Справжнє обличчя України (2)

высказал в прошлом сообщении

кстати, на хф, некоторые персонажи его оправдывают и одобряют. я такого не понимаю
хотелось бы узнать мнение ЗУ

 

Це в них нову форму ввели, від Юдашкіна.

 

То вини випробовують нову форуму на предмет того, чи можливо запхати руки в кишеню і витягнути не зламавши.

 

Селекция угрозой

Мужчины, не способные отвечать за свои слова, не смеют называться баями, беками и ханами — они просто скромные дехкане.
Однако скромность в условиях современной демократии считается недостатком и господский титул примеряет всякий, кто остался без присмотра.
С некоторых пор украинское общество утратило иммунитет к лидерам низкого качества.
Неустанно повторяем, что мы — дети казацкого рода, но нас, почему-то, не смущает тот факт, что члены запорожского рыцарского круга детей старались вовсе не иметь, тем более таких, как мы.
Если бы хоть один запорожец появился сегодня где-нибудь на улице — современная публика наложила бы в штаны от страха.
Какой там “Беркут”, какая “Альфа”!
Даже видавшие виды современники ужасались этому легиону экстремистов и высказывали свое сочувствие их старшинам.
Ведь занимать какую-либо должность в пределах степных вольностей было смертельно опасно.
Казак — это не гопак, а (согласно научному определению) лично свободный и вооруженный мужчина. Подчиняться случайным людям было не в его правилах.
Поэтому в основе школы запорожского лидерства лежала прямая угроза.
Прежде чем выпячивать грудь и раздувать щеки, запорожец задавался вопросом: “А не тонка ли у меня кишка?”
Исходя из многочисленных примеров, он знал, что завоевать здесь доверие общества и не оправдать его — означает верную гибель.
Каждый казак, решившийся выделяться своими достоинствами из общей массы, рисковал быть избранным на должность.
При этом его согласия никто не спрашивал.
Отказаться от предложенной чести можно было только символически, не более двух раз.
Если кандидат начинал упираться по-настоящему, то, в лучшем случае, его могли сделать инвалидом, чтобы впредь не выдавал себя за крутого.
Принимая должность на годичный срок, запорожский лидер буквально ходил по лезвию ножа.
Сотни глаз внимательно следили за каждым его движением.
Малейшее нарушение действующих законов, или коллективных представлений о справедливости, немедленно бралось на заметку.
За редким исключением, до окончания положенного срока должностное лицо считалось неприкосновенным. Но после очередных перевыборов грешное руководство кончали на месте.
За теми, кто уцелел, пожизненно оставалось почетное право носить звание “Бывший кошевой” или “Бывший судья” и т. д.
Это служило своеобразной компенсацией за вредность и проявленное мужество.
В то время в Украине даже самый признанный и сильный авторитет не мог чувствовать себя в безопасности. Богдан Хмельницкий, к примеру, носил под шапкой бронированную мисюрку.
Потому что друзьятоварищи периодически норовили проломить ему голову в собственных апартаментах.
Украина была обществом вооруженных мужчин, и лидер получал обратную связь не газетными публикациями, а свинцовыми шариками.
Это обязывало.
Продуктивно работая на благо коллектива, казацкая старшина не расставалась с булавами и перначами, чтобы в любой момент принять критику народа.
Лидеры той эпохи были достойны своих избирателей.
Сегодня тоже достойны, но качество избирателей другое.
Лишившись права на владение оружием, наши мужчины изменились конституционально.
Если раньше, вступая в диалог, украинец хватался за саблю, то сегодня он может хвататься только за сердце.
Скорость выстрела мы заменили дальностью плевка.
Лидеры не боятся возмездия.
Беззащитность мужской массы разложила нацию.
Мелочность угрозы определила новое качество элиты и, соответственно, нашей жизни.
Горе не в том, что у нас начальство слабое, а в том, что мы не разбираемся в нарезном оружии. Американской элите нетрудно оправдывать доверие народа.
Там, где хранится 20 миллионов снайперских винтовок, иначе и быть не может.
Ведь дело здесь не в политических убийствах, а в ощущении реального права личности на защиту своей жизни, чести и достоинства, минуя посредников.
То, что нельзя защитить, люди предпочитают не иметь.
Поэтому малейшее посягательство на личное оружие в США воспринимается как посягательство на все, что есть у человека.
Готовность индивидуума в любой момент превратиться в вооруженную оппозицию определяет степень его социальной полноценности.
Чего можно ожидать от нации, когда в мужчинах воспитывают комплекс вины за естественное желание потрогать парабеллум? Ничего, кроме покорности тупого стада.
В результате юридических ухищрений украинский мужчина стал похож на петуха, которому отрубили клюв и вырвали шпоры. Имея право на протест (согласно Конституции), он не имеет права на оружие (за исключением охотничьего).
То есть жениться можно, но секс запрещен.
Украина — территория старых демокртических традиций.
Здесь понятие свободы было неотъемлемо от права владения оружием.
Нет оружия — нет угрозы и, соответственно, нет смелых лидеров и прогресса.
А самое главное — у нас нет чувства собственной значимости.
Мы живем по законам, отрицающим нашу генетическую память.
Отсутствие селекции угрозой опустило каждого из нас.
Мужчины стали бояться того, чего раньше не боялись женщины и дети.
Мы все разучились отвечать за свои слова и делаем вид, что так и было.
Но так не было.
И, возможно, не будет, если товарищ маузер поддержит нашу беседу.

 

Письмо М.С. Мартынова из Харькова:

"Как-то в разговоре с одним просоветским активистом местного розлива зашла речь о деятельности ОУН-УПА в 1940-1950-х гг.



- Это же были изверги и бандиты, сколько они крови пролили ! - безапелляционно выпалил собеседник.


- Да, да, - нарочито поддакнул я, - они, эти западенцы-бандеровцы, залили кровью всё Подмосковье.

- Почему Подмосковье? - непонимающе уставился он на меня. - Ведь все эти бандеровцы из ОУН-УПА они же действовали в Западной Украине !



А ему в ответ:


-Но тогда позвольте спросить: кто туда, в Западную Украину звал советских? Не они ли вломились туда с огромной вооружённой до зубов армией, с массовым террором НКВД, с их насильственной коллективизацией, с их оголтелым атеистическим мракобесием и стали насаждать в глубоко религиозной христианской Западной Украине свои кровавые коммунистические порядки?

Да ведь каждый порядочный человек, у которого есть хоть капля морального достоинства, патриотизма, Веры в случае такого варварского вторжения должен всеми способами защитить собственный дом, свободу своей семьи, свою Веру.

Итак, кто же бандит и убийца- тот, кто защищает свою Веру, свой дом, или тот, который врывается в чужой мирный дом
с оружием в руках и начинает убивать и грабить?

По происхождения я русский человек, в моей семье от рук советских большевистских палачей в разное время погибли многие родственники, которые были культурными, честными, верующими людьми, все мои близкие всегда презирали и ненавидели кровавый большевизм, поэтому я низко кланяюсь бойцам ОУН-УПА: это настоящие герои; в отличие от многих, они не пошли покорно в ГУЛАГ, как стадо скота на бойню, а мужественно, отчаянно сопротивлялись за свободу своей родины и за человеческое достоинство до конца, до последней возможности. "

 

Чеченці пішли іншим шляхом, і тепер Кадиров став дуже шанованою людиною

 

Бацька за нас

Беларусь готова оказать помощь Украине: Лукашенко заявил о сотрудничестве с новыми властями в Киеве

 

Розуміє мабуть, що він наступний.

 

Розумiе, не розумiе - а российские летаки попросил к себе на базу, зараза.

 

Чиї війська захистять українців в Україні?
Росія вводить війська, щоб захистити російськомовне населення, і я йому майже заздрю – його є кому захищати. А от нас - нема, кому. Українська мова не потрібна навіть українцям.


Комісар ОБСЄ з питань нацменшин повідомляє, що ситуація з нацменшинами в Криму катастрофічна. Має при цьому на увазі українців і татар.

Мої знайомі, що тимчасово проживали в Криму, з болем розповідають, як їхню дитину дразнили та бойкотували учні і керівництво школи тільки за те, що та говорила українською.

Українців принижують і висміюють в Україні, але чомусь не входять війська, щоб їх захистити. Права українців отримувати інформацію рідною мовою грубо порушуються - інформаційний простір України давно захоплений російськими квазі-культурними окупантами, і, як підсумок, улюбленою піснею українців стає "Ах, какая женщіна", патріотизм прирівнюють до фашизму, а любов до рідної мови стає ознакою екстремізму. Але ніхто не спішить рятувати українську від знищення. Хоч інформаційний простір – така сама державна територія, як і фізичний простір країни, і його кордони треба так само пильно оберігати, як і географічні кордони держави.

Нас нема кому боронити. Мовним питанням справа наліво лише спекулюють "праві" і "ліві". Приймають скандальний мовний закон, потім скандальний закон скандально скасовують, призначають комісії, планують чи то ввести латинку чи підвищити статус російської. Тільки у мене питання – куди ще його більше підвищувати, якщо все - від газетних розкладок і теле-радіо ефірів до ресторанних меню - російською?

Нас протягом століть переконували, що ми другосортні. Ба більше – що нас взагалі не існує. А ми взяли й повірили. То може досить вірити всьому, що говорить "старший брат", який, до того ж, є молодшим?!

Прислухайтесь - ця земля дихає по-українськи. Її корінне населення, те, що при корені, біля землі, говорить, співає і молиться українською. Якщо не від Сяну до Дону, то від Львова до Луганська точно. І навіть в Одеській області. І навіть в Донецькій. Всі села говорять українською – на свій лад, зі своїми говірками, інтонаціями, діалектами, але українською. Тільки чомусь вони, ці корінні мешканці України переходять на російську, як тільки опиняються у великому місті. Тож хто захистить студентку, що приїхала десь з-під Полтави до Києва, і соромиться говорити рідною мовою?

Тому я звертаюсь до українців: чому ви так зневажаєте рідну мову?

Запитую тих україномовних українців, які услужливо переходять на російську з поваги, як вони кажуть, до співрозмовника: коли ви навчитеся поважати самі себе?

Запитую російськомовних українців, які у своєї більшості з мамою чи бабунею ще спілкуються українською: чому ви відмовляєтеся спілкуватись однією з найпрекрасніших мов світу?

Запитую питомо російськомовних: чому азербайджанець, що продає фрукти на базарі коло мого дому, за два роки перебування в Україні, прекрасно вивчив українську і хвацько припрошує покупців до свого товару галицьким діалектом? Чому студенти з Африки за рік перебування в Україні слухають лекції і здають екзамени українською? Чому моя сестра, отримавши вигідну пропозицію, за пів-року оволоділа голландською на доброму розмовному рівні, а ви відмовляєтесь вивчити мову братнього народу, з яким проживаєте поруч? Відколи незнання стало доблестю й перевагою?

Толерантність – це медичний термін, який означає неспроможність імунної системи чинити опір агресору. За чотири століття російської окупації українці втратили свій імунітет і це, за всіма медичними показами, повинно мати летальний кінець. Тож коли, як не зараз, і хто, як не ми - не будьмо толерантними, бо в нас немає нікого, хто міг би ввести війська на захист нашої мови.
http://gazeta.ua/articles/sogodennya/_ciyi-vijska-zahistyat-ukrayinciv-v-ukrayini/546478

 

Австрійська поліція арештувала у Відні українського олігарха, вихідця з Тернопільської області, Дмитра Фірташа. Арешт 48-річного бізнесмена підтвердили в австрійській поліції.

http://www.youtube.com/watch?v=_C6Ccfz5pdA

 

Арешт Фірташа – це початок зачистки найкорумпованішого сектору економіки Східної Європи.

Глобальна мета: Фірташ – Могилєвіч – Путін – рахунки Газпрома.

Локальна мета: недопущення відтворення кримінальних газових схем в новій Україні.

Шкода, що це роблять європейці та американці, а не Україна.

Показово, що до списку діячів диктаторського режиму Януковича на євросанкції наші політики так і не внесли ні Фірташа, ні Бойка, ні Льовочкіна, ні генераторів тушок, що тепер із завзяттям призначають на енергетичні посади політтітушок на кшталт Ясюка.

Якщо українське суспільство і справді переросло своїх домайданівських партвождів – воно це все врахує на виборах Президента і ВР.
http://blogs.pravda.com.ua/authors/lucenko/5321f72e5b6e2/

 

Guelder Roze,

дивлюсь я на Вашу нову аватарку, і вся серйозність теми просто улітучується...Думки вперто крутяться на рівні теми "Чи варто одягати трусики"

 

HyliganЕ,а Ви ,прошу пана, свій нікнейм собі обрали вдало)))

 

Яценюк стовідсотково тут правий:
«Якщо нас, країну яка відмовилась від ядерної зброї, не захистять, то скажіть як світ проситиме інші країни припинити їх ядерні програми? Не можливо у такій ситуації переконати когось зупинити ядерні програми. Це глобальна проблема, і всі ми маємо її вирішити»
http://www.radiosvoboda.org/content/article/25296398.html
==============================
Гриценко впав у неадекват, хоче героїв-Крут-2?
"К силовому сценарию призывает Анатолий Гриценко: «Вариантов действий только два: 1) поднимать руки вверх и сдаваться России; 2) бороться и защищать страну от внешней агрессии. Я за второй вариант. Не сомневаюсь, что большинство граждан Украины, в т. ч. украинские военные, также»"
Стаття у цілому аналітична, чи є шанси зберегти Крим за Україною (ІМХО - найбільш прийнятна політка, яку зараз, набувши розуму після поразки, провадить Грузія щодо захоплених територій)
http://vesti.ua/krym/42396-kak-vernut-krym-chetyre-scenarija-ot-peregovorov-do-vojny

 

Народная артистка СССР Ада Роговцева о народно-освободительной революции в Украине:

" Я обращаюсь к вам, российские братья и сестры, друзья мои, коллеги, родненькие мои, с кем я провела всю свою жизнь...

Вся моя жизнь прошла в России и на Украине. И поэтому я к вам обращаюсь с болью в сердце:

НЕ верьте тому, что вам сегодня говорят на всех каналах российского ТВ о Майдане.


На Майдане у нас не было никаких погромов, никакого ужаса, который мы наблюдаем сейчас, когда смотрим страшные кадры из Донецка.

Мы на Майдане слушали Шопена, мы читали Пушкина, Лермонтова. И вообще, на Майдане стояли и стоят не те люди, которые имеют какие-то корыстные цели. Там стояли и умирали те люди, которые восстали за человеческое достоинство. "

 

есть в России достойные люди

 

Ада Роговцева в Україні.

 

А Макаревич, Шевчук, Ахидхакова и многие другие - в России... И теперь русский нацизм объявил их врагами только потому, что они не хотят войны с Украиной, и поддерживают нас

 

З якого бодуна
http://comments.ua/money/457486-minsotspolitiki-platit-krimskim.html
ІМХО, виплати кримчанам вкрай обмежити: давати лише тим, хто зберігає українське громадянство і не має другого громадянства.