"УЗЯТТЯ ЗАМКУ РОЗЧЕРКОМ ПЕРА" Євген ГУЦУЛ (Львів) http://www.zn.kiev.ua/nn/show/625/55208/ Воно, ніби, неправильно, рекламувати на львівпортівському майданчику інші ЗМі, але автор матеріалу львів"янин, то хай уже....:D :D :D А коли серйозно - ось йде переділ власності, у Львові тому самому постійно когось з бізнесюків вбивають-стріляють. Воюють за майно-території, а тут ось... тисячі заповідних гектарів і практично безхозне майно (дехто це називає історичними пам"ятками, але на нього не варто серйозним людям звертати увагу). Пам"яткоохоронне законодавство якесь є, але на практиці не працює. Пам"яткоохоронні виконавчі структури абсолютно корумповані - вони ж, рідненькі, погодили і Гард, і київські хмарочоси в історичному центрі і що завгодно погодять далі. Народ бєзмолвствуєт - займається в масі своїй або виживанням, або бізнесом. Попів всіх конфесій з легкою душею зараховую до тієї ж бізнес-категорії. І лише туди. Отже, це все Возницького пече і ще якихось п"ятсот чоловік? Адже таким чином за років десять - та ще й у антикризовому режимі - вся наша історико-архітектурна спадщина елементарно розтане у повітрі. А Інститут археології просто саморозпуститься, бо копати буде ніде (приватна власність). Лишиться невелика бригада копачів "за викликом" - коли якомусь ресторатору приспічить в банкетному залі забабахать черговий приватний музей. У нас у Києві вже такий бачив у кабаку під Видубицьким монастирем. Там ше постійно якісь нардепи тусуються... :rolleyes:
Відповідь: УЗЯТТЯ ЗАМКУ РОЗЧЕРКОМ ПЕРА ОК. ОК... No reply... Занадто складно формулюється питання... П-а-а-а-анімаю: це не про політику триндіти... І не про діаспорні гранти... :D :D :D От у всьому світі є такий розвинений інструмент громадянського суспільства, як трасти з охорони культурної та природної спадщини. Така от загальнонаціональна складчина, яка має великий (у Великобританії - величезний) вплив на долю всієї старовини. Такий от своєрідний благодійний фонд, підпертий законодавчо, який влізе до тебе в хату (приватну-не приватну - байдуже!) і дасть про шиї, коли хата та стара, визнана пам"яткою і охороняється державою. Мільйони добровільних членів, мільярди негривневих і нерубльових внесків. Росія зліпила собі щось по фамілії Національний центр опєкі наслєдія, декларуючи вірність трастовим принципам, однак далі декларацій діло не йде. У нас нема й декларацій... То це все безнадійно зовсім? Ану, борці з геноцидом, висловіть-но свою мудру думку. Інтєрєсно, всьо-такі...
Відповідь: УЗЯТТЯ ЗАМКУ РОЗЧЕРКОМ ПЕРА Так! Геноцид став "культурним наслєдієм"??? Правий таки був Литвин!
Відповідь: УЗЯТТЯ ЗАМКУ РОЗЧЕРКОМ ПЕРА ну й каша у тебе в голові... :rolleyes: І це все мудре, що ти можеш сказати тут? :D :D :D
Відповідь: УЗЯТТЯ ЗАМКУ РОЗЧЕРКОМ ПЕРА :D Дивна ти людина, чесслово!:rolleyes: Ти що, чекаєш, що хтось буде заперечувати необхідність збереження культурної спадщини? Чи те, що це перш за все обов"язок ДЕРЖАВИ? Чи те, що і суспільство повинне брати у цьому участь? Настільки очевидні відповіді, наскільки банальне запитання ти задаєш! Але до чого тут "борці з геноцидом"?
Відповідь: УЗЯТТЯ ЗАМКУ РОЗЧЕРКОМ ПЕРА Ось наприклад в Чехіі є така установа: "Паматкові Устав" називається, без дозволу котрого не обійдеться жодне прибиття рекламного щиту чи вивіски на фасаді історичної будови. І байдуже, чи в опіці держави ця будова, чи є приватною власністю (хоча нерухомість у Чехії є здебільшого у приватній власності). Так от, з тими питаннями щодо зміни фасаду, чи інтер'єру у нас строго. Те ж стосується і природних заповідних та рекреаційних ділянок - без дозволу охоронців природи та Міністерства охорони природи та довкілля ніхто не має права втручатися у ці території (вже не говорю про приватизацію заповідних земель), бо це все має статус якщо не всенародного майна, то хоча б на рівні краю чи області. І громадськість за цим всім пильно стежить, бо без її дозволу також не можна робити якихось кардинальних втручань у сенсі зміни статусу заповідника чи то якої іншої природної та історичної пам'ятки.
Відповідь: УЗЯТТЯ ЗАМКУ РОЗЧЕРКОМ ПЕРА Та є все це в Україні! Ще з радянських часів. Але тут 2 проблеми: 1. Держава забороняє продаж історичних пам"яток, а грошей на їх ремонт, реставрацію і т. ін. не дає. От і валиться усе. Що краще: продати у приватну власніть з певними умовами, чи чекати поки ця історична пам"ятка завалиться? 2. Фактично у нас немає громадських організацій, фондів, які б піклувалися матеріально про пам"ятки історії.
Відповідь: УЗЯТТЯ ЗАМКУ РОЗЧЕРКОМ ПЕРА Та нема!!! Віка пише про типову для Європи (і не лише, бо є таке і в США, і в Канаді, і в Австралії, і в Індії, і в Японії навіть) ТРАСТОВУ організацію. У нас в СРСР Тов-во охорони пам"яток було типовою державною структурою, замаскованою під громадську. УТОПІК витрачав сотні мільйонів радянських рублів на свої програми - невже це з внесків все набралося? А мова саме йде про сучасну пам"яткоохоронну схему, яку випрацював вільний ринковий світ і за якусь чомусь трмається зубами!!! Хоча, звісно, дивідендів це, ніби й не дає. Але вся штука в тому, що це властиво лише громадянському демократичному суспільству - супільству вільних громадян, права і власність яких захищені законодавчо і практично. І от ті самі громадяни самі З ВЛАСНОЇ КИШЕНІ допомагають державі щось там берегти. Бо самі цього хочуть!!! Уявляєш?:p От і питання. Держава не дає грошей, але є вже спеціальні закони, їх можна принаймні вимагати виконувати від чиновників. А суспільство? Сам знаю, що нема в Україні повноцінних громадських пам"яткоохоронних фондів. То й не треба їх, чи як? А коли треба, то наскільки це взагалі У НАС можливо? Не сердься, братику, коли трішки занадто різко пишу, але я й справді цим переймаюся і справді САМ НЕ МАЮ ВІДПОВІДІ на це питання. :cool:
