Жіночки і дівчата не закидайте тапками, та маю важливе питання. Зарз живу недалеко від Львова, дружина скоро народжуватиме та вже прогнозують проблеми, вибір роддому стоїть гостро. Цікавить, чи відкриють перинатальний центр у Львові, чи це лише обіцянки. Бо у новинах щось мало інформації. Буду вдячний за інформацію
Не варто збирати плітки по жінках та дівчатах. Зрештою, звідки вони про те мають знати? Зверніться туди, де керують цим процесом: міський відділ охорони здоров'я львів - Пошук Google
та вже знайшов новину, цього тижня вона була топовою, бо продали частину ЦУМу в центрі, і Гірняк пообіцяв частину коштів виділити на перинатальний аби закінчити роботи і відкрити вчасно, а ще Гройсман обіцяв щось підкинути, то ж надія є View: https://www.facebook.com/girnjak/photos/a.155779541427286.1073741828.155732421431998/536678880004015/?type=3&theater
Скажу Вам по секрету: вибирати потрібно не пологовий будинок, а ЛІКАРЯ! Тільки професіоналізм конкретної людини може гарантувати позитивний результат в такому непрогнозованому процесі, як пологи. А в якому то буде будинку - взагалі не має значення. Одна моя подруга заходила на пологи із найкращими показниками по стану дитини, а по результату немовля опинилося у реанімації. В мене, особисто, вихідні дані були не дуже: лікар не встигла на узі побачити що і як, пуповина була намотана на шию (і лікар те взнала, коли вже аж дитина показалася), кардіограма плоду була така, що вона зібгала ту кардіограму і заховала, щоб ніхто не бачив, бо порізали б про всяк випадок. Але високий професіоналізм, досвід, вміння правильно діагностувати і приймати рішення, дозволили нам із дитиною вийти із пологів взагалі без наслідків. І вже через два дні ми готові були їхати додому. Хоча, сам пологовий будинок в якому я народжувала, був сумнозвісний не тільки у нас, а і закордоном: Ось такі факти
Моя мати закінчувала медичку в Кременці і працювала деякий час акушеркою на селі. Іноді розказує, як їх вчили - не то, що прокинулася і розкажи, а у ві сні приймай пологи! Не гуляли по барах кожного дня і ночі у нових платтях - і одного толкового не було, а гроші берегли, кожну копійку від батьків і то не хватало, з голоду втрачали свідомість (деякі не так і погано жили - різні люди були і є) . Коли практикували - то одне, а коли немає чекати від когось допомоги - то інше. Каже, що багато приймала родів по селах - мало хто тоді віз до лікарні ще й на збереження. Викликали і вдень і вночі, у дощ, спеку, мороз (а сніги таки були, що хати заметало з димоходами, а дороги восени майже непроїздні... А тепер все наче є, крім совісті у людей). І пуповини були закручені і ногами вперед - але всіх витащила на цей світ живими. А ще кожному по сраці шльопнула... Ні, не на дорожку, а щоби закричало і почало дихати.
