Святослав Вакарчук

Ми вже на "ти"?
Чи ви звичайне бидло?

 

Справжній канонічний інтеліґент "Ви" пише з великої літери

 

Яка різниця - з великої чи маленької?

 

така сама, як між ТИ і ВИ.

 

У школі мабуть вчилися, але різницю між "Ви" і "ви" не знаємо. Цікаво: а за інфінитив теж будемо ображатися?

 

Тут дуже поважні дописувачі, вони вимагають поваги до себе, вони не знають, що повагу тре здобувати своєю поведінкоюі ділами.

 

Вакарчук притримав інтригу, але готовий до публічності політика

Лідер гурту "Океан Ельзи" Святослав Вакарчук на конференції YES у Києві в суботу не відповів на пряме питання, чи збирається він балотуватися в президенти.

"Якщо ви хочете почути щось конкретне - трошки потерпіть", - сказав, зокрема, він.

Водночас Вакарчук заявив, що не готовий миритися з ситуацією, коли політики продовжують красти.

"Я часто чую від політиків слова про те, що музиканти повинні співати, а політикою повинні займатися політики. 27 років ці політики займаються політикою. І що ми бачимо? Що роблять політики? Крадуть. Перекладаючи на нормальну мову, їхній лозунг мав би бути таким: нехай музиканти співають, а ми будемо продовжувати красти", - зазначив співак.

"Ви готові миритися з такою ситуацією? Я не готовий. Що мені в такій ситуації залишається робити?", - сказав Вакарчук.

Крім того, співак заявив, що готовий до того, що в разі походу в політику все його минуле стане предметом публічного розгляду.

"Це найлегша частина із того, що тобі треба зробити, якщо ти хочеш бути політиком, хоч мені це слово не подобається. Якщо ти не готовий до цього, то не варто навіть приходити і сідати в це крісло", - сказав Вакарчук.

"Я - готовий", - додав він.

Вакарчук також порівняв ситуацію в політиці з вибором для вегетаріанця, який приходить у "стейкхауз", і йому пропонують лише м'ясні страви.

"Це ситуація, де або треба піти на порушення своїх принципів, або залишитися без їжі. Я не збираюся порушувати принципи і не збираюся залишатися голодним", - сказав він.

Вакарчук також висловив переконання, що "ті люди, яким довіряє суспільно, мають взяти владу в свої руки".

Крім того, за словами Вакарчука, люди, які за ним стоять, мають відвагу й силу.

"Я вірю, що лідери – це важлива річ. Люди – це велика цінність. Але важливо, хто стоїть за цими людьми. Люди, які стоять за мною мають відвагу, силу, яку не зупинити. І повірте, ми не зупинимося", - заявив він.

За його словами, вже зараз потрібно "починати розмову з простими людьми". "Це перший етап того, що треба робити в цій країні", - вважає Вакарчук.

"Не важливо, хто буде президентом, бо в цій країні не людина змінить країну, а правила. І я зроблю все, щоб поміняти ці правила. Ми змінимо ці правила всюди, де потрібно їх змінити", - наголосив співак.

Водночас, відповідаючи на багаторазове питання модератора щодо наміру балотуватися в президенти, Вакарчук сказав: "Те, що мені дійсно подобається в шоу-бізнесі – це можливість тримати в напрузі".


View: https://youtu.be/AKgA2Uewcl8

 

View: https://www.facebook.com/sviatoslav.vakarchuk/posts/869966473127118?__tn__=K-R

 

Це буде тріумф Вакарчука: українці назвали свого фаворита на виборах

 

Святослав Вакарчук

5 год ·
Ми перетворилися на суспільство, яке зневажає Закон, але не вірить у Справедливість.

Така ситуація не просто болюча, вона небезпечна для країни. Якщо ми, як держава, хочемо вижити та стати здоровими, вихід один – нам потрібні Справжні Зміни!

Справедливість має стати основним принципом. Їй на допомогу повинні прийти здоровий глузд та патріотизм. Саме ці три поняття мають стати трьома китами, на яких стоятимуть зміни.
▪▪▪
Найважливішою реформою, яка може принести нам більше справедливості, є реформа судової системи.

Весь текст ➡️ Кому тут тюрма, кому – Дольче Віта. Стаття Святослава Вакарчука

 

Кому тут тюрма, кому – Дольче Віта.

Стаття Святослава Вакарчука

Кожного дня звичайні українці стикаються з несправедливістю – маленькою, великою, гігантською. Запитайте людей на вулиці, що вони думають про справедливість у нашій державі, і вони розсміються вам просто в обличчя.

В Україні не існує дверей, у які може постукати проста людина, щоб звернутися за справедливістю. Зате існує безліч балконів, з яких їй голосно зачитають, що законно, а що ні.

Закон став настільки цинічним поняттям, що люди перестали сприймати його всерйоз. Справедливість стала настільки рідкісним явищем, що люди перестали вірити в її існування.

Між законом і справедливістю утворилася величезна яма, така, як на українських дорогах весною. І якщо високопосадовці, топ-політики чи олігархи навчилися цю яму обходити, перестрибувати або перелітати у своїх власних інтересах, то для простого українця вона перетворилася на прірву.

Звичайні громадяни стоять на березі Закону і бачать, як берег Справедливості віддаляється від них все далі.

Люди бачать, як багатіють чиновники, що живуть на "одну зарплату", і відчувають сум, коли їхні власні родичі емігрують, бо не мають перспектив прогодувати родину.

Бачать, у якому розкішному одязі ходять політики, що борються "за права простих людей", і відчувають розпач, коли не можуть купити зимові чоботи своїй дитині.

Бачать, як можновладці летять на фешенебельні закордонні курорти "скромно відпочити з родиною", і відчувають злість, коли їм самим не вистачає грошей навіть для поїздки в Карпати.

Бачать, як по спеціально виділених для автобусів лініях мчать мерседеси з "народними представниками", за якими поспішають джипи з охороною, поки всі звичайні громадяни стоять у заторах. Стоять разом з автобусами, яких зігнали з виділених для них же ліній. Про відчуття в цей момент навіть писати зайве...

Люди все бачать. І все відчувають. І оскільки берег Справедливості все віддаляється, часом вони не витримують і скачуть у прірву. Забуваючи про Закон. Не в змозі дотягнутися до Справедливості.

Не треба бути соціологом, щоб розуміти це, достатньо просто кожного дня ходити українськими вулицями.

Ми перетворилися на суспільство, яке зневажає Закон, але не вірить у Справедливість.

Така ситуація не просто болюча, вона небезпечна для країни. Якщо ми як держава хочемо вижити та стати здоровими, вихід один – нам потрібні Справжні Зміни!

Справедливість має стати основним принципом. Їй на допомогу повинні прийти здоровий глузд та патріотизм. Саме ці три поняття мають стати трьома китами, на яких стоятимуть зміни.

Найважливішою реформою, яка може принести нам більше справедливості, є реформа судової системи. Ось три конкретні кроки, які варто зробити якомога швидше.

По-перше, слід здійснити повне оновлення суддівського корпусу.

Зробити це можна лише позбавивши старих суддів можливості контролювати відбір нових. Сьогодні Вища кваліфікаційна комісія суддів – орган, що номінує нових суддів, прямо чи опосередковано контролюється старим суддівським корпусом.

Це ж стосується Вищої ради правосуддя, конституційного органу, що покликаний забезпечувати незалежність судової гілки влади.


Покажіть мені того, хто сьогодні повністю довіряє українським судам? Я хочу познайомитися з цією людиною. Підозрюю, якщо такі й є, то це або самі судді, або члени їхніх родин.

Не можуть органи з такою довірою оновлювати самі себе! Це не лише несправедливо, це суперечить здоровому глузду.

Добір суддів треба доручити тим, кому найбільше довіряє суспільство. Якщо винести за дужки армію і церкву, то на сьогодні це дві категорії: міжнародні експерти та волонтери і громадські активісти.

Представники громадського сектору та міжнародні професіонали з бездоганною репутацією мають отримати провідну роль під час обрання нових суддів. Натомість вплив старих суддів повинен бути зведений до мінімуму.

Роль суддів має стати експертною, оскільки вони є носіями певної інституційної тяглості, але аж ніяк не визначальною.

Хтось обов’язково скаже, що "більшість суддів, обраних суддями" – європейський стандарт. Це правда. Але правда й те, що ситуацію в Західній Європі не можна порівнювати з ситуацією в Україні. У них до суддів – висока довіра. І їхня професійна спільнота не діє, як каста.

Реформа Верховного Суду показала – стара система не оновить сама себе добровільно. Як хірург, що не зробить складну операцію собі. Судді приречені бути упередженими, бо боятимуться зробити самим собі боляче.

Тому склад ВККС та ВРП повинен бути змінений виходячи з принципів справедливості, здорового глузду та патріотизму.

До речі, пропозиція деяких політиків обирати суддів на загальних виборах є небезпечним популізмом у сьогоднішніх українських реаліях. Ви знаєте, як ми обираємо депутатів-мажоритарників. З суддями буде все те ж саме, тільки в квадраті. Національний фестиваль гречки...

По-друге, слід добитися довіри українського та іноземного бізнесу до наших судів.

Без цього не буде ні інвестицій, ні дешевих кредитів, ні інновацій. Люди, які вкладають гроші в економіку України, мають бути впевнені – їхні права забезпечені, а контракти перебувають під надійним правовим захистом.

Саме тому слід всерйоз подумати про залучення авторитетних іноземних суддів до ведення справ в Україні. Це, в першу чергу, стосується господарських справ, а особливо – апеляцій та касацій.

Не треба боятися "втрати суверенітету", яким так лякають адепти старих порядків. За 27 років судочинства таких "суверенів" ми вже втратили все, що могли. Зрештою, ті рідкісні успішні справи, що стосувалися інтересів України, як-то Нафтогаз проти Газпрому, або єдина справа проти топ-корупції – справа Лазаренка – розглядалися іноземними суддями.

Крім того, для розгляду комерційних спорів слід залучити як присяжних авторитетних правників, делегованих представниками бізнесу.

Результатом, серед іншого, стане поява судових рішень, які не просто карають одну зі сторін, роблячи позивача та відповідача ворогами, а сприяють пошуку компромісу між ними. Це, в свою чергу, покращує бізнес-клімат у країні.

По-третє, слід створити умови, за яких судді будуть боятися займатися корупцією.

Спочатку, знову ж таки, оновити склад касаційного суду. Він має отримати повну довіру суспільства. Далі, якщо якийсь суддя першої інстанції матиме велику кількість справ, повернутих після касації, це має стати підставою для розгляду його/її дій тією ж таки ВККС. Якщо розгляд покаже упередженість або незаконність дій судді, то його/її має бути негайно звільнено.

Чесні суди необхідні ще й для того, щоб ми могли позбавитися від такого явища, як олігархи.

Ні, я не проти багатих. Навпаки, талановиті успішні бізнесмени – запорука зростання економіки. Але лише тоді, коли вони грають за правилами, обов’язковими для всіх.

Не може той, чий бізнес підпадає під спеціальну регуляцію, впливати на політику через власні ЗМІ та контрольовані фракції в парламенті.

Олігархів потрібно позбавити впливу на політичні рішення, що торкаються їхнього власного бізнесу та монополій, що паразитують на ренті.

Пам’ятаймо, найбільшою перепоною, як і найбільшим рушієм будь-якої реформи, є люди! Саме відсутність політичної волі "людей минулого" стала причиною неефективності багатьох реформ. Саме завзяття "людей майбутнього" має зробити нашу країну справедливою.

Хто ж такі ці люди майбутнього?

Це люди, які не бояться викликів.

Люди, які люблять свою країну.

Люди, які готові не роздумуючи жертвувати власними інтересами заради інтересів усього суспільства.

Люди, чиє минуле не стане зашморгом на їхній шиї.

Люди, які вірять у справедливість і готові за неї боротися не на білбордах, а в житті.

Як наші воїни-герої, а не як засмаглі політики на віллах і яхтах.

При цьому всім нам дуже важливо усвідомити, що основна місія таких "людей майбутнього" полягає не в тому, щоб зайняти місце "людей минулого", а в тому, щоб привести до влади Справедливість, яка разом зі Здоровим Глуздом і Патріотизмом стануть Законом.

Законом, що буде важливішим за волю будь-кого чи з минулого, чи з теперішнього, чи з майбутнього.

Законом – одним для всіх. І для президента, і для домогосподарки.

Святослав Вакарчук

 

Святослав Вакарчук поширює допис.

1 год ·
Хто в Харкові, зверніть УВАГУ, яка цікава історія починається: університет погодив проведення в себе заходу, є документ про оренду підписаний ними і після публічного анонсу заходу вчора, сьогодні "раптом" відмовляється проводити зустріч у своїх стінах... Телефонне право, кажете, більше не діє? Ну-ну.
Та, як у відео влучно сказав Святослав, зустріч відбудеться за будь-якої політичної погоди

View: https://www.facebook.com/cesukraine/videos/2293086707386247/

 

Якщо Вакарчук піде на президентські вибори: що варто знати про можливого кандидата

 

"Я готовий принести в жертву творчість". Про що говорив Вакарчук у Харкові

А особисто я вважаю, що з точки зору верховенства права зроблено не дуже мало, а зроблено у великий мінус - Порошенко і українське право і Конституцію України просто згвалтував.
Чого тільки вартує призначення вчорашнього зека на посаду генпрокурора...

 

Радіо НВ
3 год ·

9 листопада! О 20:00! Ефір зі Святославом Вакарчуком та Yakovina Ivan!

Говоримо простими словами, жваво та динамічно про майбутнє та штучний інтелект.

Тільки на Радіо НВ!

https://bit.ly/2OyAJKy

 

Радіо НВ був (була) в ефірі.
18 год ·
Ефір зі Святославом Вакарчуком та Yakovina Ivan!

Штучний інтелект. Навіщо ми його створюємо?
Говоримо про це у спеціальному випуску програми “Час відповідати”.

Приєднуйтесь прямо зараз!


View: https://www.facebook.com/radioNV.ua/videos/1139052206245765/

 

Святослав Вакарчук

2 год ·
5 років з початку Революції Гідності.
"Всім привіт! Я зараз знаходжусь на Майдані і не можу не звернутися до вас з наступними словами: 5 років тому тут розпочалась боротьба. Боротьба тих, хто був незгодний з цинічним свавіллям тодішньої влади.

А далі було і побиття студентів, і неодноразові спроби розігнати Майдан, і тисячі вогників на нашому концерті, і мурашки від гімну. А далі був січень, коли ми втратили перші життя, але продовжували тримали оборону. А потім, під час трагічних подій лютого, ми втратили Небесну Сотню… Але ми перемогли.

Коли все починалося ми не знали, які наші шанси на перемогу. Ми просто йшли сюди, бо не могли не прийти. Ми просто йшли за покликом свого серця. Тоді ми вперше довели самі собі, що справжні зміни можливі. Що справжні зміни починаються з кожного з нас.

То чому ж сьогодні так багато хто готовий опускати руки? Що з нами сталось, люди?!

Тоді ми перемогли злочинну владу, маючи одне завзяття. Сьогодні ми стали досвідченішими, в нас стало більше можливостей!
То чому ж стільки людей готові відступити, розказуючи, що нас очікують вибори без вибору?
Невже ми дозволимо динозавроподібним політикам, олігархам та їхнім маріонеткам деморалізувати нас, розводити нас, маніпулювати нами, зіштовхуючи лобами?

Тоді тут, на Майдані, ми всі стояли разом, як один, плече в плече. На не лякав ні холод, ні гумові кийки, ні, навіть, кулі.

А сьогодні ми сваримось один з одним по фейсбуках, поки ті, кого ми тоді перемогли, вдягнувши нові маски, підступно стараються відвоювати позиції.

Ми не маємо права зупинятися на півдорозі! І ми не будемо зупинятись.
Ради тих, хто загинув тут на Майдані. Ради тих, хто загинув на сході.
Ради тих, хто захищає нас сьогодні.
Ради наших дітей і наших батьків!
Ми не можемо і не будемо зупинятись.

Ми вже навчилися допомагати один одному, коли цього потребує майбутнє. І ми вчимося відрізняти брехунів і пристосуванців від справжніх.

Коли настає час, країна знає скільки нас. Ми скажемо своє слово. Все тільки починається.
І все буде добре!"


View: https://youtu.be/XTtS-3Tdwfo

 

Svyatoslav Vakarchuk
‏Підтверджений профіль @s_vakarchuk

Закликаю всіх учасників політичного процесу не використовувати реальну загрозу безпеці України у власних політичних цілях.
Тільки продемонструвавши спільну позицію ми зможемо вимагати такої ж згуртованості від всього світу.Зараз, як ніколи,час для єдності! #StopRussianAgression

 

Святослав Вакарчук
2 год ·
Цей текст - авторська колонка - до роздумів та спільного пошуку шляхів розвитку, візійна історія, тобто бачення дій, а не інструкція. Не шукайте готового і простого рецепту в ньому.
Діліться своїми думками ("сам дурак", не думка, якшо шо , принаймні, не нова візія )
***
(з блогу Святослава Вакарчука на nv.ua) ⤵️

Україні потрібні справжні зміни. Але вони неможливі без існування справжньої моралі.

Сьогодні ми живемо в суспільстві, де панує спотворена мораль. Це пов'язано, зокрема, з історичними причинами: відсутністю власної тривалої державності, майже трьохсотрічним перебуванням під гнітом царського абсолютизму та сімдесятьма роками радянської «спадщини».

Наведу вам деякі ознаки цієї «псевдоморалі».
- Ввічливих у нас часто вважають слабкими.
- Чесних – дурними.
- Відкритих – недалекоглядними.
- Освічених – зарозумілими.
- Хитрих – мудрими.
- Багатих, навіть тих, хто чесно заробив свої гроші – підозрілими.
- Висока посада вважається чеснотою.
- Доброта – прихованою корисливістю (пам’ятаєте приказку, що безкоштовно – це занадто дорого?)

Я можу продовжувати цей ряд…

Але головне, що на цій «недоморалі» тримається вся теперішня політична культура. Вона безжально перемелює поодиноких щирих Дон Кіхотів у політиці.

Ця недолуга політична культура, в свою чергу, є причиною нашої економічної відсталості, тотальної корупції, волаючої несправедливості та, великою мірою, геополітичної слабкості.

Сьогодні ми живемо в суспільстві, де панує спотворена мораль.
Нам потрібно повернути в українське суспільство справжню мораль. Старі правила повинні зникнути назавжди. На їх місце мають прийти цінності, за якими живе цивілізований успішний світ.

Це надважливе завдання лежить як на суспільстві, так і на владі.
Існує два шляхи виконання цього завдання.

1. Шлях «знизу вверх», коли суспільство свідомо самовдосконалюється: через освіту, просвітництво, проповідництво, якщо хочете.
Рушіями виступають суспільні лідери, моральні авторитети, вчителі, вчені, представники громадського сектору, активісти.
Цей шлях довгий, і тернистий. Сам по собі, він може зайняти дуже багато часу. Але без нього – ніяк.

Існує ще один шлях – 2. «зверху вниз», коли обрана влада своїми діями, своєю поведінкою показує приклад суспільству. Стає носієм нової політичної культури. Виступає каталізатором справжніх змін. Оформлює новий суспільний договір. Окреслює червоні лінії. Встановлює заохочення за відповідність нормам та покарання за їх порушення.

При цьому, впроваджуючи в суспільстві нові правила, обрана влада, починає, в першу чергу з себе.

На мою думку, тільки рухаючись цими двома шляхами одночасно, ми отримаємо відносно швидкий, видимий, а головне сталий результат – отримаємо справжні зміни.

Для першого шляху нам потрібна якомога більша кількість тих, хто готовий виховувати та вчити «нових українців». Для другого шляху потрібна якомога більша кількість тих, хто готовий не словом, а ділом боротися зі старою політичною системою та власними руками будувати нову.

Для першого шляху нам потрібні Вчителі та Місіонери.
Для другого шляху нам потрібні Воїни та Будівники.

Перші мають нести Слово і змінювати людей.
Другі мають виборювати владу і змінювати державу.

У кожного з них своя місія. Але тільки рухаючись разом вони зможуть спричинити Справжні Зміни.

 

Святослав Вакарчук
8 год ·
#СиндромНасірова - ознака токсичності Старої Системи. Вона отруює нас рік за роком, і вже зробила найбіднішою країною Європи. Ця система ніколи не змінить сама себе, щоб не розказували її засновники, готуючись до чергових виборів. Якщо ми не знищимо її-вона знищить нас" -