Улюблена цитата з Біблії...

1Ів.4:8 Хто не любить, той не спізнав Бога, бо Бог - любов. 9 Цим виявилася до нас любов Божа, що Бог свого єдинородного Сина послав у світ, щоб ми жили через нього. 10 Любов же полягає не в тому, що ми полюбили Бога, а що він полюбив нас і послав Сина свого - примирення за гріхи наші. 11 Любі, коли Бог так полюбив нас, то й ми повинні один одного любити. 12 Бога ніхто ніколи не бачив. Коли ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває, і його любов у нас досконала. 13 Що ми перебуваємо в ньому, і він у нас, ми пізнаємо з того, що він дав нам від Духа свого. 14 І ми бачили і свідчимо, що Отець послав Сина - Спаса світу. 15 Хто визнає, що Ісус - Син Божий, Бог у тому перебуває, і він у Бозі. 16 Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому. 17 Любов у нас звершується в тому, що ми маємо довір'я в день суду, бо як він є, так і ми в цьому світі. 18 Страху нема в любові, а, навпаки, досконала любов проганяє геть страх, бо страх має в собі кару, а хто боїться, той недосконалий у любові. 19 Ми любимо, бо він перший полюбив нас. 20 Коли хтось каже: «Я люблю Бога», а ненавидить брата свого, той не правдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить. 21 І таку ми заповідь одержали від нього: «Хто любить Бога, той нехай любить і брата свого.»

 

Саме цьому навчав Ісус. Він серед багатьох заповідей вибрав дві найголовніших. "Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою." (Від Матвія 22:37) В його відповіді був вкладений самий величезний зміст. Цитуючи з Повторення Закону 6:5, Ісус нагадує, що свого Бога треба любити "всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою". В цій відповіді Ісус висловив те, що було найповнішим в його поклонінні.
І хоча фарисей запитав в нього про одну заповідь, Ісус привів ще одну з Левит 19:18: "Люби свого ближнього, як самого себе. На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять." (Від Матвія 22:39,40)
Здається, що любов практично не піддається контролю, але дійсна, справжня любов - це не тільки наші відчуття. Вона вимірюється ділами, а не емоціями. В Біблії про любов говориться як про те, про що ми повинні "дбати"(1 Коринтянам 12:31; 14:1). Християни спонукуються любити не "язиком, але ділом та правдою!" (1 Івана 3:18)

 

Сирах 42:11 Поглянь на веселку й благослови її Творця: у своєму сяйві вона бо прекрасна!

 

Ів14:16 І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, 17 Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає. Ви ж його знаєте; бо перебуває він з вами, і буде в вас. 18 Не полишу вас сиротами; я прийду до вас. 19 Ще трохи, і світ мене вже не побачить. Ви ж мене побачите, бо я живу, і ви будете жити. 20 І взнаєте того дня, що я в моєму Отці, і що ви в мені, а я в вас.

 

Дякую за цитату!
Я останній рік буквально живу цими словами.
Набагато легше стало молитися за хворих, легше стало класти на них руки, усвідомлюючи, що не я кладу руки, а Ісус, Котрий в мені кладе руку на людину!
Моє діло - це перебувати в Ньому!

 

Сирах 8:18 Чужого не роби свідком таємниці: не знаєш бо, як він поведеться. 19 Не відкривай кожному серця, щоб твоє щастя не пограбували.

 

улюблена цитата із Біблії

В Біблії закладена Божа наука, а, також, Заповіт Божий. В таких речах знайти улюблену цитату неможливо. Щасливі ті, хто отримає все приготовлене згідно із Заповітом. Але, щоби це отримати, необхідно вияснити і виконати умови Заповіту. Цитати тут не мають сенсу.

 

якого заповіту?

чому не мають??

Це ж слово Боже. Відомо що з ким поведешся того й наберешся, тобто що будеш читати, про те будеш думати, про що бдумаєш те і чиниш.

так що дарма ви недооцінюєте силу слова, можливо в когось виникне непереборне бажання почати читати біблію після прочитання якоїсь мудрої цитати із Біблії.

(хоча шанси мізерні)

---------- Додано в 19:09 ---------- Попередній допис був написаний в 19:05 ----------

16 Як Павло ж їх чекав ув Атенах, у ньому кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів.
17 Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зо стрічними.
18 А дехто з філософів епікуреїв та стоїків сперечалися з ним. Одні говорили: Що то хоче сказати оцей пустомов? А інші: Здається, він проповідник чужих богів, бо він їм звіщав Євангелію про Ісуса й воскресення.
19 І, взявши його, повели в ареопаг та й казали: Чи можемо знати, що то є ця наука нова, яку проповідуєш ти?
20 Бо чудне щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що то значити має?
21 А всі атеняни та захожі чужинці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове говорити чи слухати.
22 Тоді Павло став посередині ареопагу й промовив: Мужі атенські! Із усього я бачу, що ви дуже побожні.
23 Бо, проходячи та оглядаючи святощі ваші, я знайшов також жертівника, що на ньому написано: Незнаному Богові. Ось Того, Кого навмання ви шануєте, Того я проповідую вам.
24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в храмах, рукою збудованих,
25 і Він не вимагає служіння рук людських, ніби в чомусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все.
26 І ввесь людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх,
27 щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас.
28 Бо ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: Навіть рід ми Його!
29 Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми думати, що Божество подібне до золота, або срібла, чи до каменю, твору мистецтва чи людської вигадки.
30 Не зважаючи ж Бог на часи невідомости, ось тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялися,
31 бо Він визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав доказа всім, із мертвих Його воскресивши.
32 Як почули ж вони про воскресення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: Про це будемо слухати тебе іншим разом...
(Дiї.17:16-32)

 

Божий Заповіт

Відомо, що Бог створив людину і поселив її у Раю. Рай, це - батьківщина для людини. Відомо, через що, Бог викинув людину із Раю, а для бажаючих повернутися туди, бо життя можна продовжити лише там, Він склав заповіт. Як Бог склав Заповіт, так і люди тепер складають заповіт для своїх спадкоємців. Заповіт, це - зібрання всіх Божих заповідей,законів, постанов. Яка різниця втому, що комусь подобається одна заповіь, а комусь інша, як цитата. Адже, щоби отримати спадщину, необхідно знати і виконати всі заповіді, закони і постанови, а дотримуючись гарної цитати, можна залишитись без нічого.

 

ми тепер не пыд законом..

 

Заповіт і завіт - то як морська коса і коса з волосся. Абсолютно різні значення слів.

 

Правдиво дійсно

 

Шановний Garis! Дякую за співчуття! Але, якщо ви відкриєте Євангелію від Луки, притчу про міни, то побачите, що у час земного життя Ісуса Христа 80% людей не бажали Його царювання. Сказано там, що присудив їм Господь. На даний час від тих 20% бажаючих Христового царювання залишилися одиниці, а коли таких не стане, то почнеться день Божого гніву, другий раз прийде Ісус Христос зі всіма святими, тими, кого Він вибрав до Свого Царства, а відплата Його неслухняним перед Ним. (Це вже інший текст Біблії). Рахую, що варто підтримати ті одиниці вибраних, не дивлячись на інших.

 

"У той час Ісус сказав до своїх учнів: “Молячись, не говоріть багато, як ті язичники, бо думають, що завдяки своїй багатомовності будуть вислухані.
Отже, не уподібнюйтеся їм, бо ваш Отець знає, чого потребуєте, перш ніж ви попросите в Нього. Тому-то моліться так: Отче наш, який на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі; хліб наш насущний дай нам сьогодні, і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо коли ви прощаєте людям їхні переступи, простить і вам ваш Небесний Отець; якщо ж не прощаєте людям, то й ваш Отець не простить вам ваших переступів”. (Мт 6, 7-15)

Господня молитва, щоденна молитва "Отче наш" як часто ми її повторюємо ніби автоматично...
Та в ній звертаємось до Бога. Коли розумію це, пробую відчути Його присутність, те що Він завжди поряд...
і вимовляти кожне слово, кожний рядок з повним значенням, справді звертаючись до Нього.

Розважання про цю цитату о. Роман Лаба OSPPE http://www.credo-ua.org/2012/06/65029

 

9 І Господь, Бог твій, дасть тобі достаток у всякому ділі рук твоїх, у плоді твого лона й у плоді твоєї скотини, й у плоді твого поля - тобі на благо; бо Господь знову радітиме тобою, даючи тобі добро,
як радів він твоїми батьками:10 тому що слухатимешся голосу Господа, Бога твого, допильновуючи його заповіді та його установи, те, що написане в цій книзі закону,
тому, що повернешся до Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією душею твоєю. 11 Бож заповідь, яку заповідаю тобі нині, не занадто тяжка для тебе й недосяжна тобі.
12 Не на небесах вона, щоб казати: Хто зніметься для нас на небо й дістане її нам, щоб ми її почули та виконували? 13 Та й не за морем вона, щоб казати:
Хто для нас поплине ген за море, і дістане її нам, щоб ми її почули та виконували?14 Ні! це слово дуже близько до тебе, воно в тебе на устах і у твоєму серці, щоб його виконувати.
(Второзаконня: 30.9-14)

 

1. Тоді Ісус почав оповідати народові і учням Своїм.
2. І сказав: На сидінні Мойсеєвім сіли книжники і фарисеї;
3.Тож усе, що вони скажуть вам пильнувати, пильнуйте і чиніть, але за діями їхніми не чиніть, бо вони лиш говорять, та не вчиняють;
4. Вони зв‘язують важкі, не під силу тягарі і кладуть людям на плечі, а самі навіть пальцем не хочуть їх поворухнути.
5.А всі справи свої вони вчиняють на те, щоб їх люди бачили; роблять ширшими свої філактери і збільшують поли одежі своєї;
6.А також люблять попереду напівлежати, коли бенкетують, і займають передні лавиці в синагогах
7.І вітальні вигуки в народних зібраннях, і щоб люди кликали їх: Навчителю! Навчителю!
8.А ви не називайтеся вчителями, бо один у вас учитель – Христос, а ви всі – брати;
9.І батьком собі не називайте нікого на землі, бо один у вас Батько, Котрий на небесах;
10. І не називайтеся наставниками, бо один у вас наставник – Христос.
11. Найбільший з-поміж вас нехай буде вам служником:
12.Бо хто підносить себе, той принижений буде; а хто принижує себе, той піднесеться.
13. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне людям; бо самі не входите і бажаючих увійти не пускаєте.
14. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що пожираєте оселі вдів і лукаво довго молитеся: за це приймете ще більший осуд.
15. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море і суходіл, щоб навернути бодай одного; і коли це трапляється, вчиняєте його сином геєни, удвічі гіршим од вас.
16.Горе вам, вожді сліпі, котрі запевняють: Якщо хтось присягнеться храмом, то нічого; а якщо хтось присягнеться золотом храму, за ним буде провина.
17.Нерозумні та сліпі! Що більше: золото, чи храм, котрий освячує золото?
18.Також: Якщо хтось присягнеться жертовником, то нічого; а якщо присягнеться тим даром, котрий на ньому, той завинив.
19.Нерозумні і сліпі! Що більше: дар, чи жертовник, що освячує дара?
20.Отож, той, хто присягається жертовником, присягається ним і всім тим, що на ньому.
21. І той, що присягається храмом, присягається ним і Тим, що Живе в ньому.
22. І той, що присягається небом, присягається престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому.
23. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м‘яти, ганусу й кмину, і покинули найважливіше в Законі: суд, милість і віру; це належало чинити і того не залишати.
24. Вожді сліпі, що виціджуєте комара, а верблюда поглинаєте!
25. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що очищаєте чашу і тарелю зовні, а всередині вони повнісінькі крадіжу і неправди.
26. Фарисею сліпий! Очисть передніше чашу й таріль усередині, щоб чисті вони були й зовні.
27. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що стали схожими на фарбовані гроби, котрі зовні видаються гарними, а всередині повнісінькі мертвими кістками і всілякою нечистотою;
28. Отак і ви зовні видаєтеся людям праведними, а всередині виповнені лицемірством і беззаконням.
29. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що споруджуєте гробниці пророкам і оздоблюєте пам‘ятники праведників,
30. І кажете: Якби ми були за днів батьків наших, то не були б спільниками їхніми в пролитті крови пророків;
31. Таким чином ви самі супроти себе свідчите, що ви сини тих, котрі вбивали пророків.
32. Доповнюйте й ви міру батьків ваших.
33. Змії, гадюче поріддя! Як втічете ви від засудження до геєни?
Матвія 23

---------- Додано в 12:06 ---------- Попередній допис був написаний в 12:02 ----------

1. Пильнуйте, не вчиняйте милости вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас; інакше не буде вам нагороди від Батька вашого, який на небі.
2. Отже, коли вчиняєш милостиню, не сурми перед собою, як учиняють лицеміри в синагогах і на вулицях, аби прославляли їх люди. Правду кажу вам: Вони вже одержують нагороду свою.
3. А в тебе, коли вчиняєш милостиню, нехай ліва рука твоя не відає, що вчиняє права,
4. Щоб милостиня твоя була таємною; і Батько твій, що бачить утаємничене, віддасть тобі явно.
5. І коли молишся, не будь, як лицеміри, котрі полюбляють у синагогах і на перехрестях вулиць, зупинившись, молитися, аби показатися людям. Істину кажу вам, що вони вже одержують нагороду свою.
6. А ти, коли молишся, увійди до оселі твоєї, зачини двері твої, помолися до Батька твого, котрий утаємничений; і Батько твій, який бачить таємне, віддасть тобі явно.
7. А коли молитеся, не кажіть зайвого, як ті погани; бо вони гадають собі, що через велемовство своє будуть почуті.
8. Не будьте подібні до них, бо знає Батько ваш, яку маєте потребу передніше, аніж ви попросите в Нього.
9. А моліться так: Отче наш, Сущий на небесах! Хай святиться ім‘я Твоє;
10. Хай прийде Царство Твоє; Нехай буде воля Твоя і на землі, як на Небі;
11. Хліб наш щоденний дай нам на цей день;
12. І прости нам борги наші, як і ми прощаємо боржникам нашим;
13. І не введи нас у спокусу, але захисти нас від лукавого; бо Твоє є Царство і сила, і слава навіки. Амінь.
Матвія 06

 

16. Ми познали й увірували в ту любов, що Бог її має до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває!
(1 Івана 4:16)

 

Я не розумію, як така фраза може бути улюбленою у СП від Ромка. Може хто пояснить?

Кожна людина є грішною і кожна людина має у певній мірі фарисейства, навіть автор, що зробив допис - теж не святий. Але як можна балдіти від того, що комусь буде горе, при тому, що й сам можеш попасти в ту ж яму? Чи все таки впевненість про свою безгрішність перевалює?

 

16 Завжди радійте.
17 Моліться без перерви.
18 За все дякуйте: така бо воля Божа щодо вас у Христі Ісусі.
19 Духа не гасіте,
20 пророцтва не легковажте,
21 усе перевіряйте; тримайте те, що добре,
22 і стримуйтесь від усякого роду лукавства.
23 Сам же Бог миру нехай освятить вас цілковито, і нехай уся ваша істота - дух і душа, і тіло
- буде збережена без плями на прихід Господа нашого Ісуса Христа.
24 Вірний той, хто вас покликав, - він і здійснить це.
(1-e до Солунян 5:16-24)