Рибалка

А по сотке пили?

 

ага, под уху. организаторы позаботились)

 

А уху из чего, раз всю рыбу выпустили? Из кильки в томате?

 

завезенные заблаговременно - карп - сом, а то на такой казан мы там всей свадьбой хрен наловили бы )

 

Итак очередное, поскольку писалось для Николаевского рыбацкого форума от того и стиль такой:

 

НАД УСІМА КАРПАТАМИ БЕЗХМАРНЕ НЕБО

Я вже давно переконуюся, що нахлистом можуть займатися далеко не всі. Як правило, мушку і людину зближує творча натура останньої. Дизайнери, поліглоти, екстремали, айтішніки – усі вони шукають в житті чогось нового і знаходять цю новизну саме в нахлисті. Утекти подалі від міста, комфортних умов, тепла та Інтернету. Бажано на кілька днів. Таке вчудити, принаймні мені, вдається дуже рідко. Зараз нагода випала, а співпала вона з ідеальною погодою та гістьми з Києва…

Моя маленька триденна феєрія почалася в п’ятницю, коли о 14:00 я вже втікав з роботи. Правда, як виявилося, виїхати в гори в такий час – справжня проблема. Чомусь я не подумав про те, що львівські вузи намагаються нашпигувати знаннями гранітні голови не лише місцевих, але й студентів з віддалених районів області. З горем навпіл я таки впхався в маршрутку разом з двома рюкзаками, в яких був теплий одяг на ніч, снасті, відеокамера, станок і матеріали. Усю дорогу простояв з навушниками у вухах. Володимир Висоцький співав про гори, а я рахував кілометри до них. На півдорозі вийшов, бо автобус їхав у інший бік. Зате швидко стрибаю в іншу маршрутку, яка вже тримає курс на прекрасні жовтогарячі гори. Одразу ж за мною зі Львова виїхав Діма, з яким ми домовилися зустрітися в будинку пані Марії, яка, як завжди, приготує теплу постіль та смачну вечерю. Зіскочивши з автобуса, я просто погнав перевдягатися: часу до темноти залишалося обмаль. Напакувавши маленьку сумочку всім необхідним, виходжу до ріки. Вода чистенька, що не може не тішити. Зважаючи на успіхи в попередніх рибалках, облаштовую на вудці третього класу французький повідок, ставлю дві традиційні німфи («шоколадку» та імітацію бокоплава). Просто біля будинку роблю перші проводки. Упс…

Про нахлист я дуже люблю спілкуватися з Андрієм Ковалем, володарем останнього Кубка України. Він іноді говорить загадками, іноді щось не договорює, але мені це імпонує, бо загадки я люблю. Одного разу, роки два чи три тому він сказав: «Коли після трьох проводок в мене нема покльовки – щось сталося». Тоді я був просто шокований почутим. На той час для мене один харіус на день – то було щастя, яке не опишеш словами. Я міг годинами чекати на єдину покльовку. А йому, бачте, якщо після трьох не бере – то біда. Часи змінилися, і завдяки постійному спілкуванню з колегами та їхнім порадам, вже і в самого почало щось виходити. В п’ятницю після третьої проводки, я відчув, що починаю панікувати.

Красота – це не просто прізвище…

До нас підійшов Діма, який сказав, що треба повертатися на базу і обідати. Особливого бажання покидати річку в мене не було, але шлунок переконував, що яма під мостом нікуди не дінеться. Уся наша компанія в складі дев’яти осіб втиснулася в альтанку і просто таки забігала бідного бармена, який літав туди й назад, підносячи то чергову порцію боґрача (карпатський гострий м’ясний суп), то вареники, то ще всякі місцеві смаколики. Красота розщедрився на пляшку 10-річного шотландського віскі. Мої ж правила незмінні: на рибалці не вживаю. Але цього разу вирішив, що нічого страшного не трапиться, якщо я хильну кілька чарок цього прекрасного напою. Віскі був справді пристойний, по голові не вдарив, натомість, стало приємно, затишно і спокійно. Навіть форель, і та потрохи почала зникати з пам’яті.
Коли ще хтось доїдав величезну порцію свинини, а інші вже вийшли на перекур, почалися розмови про вечірню рибалку. Юра запропонував узяти в машину кількох людей і махнути на іншу річку. Я одразу ж зголосився, але Красота цілком справедливо спитав чи не поступився б я місцем для киян. Нема проблем – мені ж і справді легше виїхати в гори, ніж їм. Але Коля останньої миті вирішив залишитися з Андрієм, Максом та Ганною на базі, тому в автівку всунулися ми з Дімою, який повертався до Львова, а також Павло і Красота. Дорогою я почав досліджувати флайбокс Красоти. І знову був шокований. Мухи у нього цілком відповідають прізвищу! У коробці були сухі мушки, які безперечно перемогли б не на одному конкурсі. Єдина проблема полягала в тому, що всі його творіння були робочими влітку. А саме зараз, у жовтні, харіус віддає перевагу дрібним «сухарикам» сіро-коричневих відтінків, бажано з CDC. А таких у коробці Андрія, на жаль, не виявилося. Я запропонував йому кілька своїх імітацій, а він, своєю чергою, пригостив мене шикарною жирною мурахою, оригінальним парашутом і варіантом Royal Woolf. Навіть не знаю, чи буду на такі мухи ловити – занадто вони красиві.

Молочна ріка, кам’янисті береги
Ми планували ловити в тому районі, де відмінні результати дали літні рибалки. Місцина ця доволі різноманітна, але цього разу виявилося, що річка геть обміліла, тому довелося їхати далі. Ідентична ситуація була й поблизу іншого села – лише один перекат, і все. Юра запропонував триматися дороги і половити трохи далі. Місце було, знову ж таки, доволі мілким, але вибирати вже не було з чого. Хлопці вирішили приготувати чаю та кави, я ж розклався і вийшов до ріки. Праворуч в неї впадав гірський струмок – це перше місце, яке треба обловити. Далі було кілька дрібних і малопомітних перекатів – теж нормально. Вниз течією нічого цікавого не проглядалося.
Зателефонувала Ганна, яка сказала, що в них харіус біситься від сухої мушки. Чому б і ні? Перша ж презентація на течію закінчується виходом риби. Працює дрібний (№18) сухарик з CDC та пера когута. Підходять хлопці та складають мені компанію. Одна проблема – сонце світить просто в очі, тому вирішую перейти на протилежний берег. Дорогою обловлюю територію: риба і справді біситься від сухої мушки. Ледь не кожна проводка закінчується стрибками харіуса. Буквально за півгодини у мене вже було 15 хвостів, не рахуючи величезної кількості промахів та сходів. Правда, мушку доводилося змінювати після кожної пари харіусів – вона просто не витримувала такого пресингу. Але тільки-но сонце закотилося за гору, мушка зникла з поля зору. Поляризаційні окуляри вже не допомагали – поверхня води здавалася білою, як молоко. Не рятували і звичайні оптичні окуляри, в яких я ловлю на суху зранку та ввечері, коли нема сонця. Тому мені не залишалося нічого іншого, як повертатися на той берег, з якого я прийшов, і брати в руки французьку снасть. Але вже біля самого берега я помітив кілька стрибків харіуса та миттю закинув муху. Самої покльовки я не бачив, але завдяки неймовірній делікатності своєї вудки першого класу відчув сильний поштовх. Швидка підсічка змушує мене усміхнутися: нарешті попався більш-менш пристойний харіус. Дивно, але з невідомих наразі причин, їх різко поменшало на Львівщині. Відпустивши красеня у воду, я все ж вирішую переключитися на німфу.
Але і тут виникла проблема – у напівтемряві я практично не бачив рожевого індикатора, тому не придумав нічого кращого, як доставити ще один – цього разу пінопластовий. Як відомо, такі нахлистові товари елітні рибалки вважають мало не блюзнірськими, а на змаганнях вони заборонені, однак це був єдиний вихід з ситуації, який прийшов мені до голови. І він одразу ж почав працювати! Завдяки помітнішому індикатору, я з легкістю бачив навіть мінімальні спроби харіуса вкусити німфу. Пішла справжня спека – мені навіть не доводилося ходити рікою. Стоячи на одному місці посередині водойми, я обловлював територію перед собою, а потім розвертався на 180 градусів, і все повторювалося знову.

Ростислав Ящишин

 

З 1 липня в Україні діє новий порядок оренди водойм.

Згідно Водного кодексу ст. 51: «Орендарі водного об’єкта зобов’язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування».

Якщо таке місце не передбачено, то орендар ставка чи озера не має права забороняти людям купатися у водоймі, рибалити, плавати на човнах, здійснювати забір води (наприклад, на полив) тощо.

У разі невиконання цих умов договору оренду можна скасувати.

Хто прихватив готовий ставок тепер потрохи починає "включати задню передачу", а хтось "стоїть на ручнику" і чекає "погоди". Нафіга комусь оренда ставка, якщо всі мають право ловити безплатно. З іншої сторони навіщо було забирати в людей те, чим вони не один десяток років користувались. Викопай собі став на орендованій тобою землі, попередньо змінивши цільове призначення та оформивши всі необхідні документи і працюй та заробляй на здоров"я.

 

Навкруги Львова - лише заповідники і заказники! Спробуй посперечайся!

 

Нічого страшного, Водний кодекс в руки і вперед ! Шугати їх всіх треба. Попробуйте, а потім поділитесь своми враженнями.

 

був на рибальцi впоймав сома на 10 кiлограмiв , на спутик!




______________________________
http://www.rautauto.ru/models/toyota/

 

якщо ще зможете

 

Вже на Західному Бузі -рейдерство! і залишається, лишень, солі насипати!

 

Завтра -на Добротвір! Карась сам скаче в садок!

 

сегодня на Днепре оторвались по окуню, на двоих около 6 кг поймали, самый большой 950 грм не мало по полкило ... слайды:

 

хочеться пошустрити

ми- не Канада, та до цього хоббі потрібне тільки терпіння, а решту...

 

А решту можна доробитися

 

Віртуальна рибалка в неті?
Ну це вже невігластво!

 

ноныча снова посетили Днепр, утренний лед как бы намекает что время открытой воды подходит к концу ...

 

Жаба душит...

 

скоко мы за окунями гонялись таких как эти две рыбалки - еще не было, но есть пичалька вся хищная рыба в Днепре - червивая, чивряки прямо в мясе, чтоб пожарить и т.д. приходится какждого препарировать до прозрачного состояния, в прынципе чеврь для человека не опасный, но все равно наф. надо, завелась эта напасть, сначала в лиманском бычке а теперь весь хищник: судак/щука/окунь, уже и в Бугской рыбе - проскакивает, экология сцуко ..... но все равно ловить зашибенно, окушок на лайте дает таких веселых люлев шо ууух ... )