Україна - вчора, сьогодні, завтра

Тема у розділі 'Політика і політики', створена користувачем Прокіп, 16 жов 2012.

  1. medwedo berlogsoni

    medwedo berlogsoni Das stud nemödik a del binos gudikum.

    Україна порвала ще одну нитку, що зв"язувала її з Росією.
    За часів Порошенка до цього якось "руки не доходили" - потрібно було думати, як ще років п"ять утриматися при владі, а за часів Зеленського хоп - і нема!
    СНГ и Украина: Украина вышли из соглашения о сотрудничестве пограничников СНГ (05.08.20 14:13) « Политика Украины | Цензор.НЕТ
     
    • Подобається Подобається x 1
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  2. Silver bullet

    Silver bullet Well-Known Member

    Багато чого нового важливого непомітно проходить. Бо з порохоферми кричать-верещать як та Моська про якісь дурниці, забиваючи ефір.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
  3. У липні держбюджет за доходами виконано на 108%. Перемога? Хренушкі!
    Липневий план був очевидно занижений навіть для "низького" місяця. Заплановано зібрати 64 млрд. А план витрат на на місяць 2020 року - 107 млрд в середньому.
    В 2020 по бюджетним витратам вже набігло відставання в 1,5 місяці!
    Незважаючи на перевиконання плану (явно неадекватного завданням), з липня 2019 зібрано 89%, а по податках - взагалі 80% (при тому що середня з / пл виросла на 7:wacko:.
    Що ніби вказує нам на ступінь падіння економіки (чверть ?!), або на різницю між Шмигаль і Гройсманом, або на 1 + 2.
    У ситуації, коли грошова база просто стоїть на місці при істотному паданні в економіці неминуче довбане по курсу. Так було в квітні 2014, квітні 2016, коли курс злетів при близькій до нуля емісії.
    Однак зараз бюджетні діри доведеться затикати ще й емісією!
    Спекотною буде осінь! https://t.co/zpsDlTc4Hd
     
  4. "Нові лідери" вирощені на каналі Пінчука, з голосистим лідером, який на гроші Пінчука їздив вчитися в США, слав відозви і підіймав нарід на боротьбоу, на виборах відняв голоси у справжньої опозиції, чим допоміг їхньому олігархічному кагалу захопити владу, а потім здався без бою і втік, кажуть -"Порошенко для них - більший ворог за Зеленського".

    Ця тьотка оголосила перехід в опозицію до Зеленського, але ворогом для неї є не Зеленський, а союзник по опозиції Порошенко.

    Звісно для них Порошенко - більший ворог. Він для них - ЄДИНИЙ ворог. Бо вони, як їхні дєди: переодягаються в бандерівців, щоб очолити підпілля.

    Але українці книжок не читали і методи покидьків не знають. Тому будуть і далі голосувати за мразоту, що нарядилася в вишиванки. Сто років пройшло, а методи не змінюються.
     
  5. Мімікрія
    Те як ліберали намагаються довести, що вони не ліваки, нагадує жіночку, яка відпрацювала сезон "на окружній", щоб на зароблене зробити гіменопластику. Гіменопластика не повертає цноти, біле пальто не приховає червоних трусів, що стирчать із галіфе. Адже, ліберали більше бояться того хто обіймає, ніж того хто душить. Дрібненькими кроками, в ситуації дихотомічного вибору, вони переходять сторону останніх. Чому? Тому що лібералізм - це світоглядний інфантилізм (за С.Громенком).
    Методом "лисички-сестрички" або "жаби в каструлі" ліберальні політичні рухи легко опиняються на стороні тиранії, з якою мали б боротися. Швидкість переходу залежить від кількості дихотомічних виборів, які стоять перед національним політикумом. Якщо життя країни відносно розмірене та врівноважене, то лібералізм може десятиліттями виглядати корисною і безпечною політичною ідеологією. Якщо динамічне - то ліберали встигають продемонструвати червоні труселя, раніше ніж минає міжвиборчий період.
    У мене страшно багато близьких приятелів та приятельок, які роблять вибір на користь ліберальних проектів. Ми з ними в душі юні романтики незалежно від віку, мабуть через це. Однак, я усю дорогу спостерігаю як їхні політичні вподобання переходять "на темний бік сили". "Демальянс", із яким пліч о пліч я пройшов Майдан із першого дня до останнього, зараз в більшості своїй ліг під "Слуг". Далі "Самопоміч", "Голос"... Це втрачений плід, відвернутися і забутися... Але... Але, є ще декілька нових проектів, в яких із під затертого камуфляжу стирчить біле пальто. Там також багато моїх приятелів та приятельок, людей чудових і класних. І ось за них я страшенно хвилююся. Можливо наш емпіричний досвід - це випадковість. Однак, випадковість що часто повторюється стає закономірністю. Я страшенно надіюся на критерій Поппера, що з'явиться "чорний лебідь" і мої твердження про лібералізм як світогляд, будуть неправомочними узагальненнями. Критерій Поппера - це філософський метод встановлення науковості знань. Коли ти висловлюєш якусь наукову позицію, то маєш навести спосіб, у який можна буде її спростувати. Наприклад, є узагальнене уявлення, що усі (!) схожі на мене чоловіки є сексистами, расистами і гомофобами, а я в цій ситуації відіграю роль "чорного лебедя", який руйнує це узагальнення. В моєму узагальненні про лібералізм це - якщо якийсь ліберальний проект, що зараз стоїть на позиціях українського державництва та опирається зеленим колабораціоністам, не покине ці позиції до кінця 2025 року.
    P.s.На ігри із визначеннями поняття "лібералізм", заяви типу "в Україні ніколи не було партій із ліберальними нотками", "ліберали - не ліваки", "в Росії теж не люблять лібералів" та ін. відповідь в перших двох реченнях допису.
    Іван Хомяк
     
  6. Lanktocha

    Lanktocha Well-Known Member

  7. Різні держави
    Дві сьогоднішніх новини – позов у США до Коломойського і призначення новим заступником в Офіс президента люстрованого Олега Тартарова.
    От порівняти Україну і США. Не за площею чи кількістю населення.
    А за тим як ці країни захищають власні інтереси. Ми – небо і земля.
    Коломойського, який у нас на очах вивів з банку гроші і відмивав їх в США доганяють там а не тут. Тут він має шматочок фракції Слуг і реальний вплив на державну політику. Тут йому дають ніштячки. Тут у нього схвачено з прокуроськими і суддями.
    Тут, коли він спалив хату Гонтарєвої, для нього навіть хор Вірьовки наспівував
    Але в Штатах його почали доганяти.
    Тепер цікаво буде дивитися, як Зеленський буде віддавати свого подєльнічка на суд.
    І як коломошата із усіх шпаринок гарчатимуть про зовнішнє управління.
    Коломойський майстер хуцпи. Хуцпа – це «запрєдєльний бєспрєдєл».
    Раніше його знали як просто жадібного хитрого і мстивого майстра інтриг.
    Але тепер, коли він так чи інакше постане перед судом в Штатах ми побачимо його закомплексованим і жалюгідним.
    Власне увесь цей пил, усі ці хайпи, які він розганяв це була лише маска. А під маскою – тваринний страх, що відповідати за скоєні злочини таки доведеться.
    І ми побачимо, що ніякий він не мачо з борідкою, не Аль-Капоне, а просто зламана бородата бабушка.
    Яка отримає років так 150-т. І сидітиме у камері разом з якимось симпатичним афроамериканцем.
    У мене просто заздрість до країни, яка має силу і наснагу ловити і саджати злодіїв.
    Натомість у нас призначають Тартарова. Хто не в курсі, він вів справи проти автомайданівців і Тетяни Чорновол. Після люстрації він працював адвокатом і захищав Новинського. Співпрацював з Портновим.
    Призначення Олега Тартарова заступником голови Офісу президента – ще одна крапля злоби у чаші українських патріотів. Ми робимо для себе висновки.
    Повернення цієї людини в українську політику – сигнал як для проукраїнського табору, так і для любителів ідеї замиритись з Росією.
    Ми вкотре зрозуміли, що режим Зеленського є антиукраїнським за своєю природою. Сепари та любителі "русского мира" зрозуміли, що тепер можуть піднімати голову. Що влада їх чекає у своїх лавах. Що вони можуть повертатись і знову штовхати Україну в російські обійми.
    От вам і різні країни. Україна є раєм не для патріотів – вони якраз по тюрмах.
    Україна - рай для жуліків і ватників.
    Соромно, що Коломойський сидітиме не у нашій в’язниці. Соромно, що за правоохоронну систему в ОП відповідатиме пташка гнізда ОПЗЖшного.
    Коли ж це все скінчиться?
    Віктор Бобиренко
     
  8. Lanktocha

    Lanktocha Well-Known Member

    Панове порохоботи!
    Хто для вас Бойко і ЗаЖидя? Для вас і далі каста нодоторканих? Критикувати та робити лютих ворогів треба тільки зі "Слуг" і по старій звичці, знову вивести очікувану пару Порошенко/Бойко, де Бойко явно "більше зло".
    Звідси і лиття помий на ймовірних серйозних суперників перед президентськими виборами. Не посаджені, хоч було за що Бойко, Гепа, Труханов... Не ідеальний варіант Зеленський, заслуговуємо кращого, але Порошенко із ботофермами має, що заслужив.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  9. medwedo berlogsoni

    medwedo berlogsoni Das stud nemödik a del binos gudikum.

    Я думаю, Порошенко заслужив дещо більше. Випадок із Коломоським показує, що ніхто за всякими там піскунами не відсидиться.
     
  10. - Діду, а які ознаки шизофренії?
    - Ну це коли людина весною 2019 голосувала за Зе, святкувала свою "перемогу", але ось уже більше року абсолютно не помічає помилок ЗЕвлади, але й далі ллє помиї на Порошенка, ніби він так і залишився Президентом.
     
    • Баян Баян x 1
  11. Lanktocha

    Lanktocha Well-Known Member

    Хто би гавкав про яку шизофренію? Біднязі ще ніякий чорноволох нічого нового не написав нема що скопіпастити? Президентські вибори із ІІ туром Порошенко/Зеленський будуть не сьогодні і не завтра, може і ніколи. А дехто ще застряг у 2019.
     
  12. - Діду, а які ознаки шизофренії?
    - Ну це коли людина весною 2019 голосувала за Зе, святкувала свою "перемогу", але ось уже більше року абсолютно не помічає помилок ЗЕвлади, але й далі ллє помиї на Порошенка, ніби він так і залишився Президентом.
     
    • Подобається Подобається x 1
    • Баян Баян x 1
  13. elektrik

    elektrik Well-Known Member

  14. Політична аберація, або Зеленський і революційна ситуація
    СУБОТА, 08 СЕРПНЯ 2020


    У фізиці є таке поняття – аберація. Це похибка зображення в оптичних системах. Аберація оптичних систем проявляється в тому, що зображення не точно відповідають зображуваним об'єктам формою чи кольором.

    Коротше, про міраж чули? Ви бачите те, чого насправді немає.

    Пізніше поняття аберації стали застосовувати в інших науках. Лев Гумільов, автор терміну "пасіонарність", запропонував принцип аберації в історії. Це коли події, які відбулися вчора, вам здаються важливішими, ніж те, що відбулося 100 років тому.

    Час застосувати цей термін у політично-географічному чи навіть мережевому вимірі.


    Приклад. У мене абсолютна більшість друзів у житті чи мережах (більше 73% точно) голосували за "ЄС" чи "Голос". Але ж це не значить, що більшість у парламенті сформували вони.

    Багато розумних людей, спостерігаючи безлад у всіх сферах життя і господарювання в Україні, починають робити дуже сміливі припущення.

    Основне припущення – що Зеленський не досидить до кінця терміну. Що його знесе нова революція. Супутнє припущення – якщо монобільшості не існує де-факто, то парламентські вибори відбудуться вже восени чи у крайньому разі – навесні наступного року.

    Це політична аберація. Неправильне бачення ситуації.

    Адже активних патріотів – відсотків десять. Ще приблизно стільки ж людей тримаються в орбіті пасіонаріїв. Це надзвичайно великий мобілізаційний потенціал для революції. Попередні українські революції це явно продемонстрували.

    Але ще багато людей вірять Зеленському і оцінюють (насправді ця оцінка їм нав'язана) ситуацію як правильну і підтримують його дії, часто не розуміючи їх.

    Парадокс у тому, що одні й ті ж люди, які, наприклад, вважають неправильними введення ринку землі чи співпрацю з МВФ, вибачають це своєму лідеру.

    Бо їм нав'язали думку, що гарний Зеленський це робить під тиском "поганих піндосів і соросят".

    Знову ж, ці люди як мобілізаційний потенціал умовного Майдану – мізерний. Бо ця електорально-соціальна група не має пасіонарності.

    То ж чи можлива революційна ситуація, яка могла б загрожувати нинішній владі?

    Наступний текст теж базується на припущеннях, та все ж він вкладається в рамки історичних і ментальних аналогій. Адже історія часто повторюється, чи не так?

    Дві історичних аксіоми:

    1. Революції творить пасіонарна меншість.

    Пасіонарії – це ті, кому болить змінити світ, бо світ влаштований неправильно. Пасіонарії мають різні поведінкові стереотипи. Впевнений, що наші олігархи – пасіонарії. Проте їхній стереотип: світ треба змінити. Бо в ідеальному світі олігарха – безліч грошей і впливу. За це треба боротися.

    Але для більшості українських пасіонаріїв основна домінанта – незалежна Україна. Геть від Москви. В Європу, яка є умовним раєм.

    2. Вибори виграє гармонійна більшість.

    Це прості і тихі люди, які хочуть роботи і зарплат. Соціального захисту і патронату держави.

    Це й ті, яким "какаяразніца" на Армія, Мова, Віра.

    Більшість людей – конформісти. І значить, підтримують основну ідею свого середовища. Підтримують тих, хто вміє і може нав'язати свою думку. Свій соціокультурний аспект – обов'язково в історичному вимірі. В Україні він має чіткі географічно-історичні, демографічні і соціальні особливості.

    Тому місцеві пасіонарії нав'язують своє бачення гармонійній більшості в своїх регіонах: у Львові – умовно національний і європейський формат, в Одесі – умовно інтернаціональний, соціалістичний і антизахідний.

    Тому ніхто не сміє у Львові зазіхати на пам'ятник Бандері. А більшість одеситів твердо стоятимуть на захисті пам'ятника Єкатєрінє Втарой, яким би дивним особисто мені це не здавалося.

    Опитування громадської думки свідчать, що за ту ж ОПЗЖ частіше голосують старші люди, які ностальгують за СРСР.

    Тобто зміни парадигм можуть відбутися лише з часом.

    У відчутті нового покоління, яке ще формується. І роль держави і проукраїнських середовищ – змінити це в юних душах. Душах, за які бореться Москва через нав'язування російської поп-культури. За явної неучасті президента і "слуг". А значить, і держави Україна.

    Знову ж, потрібно зазначити, що українців, хоч і дуже дратує корупція, проте пасіонарна меншість ментально не готова вийти на барикади, щоб протидіяти цьому.



    Ба більше, режим Зеленського впевнено тримається на міфові, що особисто він є порядною людиною.

    Це, звичайно, міф. Зеленський виграв вибори на свідомому маніпулюванні масами людей у режимі "скажемо те, що піпл хаває". А це непорядно.

    І рівень корупції, якої за часів Порошенка стало значно менше, зараз впевнено наближається до показників часів Януковича.

    І зовсім не факт, що президент не має зисків від корупційних афер, пов'язаних з "Великим будівництвом". Той випадок, коли він або в долі, або його таки розводить найближче оточення. І як тоді бути з твердженням самого Володимира Олександровича "я не лох"?

    Будьмо відвертими: революції 2004-го і 2014-го років були за цивілізаційний вибір.

    Критична більшість молодих українців – за європейський вибір. І цього вже не скасувати.

    Тож революційна ситуація можлива лише і виключно за умови, коли панівний режим потягне нас знову в обійми Москви.

    Зараз начебто такої ситуації немає. Бо і парламентська опозиція, і Рух опору капітуляції чітко заявили про червоні лінії. І режим, ментально готовий до колаборації та поступок, все ж зважає на думку пасіонаріїв.

    Нинішня ситуація – це коли активісти і армія не люблять режим, але терплять. Орли Авакова, як показує досвід, лояльні режиму лише до певної міри. Якщо станеться революція, "беркутів", готових стріляти, вже не буде. Національні дружини чи подібні їм формування – теж до першого справжнього кіпішу.

    Але. Все може змінитися восени. Після місцевих виборів.

    Потрібно буде формувати більшість в обласних радах. І у місцевих радах великих громад, насамперед в обласних центрах. На Сході і Півдні "слуги" зможуть це зробити виключно разом з ОПЗЖ. У більшості центральних областей – теж.

    Будемо мати ситуацію, коли мери Дніпра, Одеси, Сум чи Полтави не матимуть власної депутатської більшості. А ще на них тиснутимуть з області – і з адміністрацій, і з обласних рад.

    Тиснути можна через недодачу субвенцій чи дотацій. Адже вже у наступний бюджетний рік можна буде закласти такі формульні розрахунки, коли через реверсні дотації можна буде зменшити місцеві бюджети. І зробити мерів лояльними, бо не всі готові до фронди з владою.

    І тоді Зеленському можуть навішати локшини про можливість такого самого союзу і на парламентському рівні. Тоді – розпуск парламенту і побудова ще до нового року чи вже навесні нової коаліції.

    На яку вже натякають інсайдери.

    Союз ОПЗЖ та "слуг" сформує новий уряд. І все, що схоче п'ята колона, – це мати міністрів освіти та культури.

    І ось тоді почнеться. Саме в такому випадку революція стане неминучою.

    І цей сценарій впевнено нав'язуватиме нам Путін. Тому що нова революція – це можливість для Путіна відірвати від України нові території. За допомогою тих же, хто сидітиме в обласних та міських радах.

    Тож наша ситуація в листопаді може стати критичною.

    Вже зараз Зеленський – у ситуації цугцвангу. Розпустити парламент – це вимушено піти на союз у майбутній Раді або з Медведчуком або з Тимошенко.

    А в листопаді – вже майже гарантовано – лише з Медведчуком.

    Не розпустити парламент – теж страшно.

    Бо що далі, то більше депутатів із "слуг" перейдуть від служіння Зеленському до більш вигідного служіння олігархам.

    Є, щоправда, ще одна альтернатива. Володимир Олександрович образиться на невдячний народ, напише заяву і залишить нас.

    Це була б найкраща альтернатива.

    Віктор Бобиренко, для УП
     
  15. Гортаючи старий зошит.

    Близько 5 років тому всі (або майже всі) хейтер Пороха і проукраїнської влади носилися з "секретними пунктами мінських домовленостей".
    Кричали, що Беня - "рятівник", а Порошенко "здав його хуйлу".

    Тепер Ігорь Валер'євіча переслідує Феміда США (і деякі експерти називають обсяги його злодійства / в тому числі і в українців / - "аферою століття")

    Хлопці, розкажіть ще трохи про "секретні пункти мінських домовленостей"? Розповісте?

    І як воно, 5 років огульно кричати про "мародьора" - а потім ЗЛИТИ свою власну країну СПРАВЖНЬОМУ мародеру?
    Як ви себе почуваєте, відчуваєТЕ, що "л0хи - це ви"?
    FB_IMG_1596979677166.jpg
     
  16. Lanktocha

    Lanktocha Well-Known Member

    Одне з іншим не пов'язане. Не ідеальний Коломойський, але це не робить ідеальним Порошенка і дуже добрим документом Мінські домовленості.
     
  17. Про місцеві вибори
    Концептуально

    Перше:
    Не треба тішити себе тим, що щось суттєво зміниться після місцевих виборів.
    Ні, нічого суттєво не зміниться.
    На жаль, від обрання Івана в районну раду Бердичівського району, ситуація в країні не виправиться.
    Цей факт не спричинить відставку Зелі, цей факт не спричинить зменшення кількості ідіотів і повій в найвищому законодавчому органі.

    Друге:
    На вибори йти потрібно.
    І потрібно голосувати за ЄС. Точніше не тільки за ЄС, а й за тих, хто є в РЕАЛЬНІЙ ОПОЗИЦІЇ до цієї йораної влади. Тому голосувати потрібно і за Кличка, і за Філатова і за інших опозиційних кандидатів тих міст, де ЄС шансів не має.
    І не тому що Кличко чи Філатов чи Синютка чи хтось інший принесе великі зміни. Не принесе! Їм не дадуть! У всякому разі будуть серйозно цьому противитися.
    Але це єдиний спосіб захистити ваше місто і регіон від прогнивання, від скочування в зелену трясовину брехні і деградації, коли вигороджуючи сцаря місцеві зелені ушльопки будуть приховувати реальний стан речей, не будуть озвучувати проблеми міст, доводячи ситуацію до катастрофи.
    Таких прикладів на державному рівні безліч. Коли чиновники, намагаючись сподобатись сцарю, своїми ініціативами вбивають підприємництво, садять невинних людей в тюрми, руйнують цілі галузі економіки ітд.
    Якщо мазохісти проголосують за цих утирків і на місцевих виборах, то перенесуть то все лайно і на рівень своїх міст і сіл. Бо ж не можна буде тоді погано говорити про Володимира Олександровича, який обіцяв побудувати аепорт в Дніпрі - і не дав ні копійки, який не відреагував на повінь. Тобто, проблеми регіонів залишаться проблемами регіонів, навіть без озвучення, бо то ж на рейтінгі впливає...
    Тобто, головне завдання на місцевих виборах - захистити власні громади від прогнивання в цьому зеленому силосі, одобрямсі і сцарєвихвалянні.

    Третє:
    Теж головне і не менш важливе завдання місцевих виборів - показати всім, в першу чергу самим собі, що обмануте суспільство вже наїлося цього зеленого лайна сповна.
    Тому враховуючи цей і попередній пункти, я закликаю не голосувати за партію "З@ЛУП@" і їхніх кандидатів.
    Маю на увазі всю ту мерзоту яка прямо чи опосередковано знаходиться під контролем влади.
    Думаю, не варто пояснювати зайвий раз хто це. І не треба тішити себе ілюзіями про "опозиційність" Голосу, Йулі, Самопомочі, Свободи чи Гриценка зі Смешком. Вони самі відкрито говорять до кого вони опозиційні.
    То ж голосування за умовного Садового нічим по-суті і по-факту не відрізняється від голосування за умовну Верещук чи Бужанського.
    Ви чули критику від Садового на адресу влади? Ні, все йому підходить і навіть обісцяний ватан Сивохо - це мудре рішення. То ж не сумнівайтесь, що голосування за подібні кандидатури - це черговий самообман рівня політичної афери-2019.
    Такі дєятєлі знову будуть мовчати про реальні проблеми міст в обмін на те щоб їх не рухали за старі зашквари чи в обмін на інтереси зеленого силосу в містах.
    І головне щодо цього пункту: пам'ятайте, не буває хороших кандидатів, правільних пацанів, в говєнній партії, головним ворогом якої в 2020 році залишається Порошенко, яка за півтора року лайніща в державі не змогла сформулювати своє відношення до цього лайніща і балансує на двох стільцях.

    Четверте:
    Все вищевказане накладає додаткові вимоги до ЄС.
    1) необхідно до виборів об'єднатися з тими нечисленними реальними опозиційними силами. Так, щоб якомога більшою силою пройти до місцвих рад
    2) кандидати в місцевих радах мають бути зубастими і ідейними. Нах всіх цих конюнктурників, які в 2014 році прийшли в БПП, а потім злилися.
    Краще невідомий і ідейний ніж "професійний" піздопльот, якого потім перекуплять, що відобразиться на ставленні до опозиційної сили.

    П'яте:
    Ці вибори мають стати виборами для очищення.
    Суспільство повинне визнати свої помилки, які вони зробили в 2019, продемонструвавши своє відношення до брехливих кидал.
    Це необхідна умова для того, щоб вирватись з цього дніща.
    Mason Lemberg
     
  18. Lanktocha

    Lanktocha Well-Known Member

    Порохоботи реально забембали.
     
    • Смішно Смішно x 1
  19. Україна звернула не туди, коли між Чорноволом і комунякою, обрала комуняку.

    Тут кажуть в білорусів ніколи не було вибору. Нагадаю:

    1994 рік:

    Олександр Лукашенко — депутат Верховної Ради, директор радгоспу «Городець» Шкловського району

    Зенон Позняк — лідер Білоруського Народного Фронту «Відродження»

    Станіслав Шушкевич — колишній голова Верховної Ради Білорусі

    І так, за свої помилки й зараз платить народ Укараїни і народ Білорусі.
     
а де твій аватар? :)