Що зробив ти особисто до 200-річчя Кобзаря?

Вже за три місяці 200-річчя Тараса Шевченка. Пропоную започаткувати тему, присвячену цій події.

Ось мої думки.

Півтора століття

Півтора століття проминуло,
Як його закрилися вуста,
Й голос бити в серце перестав.
Та чому ж згадав я про минуле?

Щось змінилося, скажіть, за ці роки?
Є свободи дух, що він волів?
Хтось про президентів та голів
Каже щиру правду напрямки?

Витисли по краплі рабство з душ?
Час кріпацтва точно вже пройшов?
Ріже серце навпіл несвободи шов,
І неправда студить, мов холодний душ.

Всім нам, пересічні громадяни,
Час приспів прокинутись від сну
Й дати духу сонячну весну,
Розірвав духовні всі кайдани!

---------- Додано в 11:17 ---------- Попередній допис був написаний в 11:15 ----------

До чергових Шевченкових роковин

«І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом»
(Т.Г.Шевченко)

До Тараса тричі на рік – черга хизування:
В день народження, в дні смерті й перепоховання.

В офіційній черствій черзі «жалоби й шаноби»
Пересічним нема місця – державні ж особи!


Про Шевченка всі казати начебто готові,
І поголені, й вусаті, а душею – хто ви?

Тричі на рік – ось вам шана генію країни!
Можуть щиро хизуватись діти України –

«Славних прадідів великих онуки погані».
То коли ж Тарас діждеться «Заповіту» дані?

А діждати дуже просто: хай в Державнім гімні
Хоч рядок який Шевченка, бо ж найлегітимний!

Щоб із кожним виконанням Головної пісні
Хто почує, враз відчує із ним зв’язок тісний.

Залунає пісня тричі не на рік, а щодня –
Між людьми із часом зникне ворожнеч безодня!

---------- Додано в 11:19 ---------- Попередній допис був написаний в 11:17 ----------

Знатокам мовы на уровне Кровосися

Все слова официоза про Шевченко лживы,
Юбилей поэта всем им – повод для наживы.
На словах они готовы на него молиться,
А на деле – столько фальши, лишь взгляни на лица!

Текст госгимна Украины – тоже фальши веха:
Старше государства он на полтора же века!
Создан в память о Тарасе группою студентов.
А безмозглы депутаны спутали всё енто.

И коль скоро двухсотлетний юбилей поэта,
Сообща нам всем подумать надо бы про это:
Чтобы всё-таки в госгимне хоть строка – Тараса!
Заучите, кто не понял с первого то раза –
«Заповит» не выполняют только ...!

 

Й три місяці ці до річниці
Усі сліпі, глухі та ниці?

Те березня шосте число
Дві тисячі третього року
Жінок усіх стать унесло,
Зробивши братами з гороху.

А березня восьме число
Відтоді – добро це чи зло?
Насправді це свято жінок,
Чи привід зайти у шинок?

11 років жінкам це байдуже,
Твоя ж яка думка, їх брате, їх друже7
Вже влада й пенсійного віку додала,
Та що там ця влада - звичайний кидала.

А чому не бачить насмішки громада?
Смакує невігластво, дурості рада?

А сестри! Сестри!
Горе вам, мої голубки молодії... (Т.Г.Шевченко)
Даруйте гімновим словам -
Ні долі, сестри, ні надії!

 

Про Шевченка

Сьогодні Тарасів найрадісний день,
А завтрашній день - день жалоби.
На жаль, в Україні ще мало людей,
Свобода яким до вподоби.


Що з того табу на розмай ворожнечі,
Що є у найстаршім законі?
Ми наче й живі, чому ж душі чернечі,
Йдемо в поводу, що ті коні!

Кричить юридична уся прохвесура -
Хай йдуть воріженьки із хати!
Так ось бач, яка дивина ця цензура:
Їй на конституцію чхати.

Інакше давно вже якийсь із рядків
Шевченкових віршей чудово
У гімні державнім, як перл, мерехтів
І був вже державницьким словом. 09.03.11

 

Рік добігає до кінця,
Вже келих повний до вінця,
Все ближче дата ювілею,
Та пестив я один лілею,

Коли з'явився помічник.
Не встиг зрадіти, як він зник.
Та що ж у нас, скажіть, за раса,
Буйдужа зовсім до Тараса?

 

А навіщо щось робити до 200-річчя Кобзаря?
Він у нас ніби всім відомий, у шкільній програмі його достатньо, всі вчать, знають, навіть Азіров цитував, було...
Може, доречніше щось робити для сучасної української літератури? Давайте щось зробимо до 40-річчя Жадана (23 серпня 2014, до речі) або Галини Крук (30 листопада 2014), 27-річчя Андрія Любки, до річниць Дереша, Андруховича, Габора, Шкляра, Малковича?

 

Для сучасної - хай роблять сучасні літератори. Ми можемо допомогти хіба купуючи їх книжки.

 

Гріша веде до того щоб в гімні України слово "брання" замінити словами "браття і сестри" ))

 

Так і я саме те й маю на увазі. Замість творити чергову показуху - підтримуймо українську літературу гривнею. Власною.

 

Я веду до того, щоб символ незалежної держави був новий, а не іржавий:
Ще не вмерла й буде жити!

---------- Додано в 19:00 ---------- Попередній допис був написаний в 18:51 ----------

Дійсно, навіщо щось робити до 200-річчя Кобзаря? Вже уряд Азірова усе запланував, тепер на російські гроші усе заплановане реалізує, відзначить на державному та міждержавному рівні разом з РФ, Казахстаном та Білорусью ювілей. Тож чого нам, пересічним, рипатися?
Так чи що?
Мати у Тараса - українка чи чеченка?
Чому в українців неповага до Шевченка?
Всі вивчають, знають, покладають квіти...
Хай отак сконають й ваші "Заповіти"!

---------- Додано в 19:07 ---------- Попередній допис був написаний в 19:00 ----------

«А сестри! Сестри! Горе вам,
Мої голубки молодії...» (Т.Г.Шевченко)
Даруйте “гімновим” словам –
Ні долі, сестри, ні надії!

 

От би й пояснили - чого, навіщо, яка мета?

 

Будь ласка, пояснюю ще й ще: "Ще не вмерла й буде жити". Там за бажанням знайдете усі пояснення - чого, навіщо, яка мета.
До речі, а де на БАМі росте бук?

 

Кобзаря щоб вшанувати,
Молдові Тираспіль
Раджу перейменувати
В Шевченків Тараспіль!

 

я памятаю "...вставайте кайдани порвійте ..." я радий що народ таки встав і пробує рвати кайдани

 

Дякую, нагадав радість Балу: "Він памятає, він памятає!"

 

Дістала Кобзаря та збираюся перечитати

 

Розумниця!
Будь ласка, уважно перечитай "Заповіт" (як зберешся) та визнач, наскільки ми його виконали.

 

ЗА2МДО200ЛЮ

Кожному відома траса
З громадян країни,
Бо прямує до Тараса,
Слави України.

Де Дніпро, її окраса,
Гомонить із гаєм,
Вічний сон свого Тараса
Він оберігає.

На горі там, де тераса,
Вірні його слову,
Щоб відчути дух Тараса,
Знову ми та знову.

 

ЗА2МДО200ЛЮ

Каждый знает эту трассу:
С гор через долины
Устремляется к Тарасу,
Славе Украины.

Днепр, поивший китовраса,
Шепчется там с гаем.
Сон великого Тараса
Им оберегаем.

На горе там, где терраса,
Не забыв ни слова,
Чтоб почуять дух Тараса,
Снова мы и снова.

 

Якби була якась зрозуміла мета - ви б її чітко сформулювали.
Наразі виглядає, що хтось хоче примазатися до чужої слави

 

Як на мене, я сформулював мету на самому початку гілки? Ні?

---------- Додано в 10:43 ---------- Попередній допис був написаний в 10:38 ----------

Що ще треба пояснювати?