. Але мозок відпочив капітально, це повітря, краєвиди... це фантастичні краї. Був там колись машиною, але враження не до порівняння. Сподіваюся, в цьому сезоні вдасться ще бодай одна така експедиція.
Ви в Болехові м'які місця, а принагідно деталі роверів не повідбивали? Загалом крутий маршрут. Я б зараз такий не подужав Тяжка доля гастрономічного експерта
Ровери почали розсипатися вже після спуску на Труханів. Спершу в мене виявилося відкрученим переднє колесо, потім в одного чувака заднє, а потім і в мене заднє На конкретних "розколбасах" гайки розбовтуються і послаблюються, треба регулярно перевіряти. Добре, що це було виявлено під час зупинки, а кола не повідпадали на ходу Ще під час довгого крутого спуску гальма горять і перестають гальмувати. Як чуєш , що смердить паленим, краще зупинитись та пару хвилин почекати поки гальма охолонуть
Шльом крутий, файно, що дбаєш про власну безпеку І спасибі за розповідь, справді крута поїздка вийшла
Згадав цікавий штрих. В Труханові виїхали з лісу, зупинилися щоб зачекати тих, хто трохи відстав. Один побачив яблука, що звисають над дорою з-за паркану, і давай рвати. Він не бачить, що в кількох метрах, коло фіртки стоїть господар Я дивлюся, що буде? А господар того «злодія» тут же засік, змінився в лиці і підривається різко через подвір'я в хату! Ну, думаю, зараз вибіжить з ружбайкою, чи сокирою, прийдеться нам тікати і то дуже швидко. Аж тут вуйко виходить до брами з цілим оберемком яблук. «Хлопці, беріт тійво, то ліпші!» sent from my Galaxy SIII
