ще одна притча

Тема у розділі 'Філософія та мораль', створена користувачем Hatrexis, 9 сер 2012.

  1. Hatrexis

    Hatrexis Well-Known Member

    среди огромной необозримой равнины, среди песчаных дюн лежит город сверкая подобно бриллианту. Паутиной дорог опутал он равнину и высятся блистающими шпилями стальные башни, сверкая на солнце. В городе нет места песку - очищает он сам себя и фонтаны бьют на его площадях - глубоко уходит город под землю высасывая подземные воды непокорной планеты и радуя людей.
    Далеко далеко уходя за края горизонта уходят дороги лежащие на песках. Не заметает их песок, не садится на них пыль - тянутся они до самых удаленных военных объектов. Военных и промышленных. Ведь каждый ребонок знает на планете: без машин не построить светлого завтра. Воевать же все вынуждены, втайне сожалея о своей тяжкой доле: там, даеко за океаном, среди вечнозеленых лесов таится темная душа планеты. Планета, как упрямый вепрь таит в себе темную самодовольную душу, мешая всем тем кто искренним горячим сердцем идет к Господу вращивая милосердие и праведность.
    Далеко за морями и океанами, в самой чаще вечнозеленого леса - оплетенный отвратительными жилами пульсирует и сверкает золотой шар - энергетическое сознание планеты. Все зло что исходит от планеты - все идет послушно темной воле шара. Начиная от нападения быков и заканчивая мелкими, но злыми комарами - все оттуда!

    Но вдоль больших гор лежит Периметр. Подземные машины построенные ценой многих жизней, записанные историей великих подвигов и огромных жертв добровольцев - этим подземные машины провоцируют нескончаемые грозы по всему периметру. Дождь священной водой очищает от скверны а молнии выжигают темные споры, посылаемые нечистым сознанием. И лишь иногда, улучив момент летающие создания могут прорвать периметр. Тогда горожане развлекаются выезжая на охоту. Все так. все могут жить спокойно. Однако населения много, ресурсов - мало а подземные поля требуют минералов.

    Но сегодня - необычное утро. Сегодня выступает великий кормчий на главной площади, наш великий вождь произнесет речь.
    Вышел вождь - выше всех, его глаза - пронзают волю и душу а один он может противостоять целому взводу хорошо обученных солдат. Пули -не достигнут его. Солдаты будут видеть верх - низом а правду - ложью. их глаза будут смотреть криво а пули они будут посылать - в небо. Однако этого конечно не будет. Огонь - не опалит его и расступается перед ним восход и склоняются головы благодарных людей.
    Сказал он: сегодня, именно сегодня наш день. Это день будет записан в историю. И мое имя- там будет! Счастье народов, светлое завтра - в наших руках, друзья!
    Сейчас к нам выйдут четверо Академиков и покажут нам недостойным, их порождение. После этих слов земля расселась а из под земли четырмя иглами очертив квадрат выступила кабина, сверкая как зеркало при свете восходящего солнца. Оттуда вышли четыре старца. Не кольчуги на них - а перемещающиеся ткани полные символов, смотрят их глаза пусто и невыразительно ибо углублены они в себя. Там, в глубокой тьме тлеют в их сознании миллионы символов уложенные в 16 мерные кубы и светятся сплетающимися нитями очертания сущностей и концепций которых еще не видел мир.
    Подошел Вождь к ним, подошел - и стал перед ними на колени сказав: пришел ваш черед стать главными. нынче всходит ваша звезда. Предьявите прототипы!

    Первый старец не дал ничего. Второй тоже. Третий и четвертый стоят смирно. Посмотрел Вождь на них и слезы навернулись на его глаза - ведь печалился он о судьбе всех народов как на этой планете так и на других.
    Сказал он - неужто ничего? но ведь именно в этот день заканчивается пятилетка?
    Улыбнулся первый старец и сказал: смени отчаяние на радость! нельзя увидеть наши прототипы они уже на тебе и готовы к работе!
    И тут словно по заказу счастливые лица горожан омрачила тень: высоко в небесах летит стая летучих мышей загребая крыльями, черны телом, и вонь от них идет вместе с ветром.
    Сказал старец: первый прототип: "кулак Аширо" произнеси пароль активации. Сказал вождь заветные слова и из его руки вырвался луч на ходу расправляя из своего тела кривые копья а они, сверкая голубым светом несли перед собой тучу голубых искр. Искры застучали о хитиновые покровы огромных мышей порождая в них трещины и мыши теряли ориентацию в полете, начиная падать. Кривые копья проникли свозь трещины разрывая их на многие части. А главное тело луча испарило вонь и смрад, пепел и плоть мышей. Идуий же "хвост" за лучем ионизировал воздух и на месте мышей стали порхать воздушные бабочки и аромат свежей грозы достиг толпы.
    Сказал второй старец: второй прототип: "поступь Шараана" - там где активированы его загребущие руки- ни один бык не сможет больше топтать землю.
    Сказал третий старец: третий прототип: "проникающий огонь" - ни одно существо не сможет говорить - их мысли обожгет огнем будет каждый густой толпе- одинок
    Сказал четвертый старец: четвертый прототип: "сила иллюзии" - животные трусливы: их тяжкие, темные первобытные страхи обратятся против них...

    тема - конкурс. выявляем скрытый смысл. кто ближе всего подберется к истине - скажу.
     
    • Подобається Подобається x 1
  2. ІгорМ

    ІгорМ Маленький українець

    Вирвав з контексту, але запросто може зійти за притчу...

    Жінка працювала на м’ясокомбінаті. Одного разу, в кінці дня, коли вона зайшла в морозильну камеру, двері випадково закрилися — і жінка опинилася замкненою зсередини.
    Жінка щосили кричала і стукала, але все було безрезультатно, – ніхто не міг її почути. Більшість робітників вже пішли, а поза камерою нечутно, що відбувається всередині.
    П’ять годин по тому, коли смерть здавалася вже неминучою, охоронець заводу відкрив двері, – і жінка дивом врятувалася в той день від смерті.
    Пізніше вона запитала у охоронця, чому він вирішив саме в той день перевірити морозильну камеру, адже це не входило в його обов’язки.
    Охоронець відповів: «Я працюю на цьому заводі вже 35 років, сотні людей щодня приходять і йдуть, але ви одна з небагатьох, хто вітався зі мною вранці і прощався в кінці робочого дня. Багато хто ставиться до мене так, ніби я невидимий… Сьогодні, проходячи повз мене, ви, як завжди, сказали мені: «Привіт». Але після робочого дня я згадав, що так і не почув ваше «Бувайте, побачимося завтра». Мені приємно чути ваші «привіт» і «бувайте», бо вони нагадують, що я комусь потрібен. Не почувши сьогодні вашого прощання, я зрозумів, що щось сталося і вирішив перевірити територію комбінату».

    (С)
     
  3. Gyppsy

    Gyppsy Маленький пересічний українець :hi:

  4. Gyppsy

    Gyppsy Маленький пересічний українець :hi:

    Притча: Яка жінка солодша

    У давні-давні часи Господь зліпив десять Адамiв. Один з них орав землю, інший пас овець, третій – ловив рибу … Через деякий час прийшли вони до Отця свого з проханням:
    – Все є, але чогось не вистачає. Нудно нам.

    Господь тісто їм дав і мовив:

    – Нехай кожен зліпить за своєю подобою жінку, кому яка подобається: повна, худа, висока, маленька … А я вдихну в них життя.

    Після цього Господь виніс на блюдці цукор і сказав:

    – Тут десять шматочків. Нехай кожен візьме по одному і напоїть свою жінку, щоб життя з нею було солодким.

    Всі так і зробили.

    А потім розгнівався Господь:

    – Серед вас є шахрай, бо на блюдці було одинадцять шматків цукру. Хто взяв два шматки?

    Всі мовчали.

    Господь забрав у них дружин, перемішав їх, а потім роздав, кому яка попалася.

    З тих пір дев’ять чоловіків з десяти думають, що чужа дружина солодша… Тому що вона з’їла зайвий шматок цукру.

    І тільки один з Адамів вважає, що та жінка, яка з ним – єдина і неповторна, а всі інші однакові, бо зайвий шматок цукру з’їв він сам …

    (с)
     
    • Подобається Подобається x 1
  5. Gyppsy

    Gyppsy Маленький пересічний українець :hi:

    • Подобається Подобається x 1
  6. Gyppsy

    Gyppsy Маленький пересічний українець :hi:

    Притча про щастя..
    Якось одного разу Боги, зібравшись, вирішили розважитися.
    Один з них сказав:
    -Давайте що-небудь відберемо у людей?
    Після довгих роздумів вирішили відібрати в людей щастя. Ось тільки куди його сховати?
    Перший сказав:
    -Давайте закриємо його на вершині найвищої в світі гори.
    -Ні, ми зробимо людей сильними, хтось зможе піднятися і знайти, і якщо знайде один, всі інші відразу дізнаються, де щастя, - відповів інший.
    -Тоді давайте сховаємо його на дні моря!
    -Ні, не забувай, що люди цікаві, хтось сконструює апарат для підводного плавання, і тоді вони обов'язково знайдуть щастя.
    Тоді заховаємо його на іншій планеті, подалі від Землі, - запропонував хтось ще.
    - Ні, пам'ятай, що ми дали їм достатньо розуму, коли-небудь вони придумають корабель, щоб подорожувати по світах, і відкриють цю планету, і тоді знайдуть щастя.

    Найстаріший Бог, який протягом усієї розмови мовчав, сказав:
    -Я думаю, що знаю, де потрібно сховати щастя.
    -Де?

    -Сховаємо всередині них самих, вони будуть так зайняті його пошуками зовні, що їм і в голову не прийде шукати його в собі.

    Всі боги погодилися, і з тих пір люди витрачають все своє життя в пошуках щастя, не знаючи, що воно сховане в них самих.
    (інет)
     
  7. Gyppsy

    Gyppsy Маленький пересічний українець :hi:

    Ще одна притча.
    А може і не притча...

    На тротуарі завжди стоїть ряд господинь, продають домашнє молоко. Фляшка 20 гривень

    До однієї і тої ж бабці кожного ранку підходив молодий мужчина, давав жінці 20 гривень, але молока не брав і мовчки йшов собі. Бабця усміхалася і казала Дякую ...
    Так продовжувалося кілька місяців.

    А одного ранку бабця каже
    - Прошу пана, вже осінь, корови менше церкаються тому молоко тепер по 25 гривень...

    Мужчині це не сподобалося, не дав нічого і пішов на роботу.
    Там весь час йому крутилася в голові ця історія з молоком, він мовчав і щось думав.

    І раптом він сказав колегам "зараз прийду" і таки в спецовці кудись побіг
    Прибіг до бабці, дав 25 гривень, сказав Дякую і пішов, знову ж залишивши молоко.

    Бабця усміхнулася і сказала Прошу...

    От така байка.
    А ви берете і кажете...
     
  8. Gyppsy

    Gyppsy Маленький пересічний українець :hi:

    8 год ·

    Батько сказав синові: ти закінчив школу з відзнакою, ось тобі машина, яку я придбав багато років тому ... їй вже кілька років.
    Але перш ніж я віддам її тобі, відвези її на стоянку старих автомобілів в центрі міста і скажи їм, що ти хочеш продати її і подивися, скільки вони тобі запропонують.

    Син пішов на стоянку старих автомобілів, повернувся до батька і сказав: "Вони запропонували мені 1000 доларів, тому що вона виглядає дуже зношеної."

    Батько сказав: "відвези її в ломбард."

    Син пішов в ломбард, повернувся до батька і сказав: "ломбард запропонував 100 доларів, тому що це була дуже стара машина."

    Батько попросив сина сходити в автомобільний клуб та показати їм машину.

    Син відвіз машину в клуб, повернувся і сказав батькові: "деякі люди в клубі запропонували за неї 100 000 доларів, так як це Nissan Skyline R34, культовий автомобіль і затребуваний багатьма.

    Батько сказав своєму синові: "я хотів, щоб ти знав, що правильне місце цінує тебе правильно." ...

    Якщо вас не цінують, не засмучуйтеся, це означає, що ви перебуваєте не в тому місці. Ті, хто знає вашу цінність, - це ті, хто цінує вас, і ніколи не залишайтеся там, де ніхто не бачить вашої цінності.
     
  9. Gyppsy

    Gyppsy Маленький пересічний українець :hi:

    Гриць Гайовий
    1 хв
    А В Т О Р И Т Е Т
    Байка

    Якось члени одного Організму засперечалися, хто з них найавторитетніший, гідний найбільшої шани й найпильнішої уваги всіх органів. Довго тривала між ними запекла дискусія, і все без результату.
    Та ось в Організмі з’явилася Болячка – і враз суперечки припинилися: всі тільки їй стали догоджати, тільки про неї й піклуватися...
     
а де твій аватар? :)