чьомусь в інших гілках на ці питання не відповідають. вирішив винести в окрему гілку. які відносини між частинами (іпостасями?) Єдиного Бога? чи рівні чи ні? якось змінювалися чи ні - та таке інше. чекаю думок та відповідей.
Відповідь: Трійця це філософське питання, на яке ви навряд чи отримаєте відповідь..... а моя думка — відома.....
Відповідь: Трійця по-перше - дякую за відповідь. по-друге - філософське - це звісно добре, але невже не це ДУЖЕ ВАЖЛИВЕ для християнина питання немає ЧІТКОЇ відповіді?? по-третє - повторіться будь-ласка щодо Вашої думки щоб я не шукав по форуму. відверто кажучі - не пам"ятаю. дякую
Відповідь: Трійця трійця — догмат традиційної церкви, який виник тоді, коли ця церква ставала на ноги.... ніякої трійці немає.... є Бог-отець і є Ісус — Спаситель...... дух — це дух і є..... ніби як дія Божа.... а “Бога у трьох обличчях” немає....
Відповідь: Трійця ясно. дякую. а чьому на Вашу думку ця догма виникла ? до речі - не так вже й коли на ноги ставала, а вже коли більш меньш стала.. ось цікаво Ипостась - слово из области богословской терминологии. Христианство учит, что "Единый Бог троичен". При разъяснении понятия троичности отцы древней церкви выражались неодинаково. По выражению одних, троичность состоит в том, что в Боге три лица (proswpon, persona); другие говорили, что в Боге три ипостаси (upostasiV=uparxiV, tropoV uparxewV); третьи понятие "лица" выражали словом onsia, jusiV=substantia, natura (хотя у других, и чаще, эти слова означали сущность или существо Божие, связанное с понятием единства Божия), а понятие Божеской сущности выражали словом ипостась. Это различие в употреблении слова И. отцами церкви и церковными писателями повело в IVв. к продолжительным спорам христианских богословов на Востоке, особенно в Антиохии, и произвело-было разномыслие между восточною и западною церквами. Вост. богословы говорили так: в Боге, при единстве существа, три ипостаси, словом ипостась выражая понятие лица, с целью отвергнут мнение еретика Савелия, который учил, что в Боге одна сущность и одна ипостась, хотя один и тот же Бог принимал на себя в разное время три вида или лица (proswpon) и иногда являлся в виде Отца, иногда - Сына, иногда - в виде Духа святого, так что Отец, Сын и св. Дух сут только три имени или действования (energeiai). Зап. богословы говорили, что в Боге одна ипостась, противопоставляя это понятие учению Ария, который допускал три сущности, сущность Отца - Божескую, сущность Сына - сотворенную, и сущность св. Духа, также сотворенную, но отдельную от Сына. Для разрешения этих противоречий в 362 г. в Александрии был созван собор, на котором, под председательством Афанасия Великого, присутствовали епископы как Египта и Ливии, так и Италии. По выслушании обеих сторон выяснилось, что и вост., и зап. богословы, выражаясь различно, учили одинаково, так как первые употребляли И. в смысле и вместо лица, а вторые тем же словом имели в виду выразить понятиеouias = существо. Первый образ выражения с IV в. сделался господствующим: его держались Епифаний Кипрский, Василий Великий, Григорий Богослов, Иоанн Златоуст. Еще в V в., однако, церковные писатели употребляли иногда слово И. то в том, то в другом смысле. Начиная с VI века, согласно словоупотреблению, принятому, вслед за Василием Великим и Григорием Богословом, вторым вселенским собором, слово ипостась всею церковью употребляется как синоним лица: "един Бог в трех ипостасях или лицах". Лишь в средние века некоторые еретики (богомилы, вальденсы), а также так называемые номиналисты или модалисты повторяли учение древних еретиков, что ипостаси в Боге сут или имена, или проявления, силы (Бог Сын или ипостасное слово - Божий разум, Бог-Дух св. - Божия сила или Божие действование). Некоторые схоластики - Готшальк, Росцелин, Абеляр - и затем немецкие богословы-рационалисты конца XVIIIв. учили, что Божеские И. имеют одну природу, но имеют ее каждая отдельно (подобно тому, как три отдельные человеческие личности), и потому И. или лица в Боге сут три бога, а не один Бог. Подр. в "Догматич. Богословии" Сильвестра (т.II). Н.Б.
Відповідь: Трійця пояснення просте: треба було язичник пояснити, що таке християнство.... язичники окрім своєї віри мали непогані філософчькі школи, в еристиці могли за пояс заткнути не одного проповідника.... тому було вирішено “на найвищому рівні” “сумістити”, показати схожіть... від того часу й бере початок “суміщення” традиційного християнства і народних вірувань, тому традиційне християнство однієї віри відрізняєть при переїзді через кордон...
Відповідь: Трійця Я з дитинства уявляв триєдиність як три тіла зі спільною душею (свідомістю): свідомість Бога спроможна рухати одночасно трьома об'єктами. Або трошки видозмінена концепція: є три окремі свідомості, але вони спроможні час від часу відчувати одна одну ніби по телефону; і, мабуть, побудовані так, що ніколи не сперечаються між собою. Звісно, це просто моя пропозиція, як християни могли б це розуміти. Сам я не вірю у триєдиність Бога, як і взагалі у християнство.
Відповідь: Трійця :D :D :D :D :D :D Яке чудове пояснення!!! Пупере, а запитаємо Мавки, або Кабмінєра, невже у язичників була Трійця?
Відповідь: Трійця Не звертаймо навіть на святих Отців, у яких ще нам треба вчитися віри, а просто відкриємо Новий Завіт і якщо ми християни і думаємо, що Трійця - це видумка, нам потрібно було б викинути з Євангелії наступне: 1-е Iвана 5 1 Кожен, хто вірує, що Ісус то Христос, той родився від Бога. І кожен, хто любить Того, Хто породив, любить і Того, Хто народився від Нього. 2 Що ми любимо Божих дітей, дізнаємося з того, коли любимо Бога і Його заповіді додержуємо. 3 Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді, Його ж заповіді не тяжкі. 4 Бо кожен, хто родився від Бога, перемагає світ. А оце перемога, що світ перемогла, віра наша. 5 А хто світ перемагає, як не той, хто вірує, що Ісус то Син Божий? 6 То Той, що прийшов був водою та кров'ю, Ісус Христос. І не тільки водою, а водою та кров'ю. І Дух свідчить, бо Дух то правда. 7 Бо троє свідкують на небі: Отець, Слово й Святий Дух, і ці Троє Одно.
Відповідь: Трійця цікаво, а чьому свідки не визнають цього вірша тоді? тобто в те, що Ісус - то Мессія?
Відповідь: Трійця не я. це з Корану. «О вы, Люди Писания. Не излишествуйте в вашей религии и не говорите против Аллаха ничего, кроме истины. Мессия Иса, сын Марйам, - только посланник Аллаха и Его Слово. Он обратил Свое повеление («Будь») к Марйам и Дух от Него. Так веруйте же в Аллаха и Его посланника, не говорите: «Троица». Удерживайтесь (от этого), ибо это лучше для вас. Поистине, Аллах – только Единый Бог. Превыше Он того, чтобы был у Него ребенок. Ему принадлежит все, что в небесах и на земле. Довольно Аллаха как Поручителя" (4: 171). але, хто в Ісуса батько?
Відповідь: Трійця На скільки мені відомо, представники наших релігій зустрічалися між собою на високому рівні і обговорювали ці питання більш фахово, ніж це можемо зробити ми. Але як показує життя "віз і досі там". Ви продовжуєте опиратися словам Господа Ісуса Христа і його свідків, не визнаєте Його Спасителем. У своїй безросудній затятості ви нагадуєте мені цеглу, яку чим більше палиш, тим більше вона твердне. Як ви можете вірити в Бога і не визнавати Його справ, Його Жертви заради людей в ім’я любові? Ось ці відмінності: Коран містить ясну вказівку на божественність Ісуса Христа, Його народження Дівою Марією, але різниця в тому, що за вченням Мухаммеда Ісус Христос був створений в Діві Марії силою творчого Слова Божого із нічого. В той час як ми християни визнаємо, що Христос предвічно народжений, до творіння світу, не створений, істинний Бог від істинного Бога, з Отцем однієї природи – єдиносущний, і що Він став людиною ради нашого спасіння. Так Коран називає Христа “Словом Божим” і “Духом від Бога”. І не мало було суперечок в історії мусульманського богослів’я по питанню чи є “Словом Боже” вічним чи Воно має свій початок в часі. А суть цієї суперечки така, що іслам не визнає Христа явленим плоті “Словом Божим” (вже після народження вище самого Мухаммеда). Отже, іслам – релігія, яка заперечує Божественність Христа. Наступною догматичною перепоною для мусульманина являється свідчення про розп’яття Христа, при цьому ми повинні звернути увагу на те, що ісламська критика направлена не проти значення і наслідків розп’яття Ісуса на хресті, ні, вони радикально відкидають дійсність самого історичного факту. Мухаммед сказав, що Христос не вмер, а живим вознісся на небо. Цим самим він з коренем вирвав із мусульманського світобачення всі основні християнські поняття: викупительна жертва, воскресіння, сходження Св.Духа, відродження віруючих, їхнє освячення і спасіння. А хто мусульманину скаже, що історія страждань і хресної смерті Іс.Христа – одна з найбільш достовірних частин Євангелія, то зіштовхнеться ще з однією перепоною, яка *віддаляє іслам від християнства – розуміння одкровення! Мухаммед без всіляких роздумів заявив, що вся різниця між Біблією текстами Корану є доказом підробки першопочаткового одкровення. При цьому в мусульманських догматистів суть справи не в тому, що якийсь стих Біблії є справжнім словом Христа чи, які джерела в основі Євангелія, тут сприймається тільки Коран, як єдине-правильне Божественне одкровення. Відповідно, те що не сходиться з Кораном є неправдою і підробкою. Таким чином, і доводиться тілесне вознесіння Христа на небо, так, що Він для мусульман являється єдиною людиною близькою до Бога, але тільки як пророк – без Голгофського хреста і без Богосинівства!
Відповідь: Трійця гадаю Ви (та й більшість народу тут) взагалідуже мало знаєте про Іслам, а те що знаєте можливо містить дуже багато невірних даних... тоді з якого роду Ісус (ас) ?
Відповідь: Трійця де це Ви таке знайшли? а яка різниця між формуванням Корану як книги та Біблії як книги?