Таємнича Куренівка

Тема у розділі 'Історія', створена користувачем Forest, 10 гру 2007.

  1. Forest

    Forest Moderator

    р е к л а м а
    Коли я переселився до Києва, неодноразово чув про тутешній "природній" катаклізм - селеві зсуви та затоплення Куренівки у 1961-му. Болото за секунди поховало цілий житловий район. Дотепер майже ніхто знає, що причина трагедії з тисячами жертв була у дибільних рішеннях радянської влади, а не в захцянках природи. Ця історія тягнеться від розстрілів у Бабиному Ярі.



    Як стверджують дослідники, насправді історія трагедії виглядала так:

    Як відомо, під час війни у Бабиному Яру фашисти розстріляли багато тисяч людей (серед них близько третини - євреї); роздягнені тіла скидались прямо в яр, глибина якого на той час у деяких місцях сягала до 150 метрів. При чому час від часу вони заливали кожен новий шар трупів спеціальним розчином із вмістом вапна, що через деякий час ніби "цементувало" гори трупів, частково запобігавши гниттю та розповсюдженню інфекцій. В результаті на дні Бабиного Яру утворилось декілька шарів "зацементованих" трупів.

    Відразу ж після війни окремі мешканці найближчих районів Києва ночами йшли у Бабин Яр, одягали пальчатки та маски, пробивали затверділий "вапнистий покрив" та діставали звідти голови трупів, що вдалося відірвати, обстежуючи їх на предмет золотих зубів, що не потрапили на очі катам їх власників під час розстрілу. Масовість такого мародерства катастрофічно зростала, і радянська влада та рідна міліція нічого не могла вдіяти. З часом гори відірваних черепів на поверхні дна Бабиного Яру стали зростати, а тим часом меркантильні співвітчизники уже прокопували цілі тунелі під закам'янілим ізолюючим покривом, і навіть почали проникати у другий шар трупів, пробиваючи наступний ізолюючий шар.

    Тоді "мудра" влада прийняла рішення - знищити Бабин Яр, а на його місці розташувати парк. Можна було спробувати засипати Яр, але значно кращою ідеєю вважали замити Яр відходами із Петровських цегельних заводів, які в будь-якому разі потрібно було кудись дівати.

    До проекту підійшли по-радянськи: сам проект розроблявся в Москві навіть без виїзду фахівців на місце; дамбу збудували земляну замість бетонної; меншої висоти та ширини, ніж було необхідно; крім того, ігнорували водозбірну систему - не чистили водоскидний "колодязь", який пізніше взагалі демонтували; "помилились" також із кількістю та діаметрами водозбірних трубопроводів; десять років гнали пульпу з цегельних заводів у Яр, причому гнали її в три зміни замість передбаченої одної, гнали не тільки влітку, а й взимку - і в результаті нагорі Яру утворилося величезне озеро із обсягом намитого ґрунту понад 4 мільйонів кубометрів - і все це на висоті близько 70 метрів над київським житловим масивом - Куренівкою.

    Весна 1961 року видалася дощовою і земляну дамбу потрохи почало розмивати, а із необвальцьованих гористих "берегів" опадали шматки ґрунту разом з кістками похованих. Люди, які жили неподалік від Яру, бачили струмки, що протікали та підтоплювали трамвайне депо ім. Красіна внизу Яру, та неодноразово зверталися до міської влади, зокрема до тодішнього міського голови Давидова, але їх не приймали, не слухали, запевняли, що все під контролем, виганяли і навіть заарештовували.

    Напередодні трагедії жахливо завивали місцеві собаки, а деякі мешканці, відчувши небезпеку, зачинили свої домівки та переїхали на деякий час до родичів та знайомих, що врятувало їм життя.

    Ранком 13 березня 1961 року дамбу розмило так сильно, що великий потік із схилів Бабиного Яру затопив ділянку вул. Фрунзе біля трамвайного депо: автомобілі та автобуси намагалися проїхати, але їх зносило, спричинивши зіткнення, зокрема, вантажівки з вкрай переповненим автобусом, бензобак якого вибухнув та більшість пасажирів згоріли живими. А потім трапилося найжахливіше: дамбу з жахливим гуркотом прорвало і смертоносний потік пульпи висотою як п'ятиповерховий будинок пішов донизу, змітаючи на своєму шляху дерева, стовпи, будинки, транспорт та розливаючись по Куренівці.

    Епіцентром удару потоку стало трамвайне депо ім. Красіна, що було повністю зруйновано. Автобус ЛАЗ брудна лавина зім'яла "в гармошку", переповнені трамваї - поперевертала та віднесла на сотні метрів. Розлившись на багато гектарів і затопивши найближчі вулиці, брудна маса мала висоту близько трьох метрів. Напевно, неможливо передати словами, який жах відчули люди, багато з яких поспішали на роботу заробляти "копійки" ("новими" грошима, що були введені того ж року) та виконувати свій "громадянський обов'язок", інші - поверталися з третьої зміни додому. Про це говорять розтини трупів: у дуже багатьох з них стався розрив серця ще до того, як їх втопила лавина болота. Причому, як свідчать очевидці - трупів було дуже багато, стільки багато, що навіть не було де складати - різні трупарні були переповнені - і їх складали просто на підлозі. А ось підрахувати кількість жертв через ряд причин уже, напевно, не вдасться ніколи.
    відразу після трагедії на місце були "вкинуті" всі сили міліції, військових, КДБ - уся територія була оточена, а згодом - обнесена високим тином;

    сам факт та масштаби трагедії не розголошувалися (хіба що крім "ворожого" голосу радіо "Голос Америки") та активно приховувалися з самого початку: на кілька днів навіть вимкнули телефони (особливо - міжміський зв'язок), лише через декілька днів була опублікована маленька замітка в газеті із неймовірно заниженою кількістю жертв (офіційно повідомляли про близько 150 загиблих, хоча реально був призначений службовець КДБ, який намагався підраховувати трупи; він вважає, що до кінця березня їх кількість склала 2800 (!), але невідомо, скільки після того ще було відкопано загиблих;

    не територію нікого не пускали, хоча в перші дні люди насправді штурмували оточення військових, намагаючись знайти своїх рідних та близьких і навіть не думаючи про те, що вони самі загинули б, захлинувшись у багнюці;

    пульпа досить швидко затвердла, і військова техніка, що прибувала на місце трагедії, могла сама там застрягнути; потім потужніша спеціалізована техніка, намагаючись розкопати пульпу, ковшами відривала руки, ноги, голови застряглих, але ще живих людей; в результаті чого розпізнавання багатьох трупів було неможливим; тоді водії тих екскаваторів, почувши крики власників відірваних ними кінцівок, тікали звідти, відмовляючись працювати; дехто з тих, що спостерігали за цими жахами, знову намагався звернутися до міської влади, але їх негайно заарештовували, щоб "не заважали";

    а протягом перших ночей ті ж самі "окремі мешканці найближчих районів", на гаючи часу, збивали з дощок невеличкі плоти і пливли по ще не застиглій пульпі, зазираючи до зруйнованих домівок на предмет залишених загиблими мешканцями товарів народного споживання, одягу і т. і.

    багатьох загиблих було неможливо впізнати, оскільки документів у них при собі не було, їхні тіла були понівечені пульпою або технікою, їх навіть ховали на різних цвинтарях, щоб запобігти враженню про великі масштаби трагедії;

    цілі томи з унікальними документами щодо куренівської трагедії були злочинно знищені тією ж "мудрою" владою "за давністю", назавжди поховавши безцінні факти безглуздої трагедії.

    В той же час навіть сьогоднішня (березень 2001 року) влада продовжує той самий "курс":

    більшість ЗМІ не бажає публікувати матеріали щодо Куренівської трагедії, навіть не зважаючи на її 40-річчя цього березня, назвавши цю тему "неактуальною";

    у рубриці "Цей день в історії" однієї газети 13 березня 2001 року пишуть про те, кого і коли нагородили орденом Леніна, і ні слова не згадують про куренівський апокаліпсис;

    у істориків, які намагаються досліджувати цю тему, перед носом викрадають облікову книгу цвинтаря в Пущі-Водиці, а потім повертають, вирвавши потрібні сторінки;

    в Інтернеті публікації щодо Куренівської трагедії можна порахувати на пальцях - складається враження, що молоде покоління не знає і не бажає цього знати;

    на рештках пульпи, що не можна вже було розгребти, щоб витягнути загиблих, відразу ж розпочали будівництво і побудували багатоповерхові будинки, в яких і досі живуть люди, як кажуть - "на кістках загиблих";

    фахівців, які намагаються враховувати уроки історії прогнозувати майбутні катастрофи, жорстко переслідують: зокрема, відомого письменника, керівника міжнародної групи вчених по прогнозуванню наслідків катастроф Василя Кредо після його прогнозів техногенних катастроф в Києві та Україні оголосили "людиною-фантомом", сказали, що такої людини не існує, в той час як його книги та статті друкують і читають, а виступи - слухають не тільки в Україні, а й за кордоном; - вже забули, що перед Куренівською трагедією теж "усі" казали, що все буде добре? А Україна, між іншим, вперто займає перше місце в світі по техногенній небезпеці із значним відривом від наступних місць.

    http://babyn_yar.tripod.com/main.htm
     
    • Подобається Подобається x 5
  2. маюнка

    маюнка Дуже важлива персона

    Відповідь: Таємнича Куренівка

    жила я на Куренівці.
    а тепер там щонеділі "блошиний ринок" = люди зносять, все, що мають - своє, крадене. такі раритети можна знайти... хтось на хліб заробляє, а хтось - на вогненну воду
    [​IMG]
     
    • Подобається Подобається x 3
  3. Forest

    Forest Moderator

    Відповідь: Таємнича Куренівка

    Обов'язково зайду!
     
    • Подобається Подобається x 2
  4. маюнка

    маюнка Дуже важлива персона

    Відповідь: Таємнича Куренівка

    зайдіть обов"язково:)
    і на форум також частіше заходьте;)
     
    • Подобається Подобається x 1
  5. Boris_Kiev

    Boris_Kiev Дуже важлива персона

    Відповідь: Таємнича Куренівка

    Forest, а знаєте на Русанівці Бульвар Давидова ?
    Названо на честь того мера, який причетний до Куренівської трагедії.

    В совкові часи один немолодий водій трамваю оголошував зупинку "Бульвар Дениса Давидова" - його пересадили на інший маршрут. Бо бульвар - бачте - названо на честь Олексія Давидова.

    Меморіальна дошка в пам"ять жертв Куренівської трагедії встановлена біля трамвайного депо на вул. Фрунзе.
     
    • Подобається Подобається x 3
  6. маюнка

    маюнка Дуже важлива персона

    Відповідь: Таємнича Куренівка

    я ніколи і не цікавилась тією людиною. дякую, Борисе, що звернули увагу.тепер хоч трохи знатиму. от яка інформація трапилась мені в інтернеті в одному із перших джерел.

    Тодішній голова Київради Олексій Давидов помер через два роки після катастрофи, восени 1963 року. Обставини його смерті достеменно невідомі. Подейкують, під впливом докорів сумління цей посадовець наклав на себе руки - адже і за три тижні, і за декілька днів до Олексія Йосиповича діставалися "ходоки", котрі попереджували про ненадійність дамби, благали щось зробити. Та мер усіх проганяв геть, називаючи панікерами. У документальній книзі журналіста Олександра Анісімова "Куренівський апокаліпсис" містяться суперечливі відомості про Олексія Давидова: з одного боку, він надавав потерпілим допомогу, видавав ордери на житло; з іншого - провина мера не заперечується. Він справді міг принаймні оголосити евакуацію людей з небезпечного району. Міг - але нічого не вдіяв. І один з київських бульварів досі носить ім'я О.Й.Давидова.
    http://babyn_yar.tripod.com/art19.htm
     
    • Подобається Подобається x 1
  7. Boris_Kiev

    Boris_Kiev Дуже важлива персона

    Відповідь: Таємнича Куренівка

    Маюнко,
    "заднім числом" можуть писати про Давидова все що завгодно. Але людина такого психотипу ПРИНЦИПОВО не могла по-перше, накласти на себе руки і по-друге, взагалі про когось конкретного подбати.

    Моя бабуся (яка знала "номенклатурний звіринець" не з чужих слів і взагалі була людиною дуже терплячою і толерантною), якось звернулася особисто до Давидова із клопотанням і вийшла з твердим переконанням "рідкісна наволоч".

    Йому було просто начхати на людей.

    В "застойні роки" єдиний інтелігентний мер був Гусєв (знятий з посади у 1979 році)

    А щодо Бабиного Яру і знесених єврейських кладовищ (тепер там спорткомплекс "Сокіл", апаратно-студійний комплекс телецентру та колишня вища партшкола - універ. міжнарожних відносин): мої колеги, що працювали там на "суботниках" знаходили черепи та кістки навіть наприкінці 70-х. І "поверх них" будували, будували...
     
    • Подобається Подобається x 3
  8. Bear

    Bear Well-Known Member

    Відповідь: Таємнича Куренівка

    ЖАХ

    ...живу в місті, такого навіть не чув... ..що ми ще не знаємо?
     
    • Подобається Подобається x 1
  9. маюнка

    маюнка Дуже важлива персона

    Відповідь: Таємнича Куренівка

    не знати можна багато чого, але є шанс дізнатись.:)
     
    • Подобається Подобається x 2
  10. zaderaka

    zaderaka New Member

    Добре, що знають про це, пам’ятають, а тим більше – говорять.
     
  11. NIK

    NIK Well-Known Member

    Моя прабабуся викарбована на тій меморіальній дошці...Їй було 49 років... А її старша сестра дожила до 95 років. поховали 5 років тому... Царство небесне їм обом.

    З слів очевидців що працювали з моєю прабабусею в трамвайному депо - жертвам можно було зарадити, але була вказівка вище "ні в я кому разі не залишати свої пости".... Хто покинув свої постибули врятовані, а хто ні загинув.......
     
    • Подобається Подобається x 2
а де твій аватар? :)