сучасна українська література

Я під таким сильним враженням був після "Мак червоний в росі...", що навмисне попросив подарувати мені на ДН "Фріду". І що ж? Мова чудова, майстерність авторська на місці, а загалом - упс... Назвемо це "певним розчаруванням". А ще хтось читав всьо ето дєло? Є якісь мислі з приводу?

 

Відповідь: Проза Марини Гримич

Даш лінк - почитаємо.

 

Відповідь: Проза Марини Гримич

Може, десь і є в мережі, але я улюблених авторів читаю лиш на папері. Кайф не той з монітора.
І Жадан, і Гримич, І Андрухович, і Капранови і ше там інші - у мене на полиці сидять, ногами теліпають...
Хочааааа..... Був гріх: двох авторів з огляду на дефіцит і дорожнечу я колись в компі прочитав - причому, майже все, що було. Сергій Довлатов і Віктор Суворов. Але Марина Гримич - мій улюблений автор, я її обов"язково мушу мати в бумажном відє.

 

Відповідь: Проза Марини Гримич

А в неті її нема. Перевірено. (
Зате вона є по-сусідству, в Оттаві. Як дружина Посла України.

 

Відповідь: Проза Марини Гримич

То не то :D

 

Народ! Сил (і грошей) купувати все підряд у книгарні немає, тому при виборі сучасного українського чтива керуюся здебільшого підказками інших розумних та грамотних. Хто що цікавого підкаже? Які в кого враження від новинок? Давайте обміняємося...

 

Відповідь: Нове-цікаве в сучукрліті

Андрухович "Д"явол ховається в сирі", часопис "Київська Русь", "Юрко Винничук ("Діви ночі", Казка для Дракона", Мальва Ланда", "Весінні ігри в осінніх садах"), Оксана Забужко (проза й поезія), Ірен РОздобудько (Зівялі квіти викидають", "Гудзик"). Жадана не читала, - хвалять. Тарас Прохасько. Теж не читала і теж хвалять.

У Києві книги можна придбати в книгарні на КОнтрактовій площі біля Могилянки.

 

Відповідь: Нове-цікаве в сучукрліті

Нового Андруховича треба б почитати... Забужку не буду - вже читав... досить... :D :D :D Роздобудька останнім часом трохи розчаровує - якесь невідвязне дежа-вю - весь час здається, що цю книжку я вже читав... і не раз... :D :D :D

 

Відповідь: Нове-цікаве в сучукрліті

Так звану новітню українську літературу простіше взяти у районній бібліотеці. І зекономити купу грошей.
Думаю, to Ivan, можна не радити книгарню. У нього під боком, поряд з китайським рестораном, є дуже непоганий магазинчик. -
Особисто я рекомендував би укр. переклад французького роману "Платформа". Автора, на жаль, не памятаю.
Мене особисто цікавлять магазини "Букініст". Хтось підкаже, чи є пристойні в Києві. Якщо можна скиньте в приват. Бо там якось надійніше інформацію зберігати. (Скільки в мене було цінної інформації в ПП на старому форумі. Ллю сльози, що все так безневинно загинуло. Чи є надія, що втрачене вдастьсься відновити?)

 

Усе залежить від особистих смаків, я от наприклад купував Юрка Покальчука через один лише "Озерний вітер", все інше в стилі "порно"

Також, добра книга "Меч Арея", Івана Білика.

 

Відповідь: Нове-цікаве в сучукрліті

Я тепер вже боюся щось напевне говорити. Сьогодні є, а завтра там бутік. І жодного разу навпаки...

 

Відповідь: Нове-цікаве в сучукрліті

З того, що можна назвати сучасним, мені подобається Макс Бондоренко("Обрати янгола", "Туркин и 1/2" особливо) - менше понтів, більше смислу. Решта, що читала, не варте ні уваги, ні грошей Радили ще Андруховича - не читала поки...

 

Відповідь: Нове-цікаве в сучукрліті

Може не таке вже й нове - Таня Малярчук "Згори вниз" Книга страхів.
Не зле. Для любителів сюрреалізму Мені сподобалось.
Хоча деякі речі ,як на мене, занадто вже натуралістичні...

 

Завершуємо знайомитись із, як зазначено у анотації, читабельною та психолоґічно-витонченою прозою Степана Процюка, до творчости котрого ставлюсь, звісно, неґативно і усправедливленням наступної цитації слугує успадкованість недосланого із попереднього форуму. Гадаю, невеликі витяги заварують читача від суб'єктивізму суто особистіс(т)них реляцій.
Дівчатам читати не варт!
На стор. 64-65 " Шибениці для ніжности" читаємо таке:
Антін Петричук любив відпочивати у горах... Під час однієї з мандрівок познайомився із чоловіком, котрий будував колибу в горах.
Той покликав Антона на чарку пекучої горілки.
- Ти сі ми вподобав, бо-с не толочив мою траву, а йшов-їс по стежці. А тота москальнота качаєсі по траві, нестиглу малину й ожину вириває з корінням. Йой, не було такого колис в наших горах, - хижо зблиснули гуцульські очі. Розказував, уже підпилий, про свого діда-мольфара, жалівся на теперішних анемічних дівок-туристок:
- Каже ми одная, що хоче до мольфара, бо не годна віддатисі. Йой! Та я вже старий, а ті небого ше якби ймив, то вмах би ті зробив жінков. Тогди тоті твої колготки закинув би-м на смереку, а ті копніка в задницу: шукай собі хлопа. А задниці яка в неї, Антоне, задниці яка! - І старий хтиво присвиснув.
Через кілька днів Антін, блукаючи по горах... несподівано отетерів. За декілька метрів від нього під деревами кохалися його знайомий із любаскою. Антін ніколи не мав охоти до підглядин пестощів. Вуєрастського збочення його йому б і жартома не закинув ніхто. Але цей ритуальний навіжений гуцульський танець голяса примусив його, прибравши незриму позицію, не зійти з місця, подихом, найменшою вібрацією повітря не порушити цього дикого схрещення в німих і байдужих до приїжджих, але рідних любасам горах. Якісь маґічні паси виконувала соковита, розкішна коханка на прутню свого повелителя. Стогнала, лизала йому ніс, очі, волосся. Обоє кусалися, слинилися. Потім в унісон пролунав зойк і заласний, аж болісний стогін...
Згадав исторію турецьких гаремів, дівчат, котрі не вміли ще як слід поцілувати свого коханого, а вневдовзі, взяті у полон, лежали по українських та чужинецьких полях поґвалтовані з роздовбаними а[beep] отворами, з ротами, залитими кров'ю та с[beep], із виряченими, невидющими очами. Пригадав українських панянок із вродливими династичними обличчями, по яких б'є волохатий московський кулак і заламує білі маґнатські пальчики, щоб насолодитися страхом і тваринною покорою аристократок.

Навостаток дещо про автора: навчає доброго та вічного на кафедрі української літератури(!) Прикарпатського університету (м. Станіслав), у минулому - учасник літгуртка " Нова деґенерація", участь у котрому, як видко, наклала відбиток на творчий доробок.

Покажи цей лист усім в Україні. © Юрій Андрухович. Всі права застережені. http://poetyka.uazone.net/default/pages.phtml?place=andrukhovych&page=andr10

Краще б на Україні нікому того не показувати.

 

Відповідь: Проза Марини Гримич

Ivanе, поважаю ваш смак - Марина Гримич - це майстриня слова.

А чи читали ви її "Егоїста"? Він зараз перевидався - я в Києві бачив вже у "Сяйві" - мені сподобалась ця книга, хоча "Мак.." то таки найкраща. А от, приміром, моїй знайомій одній "Фріда" наабааагато більше сподобалась за усе інше - тож про смаки не сперечаються, але Гримич дійсно варта уваги!

 

Відповідь: Нове-цікаве в сучукрліті

Багато чув, але сам не читав. Ось куплю з зарплати і почитаю...

Братику, а ти чого тут раптом засмутився? То ж він про Москву пише :D :D :D

 

Відповідь: Нове-цікаве в сучукрліті

А як стосовно Марії Матіос?Я розумію,шо в неї давно нічо нового не виходило,але зі старого теж є що почитати.Наприклад,давно відома "Солодка Даруся".Я днів три відходила після її прочитання!Непогана також збірка її оповідань "Нація.Одкровення".Але "Фуршет" читати не раджу-після вищезгаданих книжок можна ду-уже розчаруватись...

 

Відповідь: Нове-цікаве в сучукрліті

У мене таке враження, що "Солодка Даруся" це її якийсь сплеск... осяяння.... От стоїть у мене на полиці "Бульварний роман", про який Матіос якось говорила, як про щось таке класне і нове в своїй творчості. Тьху... :o

 

Відповідь: Нове-цікаве в сучукрліті

"Бульварний роман" не читала,але вірю на слово,оскільки знаю,що її творчість вельми "неоднорідна":rolleyes: А от "Солодка Даруся",на мою думку належить до книжок,які "самі себе пишуть".Власне,такі книжки й читаються найкраще.

 

Відповідь: Нове-цікаве в сучукрліті

Але така книжка нерідко буває й одна-єдина у творчому доробку письменника. Осяяння є осяяння... :D :D :D