Нещодавно на сторінках польської преси з’явилася низка статей на тему створеного торік восени у Варшаві Кресового інституту, завданням якого має бути дослідження та документація польської присутності на т. зв. Східних Кресах, тобто на українських, білоруських і надбалтійських територіях, які в минулому належали до Речі Посполитої. Повний текст
У совєцькі часи про травму виселенців не говорили. Вони часто соромилися пережитого. Багатьом їхні історії були нецікаві. Діти переселених, у реаліях піонерських галстуків і портретів Леніна, не особливо випитували про те, що сталося з батьками. Тому найвдячнішими слухачами ставали вже внуки. Як молодь сприймає українське Закерзоння? Що знає про виселення з рідних теренів своїх дідусів і бабусь? І що робить, аби пам’ять про ті місця не минала? Читайте в мультимедійному спецпроєкті Локальної історії “Депортації”. ДЕПОРТАЦІЇ
MiraStudia Модерна Україна 7 год · Другої неділі вересня в Україні вшановують День пам’яті жертв примусового виселення українців з Лемківщини, Любачівщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Західної Бойківщини у 1944 – 1951 рр. "Наприкінці Другої світової війни новий польський прокомуністичний уряд поставив собі за мету мати моноетнічну державу, зачищену в різний спосіб від національних меншин, зокрема українців. Депортація українців із територій Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини, на яких вони споконвіку проживали, сталася внаслідок укладеної між УРСР і Польським комітетом національного визволення Угоди про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян із території УРСР. Договір передбачав виїзд українців до УРСР і повернення до Польщі поляків і євреїв, які станом на 17 вересня 1939 року були громадянами Польської держави. Територія, на якій відбувалась "евакуація", охоплювала землі Ряшівського, Люблінського і Краківського воєводств. На першому етапі, що тривав від 15 жовтня до 31 грудня 1944 року вивезли понад 20 тис. українців, переважно мешканців Холмщини. Після цього депортація продовжилась на Лемківщині, у Надсянні та Західній Бойківщині. На цьому етапі - від січня до кінця серпня 1945 року - переселили 229 685 осіб. З вересня 1945 року "евакуацію" проводили три спеціально підготовлені дивізії Війська Польського. На збори давалося лише кілька годин, при цьому люди залишали на покинутих місцях практично усе своє надбане добро – житло, майно, землю, худобу. Кілька разів термін виселення українців продовжували - і офіційно депортація закінчилася у червні 1946 року. Загалом у 1944-1946 рр., лише за офіційними даними, на територію УРСР було депортовано 482,8 тис. осіб. Очевидно, що реальна кількість вигнаних українців була більшою. У 1947 році тих українців, що відмовились виїжджати до СРСР, польська влада в ході Акції "Вісла" депортувала на північ і захід Польщі. Тоді впродовж кількох місяців було депортовано майже 150 тисяч українців. Ще кілька десятків тисяч українців були позбавлені батьківських домівок під час обмінів прикордонними ділянками між СРСР та Польщею у 1948 та 1951 роках."
